Рішення № 97252081, 28.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/256/20

Провадження № 2/263/200/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Томіліна О.М., за участю секретаря судового засідання Астахової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ СК «Галицька», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 17.04.2019 о 17:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Geely», державний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи зі стоянки ТЦ «Обжора» на проїзну частину пр. Будівельників м. Маріуполя, діючи у порушення п.п.10.1, 10.2 ПДР України, не переконавшись у безпеці дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2019 по справі 263/11789/19 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Позивач є власником автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , який з вини ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. За висновком №104 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.07.2019, вартість матеріального збитку, завданого при вказаному ДТП складає 106 227,73 грн. Крім того, при розрахунку матеріального збитку експертом зроблений висновок про технологічну та економічну недоцільність проведення відновлювального ремонту автомобіля. Згідно з договором №49 від 25.05.2019 про надання послуг з проведення автотоварознавчої оцінки пошкодженого транспортного засобу та квитанції про сплату за ці послуги від 31.05.2019, позивач поніс витрати в сумі 2 400 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Галицька», відповідно до поліса № АМ/6735769 від 27.11.2018, згідно з яким розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну складає 100 000 грн., франшиза складає 2 000 грн. Після ДТП позивач у передбачений законом термін повідомив ПрАТ СК «Галицька» про страховий випадок, направив на адресу ПрАТ СК «Галицька» письмове повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування. У телефонному режимі йому було запропоновано за свій рахунок провести авто товарознавчу оцінку його пошкодженого транспортного засобу та після набуття чинності постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, направити звіт про оцінку вартості матеріального збитку та постанову на адресу ПрАТ СК «Галицька» поштою, що й було зроблено позивачем. Однак, поштове відправлення було повернуто за закінченням строку зберігання, що свідчить про те, що ПрАТ СК «Галицька» фактично відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування. Крім того, в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду. Після ДТП автомобіль позивача був фактично знищений та він не може використовувати його по господарству, та в інтересах сім`ї, що залишилася без засобу пересування. Позивач не має достатніх коштів для ремонту автомобіля. В даний час позивач офіційно не працевлаштований і єдиним джерелом його існування був автомобіль, який він експлуатував як таксі та займався приватним перевезенням. У зв`язку з чим позивач відчуває напругу та психологічні навантаження, змушений змінити нормальний спосіб життя, змушений витрачати час на відвідування різних установ, що не входить в плани позивача. У зв`язку з чим, на підставі ст.988 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з ПрАТ СК «Галицька» страхове відшкодування в сумі 98 000 грн. (100 000 грн. страхова виплата - 2 000 грн. франшиза) та компенсацію витрат на оцінку вартості матеріального збитку в розмірі 2 400 грн. а також, на підставі ст.1194 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 8 227,73 грн. (106 227,73 грн. – 98 000 грн.), моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., а також судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.01.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, визначено строк для відповідачів для подання відзиву на позов та позивачу для надання відповіді на відзиви, роз`яснено строки та порядок надання суду доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2020 доручено Кам`янець-Подільському міськрайонному суду Хмельницької області вручити копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження по справі відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на військовій службі у військовій частині А1884, вул. Гагаріна, 56, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області та допитати його в порядку окремого доручення. Провадження у справі зупинено до виконання окремого доручення.

19.10.2020 ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справ, ухвалено продовжити розгляд справи.

19.11.2020 ухвалою суду провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

04.01.2021 ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі, ухвалено продовжити розгляд справи.

Від представника позивача адвоката Маросіна М.А. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 . Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення судового виклику на сайті Судової влади. Відзиву на позовну заяву не подав.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, поважності причин неявки суду не повідомили, не подали відзив, а сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи було призначено на 24 травня 2021 року.

Згідно з ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи складність справи, виготовлення судового рішення відкладено на 5 днів.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Дослідивши надані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2019 року, справа № 263/11789/19, ОСОБА_2 17.04.2019 о 17:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Geely», державний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи зі стоянки ТЦ «Обжора» на проїзну частину пр. Будівельників м. Маріуполя, діючи у порушення п.п.10.1, 10.2 ПДР України, не переконавшись у безпеці дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, пасажир автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_3 також отримала легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. /а.с.7/.

Автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , належить позивачеві ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . /а.с.8, 35/.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ СК «Галицька», страхувальник ОСОБА_4 , що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6735769, діючим на момент ДТП 17.04.2019. Згідно з договором ліміт відповідальності за спричинену шкоду життю і здоров`ю становить 200 000 грн., за шкоду заподіяну майну – 100 000 грн., франшиза - 2 000 грн. /а.с. 9/.

19.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Галицька» із заявою про страхове відшкодування та повідомленням про ДТП від потерпілого, додавши до повідомлення необхідні документи./а.с.49-52/.

25.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Галицька» із заявою про долучення до матеріалів страхової справи документів, а саме: копії звіту №104 про оцінку матеріального збитку від 05.07.2019; копію договору №49 від 25.05.2019 про надання послуг з оцінки матеріального збитку; копія чеку про оплату послуг з оцінки матеріального збитку; постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2019 та просив здійснити на його користь виплату страхового відшкодування у розмірі 98 000 грн., а також витрати, пов`язані з оцінкою матеріального збитку у розмірі 2 400 грн. /а.с.55/.

Відповідно до копії поштового повідомлення, датованого 12.10.2019, поштове відправлення повернуто ОСОБА_1 , причина повернення зазначена як «за закінченням встановленого строку зберігання». /а.с.53/.

Відповідно до звіту №104 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 05.07.2019 на підставі проведених досліджень і розрахунків щодо пошкодженого у ДТП колісного транспортного засобу легкового автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN- НОМЕР_4 ) НОМЕР_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу на дату пошкодження складає 106 227,73 грн., без ПДВ., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 320 166,54 грн. Обгрунтована вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження, так як вартість відновлювального ремонту не менша за його ринкову вартість. Зазначено, що у цьому випадку можливо зробити висновок про технологічну і економічну недоцільність проведення відновлювального ремонту означеного колісного транспортного засобу. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ складає 106 227,73 грн., ринкова вартість пошкодженого у ДТП легкового автомобіля «Mitsubishi Lancer» складає 46 157,78 грн. /а.с.10-13/.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 104/19 від 25.05.2019 вартість ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , складає 320 166,54 грн. /а.с.14-17/.

Відповідно до Договору №49 від 25.05.2019 на надання послуг на проведення автотоварознавчої оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу, укладеного між експертною компанією «Укравтоекспертиза» в особі директора Харитонова Б.Б. та ОСОБА_1 , предмет договору легковий автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN-code) НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_1 , розмір оплати послуг складає 2 400 грн./а.с.41/.

У постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Велика палата Верховного суду зробила висновок про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Крім того, Верховний суд неодноразово приходив до висновку, що звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV ) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону

№ 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.

У пункті 33.1.4 ст.33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 ст.36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 ст.37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п.34.2, 34.3 ст.34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у визначений законом строк звернувся до ПрАТ «СК «Галицька» із повідомленням про ДТП, згодом також звернувся із заявою про долучення до матеріалів страхової справи документів шляхом направлення відповідного пакету документів на адресу страхової компанії поштовим відправленням. Однак, вказаний лист було повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.53). ПрАТ «СК «Галицька» не отримала повідомлення та не вчинила жодних дій для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків та не здійснила жодних страхових виплат потерпілому.

Для виявлення спричинених ДТП внутрішніх пошкоджень автомобіля потерпілий, на його вибір, звернувся до експертної компанії «Укравтоекспертиза», що підтверджено Договором №49 від 25.05.2019 на надання послуг на проведення авто товарознавчої оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу. Відповідно до п.4.1 договору вартість послуг склала 2 400 грн. ( а.с.41).

Згідно з квитанцією № 0.0.1269161114.1 від 31.05.2019 ОСОБА_5 перерахував на рахунок отримувача експертної компанії «Укравтоекспертиза» кошти у сумі 2 400 грн. за проведення авто товарознавчої експертизи ктз «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2 . /а.с.42/.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки звітом №104 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу та висновком експерта підтверджено фізичне знищення автомобіля внаслідок ДТП, а в такому випадку розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» матеріальної шкоди, та вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 58 069,95 грн. (106227,73 грн. (вартість матеріального збитку) - 46157,78 грн. (вартість пошкодженого автомобіля) - 2 000 (франшиза)) та 2 400 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи, а загалом – 60 469,95 грн.

Такого ж висновку щодо стягнення матеріальної шкоди дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 по справі №127/13900/17.

Щодо вимог позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Поняття «франшиза» міститься у статті 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Застосування франшизи передбачено статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За ст. 36.6 Закону № 1961-IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Судом було встановлено, що сума завданих матеріальних збитків ОСОБА_1 у вигляді франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6735769 дорівнює 2 000 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з особи, винної у спричиненні ДТП 17.04.2019, тобто з ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заподіяної шкоди, яка перевищує страхову суму (ліміт відповідальності) на 6 227,73 грн. задоволенню не підлягає у зв`язку із стягненням з відповідача ПрАТ СК «Галицька» різниці між вартістю транспортного засобу на момент вчинення ДТП та вартістю автомобіля пошкодженого у ДТП у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 20 000 грн., то судом приймається до уваги, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.4, 5 ст.23 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода, у тому числі, якщо в наявності ушкодження здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК України), що підтверджено ухвалою ВССУ від 30 травня 2016 року у справі №607/18544/14-ц.

Згідно з п.п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року, №1 від 27.02.2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками).

Суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути максимально адекватним завданій шкоді.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що внаслідок ДТП з вини відповідача, він дійсно зазнав душевних страждань, спричинених хвилюваннями, нервовим стресом внаслідок втрати автомобіля, необхідності відвідувати експертні установи, звертатися за юридичною допомогою, відвідувати судові засідання, неодноразово звертатися до фахівців з приводу ремонту автомобіля, що також змусило змінити свій спосіб життя.

Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачем ОСОБА_2 правопорушенням позивачу завдано як матеріальної, так і моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості

Таким чином суд, з урахуванням позбавлення позивача можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження звичного способу життя, вимушених змін у життєвих стосунках позивача та, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольняє частково, стягує з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та вважає, що вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що була спричинена відповідачем.

Крім того, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені судові витрати по справі та витрати на правову допомогу.

Разом з тим, згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції №92 від 12.11.2019 позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 286,30 грн., відповідно до квитанції №59 від 26.11.2019 - сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., а всього 2 054,70 грн. Разом з тим відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, розмір ставки судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (В/КЦС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму у 2020 році становить на одну особу в розрахунку на місяць із 1 січня – 2 102 грн.

Позивачем подано до суду позовну заяву з вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за що позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову за вимогу про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 108 627,73 грн., що становить 1086,27 грн. замість сплачених ним 1 286,30 грн. та за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. сплачено 768,40 грн., замість 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що становить 840,80 грн. Разом сплачена сума судового збору становить 2 054,70 грн., замість необхідної 1 927,07 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету надміру сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви з вимогами майнового характеру про стягнення матеріальної та моральної шкоди у сумі 127,63 грн.

Загальна сума матеріальної шкоди, яку просив стягнути позивач на його користь, складає 108 627,73 грн., проте, судом дану вимогу задоволено частково та стягнуто 62 469,95 грн., з яких 60 469,95 грн. (55,67 %) стягується з ПрАТ СК «Галицька» та 2 000 грн. (1,84 %) – з ОСОБА_2 . Вираховуючи розмір шкоди (пропорційно), яка повинна бути стягнута з кожного відповідача, правильним є висновок про те, що з ПрАТ СК «Галицька» підлягає до стягнення на користь позивача 55,67 % понесених судових витрат, що становить 604,72 грн. (1086,27 грн. сплаченого судового збору х 55,67 % : 100%), а з ОСОБА_2 – 1,84 % судових витрат, що складає 19,98 грн. (1086,27 грн. сплаченого судового збору х 1,84 % : 100%). А також з відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 420,40 грн., тобто 50 % від судових витрат за вимогу про стягнення моральної шкоди, відповідно до розміру задоволених вимог, а разом 440,38 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України,у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом Маросіним М.Л. був укладений договір щодо надання професійної правничої допомоги. Ціна договору зазначена у п.2.1 та складає 5 000 грн./а.с.56/.

Відповідно до розрахунку розміру витрат на надання правової допомоги адвоката від 13.03.2020 №375 сума витрат склала 5 885,60 грн., відповідно до договору про надання юридичних послуг до сплати підлягає 5 000 грн. /а.с.82/.

Відповідно до меморіального ордеру від 13.03.2020 за №13/03-70, за надання правничої допомоги за договором про надання юридичних послуг ОСОБА_1 сплатив 5 000 грн., отримувач - адвокат Маросін М.О.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню, однак, повинні бути стягнуті пропорційно задоволених вимог з обох відповідачів.

Загальна сума матеріальної та моральної шкоди, яку просив стягнути позивач на його користь, складає 128 627,73 грн., та задоволена частково на загальну суму 72 469,95 грн., тобто на 56,34 %. Таким чином до стягнення підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 2 817 грн. (5 000 грн. : 100% х 56,34 % = 2 817 грн.). Вираховуючи розмір шкоди (пропорційно), яка повинна бути стягнута з кожного відповідача, на відшкодування витрат на правничу допомогу, з ПрАТ «СК «Галицька» із загальної суми задоволених вимог у розмірі 72 469,95 грн. підлягає до стягнення 60 469,95 грн., що становить 83,44 %, а з ОСОБА_2 підлягає до стягнення 12 000 грн., що становить 16,56 % від загального розміру задоволених вимог. Тобто на правничу допомогу з ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача суд стягує 2 350,50 грн. (2 817,00 грн. х 83,44% : 100% = 2 350,50 грн.), а з ОСОБА_2 466,50 грн. (2 817,00 грн. х 16,56% : 100% = 466,50 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька», на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 58 069 (п`ятдесят вісім тисяч шістдесят дев`ять) грн. 95 коп., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 604 (шістсот чотири) грн. 72 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 2 350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. 50 коп., а всього 63 425 (шістдесят три тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн., моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 38 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 50 коп., а всього 12 906 (дванадцять тисяч дев`ятсот шість) гривень 88 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету надміру сплачений судовий збір за квитанцією №92 від 12.11.2019, отримувач: Маріуп.УК/Центральний р-н/22030101, рахунок отримувача: UA048999980000031219206005052, код отримувача: 37989721, банк отримувача: 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.), у сумі 127,63 грн.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Маросін Михайло Олександрович, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 107.

Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька», ЄДРПОУ 22186790, адреса місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М.Томілін