Ухвала суду № 97252010, 25.05.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.05.2021 227/2953/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Дзюба Т.А.

за участю прокурора Ленкевич І.В.

захисник Юренка Ю.В. (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор, захисник, обвинувачений бере участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

30 травня 2021 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого, до спливу цього строку завершити судовий розгляд не вбачається за можливе.

Прокурором в судовому засіданні заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, яке обґрунтовував тим, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Захисник обвинуваченого Юренко Ю.В. в судовому засіданні зазначив, що прокурором не наведено нових ризиків, які б слугували підставою для продовження строку тримання під вартою, рік тому вони існували, але на теперішній час вони змінилися. Окрім того, обвинувачений з 20.05.2020 року перебуває під вартою. До теперішнього часу розгляд справи не закінчений. Просив змінити запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою, тому що ризики не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд відповідно до ст.ст. 176-178 КПК України враховує тяжкість покарання, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, за яке Законом передбачено позбавлення волі на строк більше трьох років, характеризуючі дані відносно обвинуваченого, а також переслідує мету запобігти ризикам, передбаченим ст.177 ч.1 КПК України, а саме те, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання в разі визнання його винним, може ухилитись від явки до суду і тим самим перешкодити здійсненню правосуддя чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До того ж, таке застосування даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 р. у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному також розмір застави.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається в таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, корисливий характер діяння, вважаю за необхідне визначити йому заставу в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 81080 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У разі внесення вказаної застави на обвинуваченого ОСОБА_1 слід покласти наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 25 травня 2021 року по 23 липня 2021 року включно, з утриманням його в ДУ "Бахмутська УВП (№6)".

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 81080,00 гривень, яку необхідно внести за наступними реквізитами: отримувач коштів – ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26288796, банк отримувача ДКСУ м.Київ, рахунок отримувача: UА828201720355259003000011792, код класифікації доходів бюджету - 22030200, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні вищезазначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Бахмутська УВП (№6)» в Донецькій області, прокурору та обвинуваченому.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 25 травня 2021 року. Повний текст ухвали складено 28 травня 2021 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, обвинуваченим - протягом цього ж строку з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Хандурін