Ухвала суду № 97252134, 24.05.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2578/21

1-кп/264/480/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 Колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Литвиненко Н.В., Мушкета О.О., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Мудрик О.М., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Ходової Я.О., розглянувши в режимі відео конференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації заяви про самовідвід судді та відвід судді,-

У С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою суду від 23.04.2021 року у зв`язку з укладанням між прокурором Сластіним М.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості у кримінальному провадження №12014050770004343 від 04.11.2014 року матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, виділені в окреме провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу розгляд даного кримінального провадження передано колегії суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М., Литвиненко А.М.

У зв`язку із перебуванням судді Іванченко А.М. на лікарняному та з урахуванням вимог кримінально-процесуального законодавства щодо невідкладності розгляду укладеної угоди, здійснено повторний розподіл по справі, внаслідок чого протоколом повторного авторозподілу визначено суддю Мушкета О.О.

Суддею Литвиненко Н.В. заявлено самовідвід у даному кримінальному провадженні з посиланням на порушення вимог Положення про автоматизовану систему документообігу під час авторозподілу виділеної справи та ст.75 КПК України, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, Верховного Суду, а також національних судів України.

Прокурор Сластін М.С. також подав клопотання про відвід суддів Пустовойт Т.В., посилаючись на те, що вказана суддя не може приймати участь у розгляді даної справи, оскільки у її провадженні тривалий час перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України, ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, у зв`язку з чим вона при розгляді даної справи може виявляти упередженість. Вимоги судді Литвиненко Н.В. щодо самовідводу просив задовольнити.

Потерпілі та їх представники підтримали заяву прокурора з визначених підстав та заяву члена колегії, просили вимоги задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Мудрик О.М. з метою виключення фактору упередженості зазначених суддів, теж вважали доцільним відвести суддів Литвиненко Т.В. та Пустовойт Т.В.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.8 ст.469 КПК України, у разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які обвинувачуються у вчиненні одного або кількох правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма обвинуваченими, угода може бути укладена з одним з обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи, з якою досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

Пунктом 9 абз.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що у разі якщо кримінальне провадження здійснюється стосовно кількох осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма підозрюваними/обвинуваченими, відповідно до вимог абз.1 ч.8 ст.469 КПК угоду може бути укладено з одним (кількома) із підозрюваних/обвинувачених. Кримінальне провадження стосовно особи (осіб), з якими досягнуто згоду щодо укладення угоди про визнання винуватості, на підставі постанови прокурора або ухвали суду підлягає виділенню в окреме провадження залежно від того, на якій із стадій кримінального провадження сторонами було ініційовано укладення угоди.

За П.14 вказаного пленуму судове провадження на підставі угод здійснюється колегією суддів (у складі трьох професійних суддів) і в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

Пунктом 2.3.30 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (яке відповідно до п.3. п.3.1 рішення РСУ №16 від 12.04.2018 року є діючим), у разі роз`єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, реєструється як така, що надійшла вперше, та передається судді, яким ухвалено рішення про роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження.

Отже, згідно наведених нормативних вимог діючого законодавства та на підставі ухвали Іллічвського районного суду м.Маріуполя від 23.04.2021 року про виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, було здійснено автоматизований розподіл даного кримінального провадження.

Разом з тим, аналіз порядку виділення судових справ дозволяє зазначити, що, редакція, яка є чинною сьогодні, суперечить загальним засадам кримінального судочинства та ставить під сумнів здатність забезпечити виконання його завдань, адже вбачається логічним, що, закріплюючи прямий обов`язок суду щодо виділення матеріалів кримінального провадження в окремих випадках, законодавець переслідував мету передання виділеної справи іншому складу суду.

При цьому факт розгляду кримінального провадження як щодо затвердження угоди про винуватість, так і щодо осіб, які своєї вини не визнали, одним і тим же складом суду ставить під сумнів і неупередженість такого суду.

Вбачається, що чинне законодавство, яким урегульовано порядок виділення матеріалів кримінального провадження, є суперечливим, не відповідає загальним засадам кримінального провадження, ускладнює виконання поставлених перед ним завдань та призводить до порушення прав, свобод та інтересів його учасників.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п.1).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п.1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Під час установлення критеріїв неупередженості суду в кримінальних провадженнях, обставини щодо його формування та діяльності мають вагоме значення, оскільки безсторонність суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі «Білуха проти України», «Бочан проти України», «Газета «Україна-центр» проти України» та ін.)

Водночас Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку №1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії»).

Таким чином, відповідно до офіційного перекладу практики ЄСПЛ, «упередженість» розглядається як складник поняття «безсторонності» суду.

Вказана обставина може бути визнана підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, тобто через те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді.

Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Враховуючи наведені обставини, мотиви, наведені заявниками, та з метою виключення будь яких сумнівів у учасників кримінального провадження у безсторонності та неупередженості суддів Литвиненко Н.В. та Пустовойт Т.В., вважаючи заявлені посилання об`єктивно обґрунтованими та такими, що узгоджуються с усталеною практикою ЄСПЛ, Верховного Суду, а також національних судів України, колегія суддів вважає доцільним задовольнити заявлені відводи та відвести вказаних суддів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75,76, 81 КПК України, суд,-

У Х В А Л И Л А:

Заяву судді Литвиненко Н.В. про самовідвід - задовольнити.

Заяву прокурора Сластіна М.С. про відвід судді Пустовойт Т.В. - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 25 травня 2021 року о 12-00 год.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: О.О. Мушкет