Рішення № 97253743, 26.05.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/365/21

Провадження №2/333/1516/21

рішення

Іменем України

26 травня 2021 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/365/21 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг (послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання), -

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, яка виникла за період з 01.03.2017 року по 31.12.2020 року у розмірі 32961,28 гривень і судових витрат у розмірі 2270,00 гривні, посилаючись на те, відповідно до вимог діючого законодавства України Концерн «Міські теплові мережі» неодноразово вживав заходів щодо укладення з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак останній на ці пропозиції не відгукнувся, і, зі свого боку, також не ініціював укладення договору. Не дивлячись на відсутність письмово укладеного договору, Концерн «Міські теплові мережі» здійснював надання відповідачу у вказаний період за адресою: АДРЕСА_1 , відповідних послуг, які останнім споживались без будь-яких заперечень щодо їхньої якості. На підставі цього, позивач вважає, що між ним і відповідачем склалися фактичні договірні відносини, проте останній неналежним чином не виконує зобов`язання з оплати наданих йому послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, про стягнення якої просить позивач.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2021 року відкрито провадження по справі, призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

05.03.2021 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить суд застосувати строки позовної давності, частково задовольнити позов, стягнувши з нього тільки заборгованість за опалення з урахуванням строків позовної давності, у решті позовних вимог – відмовити, з огляду на таке. Позивач зазначає, що відповідач не сплачує заборгованість за надання послуг з опалення з березня 2017 року. При цьому позивач звернувся до суду 25.01.2021 року, тобто всі платежі за послуги опалення та постачання гарячої води, що передували лютому 2018 року не можуть бути стягнуті, у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Крім того, 01.03.2008 року відповідачу встановлений засіб вимірювальної техніки, а саме лічильник заводський номер 179974 на трубопроводі гарячого водопостачання, що підтверджується Актом прийомки в експлуатацію засобів обліку. У позовній заяві позивач взагалі не посилається, що за адресою: АДРЕСА_1 , встановлений прилад обліку, та не зазначає, за які саме покази розраховувалась заборгованість та за які періоди. Відтак наявність заборгованості за спожиту гарячу воду є недоведеною. Згідно з абзацем 3 частини 2 п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі – Правил), плата за послуги з постачання холодної води за нормативами (нормами) споживання (при наявності лічильників) провадиться тільки у разі несправності засобів обліку води, що не підлягає усуненню. Відповідно до абз. 2 п. 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Таким чином, позивач має право нараховувати заборгованість при наявності приладів обліку виключно за показами приладу обліку. При цьому Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року № 474 визначено процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки. В п. 7 зазначеного порядку вказано, що виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Відповідно п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-. тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло, газо- і водопостачання. Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України по справі № 235/499/17 від 15.07.2019 року. Позивач жодним чином не звертався до відповідача з питанням надання лічильника на повірку. При цьому відповідач взагалі не користується гарячою водою, оскільки у 2010 році ним було встановлено бойлер. Так як відповідач фактично не користувався гарячою водою у нього відсутній обов`язок з оплати цих послуг. Заборгованість з оплати послуг постачання гарячої води є недоведеною. Також позивачем не зазначено, яким чином він нарахував заборгованість за оплату послуг з постачання гарячої води, а відтак заборгованість з оплати послуг постачання гарячої води є недоведеною.

17.03.2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що на офіційному сайті Концерну «МТМ» міститься повна інформація про тарифи, що застосовуються для категорії споживачів «населення» і вказана інформація є загальнодоступною. До позовної заяви був доданий розрахунок суми заборгованості у вигляді роздруківки особового рахунку відповідача, в якому зазначені нарахування окремо по кожній складовій наданих послуг. Вузол розподільного обліку – вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання комунальної послуги в будівлях, де налічується два та більше споживачів. Тобто, у відповідача в квартирі встановлений розподільчий прилад обліку, який забезпечує індивідуальний облік гарячої води. Відповідно п. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку (квартирних / автономних приладів обліку) – розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Лічильник є власністю відповідача, який несе повну відповідальність за його утримання та експлуатацію. Відповідно ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювання техніки підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту один раз на 4 роки. З 01 січня 2018 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів, які можуть самостійно обрати підприємство, що має відповідну ліцензію на діяльність з повірки квартирних приладів обліку води. Споживачам, починаючи з грудня 2018 року, у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води, а у разі ігнорування даного попередження – квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку. Оскільки до філії Концерну «МТМ» Комунарського району не були надані документи, що підтверджують своєчасну повірку приладу обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , у лютому 2019 року лічильник був знятий з комерційного обліку. Нарахування за послугу централізованого гарячого водопостачання по особовому рахунку проводилось згідно зі встановленими нормами споживання на підставі п.1 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 року Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу.

07.04.2021 року до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначив, що в наданому позивачем розрахунку не вбачається як саме позивач нарахував заборгованість з урахуванням яких тарифів та формул. Позивач має довести дійсність тарифу на послугу за кожний конкретний період нарахування заборгованості та обсяг спожитої послуги з опалення та гарячого водопостачання. Крім того, позивачем не надано доказів надання відповідачу рахунків та інформування про необхідність повірки засобу вимірювальної техніки. При цьому справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається.

21.04.2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли пояснення на заперечення, в яких останній зазначив, що щомісяця відповідач отримує від позивача на свою адресу платіжні квитанції за надані в звітному періоді послуги, в яких відображається структура наданих послуг та нарахування окремо по кожній складовій. Позивач з 2018 року був повідомлений про необхідність виконання державної повірки. З лютого 2019 року нарахування за послугу централізованого гарячого водопостачання по особовому рахунку позивача проводилось згідно зі встановленими нормами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі з урахуванням його заперечень, викладених у заявах по суті, застосувати строк позовної давності до заборгованість за опалення, у зв`язку з чим позов задовольнити частково.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Основним видом його економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.6).

ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також є власником зазначеної квартири (а.с.5, 9) і споживачем послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання, що постачається Концерном «Міські теплові мережі» (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Нарахування за послугу з централізованого опалення проводяться на 64,80 кв.м опалювальної площі (а.с.4 зворотна сторона).

Як зазначено позивачем у позові, у період з 01.03.2017 року по 31.12.2020 року за вказаною адресою Концерном «Міські теплові мережі» були надані, а відповідачем по справі спожиті, послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання. Сплату за спожиті послуги за вказаний період відповідач належним чином не здійснював, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 32961,28 гривень (а.с.4).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст.4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Отже, правовідносини між позивачем і відповідачем з приводу надання-отримання послуг з централізованого опалення регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

На підставі п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 12, 20-22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач оплачує надані послуги відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Якщо встановлено будинкові засоби обліку теплової енергії, споживач оплачує послуги згідно з їхніми показами пропорційно до опалюваної площі квартири.

Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості по сплаті послуг за опалення, оскільки Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду 25.01.2021 року. За таких обставин, строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості до лютого 2018 року позивачем пропущено.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою та п`ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» («Yukos shareholders v. Russia»), п. 570).

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Оскільки, між сторонами договору про надання послуг укладено не було, суд виходить з загальних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Тобто, кожного 20 числа місяця позивач вже обізнаний, чи надійшла оплата від споживача за надані у попередньому місяці послуги, тому за кожним щомісячним платежем строк позовної давності починає спливати з 21 числа наступного за розрахунковим місяця та спливає через три роки, оскільки договором інший строк позовної давності не узгоджувався.

Позивач звернувся до суду 25.01.2021 року з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги, яка виникла за період з 01.03.2017 року по 31.12.2020 року, тобто майже за 4 роки, у розмірі 32961,28 гривень. Вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з 01.02.2018 року заявлені в період трьохрічного строку позовної давності.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, за період з 01.03.2017 року по 31.12.2020 року у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 32961,28 гривень.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за період з березня 2017 року по грудень 2020 року включно, то до вказаних вимог можливо застосувати позовну давність, і стягнути заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з лютого 2018 року (оскільки строк оплати за надані послуги – до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим) по грудень 2020 року включно (дату, по яку нараховано заборгованість) в розмірі 11750,81 гривень.

В решті позову щодо заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 року по січень 2018 року включно у розмірі 2701,00 гривень, суд дійшов висновку, що слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, розмір заборгованості за послуги з гарячого водопостачання за період з лютого 2019 року (оскільки у лютому 2019 року лічильник був знятий з комерційного обліку і нарахування за послугу централізованого гарячого водопостачання проводилось згідно зі встановленими нормами споживання на підставі Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630) по грудень 2020 року включно (дату, по яку нараховано заборгованість) в розмірі 18509,47 гривень.

Пунктами 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі – Правила №630) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 02 листопада 2017 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Отже, до 28 листопада 2017 року періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснювалась за рахунок суб`єктів господарювання, а з 29 листопада 2017 року повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів.

З огляду на це, безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач за свій рахунок мав здійснити повірку засобу квартирного приладу обліку води.

Позивач у відповіді на відзив і в поясненнях на заперечення зазначив, що упродовж 2018 року Концерном «Міські теплові мережі» проводилась активна інформаційна компанія щодо необхідності проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. Споживачам послуг Концерну «Міські теплові мережі» починаючи з грудня 2018 року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води, а також про те, що у разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку.

Однак, відповідачем не було своєчасно проведено періодичну повірку приладу обліку водопостачання, який розташовано в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що ним не заперечувалось у ході судового розгляду, у зв`язку з чим лічильник в квартирі було знято з обліку в базі даних Концерну «Міські теплові мережі» і з лютого 2019 року нарахування за вказаним особовим рахунком проводилось згідно зі встановленими нормами та тарифами по кількості зареєстрованих осіб.

Так, відповідно до ст. ст. 11, 28 Закону України «Про метрології та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Засоби, вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають перевірці.

Згідно з пунктом 15 Правил № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Пунктом 20 Правил № 630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до пункту 21 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 року Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з 01 лютого 2019 року позивач правомірно здійснив нарахування за спожиті відповідачем послуги з гарячого водопостачання, згідно з встановлених норм та тарифів за кількістю зареєстрованих осіб, без врахування показів лічильника.

Розмір заборгованості підтверджено розрахунком, наданим позивачем, який відповідачем належними доказами не спростований.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач свої зобов`язання з оплати послуг за централізованого опалення та гарячого водопостачання виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 30260,28 гривень (11750,81 гривень +18509,47 гривень).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати по справі становлять 2270,00 гривні – судовий збір, який було сплачено позивачем при пред`явленні позовної заяви до суду. Однак, враховуючи, що позов задоволено частково на суму 30260,28 гривень (на 91,805 %), то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2083,97 гривень.

Керуючись ст.ст. 257, 260, 261, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 19, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 11, 28 Закону України «Про метрології та метрологічну діяльність», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п.п.9, 12, 15, 18, 20-22, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 02 листопада 2017 року, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг (послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд.137) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з лютого 2018 року по грудень 2020 року включно в розмірі 11750,81 гривень та заборгованість за послуги гарячого водопостачання за період з лютого 2019 року по грудень 2020 року включно в розмірі 18509,47 гривень, а всього у розмірі 30260 (тридцять тисяч двісті шістдесят) гривень 28 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд.137) витрати на оплату судового збору у розмірі 2083 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 97 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення складений 26.05.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков