Рішення № 97252567, 19.05.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1624/20

Провадженя№ 2/266/115/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі судового засідання Широкової Г.К., за участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Шебаніц Ф.Ф., Аргунової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 року до Приморського районного суду м Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про зобов`язання вручити трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив наступне. 18.03.2020 року вироком Донецького апеляційного суду його було засуджено до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч сімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. В той же день йому було вручено оформлений належним чином вирок без будь-яких роз`яснень, що він має робити надалі. Незважаючи на пригнічений стан через суворість та несправедливість вироку, 19-20 березня 2020 року він відпрацював 24-х годинну (добову) зміну на своїй посаді старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера – змінний механік судновий ОСОБА_2 зробив відповідний запис у «Судовом вахтенном журнале»№79. О 08.00год. він прийняв вахту у ОСОБА_3 , тобто приступив до виконання своїх робочих обов`язків, о 14.10 год. на борт СПК «Евгений Петров» прибули: начальник служби управління та мотивації персоналу ДП «ММТП» ОСОБА_4 , начальник флоту (портового) ОСОБА_5 , кранмейстер – змінний механік судновий ОСОБА_2 та інспектор відділу кадрів Прозоря Н.А. В кают-компанії судна СПК « ОСОБА_6 , керівник кадрового підрозділу підприємства ОСОБА_4 зачитав його наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та запропонував підписатися про ознайомлення, в екземплярі, що залишився у роботодавця. На запитання, коли саме він має залишити робоче місце, оскільки зміна триває до 08.00 (восьмої) години 24.03.2020 року, начальник флоту (портового) ОСОБА_5 сказав, що за його розпорядженням його замінить ОСОБА_7 . О 16.06 год. неподалік від прохідних №3 його наздогнав власний автомобіль начальника флоту (портового) ОСОБА_5 , разом з яким були бухгалтер ОСОБА_8 та заступник начальника флоту (портового) з експлуатації та мореплавства Михайленко О.О. ОСОБА_8 надала йому під розписку розрахунковий лист типової форми П-6, після чого він залишив територію підприємства. О 17.30 год. надійшло SMS-повідомлення від банку ПУМБ про надходження коштів від ДП «ММТП». Тим самим, обов`язок роботодавця щодо проведення остаточного розрахунку із звільненим працівником сумлінно виконаний робітниками бухгалтерії, у відповідності до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України. Служба управління та мотивації персоналу ДП «ММТП» його безпосередні керівники: начальник портофлоту і капітан СПК «Евгений Петров», не вжили жодної дії, щоб видати йому трудову книжку, як це передбачене частиною першою статті 47 КЗпП. Щодо оцінки правомірності дій посадових осіб ДП «ММТП» при його звільненні на підставі п.7 ч.1 ст.36 КЗпАП зауважив, що посилання в наказі №70-кз від 23.03.2020 року на Конституцію України та Кримінальний процесуальний кодекс України свідчать не про неухильність дотримання закону з боку відповідальних осіб ДП «ММТП», а напроти про їх блюзнірство. Відповідно до ч.2 ст.36 КЗпП «у випадках, передбачених пунктами 7,7-1 і 7-3 ч.1 цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання підприємством копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили». Оскільки спосіб, строки і порядок виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року самим рішенням не визначені, звернення його до виконання має відбуватися в порядку встановленому ст. 535 КПК України. Станом на 28.03.2020 року суд апеляційної інстанції не надсилав жодних розпоряджень про виконання судового рішення на адресу ДП «ММТП», тому вказане у наказі №70-кз: вирок суду отримано портом 23.03.2020 року,потребує надання відповідних доказів. В іншому випадку, дії посадових (службових) осіб порту розцінюються ним, мінімум як самоуправство, а з урахуванням конкретних обставин його звільнення – самоправство. На підставі чого, вимушений звернутися до суду з позовом в якому просив зобов`язати відповідача вручити йому трудову книжку, як це передбачено ст. 47 КЗпП України, оформлену згідно з вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки з 23.03.2020 року на його користь та судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 року дану справу розподілено судді ОСОБА_9 .

Ухвалою судді від 01.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін. Витребувано з ДП «ММТП» сторінки книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них за 23.03.2020 року, відомості про отримання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року у відношенні ОСОБА_1

22.04.2020 року на адресу суду з ДП «ММТП» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

Відповідно до наказу ДП «ММТП» № 3032/к від 27.12.2010 року ОСОБА_1 з 01.01.2011 року було прийнято на роботу на посаду старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера плавкрану портового флоту ДП «ММТП» та договором про повну матеріальну відповідальність та посадовою інструкцією передбачено виконання організаційно – розпорядчих та адміністративно – господарських функцій.18.03.2020 року Донецьким апеляційним судом ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, та призначене покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч сімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 45900 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно – господарських функцій строком на 1 рік. Вищезазначений вирок суду ними отримано 23.03.2020 року.

Наказом ДП «ММТП» № 70-кз від 23.03.2020 р. ОСОБА_1 з 23.03.2020 р. звільнено з посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера Портового флоту відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України на підставі набрання законної сили вироком суду, яким останнього засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Вищезазначений наказ було оголошено позивачу 23.03.2020 р. о 14-10 керівником кадрового підрозділу підприємства ОСОБА_4 , що не заперечується самим ОСОБА_1 . Крім того, в наказі наявний власноручний запис ОСОБА_1 про те, що копію наказу він отримав о 14-10 год., що підтверджується його підписом.

Відповідно до акту про ознайомлення з наказом про звільнення від 23.03.2020 р. №70-кз від 23.03.2020 р., складеному о 14-10 год. в присутності начальника СЦМП ОСОБА_4 , начальника Портового флоту Білоуса О.В., заступника начальника ВК Прозорі Н.А., голови цехкому ОСОБА_10 , кранмейстра змінного механіка судна ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з наказом про його звільнення та повідомлено про те, що в день звільнення, до 17-00 год. йому необхідно з`явитись у відділ кадрів порту для отримання книжки трудової та зробити відповідний запис в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Пунктом 5.25 Посадової інструкції старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера плавкрану портового флоту №2-06-1168 (24), затвердженої 03.11.2014 р. та з якою ознайомлено позивача під підпис, передбачено, що робітник, який займає вищезазначену посаду, повинен знати правила внутрішнього трудового розпорядку порту. Пунктом 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку (затверджених на конференції трудового колективу 21.05.2015 р.) передбачено, що працівник зобов`язаний у день звільнення з`явитися у відділ кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення під особистий підпис та отримання трудової книжки.

З аркушу ознайомлення з документом «Правила внутрішнього трудового розпорядку» (затверджених на конференції трудового колективу 21.05.2015) вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до акту про відмову отримання трудової книжки від 23.03.2020 р., складеному о 17-00 год. в присутності заступника начальника ВК Прозорі Н.А., старшого інспектора з документального забезпечення ОСОБА_11 , Фахівця ВК Коробкіної Т.О. вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився у відділ кадрів порту для отримання трудової книжки у день звільнення.

У зв`язку з тим, що позивач 23.03.2020 р., всупереч повідомлення йому про необхідність отримання трудової книжки у день звільнення, не з`явився до відділу кадрів ДП «ММТП», останнім було вжито заходів стосовно повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки шляхом направлення відповідного листа на його адресу.

Відправлення було зареєстроване за номером 8751002342094, та за відомостями ПАТ «Укрпошта», було вручено ОСОБА_1 31.03.2020 р. Також, з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що лист від ДП «ММТП» про необхідність отримання трудової книжки було отримано ОСОБА_1 особисто 31.03.2020 року, про що мається підпис останнього. Отже, позивачу достовірно відомо про необхідність отримання трудової книжки після його звільнення. Дії ж позивача вказують на його свідоме небажання її отримувати. Позивачем у позові зазначається, що йому було повідомлене про необхідність отримання трудової книжки у день звільнення, але він її свідомо не отримав у відділі кадрів.

З позову вбачається, що «не видавши трудової книжки, ДП «ММТП» позбавило позивача не тільки можливості виконати судове рішення, але і заробляти на життя своєю працею, тому що відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП «при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати …трудову книжку», але ж таке завзяте бажання позивача виконати вирок суду від 18.03.2020 року влаштувавшись на іншу роботу спростовуються небажанням останнього отримати трудову книжку, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , після ознайомлення ним з письмовим повідомленням роботодавця про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів, не був позбавлений при цьому права написати заяву про пересилання трудової книжки йому поштою на зазначену адресу, але не зробив цього.

В даному конкретному випадку, відсутня вина відповідача в затримці видачі трудової книжки оскільки останнім вжито усіх заходів для отримання позивачем такої, проведений повний розрахунок з позивачем в день його звільнення, про що не заперечував і сам ОСОБА_1 . Крім того, позивачем у справі не оскаржується наказ про його звільнення. Наведене підтверджує, що останній погоджується з правомірністю його звільнення, що свідчить про відсутність такої складової для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.235 КЗпП, як наявність вимушеного прогулу.

Отже, вини відповідача щодо затримки видачі трудової книжки при звільненні позивача немає, у зв`язку з тим, що ДП «ММТП» було вжито вичерпних заходів щодо отримання трудової книжки позивачем своєчасно та у передбачений законом спосіб, отже і відсутні підстави для нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з затримкою видачі трудової книжки, тому в задоволенні зазначених вимог просили відмовити.

Також, 22.04.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідків.

27.04.2020 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову, в якій зазначено, наступне. Свої позовні вимоги, визначені в позовній заяві від 30.03.2020 року підтримав в повному обсязі, однак 03.04.2020 року в суді він ознайомився з матеріалами кримінальної справи №266/3090/18, вирок за якою став нібито підставою для його звільнення з ДП «ММТП». В матеріалах справи ним було виявлено фото заяви заступника директора ДП «ММТП» з правової роботи ОСОБА_12 від 19.03.2020 року №18/124, розписка ОСОБА_12 про отримання копії рішення Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року по справі №266/3090/18. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кримінально-виконавчий Кодекс України визначає в Главі 7 (статті 30-35) порядок та спосіб виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Ч.1 ст. 30 вказує «Виконання покарання» у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації».

Заступник директора ДП «ММТП» з правової роботи ОСОБА_13 не є представником уповноваженого органу з питань пробації, не є уповноваженою особою ДП «ММТП», яка відповідно до п.6.1 Статусу ДП ММТП має право діяти від імені підприємства без відповідної довіреності від директора ДП «ММТП» та не є стороною по кримінальній справі №266/3090/18.ДП «ММТП» в незаконний спосіб отримало вирок суду стосовно нього, присвоїло себе функції уповноваженого органу з питань пробації, самостійно прийняло рішення про необхідність його звільнення всупереч порядку встановленому КВК України.

На підставі чого, просив визнати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати ДП «ММТП» скасувати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на роботі в ДП «ММТП» на посадах, що не передбачають виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій. Стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та за весь час затримки по день фактичного розрахунку в зв`язку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, передбачені в ст.116 КЗпП.

Крім того, 27.04.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ДП «ММТП» посилається на складення «акту ознайомлення з наказом про звільнення від 23.03.2020 року складеному о 14.10 год.» в присутності начальника СЦМП ОСОБА_4 , начальника Портового флоту Білоуса О.В., заступника начальника ВК Прозорі Н.А., голови цехкому ОСОБА_10 , кранмейстра змінного механіка судна ОСОБА_2 . Разом з тим,такий акт безпосередньо на судні , під час його ознайомлення з наказом про його звільнення, не складався, його підпис в ньому відсутній, також не було запропоновано йому його підписати (не зважаючи на те, що він підписував та був готовий підписати всі документи, які йому надавались представниками роботодавця, про що свідчать його підписи на наказі про звільнення та розписки про отримання розрахункового листа), запис про те, що він відмовився від підпису акту відсутній, в тому числі, а голови цехкому ОСОБА_10 на судні взагалі не було). Також, відповідачем не надано жодних посилань на те, що посадові особи, які склали акт були уповноважені директором відповідно до Статуту підприємства на складання такого документу. Дане свідчить про те, що вказаний акт був складений постфактум та не може бути оцінений судом як належний доказ і взятий судом до уваги.

Щодо, так званого «Акту про відмову отримання трудової книжки», який був доданий до відзиву. Не зрозуміло яким чином такий «документ» може підтвердити факт його відмови від отримання трудової книжки, адже з формулювання акту виходить, що він складений про те, що він не з`явився до відділу кадрів та не може свідчити про те, що він якимось чином відмовлявся від отримання трудової книжки. Час складання цього акту 17.00 год. При цьому, в позовній заяві він вказував, що о 16.06 неподалік від прохідних № З його ознайомлювали з розрахунковим листом, даний факт не спростовується відповідачем. Враховуючи час на ознайомлення, відстань до відділу кадрів від прохідних № 3 (більш кілометру), відсутність громадського транспорту у зв`язку з протиепідеміологічними заходами триваючими 23.03.2020 року, навіть , якщо він був би ознайомлений з необхідністю прийти до відділу кадрів (що не є правдою), він не встиг би пройти цю відстань пішки до 17.00.

Посилання відповідача на Правила внутрішнього трудового розпорядку ДП ММТП виглядають відвертим знущанням , оскільки після вручення йому наказу про звільнення він фактично перестав бути працівником ДП «ММТП» про що йому також неодноразово наголосив начальник флоту портового ОСОБА_5 , якій був його безпосереднім начальником. Про це також свідчить проведений ним відповідно до наданого розрахункового листа розрахунок отриманої ним заробітної платні, з якого видно, що ДП «ММТП» не вважав 23.03.2020 року останнім робочим днем та не здійснив оплату за час відпрацьований ним 23.03.2020 року. Пункт 1.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку визначає коло осіб на яких він поширюється, а саме: «Правила поширюються на всіх працівників порту незалежно від посади й виконуваної роботи». При цьому законами та іншими нормативно-правовими актами, які є беззаперечно вищими за своєю юридичною силою ніж ПВТР (Кодексом законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України,Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58) затверджено обов`язок саме роботодавця видати працівнику в день звільнення належним чином оформлену трудову книжку. Крім того, такий обов`язок ДП «ММТП» прописаний в тому ж пункті 2.11 ПВТР на який і посилається відповідач (про що він з невідомих йому причин не зазначає у відзиві).

Щодо можливості представників підприємства виконати обов`язок видачі йому належним чином оформленої трудової книжки слід зазначити, що серед групи посадових осіб ДП «ММТП», які надавали йому копію наказу про його звільнення перебував представник відділу кадрів ДП «ММТП» Прозоря H.A., яка виходячи з її посадових обов`язків зобов`язана знати про процедуру звільнення згідно вимог чинного законодавства. При цьому, в ДП «ММТП» відповідно до ПВТР прийнята процедура звільнення працівника, а саме: надання працівником напередодні звільнення до бухгалтерії порту обхідного листа у якому відображена наявність або відсутність заборгованості працівника перед портом. ДП «ММТП» знехтувало власною процедурою звільнення незважаючи на те, що відповідно до ст. 31 Кримінально-виконавчого Кодексу України відповідач мав три доби на виконання вироку суду. За цей період ДП «ММТП» мало би достатньо часу здійснити всі необхідні формальності щодо виконання його звільнення. Що підтверджує, в тому числі, наявність вини відповідача у не видачі йому належним чином оформленої трудової книжки. Також, знущанням виглядає і посилання відповідача на те, що він в своїй позовній заяві зазначав, що йому було повідомлено про необхідність отримання трудової книжки в день звільнення, а він її свідомо не отримав у відділі кадрів. В черговий раз підкреслив, що видача трудової книжки обов`язок роботодавця.

Щодо «листа» направленого на його ім`я, але не на його адресу про необхідності отримання трудової книжки зазначив, що повідомлення не містить жодного прізвища, підпису, реквізитів, не зрозуміло до кого та хто звертається. Немає жодної дати, ні виконання документу, ні складання, ні будь-якої посадової особи яка направила зазначений папірець на його ім`я. Немає, навіть, назви організації, установи чи підприємства до відділу кадрів якого невідомий «Шановний» має звернутись. ДП «ММТП» продовжує вводити суд в оману надавши копію, яка не відповідає оригіналу, тому що в оригіналі відсутні будь-які підписи, навіть «фахівця відділу кадрів» невідомого підприємства. ДП «ММТП» (про те що відправником була саме ця організація він зрозумів тільки після отримання відзиву) направило відповідний «лист» на адресу в якій він не перебуває, не проживає, та не зареєстрований, про що відповідач не може бути не обізнаним. Навіть у поштовому реєстрі долученим портом до відзиву є адреса за якою він проживає та завжди отримую поштову кореспонденцію. Він отримав цей папірець виключно тому, що його знайома з пошти під час відвідування ним поштового відділення № 47 проінформувала його, що є який то лист на його ім`я, але на другу адресу. Тому, можна дійти висновку що представники ДП «ММТП» свідомо направили лист не на ту адресу, щоб потім безпідставно обвинуватити його в навмисному неотриманні повідомлення, при цьому вони не спромоглися навіть дотриматись елементарних правил діловодства. Таким чином, наявність та отримання ним такого «повідомлення» не може вважатись належним та відповідним доказом, що підтверджує його навмисну дію щодо небажання отримувати трудову книжку. Заявляє, що він хоче отримати, нарешті, від ДП ММТП свою трудову, але виключно з дотриманням вимог законодавства України.

Щодо його права написання заяви про пересилання трудової книжки поштою зазначив, що це є правом, не є обов`язком, саме у відповідача виникає обов`язок вручити працівнику трудову книжку в день звільнення та настає відповідно до законодавства відповідальність за не виконання такого обов`язку.

13.05.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 13.05.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову, з зазначенням наступного.

Позивачем по справі на адресу суду подано заяву про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову. Просив суд визнати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ ВІД 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на посадах, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій; стягнути з відповідача його середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки передбачені статтею 116 КЗпП.

Вимоги позивача стосовно визнання наказу ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ ВІД 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на посадах, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій вважаємо такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

18.03.2020 року Донецьким апеляційним судом ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, та призначене покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч сімсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 45900 грн. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно – господарських функцій строком на 1 рік. Вирок суду відповідачем отримано 23.03.2020 року.

Наказом ДП «ММТП» № 70-кз від 23.03.2020 р. ОСОБА_1 з 23.03.2020 р. звільнено з посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера Портового флоту відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України на підставі набрання законної сили вироком суду, яким останнього засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Вищезазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 ,працюючи старшим механіком суднового-змінного помічника кранмейстера плавкрану ДП «МТПП», наділений за посадовою інструкцією організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, тобто є посадовою особою юридичної особи публічного права, суб`єктом декларування відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції», і як наслідок суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України.

Позивач не зазначає посаду, на яку просить поновити його, що свідчить про фактичне визнання ним того, що він немає права працювати на посаді, з якої його було звільнено.

Крім того, відповідач не визнає вимоги в частині заявлених вимог щодо стягнення з ДП «МТПП» на користь позивача середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки передбачені статтею 116 КЗпП України.

З табеля обліку використання робочого часу і підрахунку заробітної плати за березень 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 (табельний номер 4049) здійснено нарахування заробітної плати включно по дату звільнення останнього, а саме: з урахуванням відпрацьованих 8 годин 23.03.2020 року.

З розрахункового листа ОСОБА_1 (табельний номер 4049) вбачається, що останньому нараховано заробітну плату за березень 2020 року з урахуванням відпрацьованих відповідно до норми 120 год., 8 год. - святкових, 46 год. – нічних, 20 год – вечірніх та 180 - понаднормованих годин відпрацьованих з початку облікового періоду.

Отже, наданий позивачем розрахунок робочого часу в ДП «МТПП» за березень 2020 року не спростовує наданих відповідачем доказів та в силу ст.ст.77-79 ЦПК України не є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження нездійснення виплати заробітної плати в повному обсязі ОСОБА_1 в день звільнення, а тому доводи позивача в цій частині є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Крім того, 13.05.2021 року до суду від відповідача надійшли також заперечення на відповідь на відзив, з яких вбачається наступне.

З тексту відповіді на відзив вбачається, що позивач нібито має бажання «отримати від ДП «ММТП» свою трудову книжку, але виключно з дотриманням вимог законодавства». В свою чергу вважаємо, що будь-яких порушень законодавства під час звільнення позивача ДП «ММТП» здійснено не було.

Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, відповідачем було проінформовано ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки в день звільнення, про що складено акт про ознайомлення з наказом про звільнення від 23.03.2020 р. №70-кз від 23.03.2020 р. в присутності начальника СЦМП ОСОБА_4 , начальника Портового флоту Білоуса О.В., заступника начальника ВК Прозорі Н.А., голови цехкому ОСОБА_10 , кранмейстра змінного механіка судна ОСОБА_2 .

У відповіді ОСОБА_1 на відзив зазначено, що вищезазначений акт не може бути оцінений судом як належний доказ і взятий до уваги у зв`язку з тим, що акт було підписано окрім інших, головою цехкому ОСОБА_10 , якого нібито на судні в момент складання акту не було, про що свідчить відповідний запис в судновому журналі.

З вищенаведеними доводами позивача не можна погодитись з наступних підстав. З п.2.13 Посадової інструкції старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстераплавкрану портового флоту вбачається, що старший механік судновий-змінний помічник кранмейстера плавкрану веде судновий журнал відповідно до встановлених правил, забезпечує належне ведення та зберігання технічної та службової документації, а також за ведення журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, приймає, зберігає та видає матеріальні цінності відповідно до своєї виробничої діяльності, стежить за правильним та економічним використанням палива, мастильних та інших матеріалів під час вахти.

Оскільки, 23.03.2020 року був останнім робочим днем ОСОБА_1 , ним не заперечується, що він прийняв вахту о 08-00 год. та приступив до виконання своїх робочих обов`язків, саме на нього було покладено обов`язок вести судновий журнал відповідно до встановлених правил. Отже, можна зробити висновок, що позивач умисно міг не внести будь-які записи у судновий журнал.

Стосовно посилання позивача на той факт, що відповідачем не надано жодних доказів тому, що посадові особи, які склали акт про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення від 23.03.2020 р. №70-кз від 23.03.2020 р. були уповноважені директором відповідно до Статуту підприємства на складання такого документу, повідомили наступне.

Згідно з п.2.3 Посадової інструкції заступника начальника служби управління і мотивації персоналу – начальника відділу кадрів №2-06-1198 (13) начальник відділу кадрів організовує роботу з прийому на роботу, звільнення та переведення із своєчасним заповненням на кожного працівника необхідних облікових документів, згідно чинного законодавства. Пунктом 2.6 вищезазначеної посадової інструкції передбачено, що начальник відділу кадрів організовує роботу зі зберігання й ведення трудових книжок відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 р. №58. Пунктом 3.6 інструкції начальнику відділу кадрів надано право підписувати та візувати документи в межах посадових обов`язків.

З п.2.3.3 Посадової інструкції начальника служби управління і мотивації персоналу №2-06-1136 (13) вбачається, що начальник СУіМП контролює організацію роботи з підготовки, оформлення та зберігання кадрових документів, що відображають зміст трудових відносин працівника з портом відповідно до вимог трудового законодавства Пунктом 3.11. зазначеної посадової інструкції начальник СУіМП наділений правом видавати накази (розпорядження) в межах функцій, передбачених цією посадовою інструкцією.

Крім того, наголосив, що жодним законодавчим актом не передбачено будь-яких вимог до форми акту та кола осіб, які можуть засвідчити факт повідомлення працівнику про необхідність отримання трудової книжки. У зв`язку з наведеним зазначений акт було складено у присутності осіб, які під час оголошення наказу про звільнення та повідомлення ОСОБА_1 були присутні на судні, а саме: начальника Портового флоту Білоуса О.В., голови цехкому ОСОБА_10 , кранмейстра змінного механіка судна ОСОБА_2 . Вкотре наголосили що Правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівник зобов`язаний у день звільнення з`явитись у відділ кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, що достовірно відомо позивачу.

У зв`язку з тим, що позивач 23.03.2020 р., в супереч повідомлення йому про необхідність отримання трудової книжки у день звільнення, не з`явився до відділу кадрів ДП «ММТП», останнім було вжито заходів стосовно повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки шляхом направлення відповідного листа на його адресу.

Відправлення було зареєстроване за номером 8751002342094, та за відомостями ПАТ «Укрпошта», було вручено ОСОБА_1 31.03.2020 р.. Також, з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що лист від ДП «ММТП» про необхідність отримання трудової книжки було отримано ОСОБА_1 особисто 31.03.2020, про що мається підпис останнього.

Посилання позивача на той факт, що вищезазначений лист надіслано на адресу, де він не проживає та не зареєстрований, що має бути причиною задоволення його позову не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 отримав поштове відправлення адресоване саме йому, ознайомився з адресантом поштового відправлення та мав змогу прочитати лист з повідомленням про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів.

Вважають, що твердження ОСОБА_1 в частині того, що після вручення йому наказу про звільнення він фактично перестав бути працівником ДП «ММТП», у зв`язку з чим не мав можливості отримати трудову книжку не заслуговує на увагу, з огляду на наступне. Останнім днем фактичного виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 був 23.03.2020 року, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу і підрахунку заробітної плати за березень 2020 року.

Відповідно до пункту 4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Пунктом 2.27 вищенаведеної інструкції передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Аналогічне передбачено і п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким,розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.7 ст.36 КЗпП ( 322-08 ), суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється при набранні законної сили вироком, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, та що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання ним трудових обов`язків.

Отже, Правила внутрішнього трудового розпорядку розповсюджувались на позивача і в останній день роботи, оскільки день звільнення є днем роботи.

Підсумовуючи наведене, в діях ДП «ММТП» відсутня вина в затримці видачі трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки останнім було вжито вичерпних заходів стосовно вручення трудової книжки позивачу. На підставі чого, просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

29.05.2020 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що у відповіді на відзив позивач посилається на той факт, що: «о 16.06 неподалік від прохідних №3 мене ознайомлювали з розрахунковим листом, даний факт не спростовується відповідачем. Враховуючи час на ознайомлення, відстань до відділу кадрів від прохідних №3 (більше кілометру), відсутність громадського транспорту у зв`язку з протиепідеміологічними заходами триваючими 23.03.2020, навіть, якщо я був би ознайомлений з необхідністю прийти до відділу кадрів (що не є правдою), я не встиг би пройти відстань пішки до 17-00».

На спростування вищезазначеного твердження позивача, ДП «ММТП» просить прийняти до уваги наступні докази.

Відповідно до даних з табелю 4049 працівника ОСОБА_1 , останній 23.03.2020 року увійшов на територію ДП «ММТП» о 06-17 год. та покинув територію о 16-12 год.

Згідно зі схеми руху пішоходів від 3-х прохідних до відділу кадрів ДП «ММТП» дана відстань приблизно дорівнює 1200 метрів.

Шляхом здійснення розрахунку за формулою t=S/V, маємо можливість отримати відомості часу, необхідного для подолання зазначеної відстані. За загальновідомими даними, середня швидкість пішохода дорівнює 5 км/год. (дана інформація підтверджується відомостями Вікіпедії).

5 км/год. = 5*1000/ 60 = 83,33 м/хв.; t= 1200 м/ 83,33 м/хв.= 14,40 хв.

Таким чином, відстань від 3-х прохідних до відділу кадрів ДП «ММТП» ОСОБА_1 повинен був подолати за 14,40 хв. Отже, приймаючи до уваги, що останній вийшов з прохідних о 16-12 год., він мав можливість прибути до відділу кадрів о 16-27 год.

Підсумовуючи наведене, вбачається, що позивач, будучи обізнаним про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів, маючи таку можливість та обов`язок згідно з ПВТР, у день свого звільнення 23.03.2020 року, свідомо уникнув цього факту.

29.05.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді від 02.06.2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою судді від 16.06.2020 року закрито провадження по справі і призначено її до розгляду.

18.12.2020 року до суду від позивача надійшла заява в якій зазначив наступне.

Виходячи з того, що законодавством не передбачено повновлення на посаді, що не передбачає виконання адміністративно – господарських та організаційно-розпорядчих функцій, просив суд дану частину його заяви про збільшення позовних вимог та зміни предмету та підстав позову не рахувати, а визнати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача ДП «ММТП» скасувати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року та поновити його на посаді з якої він був звільнений. Одним з основних фактів, з його погляду цієї справи є пряме порушення ДП «ММТП» ч.2 ст.19 Основного Закону, а саме отримання вироку Донецького апеляційного суду стосовно нього в незаконний спосіб, фактичне привласнення собі функцій покладених законодавством на орган пробації. КВК в главі 7 визначено порядок і спосіб виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Цей кодекс визначає такий порядок таким чином: «Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації». Жодної фрази в законодавстві про право роботодавця отримувати вирок стосовно свого робітника, не будучи стороною по справі не вказано. Також зазначив, що Верховним Судом 09.12.2020 року, розглянуто його касаційну скаргу на вирок Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року. За результатами розгляду колегія суддів виходячи з того, що ні ст.366-1 КК України, ні в ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» не розкривається зміст поняття «посадова особа юридичної особи публічного права», яка може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, а також необхідності відступити від висновків, викладених у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 09.10.2019 року в цій справі, про те, що віднесення посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера плав крану портового флоту ДП «ММТП», яку він займав, до суб`єктів злочину, передбаченого ст.366-1 КК України, залежить від того, чи був він уповноважений здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, прийнято рішення передати справу на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відповідно до ч.1 ст.434-1 КПК України. На підставі чого, просив визнати наказ ДП «ММТП» незаконним, скасувати його, зобов`язати відповідача поновити його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.03.2020 року по день фактичного поновлення на роботі.

05.01.2021 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 31.03.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП «ММТП» про зобов`язання вручити трудову книжку у відповідності до ст. 47 КЗпП та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки. В квітні 2020 року позивачем по справі на адресу суду подано заяву про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову. Останній просив суд визнати наказ ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на посадах, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій; стягнути з відповідача його середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки передбачені статтею 116 КЗпП. В своїй заяві від 18.12.2020 року ОСОБА_1 зазначає, що підтримує вимоги зазначені у вищенаведених заявах. Одночасно, з огляду на те, що законодавством не передбачено поновлення на посаді, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій просить суд дану частину його заяви про збільшення позовних вимог та зміни предмету та підстав позову не рахувати, а визнати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача ДП «ММТП» скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на роботі в ДП «ММТП» на посаді з якої він був звільненим. Відповідач заперечує проти заявлених вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або після початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

16.06.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2020 року. В судовому засіданні, яке відбулось 16.07.2020 року, перед початком слухання справи, суддею було з`ясовано, які саме вимоги підтримує ОСОБА_1 . Позивач стверджував, що підтримує свої вимоги, викладені в заяві про збільшення позовних вимог, зміну предмету та підстав позову. Станом на 18.12.2020 року суд у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «ММТП» про визнання наказу ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язання відповідача скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення його на посадах, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій; стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки передбачені статтею 116 КЗпП перейшов до дослідження письмових доказів. Аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , викладених в заяві від 18.12.2020 року, вбачається, що вибрано спосіб захисту відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 КАС України, а саме: визнання бездіяльності суб`єктів владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на вищенаведене, вважають неналежним по суті спосіб захисту свого права, який обрав позивач у своїй заяві від 18.12.2020 року. У разі задоволення позову, суд, мав би скасувати самостійно наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а не зобов`язувати відповідача ДП «ММТП» скасувати зазначений наказ. З огляду на наведене у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.12.2020 року про зміну і підстав позову слід відмовити у повному обсязі.

Стосовно твердження позивача, що ДП «ММТП» порушено ч.2 ст.19 Конституції України, а саме отримання відповідачем вироку Донецького апеляційного суду відносно ОСОБА_1 в незаконний спосіб, повідомили наступне. Так в листі в.о. голови Донецького апеляційного суду Гапонова А.В. №3.10-11/60/2020 від 08.05.2020 року, спрямованому на адресу ОСОБА_1 , зазначено: «23.03.2020 виконавцем, всупереч резолюції керівництва суду, помилково було видано заступниці директора з правової роботи ДП «Маріупольський морський торговельний порт» Денисовій М.П. копію вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020». Саме діям працівника апарату суду була надана оцінка в.о. голови Донецького апеляційного суду, та останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Той факт, що на думку в.о. голови Донецького апеляційного суду ОСОБА_14 працівник апарату Донецького апеляційного суду помилково видав вирок суду ОСОБА_12 не є доказом протиправного отримання вироку суду останньою. Крім того, слід зауважити, що працівник апарату Донецького апеляційного суду не позбавлений права оскаржити наказ керівника апарату про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позивачем у справі 14.04.2020 року було подано заяву до Маріупольської місцевої прокуратури №1 в Донецькій області щодо притягнення до відповідальності осіб, які отримали в неустановлений законом спосіб вирок Донецького Апеляційного суду від 18.03.2020 та використали його для незаконного звільнення заявника за п.7 ч.1 ст.36 КЗпП.

29.04.2020 року вищезазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020051290000050 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України. На теперішній час жодному працівникові ДП «ММТП» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.172 КК України в рамках кримінального провадження №42020051290000050. Підсумовуючи наведене, будь-яких неправомірних дій при отриманні зазначеного рішення суду з боку відповідача здійснено не було. Заступник директора з правової роботи ДП «ММТП» ОСОБА_12 діяла у спосіб визначений законодавством України.

ДП «ММТП» під час виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року у вигляді звільнення 23.03.2020 року ОСОБА_1 з посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера Портового флоту відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України на підставі набрання законної сили вироком суду, яким останнього засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі чого, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.01.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява в якій зазначено, що намагання відповідача виправдати свої дії, певним чином підтверджує визнання відповідачем вини щодо незаконного отримання вироку та його звільнення. Заяву про зміну предмету та підстав ним подано ще 31.03.2020 року, тобто в терміни передбачені ЦПК, про що відповідач належним чином проінформований. Суд з 31.03.2020 року ухвалу щодо відмови у прийнятті до розгляду його заяви не видавав. 18.12.2020 року ним подано в котрий раз заяву, в якій ним наголошено на своїх вимогах, не заявляючи нових вимог та не змінюючи підстав та предмету позову.

Щодо вибраного способу захисту, який відповідач зазначив в абзаці 15 і Пояснень» слід зазначити, що таке твердження з посиланням на КАС не може бути прийнято до уваги, адже відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства справи, що виникають з трудових спорів. А, в його випадку способом захисту прав та інтересів є, в тому числі, «відновлення становища, яке існувало до порушення», що, в свою чергу може бути здійснено судом шляхом визнання наказу незаконним та зобов`язанням відповідача скасувати такий наказ. Повністю суперечить і вимогам чинного законодавства твердження відповідача щодо обізнаності в ході кримінальної справи за ст. 172 КК України в рамках кримінального провадження №42020051290000050, адже як вже зазначалось ним в попередній заяві: «Жодної фрази в законодавстві про право роботодавця отримувати вирок стосовно свого робітника, не будучи стороною по справі не вказано. Обов`язку слідкувати за ходом кримінальних проваджень, та приймати рішення .... у роботодавця також немає». Також немає обов`язку і у працівника повідомляти своє підприємство про хід кримінальних проваджень стосовно нього. Таким чином, слід зробити висновок, що або ДП «ММТП» в незаконний спосіб отримує відомості про хід кримінального провадження №42020051290000050 або воно видає бажане для нього за дійсне.

В приведених в «Поясненні» твердженнях відповідач вибірково застосовує і робить хибний висновок щодо обов`язку уповноваженого органу з питань пробації здійснювати виключно контроль за виконанням покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Адже, відповідно до діючого законодавства України функціями уповноваженого органу з питань пробації є: «Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.». Для виконання такої функції на уповноважений орган з питань пробації покладено обов`язок, в тому числі, і здійснювати контроль за виконанням вироку.

Також зазначив, що ДП «ММТП» навіть не повідомило уповноважений орган з питань пробації щодо його звільнення. Що в черговий раз свідчить про ігнорування ДП «ММТП» вимог чинного законодавства про порядку та способу виконання рішень суду щодо позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Щодо заяви відповідача про дії в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України при отриманні вироку та у подальшому його звільненні зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право на повноваження відповідача отримувати вирок стосовно свого працівника не будучи стороною по справі.

18.02.2021 року до суду надійшла заява ДП «ММТП» в якій зазначено, що 14.01.2021 року на адресу ДП «ММТП» надійшла заява ОСОБА_1 від 14.01.2021 року. 18.12.2020 року представнику відповідача в Приморському суді м. Маріуполя Донецької області було надано заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020 року. Ознайомившись з її змістом відповідачем були подані додаткові пояснення щодо викладеного ОСОБА_1 в зазначеній заяві.

В своїй заяві від 18.12.2020 року ОСОБА_1 зазначає наступне: «підтримую вимоги зазначені у вищевказаних заявах. Разом з тим, виходячи з того, що законодавством не передбачено поновлення на посаді, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій прошу суд дану частину моєї заяви про збільшення позовних вимог та зміни предмету та підстав позову не рахувати, а визнати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язати відповідача ДП «ММТП» скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити мене на роботі в ДП «ММТП» на посаді з якої я був звільненим».

В зазначеній заяві позивач наводячи «основні факти цієї справи» та «інформуючи» суд про розгляд Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 09.12.2020 його касаційної скарги на вирок Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року - фактично дає пояснення стосовно розгляду його позову в рамках цивільної справи № 266/1624/20 та наводить нові обґрунтування для його задоволення. Одночасно, позивачем в зазначеній заяві стверджується, що відповідач, нібито не заперечував факт незаконного отримання вироку суду від 18.03.2020 року, що суперечить фактичним обставинам справи. Відповідач вкотре наголосив, що заперечує проти заявлених вимог позивача, викладених в заяві від 18.12.2020 року. Позивач вводить суд в оману зазначаючи в своїй заяві від 14.01.2021 року, що заяву про зміну предмету та підстав позову ним подано ще 31.03.2020року.Станом на 18.12.2020 року суд у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «ММТП» про визнання наказу ДП «ММТП» №70-кз від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, зобов`язання відповідача скасувати наказ ДП «ММТП» №70-КЗ від 23.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення його на посадах, що не передбачає виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій; стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв`язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки передбачені статтею 116 КЗпП перейшов до дослідження письмових доказів.

Стосовно тверджень позивача, зазначених в п.п. 4 та 6 заяви від 14.01.2021 року щодо нібито незаконного отримання ДП «ММТП» відомостей про хід кримінального провадження №42020051290000050 слід зазначити, що 30.04.2020 року позивачем у справі на адресу Приморського районного суду м. Маріуполя надано заяву з проханням долучити до матеріалів справи №266/1624/20 лист прокурора ММП №1 Гори А. від 30.04.2020 року №38-3665 вих -20 та витяг ЄРДР від 29.04.2020 року №42020051290000050. Отже, про наявність зазначеного кримінального провадження представникам відповідача стало відомо виключно з матеріалів справи №266/1624/20.

З огляду на наведене, будь-яких незаконних дій щодо отримання відомостей про хід кримінального провадження відповідачем здійснено не було.

На запит ДП «ММТП» щодо з`ясування стану розгляду вищезазначеного кримінального провадження Приморським ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області надано відповідь №225/104/01-2021 від 06.01.2021 року з якої вбачається, що 11.10.2020 року старшим лейтенантом поліції Чекулаєвою А. прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення). Станом на 05.01.2021 року рішення про закриття кримінального провадження процесуальним керівником не скасовано. З мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувані за №42020051290000050 від 29.04.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до вимог законодавства на підставі судового рішення, що набрало законної сили, а отже відсутнє будь-яке порушення законодавства про працю, одночасно відсутня кваліфікаційна ознака кримінального правопорушення у вигляді кримінального проступку. Вкотре наголосили, що будь-яких неправомірних дій при отриманні рішення суду від 18.03.2020 року з боку відповідача здійснено не було. Заступник директора з правової роботи ДП «ММТП» ОСОБА_12 діяла у спосіб визначений законодавством України.

Стосовно тверджень позивача, зазначених в п.5 заяви від 14.01.2021 року зазначили наступне.

На листи начальника Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області Пересічної С. №23/243515-20 від 24.04.2020 року, №23/24/3628-20 від 28.04.2020 року ДП «ММТП» було повідомлено про те, що наказом ДП «ММТП» від 23.03.2020 року ОСОБА_1 з 23.03.2020 року звільнено з посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера Портового флоту відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України на підставі набрання законної сили вироком Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року, яким останнього засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.

Отже, порядок виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягає у здійсненні контролю уповноваженим органом з питань пробації за виконанням вимог судового рішення власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами та у проведенні певної роботи із засудженим у відповідності з розділом 2 Порядку, а не у технічному отриманні відповідного рішення суду з метою переправлення його роботодавцю для його виконання.

З огляду на наведене, можна зробити висновок про хибність твердження позивача щодо ігнорування ДП «ММТП» вимог чинного законодавства про порядок та спосіб виконання рішень суду щодо позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Стосовно повідомлення позивача про те, що ухвалою Донецького апеляційного суду від 11.01.2021 року зупинено виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року зазначили, що як вбачається з мотивувальної частини ухвали Донецького апеляційного суду №266/3090/18 (11-0/804/1/21) від 11.01.2021 року, долученої позивачем до свої заяви від 14.01.2021року, засуджений ОСОБА_1 скористався своїм правом на касаційне оскарження вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року до Верховного Суду та водночас правом на перегляд того ж самого судового рішення за виключними обставинами, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.20 року.

За змістом ухвали касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.12.2020 року касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 було передано на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка раніше переглядала попередні судові рішення щодо ОСОБА_1 в касаційному порядку з метою вирішення його касаційних вимог про реабілітацію за ст. 366 -1 КК України та дотримання правових висновків, що містяться в рішенні Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27.10.20 року. Одночасно зазначене, що приймаючи рішення про зупинення виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за ст.366-1 КК України, відсутність остаточного судового рішення за цим кримінальним провадженням, колегія суддів виходить також з того, що засудження ОСОБА_1 призвело до настання для нього юридично вагомих наслідків у виді звільнення з роботи та майнових обмежень, пов`язаних зі сплатою штрафу, тому зупинення виконання вироку, у даному випадку, буде відповідати завданням кримінального провадження визначеним в ст. 2 КПК України, принципам законності та верховенства права як загальним засадам кримінального провадження, визначеним в ст. 7 КПК України.

З огляду на вищенаведене, вирок Донецького апеляційного суду №266/3090/18 від 18.03.2020 року отриманий у спосіб, визначений законодавством та підлягав безумовному беззаперечному виконанню з боку ДП «ММТП», а отже, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, 27.04.2021 року до суду від позивача надійшла заява про здійснення подальшого розгляду справи без його участі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому 27.04.2021 року від представника відповідача ОСОБА_15 до суду надійшла заява про здійснення подальшого розгляду справи без його участі за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_1 вона знає як працівника. Наказ про звільнення ОСОБА_1 вручався на робочому місці – плавкрані. Були присутні вона, начальник СЦМП, начальник портового флоту, голова цехкому. Наказ було зачитано, потім ОСОБА_17 ознайомився з ним та йому було запропоновано до кінця робочого дня 17.00 години забрати трудову книжку. Трудова книжка реєструється у книзі, яка знаходиться у ВК. У той день ще були звільнення, книга з собою ніколи не носиться, а працівник приходить і розписується за її отримання, однак ОСОБА_17 не з`явився і у той же день йому було направлено письмове повідомлення, а через ще деякий час ще одне повідомлення на зазначену адресу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у березні 2020 року працював на посаді начальника служби управління мотивації персоналу. ОСОБА_1 знає як працівника портофлоту. В першій половині дня отримали наказ і поїхали до робочого місця ОСОБА_17 , десь о 14 годині, де зачитали йому, запропонували отримати у ВК трудову книжку ОСОБА_18 запропонував транспорт аби відвести речі ОСОБА_17 за територію порту. До кінця робочого часу, ОСОБА_17 не прибув до ВК за трудовою книжкою і йому було направлено на його адресу письмове повідомлення, однак він так і не з`явився за трудовою книжкою. Безпосередньо на плавкрані, ОСОБА_17 не було вручено трудову книжку, оскільки у правилах внутрішнього трудового розпорядку зазначено, що працівник має прийти за трудовою книжкою у ВК, де він розписується у журнал про отримання трудової книжки. Журнал жодного разу не виносився за межі ВК, оскільки постійно приходять накази і у ньому розписуються. При ознайомленні з наказом були присутні ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 і Прозоря.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що у березні 2020 року працював на посаді старшого диспетчера. З ОСОБА_17 знайомий близько 25 років, відносини добрі. Він знає, що був наказ про звільнення ОСОБА_17 . 23.03.2020 року після обіду у портофлот приїхав представник Служби управління та мотивації Солонський, також з ним була Прозоря і його запросили до кабінету ОСОБА_18 – начальника портофлоту і пояснили, що він має з ними піти до ОСОБА_17 та оголосити йому наказ про звільнення. Після чого, вони на автомобілях поїхали до 14 причалу, де знаходився плав кран «Евгений Петров». Підійшли на судно, спустилися в каюту, де були ОСОБА_17 і ОСОБА_20 – капітал плав крану. Солонський зачитав наказ , запропонував ОСОБА_17 розписатися про ознайомлення з наказом, після чого ОСОБА_17 розписався у ньому. Також, ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_17 забрати трудову книжку, а ОСОБА_18 запропонував свій транспорт, щоб ОСОБА_17 забрав трудову книжку та вивести його речі за територію порту. Водій їх відвіз до офісу, а автомобіль поїхав за ОСОБА_17 . Приблизно о 15.55 год. водій подзвонив і повідомив, що ніхто до автомобілю не вийшов. Акт про ознайомлення з наказом про звільнення був підписаний ним у іншому місці у портофлоті. Він був присутній на плавкрані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 зазначив, що працює начальником портового флоту. ОСОБА_1 знає з 2009 року, відносини склалися нормальні. ОСОБА_17 працював старшим механіком на плавкрані «Евгений ОСОБА_23 ». З 2017 року вони заповнювали декларації, але ОСОБА_17 їх не заповнював, хоча мав це зробити. Про наказ про звільнення ОСОБА_17 дізнався від начальника СЦМП ОСОБА_4 23.03.2020 року зранку йому зателефонував ОСОБА_21 та запропонував після 13 години поїхати на плавкран. Він з ОСОБА_19 поїхали на плавкран, де ОСОБА_17 знаходився на вахті. Він визвав кранмейстера ОСОБА_2 щоб оголосити ОСОБА_17 наказ про звільнення. В кают компанії Солонський оголосив наказ про звільнення ОСОБА_17 , при оголошенні наказу був він, ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_25 . Солонський після оголошення ОСОБА_17 з наказом, запропонував розписатися і останній розписався і зазначив, що йому необхідно вивести речі і він запропонував ОСОБА_17 свій автомобіль. ОСОБА_21 сказав ОСОБА_17 , що він може вивести свої речі і до 17 години забрати трудову книжку. Водій прочекав ОСОБА_17 до кінця робочого часу 16 год. і поїхав, так і не дочекавшись ОСОБА_17 . З зазначеного часу у ОСОБА_17 виник конфлікт з і керівництвом портофлоту.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював в ДП «ММТП» на посаді старшого механіка суднового - змінного помічника кранмейстера Портового флоту.

Відповідно пунктів до 1.3, 1.4, 1.5 посадової інструкції старшого механіка суднового - змінного помічника кранмейстера плавкрану Портового флоту, затвердженої 03.11.2014 року, старший механік суднового - змінного помічника кранмейстера керівником екіпажу плавкрану протягом зміни і несе відповідальність за технічний стан плавкрану та виконання змінних завданьз вантажопереробки, організації вартової служби як у машинному відділенні, так і на ходовому містку та палубі. Старший механік судновий-змінний помічник кранмейстера є начальником зміни своєї варти. Старшому механіку судновому-змінному помічнику кранмейстера підпорядковуються усі члени машинної і палубної команди, які знаходяться на вахті, усі його розпорядження, в межах його повноважень, підлягають беззаперечному виконанню членами екіпажу і робітниками, які відрядженні на плав кран з метою його ремонту та обслуговування. (а.с.29-40).

Відповідно п.п. 2.3.3, 3.11 посадової інструкції начальника служби управління і мотивації персоналу №2-06-1136, затвердженої 22.12.2014 року, останній контролює організацію роботи з підготовки, оформлення та зберігання кадрових документів, що відображають зміст трудових відносин працівника з портом відповідно до вимог трудового законодавства; вадає накази (розпорядження) в межах функцій, передбачених цією посадовою інструкцією та згідно наданої довіреності (а.с.88-91).

З п.п.2.3, 2.6 посадової інструкції заступника начальника служби управління і мотивації персоналу – начальника відділу кадрів №2-06-1198, затвердженої 22.12.2014 року, начальник СУМП організовує роботу з прийому на роботу, звільнення та переведення із своєчасним заповненням на кожного працівника необхідних облікових документів, згідно чинного законодавства; організовую роботу зі зберігання й ведення трудових книжок відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.93 р. №58 засвідчує підписом внесенні в трудову книжку відомості, згідно з інструкцією. (а.с.92-95).

З пункту 2.11. правил внутрішнього трудового розпорядку випливає, що у день звільнення адміністрація зобов`язана видати працівнику його трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення і провести з ним остаточній розрахунок. У день звільнення з`явитися у відділ кадрів для ознайомлення з наказом про звільнення під особистий підпис та отримання трудової книжки, а також у бухгалтерію для отримання відомостей про належну йому суму остаточного розрахунку. (а.с.21-22).

Відповідно до аркушу ознайомлення з документом «Правила внутрішнього трудового розпорядку» СПК « ОСОБА_6 », ОСОБА_1 ознайомився з зазначеними правилами 23.09.2015 року. (а.с.42).

З журналу реєстрації вхідної кореспонденції 01-24, розпочатого 08.01.2020 року вбачається, що 23.03.2020 року було зареєстровано у Журналі вирок Донецького апеляційного суду відносно ОСОБА_1 (а.с.44-45).

Відповідно до наказу «Про підсумковий облік робочого часу по портофлоту» від 18.12.2019 року вирішено вважати для працівників портового флоту, не повністю зайнятих в обліковому періоді у зв`язку з пересуванням по роботі (прийомом на роботу, звільнення з роботи, переведення працівника з однієї роботи на іншу), обліковим періодом відрізок календарного часу перебування на підсумованому обліку робочого часу в портовому флоті. (а.с.79-80).

Згідно табелю обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку, ОСОБА_1 у березні 2020 року пропрацював 120 годин у період з 01.03.2020 року по 23.03.2020 року включно. (а.с.81).

Згідно розрахункового листа за березень 2020 року ОСОБА_1 пропрацював у березні 2020 року - 120 годин і з ним проведено повний розрахунок. (а.с.54).

Вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.12.2018 року, яким ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 366-1 КК України, скасовано. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України та призначено покарання у виді штрафу на користь держави у сумі 45900 грн. Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення (а.с.139-148).

Зі скріншоту, датованому 20.03.2020 року випливає, що заява на отримання вироку суду відносно ОСОБА_1 була адресована заступником директора з правової роботи М. Денисовою до Донецького апеляційного суду. (а.с.56-57).

З розписки заступника директора з правової роботи ДП «ММТП» Денисової М. випливає, що нею було отримано вирок Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року відносно ОСОБА_1 – 23.03.2020 року. (а.с.58).

Згідно наказу № 70-кз від 23.03.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого механіка суднового - змінного помічника кранмейстера Портового флоту, 23.03.2020 року за п.7 ст.36 КзПП на підставі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Бухгалтерії порту здійснити остаточній розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України. (а.с.8-9).

23.03.2020 року ОСОБА_1 підтвердив отримання ним копії зазначеного вище наказу на борту СПК «Евгений Петров» о 14 год. 10 хв. (а.с.9).

Зі сторінки №74 вахтового журналу вбачається, що 23.03.2020 року о 08.00 годині, вахту прийняв ОСОБА_1 та ОСОБА_26 В 14 год. 10 хв. на борт плавкрану прибули: начальник служби управління і мотивації персоналу ОСОБА_27 , начальник флоту (портового) ОСОБА_22 , кранмейстер ОСОБА_2 , інспектор відділу кадрів Прозоря Н.А. та вручили ОСОБА_1 наказ про звільнення №70-кз від 23.03.2020 року В.о. директора ДП «ММТП» ОСОБА_28 (а.с.10).

З перегляду табелю за 23.03.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 прибув на роботу о 06 год. 17 хв. та вийшов з роботи о 16 год. 12 хв. (а.с.125).

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надіслано рекомендованим листом ДП «ММТП» на адресу ОСОБА_1 , даний лист було отримано останнім 31.03.2020 року. (а.с.23).

Відповідно до поштового реєстру на рекомендовану кореспонденцію (з повідомленням) від 01.04.2020 року за штрих – кодом 8751002342094 ДП «ММТП» на адресу ОСОБА_1 надіслано рекомендований лист з повідомленням про те, що останньому необхідно з`явитися до відділу кадрів служби управління і мотивації персоналу за трудовою книжкою у зв`язку з його звільненням.(а.с.24-26).

В акті про відмову отримання трудової книжки від 23.03.2020 року, складеного о 17.00 годині працівниками відділу кадрів ДП «ММТП» зазначено, що старший механік судновий змінний помічник кранмейстера портового флоту ОСОБА_1 в день звільнення 23.03.2020 року для отримання трудової книжки у відділі кадрів не з`явився. (а.с.27).

У акті про ознайомлення з наказом про звільнення від 23.03.2020 р. №70-кз, складеного ДП «ММТП» зазначено, що старшому механіку судновому - змінному помічнику кранмейстера портового флоту ОСОБА_1 було вручено наказ про звільнення від 23.03.2020 року №70-кз, а також повідомлено про те, що в день звільнення до 17.00 23.03.2020 року йому необхідно з`явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки.(а.с.28).

27.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького апеляційного суду зі скаргою, в якій просив прийняти рішення про притягнення винних, відповідальних службових осіб апарату суду до відповідальності; вжити заходів щодо припинення порушення його прав, витоку його персональних даних шляхом відзиву у ДП «ММТП» копії вироку стосовно нього за справою №266/3090/18.(а.с.117-119).

У відповіді Донецького апеляційного суду на скаргу ОСОБА_1 зазначено, що 19.03.2020 року на електронну адресу Донецького апеляційного суду в м. Бахмут надійшла заява заступника директора з правової роботи ДП «ММТП» Денисової М.П. щодо видачі копії судового рішення у кримінальному провадженні №266/3090/18, яка була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду та оскільки судова справа вже була передана суддею-доповідачем до канцелярії суду для направлення до суду першої інстанції, згідно резолюції заступника голови суду у м. Маріуполі передана виконавцю для направлення до суду першої інстанції для вирішення вказаного питання. 23.03.2020 року виконавцем, всупереч резолюції керівництва суду, помилково було видано заступнику директора з правової роботи ДП «ММТП» Денисовій М.П. копію вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року. Після виявлення вказаного факту наказом керівника апарату порушено дисциплінарне провадження відносно винного працівника апарату суду та притягнуто до дисциплінарної відповідальності. (а.с.120-122).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 29.04.2020 року на виконання ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.04.2020 року внесено відомості до ЄРДР за №42020051290000050 на підставі заяви ОСОБА_1 за фактом незаконного отримання копії судового рішення представниками ДП «ММТП», що призвело до незаконного звільнення заявника як на його думку. (а.с.72).

11.10.2020 року дізнавачем - інспектором СД Приморського ВП ЦПВ ГУ НП в Донецькій області Чекулаєвою А.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження за №42020051290000050 від 29.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, на підставі відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. (а.с.225-230).

Відповідно до листа головного бухгалтера ДП «ММТП» Перевоз Н.Ю. №1349 від 11.06.2020 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , звільненого 23.03.2020 року за два місяця (січень 2020 року – лютий 2020 року) складала 779,06 грн. Середньомісячна заробітна плата складала 15970,80 грн. (а.с.138).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду від 11.01.2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року задоволено. Зупинено виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року до розгляду касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 . Касаційним кримінальним судом Верховного Суду та отримання матеріалів кримінального провадження Донецьким апеляційним судом.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 09.03.2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову дізнавача - інспектора СД Приморського ВП ЦПВ ГУ НП в Донецькій області Чекулаєвої А.С. від 11.10.2020 року про закриття кримінального провадження за №42020051290000050 від 29.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України. (а.с.245).

Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вирок Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року щодо ОСОБА_1 , засудженого за ст. 366-1 КК України скасовано, а кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050780000323 закрито, з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.284 КПК України. (а.с.246-255).

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав в своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Частиною 2 ст.36 КЗпП передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 7, 7-1 і 7-3 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до п.1 розділу 6 «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі», затвердженого наказом Міністерства юстиції №272/5 від 29.01.2019 року уповноважений орган з питань пробації під час виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю здійснює контроль за виконанням вимог судового рішення власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами (далі - власник підприємства) за місцем роботи засуджених до ЗЗПД та органами, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, а також функції, зазначені у розділі II цього Порядку.

Згідно з п.2 розділу 6 вищезазначеного Порядку уповноважений орган з питаньпробації, одержавши розпорядження та копію судового рішення стосовно засудженого до ЗЗПД, ставить таку особу на облік відповідно до порядку, визначеного у розділі IV цього Порядку.

Пунктом 7 розділу 6 Порядку передбачено, що під час першого відвідування уповноваженого органу з питань пробації засуджений до ЗЗПД, який працює, подає довідку з місця роботи про те, яку посаду він обіймає або який вид робіт виконує, або копію трудового договору, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності таких документів засудженому до ЗЗПД надається строк для їх надання, про що зазначається у поясненні. Якщо особа, засуджена до ЗЗПД, не працює, вона пред`являє уповноваженому органу з питань пробації трудову книжку (яка після перевірки одразу повертається) та її копію, яка долучається до матеріалів особової справи. Надалі непрацююча особа, засуджена до ЗЗПД, пред`являє трудову книжку та її копію один раз на шість місяців.

Згідно зі ст.32 КВК України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов`язаний: не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на який його позбавлено, внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення.

Відповідно до п.10 розділу 6 Порядку у разі якщо власник підприємства не виконує судове рішення, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а при подальшому його невиконанні - надсилає матеріали до територіального органу Національної поліції України за місцем розташування уповноваженого органу з питань пробації для вжиття заходів у порядку, визначеному в главі 3 цього розділу.

Отже, з огляду на вищенаведене порядок виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягає у здійсненні контролю уповноваженим органом з питань пробації за виконанням вимог судового рішення власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами та у проведенні певної роботи із засудженим у відповідності з розділом 2 Порядку, а не у технічному отриманні відповідного рішення суду з метою переправлення його роботодавцю для його виконання.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.7 ст.36 КЗпП ( 322-08 ), суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється при набранні законної сили вироком, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, та що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання ним трудових обов`язків.

Слід також зазначити, що в якій спосіб отримав відповідач копію вироку суду, значення немає, оскільки відповідач був заінтересованою особою і такий вирок стосувався його законних інтересів.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що відповідач ДП «ММТП» під час виконання вироку Донецького апеляційного суду від 18.03.2020 року у вигляді звільнення 23.03.2020 року ОСОБА_1 з посади старшого механіка суднового-змінного помічника кранмейстера Портового флоту відповідно до п.7 ст.36 КЗпП України на підставі набрання законної сили вироком суду, яким останнього засуджено до покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України і даний вирок підлягав безумовному беззаперечному виконанню з боку відповідача.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення задоволенню не підлягають, з огляду на вищевикладене з врахуванням самостійного виконання вироку суду відповідачем, на підставі вимог ст.32 КВК України та розділу 6 «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі», затвердженого наказом Міністерства юстиції №272/5 від 29.01.2019 року.

Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141,258- 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», ЄДРПОУ 01125755, адреса: Донецька область, Маріупольський район, м. Маріуполь, Приморський район, пр. Адмірала Луніна, буд.99.

Повний текст рішення складено 28.05.2021 року.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв