Рішення № 97253817, 19.05.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.05.2021

Справа № 334/1769/21

Провадження № 2/334/2118/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про надання додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

15.03.2021 року позивач звернувся з позовом до Запорізької міської ради, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_6 . Після смерті бабусі позивач є єдиним спадкоємцем, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_7 помер. За свого життя бабуся, ОСОБА_6 , подарувала позивачу 31/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 11.06.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі – продажу вказаної частини житлового будинку. При цьому під час укладання договору дарування у 2008 році, так і договору купівлі – продажу у 2012 році, позивачу не було відомо, що земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, була приватизована його бабусею та співвласником будинку 24.09.2008 року. При цьому при укладанні договору купівлі – продажу у 2012 році позивачем було отримано довідку про правовий статус земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ,у якій зазначено: форма власності на землю «державна».

У 2019 році від ОСОБА_4 позивачу стало відомо про вказані обставини та позивач дізнався про наявність спадщини у виді 31/100 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки на момент смерті бабусі у 2012 році позивачу не було відомо про існування спадкового майна, він вважає, що існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення дій для прийняття спадщини.

Постановою від 10.12.2020 року за №335/02-31 приватним нотаріусом Вельможко Н. О. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини. У зв`язку з цим позивач просить надати йому додатковий строк триваоістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.04.2021 року до суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_4 , в яких він просить позов задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_4 зазначає, що він є власником 31/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час укладення договору купівлі – продажу у 2012 році з позивачем було отримано довідку про правовий статус земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ,у якій зазначено: форма власності на землю «державна». На теперішній час ОСОБА_5 бажає продати належну їй частку житлового будинку, проте не може цього зробити, оскільки ОСОБА_4 не є власником 31/100 частин земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. Вказана земельна ділянка була фактично приватизована ще за життя бабусі позивача. У 2018 році ОСОБА_4 звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_6 , про визнання права власності на земельну ділянку, проте вказаний позов ухвалою від 12.03.2021 року залишений без розгляду. У 2019 році ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 про існування спадщини у виді земельної ділянки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позовну заяву підтримали, просили задовольнити. ОСОБА_1 пояснив, що бабуся йому ніколи про приватизацію не розповідала, проте через похилий вік могла про це забути. Після смерті бабусі у 2012 році позивач з заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважав, що відсутнє будь-яке спадкове майно. Про наявність спадкового майна у виді земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 дізнався два роки тому від ОСОБА_4 під час розгляду справи судом за його позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зазначені позивачем обставини щодо земельної ділянки відповідають дійсності та щодо цього заперечень немає, проте вирішення спору по суті представник відповідача залишив на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії свідоцтва про народження батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_7 , відповідно до довідки про народження №8-53/18 від 11.01.2021 року ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії договору купівлі – продажу від 11.06.2012 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 31/100 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить продавцю на підставі договору дарування від 14.11.2008 року.

Згідно копії довідки про правовий статус земельної ділянки від 24.04.2012 року, виданої Управління Держкомзему у м. Запоріжжя земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:023:0342, площею 0,0606 га, цільове призначення – для обслуговування житлового будинку, форма власності на землю – державна.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.05.2009 року, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,0418 га, що складає 69/100 від площі 0,0606 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:023:0342; співвласники земельної ділянки: ОСОБА_8 (69/100 часток) та ОСОБА_6 (31/100 часток).

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.02.2021 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:023:0342, дата реєстрації права власності 19.05.2009 року.

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.12.2020року №355/02-31 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н. О., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 на 31/100 часток земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви для прийняття спадщини.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиним спадкоємцем за законом після її смерті є позивач ОСОБА_1 , онук померлої.

У встановлений законом шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини позивач не звертався, оскільки вважав, що відсутнє спадкове майно. У 2008 році бабуся йому подарувала належну їй частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , іншого майна, як вважав позивач, у неї не було.

Відповідно до пояснень позивача та третьої особи ОСОБА_4 у 2019 році позивач від останнього довідався, що частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності його бабусі, ОСОБА_6 .

З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса Лисенко А. С. звернувся 03.12.2020 року, про що свідчить його заява в копії матеріалів спадкової справи №37/2020.

За позовом спадкодавця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Таким чином, законом передбачено, що підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є наявність поважної причини його пропуску.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини(статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не можуть бути визнаними поважними причинами юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини (такий висновок наведено у постанові КЦС/ВС від 06.02.2018 у справі 180/1163/16-ц, і підтримано у постановах ВС: від 26.02.2020 у справі № 286/27/18 ; від 07.02.2020 у справі №431/1160/18-ц; від 02.09.2020 у справі № 761/10023/13-ц).

Єдиною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначає про незнання про наявність спадкового майна, проте суд звертає увагу, що навіть дізнавшись про існування спадкового майна у виді земельної ділянки у 2019 році від ОСОБА_4 , позивач звернувся до нотаріуса заявою про прийняття спадщини лише 03.12.2020 року, а з позовом до суду 15.03.2021 року, тобто через два роки після того як довідався про наявність спадщини.

При цьому жодних інших поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем не зазначено, обставини які б свідчили про об`єктивну неможливість подати вказану заяву з 2019 року, коли позивач дізнався про наявність спадщини, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини, а тому вважає, що у задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення повного тексту рішення 28.05.2021 року о 15 год. 00 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, юридична адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206;

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Філіпова І. М.