Рішення № 97260350, 27.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/3239/21

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнаня дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні їй період роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати їй період роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі.

Аргументуючи позовні вимоги позивач зазначає, що при призначенні пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до її страхового стажу період роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 в боксованому відділенні для новонароджених інфекційного профілю Житомирської обласної дитячої лікарні у подвійному розмірі, мотивувавши свою відмову тим, що ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено зарахування вказаного періоду роботи в подвійному розмірі.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача та вважає їх вчиненими всупереч вимог чинного законодавства, оскільки робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я повинна зараховуватися в подвійному розмірі, про що передбачено ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

14.04.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи медичною сестрою відділення новонароджених інфекційно-боксованого профілю та старшою медсестрою відділення патології новонароджених дітей чинним законодавством не передбачено, а тому підстави для нарахування періоду роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі відсутні, що у свою чергу свідчить про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при розгляді заяви позивача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач з 28.11.2017 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

27.10.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити щодо зарахування періодів роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 медсестрою боксованого відділення новонароджених інфекційного профілю, старшої медсестри відділення патології новонародженій у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійні, забезпечення», а також просила вказати які періоди їй не були зараховані і по якій причині.

У відповідь на заяву, позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №18212-18618/П-02/8-0600/20 від 05.11.2020, яким повідомлено позивача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи з 01.08.1989 по 27.11.2017 медсестрою боксованого відділення новонароджених інфекційного профілю, старшої медсестри відділення патології новонароджених у подвійному розмірі, оскільки ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачена можливість.

Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Питання, що пов`язані з пенсійним забезпеченням врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-1V) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно зі статтею 8 Закону №1058-IV громадяни України мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Як відмічає представник відповідача пенсійне забезпечення позивачу призначено з 28.11.2017, тобто з дати звернення із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

При цьому, під час призначення пенсії, позивачу не було враховано період роботи медсестрою боксованого відділення новонароджених інфекційного профілю та старшої медсестри відділення патології новонароджених з 01.08.1989 по 27.11.2017 у подвійному розмірі, у свою чергу слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відтак, відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Із спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України і Пенсійного фонду від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20, який міститься в матеріалах справи відслідковується, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 розділу V Примірного положення про багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я за № 1008 від 30.12.2011 р. в розділі V передбачені інфекційні відділення боксові.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За правилами, встановленими ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст.24 вказаного Закону України передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі №689/872/17 та від 27.02.2020, у справі №462/1713/17, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України повинні враховуватися судом.

Таким чином, робота у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я дає право на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі.

Так, відповідачем не заперечується, а матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач: з 01.08.1989 відповідно до наказу №53 від 01.08.1989 прийнята на посаду медичної сестри боксованого відділення для новонароджених інфекційного профілю, з 07.02.2000 переведена на посаду старшої медичної сестри відділення патології на підставі наказу №07-Л від 04.02.2000, а з 27.11.2017 звільнена за власним бажанням, відповідно до наказу 87-Л від 13.11.2017.

За змістом довідки комунальної установи "Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні" Житомирської обласної ради, яка міститься в матеріалах справи, відповідно до наказу №1 від 03.01.2017 та згідно штатного розпису назва відділення змінена на педіатричне відділення №3.

Таким чином, у період з 01.08.1989 по 01.01.2017 позивач працювала в інфекційному закладі охорони здоров`я, а з 01.01.2017 таке відділення перейменоване педіатричне відділення №3.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На підтвердження стажу роботи позивача в матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 01.08.1989 та копія довідки Комунальної установи "Житомирська обласна дитяча лікарня" Житомирської обласної ради №222 від 27.11.2017, відповідно до яких у період з 01.08.1989 по 01.01.2017 позивач працювала в інфекційно-боксованому відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні, перейменованої в Комунальну установу "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради, а з 01.01.2017 в педіатричному відділенні з якого 27.11.2017 була звільнена за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію по вислузі років.

З огляду на викладене, з урахування даних трудової книжки та досліджених уточнюючих довідок, судом встановлено, що позивач з 01.08.1989 по 01.01.2017 працювала у відділенні, робота в якому дає право на обрахунок стажу у подвійному розмірі.

Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

З урахуванням вказаного, позивач не може бути позбавлений права на достойне пенсійне забезпечення, яке йому належить, та не отримане ним з вини суб`єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями1,3, частиною другою статті6,8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до спеціального страхового стажу не врахувало період роботи позивача з 01.08.1989 по 27.11.2017 в інфекційно-боксованому відділенні патології новонароджених Житомирської міської дитячої лікарні, в зв`язку із відсутністю на те законодавчих підстав, так як ст.60 Закону №1788 не передбачено зарахування до подвійного розміру періодів роботи медичною сестрою та старшою медичною сестрою у відділеннях новонароджених інфекційно-боксованого профілю.

Втім, з огляду на викладене, посилання представника відповідача на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років є безпідставним, оскільки вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону №1788 є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону №1788 та не зупиняє її дію.

Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, при прийнятті рішення щодо не врахування позивачу періоду роботи в боксованому відділенні для новонароджених інфекційного профілю відповідач діяв протиправно, оскільки враховуючи ст.60 Закону № 1788-XII, період роботи позивача з 01.08.1989 року по 01.01.2017 року необхідно рахувати в подвійному розмірі, так як у цей період позивач працювала в інфекційно-боксованому відділенні Житомирської міської дитячої лікарні.

Аналізуючи все в сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову частково, судовий збір підоягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнаня дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1989 по 01.01.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1989 по 01.01.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 800 (вісімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 27.05.2021.