Рішення № 97252100, 28.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12914/20

Провадження № 2-а/263/38/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ і Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Горета Михайла Васильовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ і Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Горета М.В., третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО №789708 від 02.10.2020.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 02.10.2020 інспектором поліції стосовно нього була винесена постанова серії ДПО №789708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно з постановою позивач начебто порушив вимоги п.12.4 ПДР України, а саме, керуючи автомобілем ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_1 , на 31 кілометрі автодороги Краматорськ - Костянтинівка перевищив встановлене обмеження швидкості на 27 км/год. У постанові зазначено, що швидкість транспортного засобу вимірювалася за допомогою приладу TruCam. Позивач вважає дану постановою незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. З матеріалів справ вбачається, що відповідачем так зване правопорушення було зафіксовано не в автоматичному режимі, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідачем в ручному режимі використовувався лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20 ТС001007», який отримав свідоцтво про повірку. Разом з тим, у реєстрі затверджених типів ЗВТ внесений інший тип вимірювальної техніки – вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний «LTI 20/20 TruCam ІІ». Тобто має місце розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та, який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначає, що Інструкція про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена Наказом МВС України 18.12.2018 за №1026 містить вичерпний перелік технічних приладів і технічних засобів, що мають вказані вище функції та не містить відомостей про лазерний вимірювач швидкості TruCam, про порядок його застосування та карт пам`яті до нього, їх облік, зберігання та видачу відеозаписів. Крім того, прилад TruCam на час використання не мав пломб. Отже, вважає, що оцінювати покази приладу TruCam, який використовувався відповідачем як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, немає жодних підстав. Просив скасувати постанову серії ДПО №789708 від 02.10.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження по справі закрити.

Ухвалою судді від 26.10.2020 відкрито позовне провадження. Справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від відповідача інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Горета М.В. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він позовні вимоги не визнав з наступних підстав. 02.10.2020 патрульним екіпажем за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер TC001007) було виявлено порушення ПДР, водій транспортного засобу ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту більше ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 77 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, після чого було зупинено автомобіль порушника. Інспектор поліції підійшов до автомобіля, представився водію належним чином, пояснив суть скоєного правопорушення та попросив пред`явити документи. Позивач заявивши клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримати правову допомогу, тому розгляд справи було перенесено на 09.10.2020, про що водія було належним чином повідомлено. Оскільки у зазначений час водій до підрозділу поліції не з`явився, розгляд справи було проведено за його відсутності, а копію постанови спрямовано за місцем проживання засобами поштового зв`язку. Щодо правомірності притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності та правові підстави застосування приладу TruCam LTI 20/20 відповідач зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб та номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника. З огляду на приписи чинного законодавства України, лазерні вимірювачі TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17316, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 18.11.2019 та чинного до 18.11.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001007, є придатним до застосування. Крім того, зазначає, що суб`єктом правопорушення у разі фіксації його не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом, а у разі фіксації правопорушення в автоматичному режимі – суб`єктом є особа, зазначена у частині першій статті 14-2 КУпАП. Таким чином покази приладу TruCam оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП. Стосовно відсутності повірочного тавра зазначив, що позивач під час розгляду справи взагалі не перевіряв його відсутність. Також зазначив, що згідно з пп.1 п.3 Розділу 4 «Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів», затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 3193 – позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ. Технічний прилад TruCam LTI 20/20 № ТС001007 пройшов позитивну періодичну повірку та отримав свідоцтво про повірку ЗВТ. Враховуючи викладене, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду позивачем було надано письмові пояснення, у яких останній зазначив, що з наданих відповідачем доказів, а саме з копії фото з приладу TruCam так зване перевищення швидкості було зафіксоване відповідачем в ручному режимі 02.10.2020 о 09-25 годині з відстані 202,8 м до транспортного засобу. Позивач вказує, що у зазначений час він не керував автомобілем ВАЗ-21043, державний номер НОМЕР_1 . Пояснив, що 02.10.2020 він разом з дружиною, яка є власником зазначеного транспортного засобу, поверталися у м. Маріуполь із м. Харкова. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я, перебуваючи у м. Харкові на автовокзалі, його дружина звернулася до сторонньої особи за допомогою – чоловіка на ім`я ОСОБА_2 , який мав намір потрапити до м. Дружківка Донецької області. Пересвідчившись, що ця особа має посвідчення водія відповідної категорії, позивач передав йому керування транспортним засобом, а сам перебував на задньому сидінні пасажира і за дорожньою обстановкою не слідкував. В м. Дружківка Володимир покинув транспортний засіб та у подальшому автомобілем керував позивач. Проїхавши 100 м після виходу Володимира зі швидкістю близько 60 км/год на виїзді з населеного пункту м. Дружківка автомобіль зупинив відповідач та зазначив, що позивач начебто перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту більш ніж на 20 км/год. Крім того, фотознімок з приладу TruCam повинен бути належно завірений шляхом проставлення відміток дати та посади особи, яка засвідчувала такий документ. Крім того, інформація на даному доказі відображена іноземною мовою без засвідченого перекладу, що унеможливлює її прочитання з урахуванням положень ст.15 КАС України, відповідно до якої судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Відтак, використання доказів, викладених іноземною мовою, суперечить зазначеному принципу і створюють перепони для реалізації свого права на захист. На підставі викладеного вважає доказ недопустимим, оскільки на фотознімку з приладу TruCam не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом автомобіля. Тобто відповідачем не зафіксовано факт скоєння позивачем правопорушення.

Також суду надані письмові пояснення ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача та власником автомобіля ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_3 зазначила, що 02.10.2020 вони з чоловіком виїхали з Харківської області до м. Маріуполя. У м. Харків чоловік став погано себе почувати, тому вони заїхали до автовокзалу, де біля кас вона знайшла чоловіка на ім`я ОСОБА_2 , якому потрібно було їхати до м. Дружківка, та у якого було водійське посвідчення. Він погодився керувати автомобілем ОСОБА_3 до м. Дружківка. У м. Дружківка Володимир вийшов, подальше курування здійснював її чоловік. Автомобіль під його керуванням рухався зі швидкістю 60 км/год., приблизно через 100 м після того як вийшов ОСОБА_2 , біля закінчення населеного пункту, їх автомобіль зупинив працівник поліції та повідомив, що водій – її чоловік начебто порушив вимоги ПДР, а саме пересувався зі швидкістю 77 км/год. Вони вважали, що фіксація правопорушення відбулася на відстані приблизно 50 м до місця зупинки, а тому чоловік не повідомив, що автомобілем раніше керувала інша особа, яка припинила керування транспортним засобом за 100 м до місця зупинки.

Від представника третьої особи Управління патрульної поліції в Донецькій області надійшли пояснення, у яких останній зазначив, що позивач вводить суд в оману, оскільки вимір швидкості відбувся з дистанції 202,8 м та швидкість автомобіля складала 77 км/год. та увесь цей час прилад проводив відеозапис руху, що свідчить про безперервний рух протягом 202,8 м до екіпажу поліції. Зазначив, що для того, щоб набрати вказану швидкість необхідно витратити певний час та відстань. Відповідно до технічних характеристик транспортного засобу, час прискорення від 0 до 100 км/год. складає 17 секунд, тобто, щоб засіб рухався зі швидкістю 77 км/год. необхідно подолати ще 300 м. Тобто транспортний засіб перебував у безперервному русі щонайменше 500 м до місця зупинки поліцією. З моменту виміру швидкості до наближення транспортного засобу до поліцейського проводилася безперервна зйомка, з якої вбачається, що автомобіль не здійснював зупинку, а отже за кермом перебувала особа, яка керувала автомобілем під час фіксації перевищення швидкості.

В додаткових поясненнях, наданих суду позивачем, останній наполягав, що на відстані 202,8 м від місця зупинки автомобілем керувала інша особа, а позивач знаходився на задньому сидінні автомобіля. Представником третьої особи не було надано жодних відомостей, у тому числі відеозапису з приладу TruCam щодо безперервного руху транспортного засобу після вимірювання швидкості на відстані 202,8 м до екіпажу поліції; руху транспортного засобу зі швидкістю 77 км/год. після здійснення виміру швидкості на відстані 202,8 м; точного часу зупинки транспортного засобу відповідачем; керування саме позивачем, а не іншою особою транспортним засобом на час виміру швидкості. Крім того, зазначив, що представник не є експертом в галузі авто-техніки, а тому виглядають дивним намагання представника надати як доказ розрахунки теоретичного часу прискорення від 0 до 100 км/год.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на адміністративний позов, письмових поясненнях сторін, дослідивши матеріали справи, переглянувши фото та відеозапис, зроблений приладом TruCam, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09.10.2020 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області лейтенантом поліції Горета М.В., було винесено відносно ОСОБА_4 постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 789708 від 09.10.2020, ОСОБА_1 02.10.2020 о 09:25 год., на А/Ш Н-20 31 км, керував транспортним засобом ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась TruCam LTI 20/20 ТС001007.

Відповідно до повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, за підписом ОСОБА_1 , останній був повідомлений про розгляд інкримінованого йому адміністративного правопорушення 09.10.2020 о 07:00 год. у м. Краматорську, вул. Магістральна, буд.20.

На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відео з лазерного вимірювача швидкості TruCam із зображенням автомобіля ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , та зазначенням швидкості 77 км/год. при максимально дозволеній - 50 км/год., також надано диск із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора.

При цьому, суд враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

При цьому доводи позивача щодо не опломбування вимірювального приладу не беруться судом до уваги, оскільки єдиною визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17316, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 18 листопада 2019 року та чинного до 18 листопада 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС001007, є придатним до застосування.

Разом з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

За приписами пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 122 КУпАП, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, регламентовано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Отже, перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.

Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно ст. 19 Конституції України.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано фотознімок з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС001007, на якому зафіксовано автомобіль марки ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , а також вказано швидкість його руху - 77 км/год, дату та час руху. Однак, з вказаного фотознімку неможливо ідентифікувати особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю. З відеозапису з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС001007 також неможливо встановити особу водія.

Згідно з ПДР дорожній знак 5.45 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.

Разом з тим, на фотознімку та відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС001007, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46, тому неможливо встановити - чи рухався позивач у межах населеного пункту, чи ні. Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.47 - «Початок населеного пункту», який містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Крім того, відповідачем надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано лише розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст.ст. 283 і 284 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, остання не містить всі необхідні відомості, зазначені у вище перелічених вимогах законодавства: в ній не зазначено за допомогою якого технічного приладу (нагрудного відеореєстратора) було здійснено відеозапис адміністративного правопорушення.

Крім того, час відеозапису лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 № ТС001007 зафіксовано як 09:25 годин, тоді як час відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано розгляд справи – 09:22 години, тобто розгляд справи відповідно до наданих відеозаписів відбувся раніше, ніж зафіксоване порушення.

Таким чином відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії ДПО №789708 від 02.10.2020 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис та має протиріччя щодо зазначення часу фіксації вчинення правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідач не надав суду переконливих доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд, керуючись положеннями ст. 286 КАС України дійшов висновку, що постанова ДПО №789708 від 02.10.2020 підлягає скасуванню як неправомірна, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та незаконність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення. За таких обставин оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

На підставі ПДР України, керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, ч.1 ст.122 КУпАП, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ і Слов`янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області Горета Михайла Васильовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від серії ДПО №789708 від 02.10.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Томілін