Вирок № 97261808, 31.05.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2740/21

№ провадження 1-кп/646/582/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Ганжурової О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Бодяна М.В.,

секретар судового засідання - Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225060000221 від 09.08.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ярославль Ярославської області Російської Федерації, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину, 2003 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30.11.2020 за ч. 4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

У С Т А Н О В И В:

08 серпня 2020 року близько 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку №2/2 по пр-ту Московському в м. Харкові був зупинений співробітниками УПП в Харківській області ДПП України за порушення правил дорожнього руху. У ході проведення перевірки працівниками поліції документів ОСОБА_1 , усвідомлюючи те, що на підставі постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2020 року позбавлений права керування транспортними засобами терміном на 12 місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, маючи намір, спрямований на використання завідомо підробленого документу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою підтвердження права на керування транспортним засобом пред`явив співробітникам поліції посвідчення водія на своє ім`я та зі своїм зображенням серії НОМЕР_2 , видане 01 червня 2020 року, з явними ознаками підробки.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів від 15 лютого 2021 року посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 01 червня 2020 року, не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України, всі зображення бланку і реквізити посвідчення водія НОМЕР_2 , виданого 01 червня 2020 року, нанесені струменевим способом друку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб скоєння кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального правопорушення відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів експертиз, речових доказів та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він розлучений, офіційно не працевлаштований, але підробляє шиномонтажником, має на утриманні неповнолітнього сина, 2003 року народження, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, обставини вчинення кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані, які характеризують його особу, те, що він раніше судимий, офіційно не працює, проте має джерело доходу.

Суд, з урахуванням вищезазначених обставин, визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді штрафу в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Саме покарання у виді штрафу на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим під час призначення покарання суд враховує, що вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Указаний вирок суду залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Крім того, відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Судом встановлено, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

З урахуванням викладеного, вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року виконувати самостійно.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 373- 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст.358 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, - виконувати самостійно.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, не обирався.

Речові докази: посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 01 червня 2020 року - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998 витрати на залучення експерта для проведення експертизи № СЕ-19/121-21/3155-ДД від 15 лютого 2021 року у сумі 1634,50 гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.В. Демченко