Рішення № 97252006, 25.05.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.05.2021 227/485/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Голомідовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 17.05.2007 року, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала відповідну Заяву, при підписанні якої підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами, Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг між нею та банком, що підтверджується підписом відповідача. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач зазначає, що він свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме 16.05.2007 відкрив кредитну картку та 17.05.2007 року встановив кредитний ліміт на картку в розмірі 21600 грн., таким чином надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, шляхом внесення коштів щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, а взяті на себе зобов"язання відповідач не виконав, в зв`язку із чим станом на 30.11.2020 року має заборгованість в розмірі 28883,72 грн., яка складається з: 7902,23 грн. - заборгованості за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7902,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 18583,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 2398,20 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, які позивач просить суд стягнути з відповідача, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, банк не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не подавав, відзиву на позовну заяву до суду також не було подано.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки не повідомив, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача по матеріалам, які є в наявності в справі і постановити заочне рішення, направивши за місцем мешкання відповідача копію рішення суду для відома.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку є невід`ємною частиною спірного кредитного договору, укладеного на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 від 17.05.2007 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2007 року ОСОБА_1 дійсно підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.47), і зі змісту цієї анкети-заяви вбачається про те, що сторонами кредитного договору були погоджені: процентна ставка за користування кредитом, порядок погашення заборгованості. Згідно копії цієї анкети-заяви 17.05.2021 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок та оформлено кредитну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач отримала 21.11.2007 року, що підтверджується її особистим підписом.

Також з матеріалів справи вбачається, що старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , по якому проводилося кредитування відповідача, відбувся 16.05.2007 року та 17.05.2017 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 21600,00 гривень, після цього 03.07.2008 року відповідачу було зменшено кредитний ліміт до 6000,00 грн. Після цього кредитний ліміт було збільшено банком 12.07.2010 року до 6000,00 грн., 06.11.2010 року до 8000,00 грн., а 14.01.2020 року кредитний ліміт було зменшено до 00,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 45).

Згідно доданих до позову виписки руху коштів по рахунку, наданої позивачем, відповідач активно користувалася кредитними коштами після отримання кредитної картки 21.11.2007 року, знімала готівкові кошти, здійснювала чаткове погашення кредиту, в останнє операцію по картці ОСОБА_1 здійснила 27.02.2014 року(а.с. 35 обор. стор.), і після цього будь-яких операцій по картці не проводила.

Як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, кредит в порядку та сумах, зазначених вище, в повному обсязі не погашала, проценти за користування кредитом не сплачувала, внаслідок чого станом на 30.11.2020 року має заборгованість в розмірі 28883,72 грн., яка складається з: 7902,23 грн. - заборгованості за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7902,23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 18583,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 2398,20 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 17.05.2007 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом – ОСОБА_1 (а.с. 8-32).

Слід також зазначити, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування заявлених до стягнення сум, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором, посилається на вище згадуваний Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід`ємну частину спірного договору, але ці докази не містять підтвердження тих обставин, що відповідач при підписанні «Анкети-заяви» ознайомився і погодився з умовами, що містять саме в Умовах та правилах надання банківських послуг, і що ця «Анкета-заява» разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо % ставки, неустойки (пені, комісії, штрафів), комісій саме у зазначених в цих документах розмірах.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, якщо Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду позовом, оскільки кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в «Анкеті-заяві» домовленості сторін про % ставку, сплату пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в «Анкеті-заяві» позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Позивач серед складових розміру заборгованості просить стягнути з відповідача суму простроченого тіла кредиту в розмірі 7902,23 грн. Суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вказана сума заявлена позивачем в межах кредитного ліміту, який було встановлено відповідачу востаннє 06.11.2010 року, і станом на дату останнього користування відповідачем кредитною карткою (27.02.2014 року) сума заборгованості за тілом кредиту також складала 7902,23 грн.

Окрім того, зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що з 28.02.2014 року заборгованість за тілом кредиту почала бути сталою і становила 7902,23 грн.

Також зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до стягнення позивачем заявлено, окрім суми основного боргу(тіла кредиту) також суму прострочених процентів за користування кредитом, яка станом на 30.11.2020 року становить 18583,29 грн. Суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було видано кредитні картки: 16.05.2007 року № 5457082957427045 строком дії до 05/11, 11.01.2010 року № НОМЕР_2 строком дії до 05/15, 05.09.2011 № НОМЕР_3 строком дії до 05/15, 16.09.2011 року № 5457082331577002 строком дії до 10/15, а також 21.02.2014 року № 5168755363786993 строком дії до 10/17, про що свідчить відповідна довідка позивача (а.с. 46).

З виписки руху коштів по рахунку, наданих позивачем, відповідач останній раз 27.02.2014 року користувалася кредитними коштами по кредитній картці № НОМЕР_4 строком дії до 10/17.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (ч.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем по 30.11.2020 року, проте, згідно із умовами Кредитного договору кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до 10.2017 (а.с. 46).

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до жовтня 2017 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

З анкети-заяви позичальника також вбачається, що сторонами було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 1,9 % на місяць на суму залишку заборгованості. Згідно надано позивачем розрахунку вбачається, що з 01.01.2013 року процентну ставку за користування кредитними коштами позивачем було змінено до 30 % річних, 01.09.2014 року – до 34,8 % річних, з 01.04.2015 року – до 43,2 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що останнє використання кредитної картки було вчинено відповідачем 27.02.2014 року, тобто під час дії процентної ставки 30 % річних, що свідчить про той факт, що відповідач ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами та здійснюючи їх погашення, була обізнана про факт підвищення процентної ставки за кредитом до 30% річних. В той же час, суд не може прийняти до уваги збільшення позивачем процентної ставки за користування кредитом в подальшому, оскільки вказані зміни проводилися позивачем в односторонньому порядку, матеріали справи не містять відомостей щодо узгодження між сторонами вказаних змін, підписання будь-яких додаткових угод або належного повідомлення відповідача про проведення таких змін, а відповідач після 27.02.2014 року жодних операцій за карткою не здійснювала.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що станом 28.02.2014 року заборгованість по процентам за наданим кредитом (з розрахунку процентної ставки 30, % річних) становила 278,71 грн. (а.с. 7 зв.).

Суд приходить до висновку про необхідність проведення розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, починаючи з 01.03.2014 року, з розрахунку процентної ставки в розмірі 30,0 % річних, про яку відповідач була обізнана, оскільки активно користувалася кредитною карткою до 27.02.2014 року.

Таким чином, сума заборгованості за період з 01.03.2014 року по 31.10.2017 року (кінцевий строк дії картки) становить:

7902,23 х 30,0/365 х 1340 = 8703,28 грн., де

7902,23 грн. – тіло кредиту;

30,0 % - процентна ставка;

360/365 – кількість днів у році;

1340 – кількість днів, за які здійснюється нарахування;

8703,28 грн. – сума нарахованих процентів.

Таким чином, загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача, за період з 28.11.2007 року (дати початку користування кредитними коштами) по 31.10.2017 року (до останнього дня строку дії картки), становить 8981,99 грн. та складається з: 278,71 грн. – сума процентів за період з 28.11.2007 року по 28.02.2014 року, 8703,28 грн. – сума процентів за період з 01.03.2014 року по 31.10.2017 року.

Окрім того, вимоги про стягнення з відповідача пені з відповідача також підлягають частковому задоволенню, також виходячи з наступного.

Суд враховує, що згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669 –У11 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р м. Білицьке Донецької області віднесено до вказаного переліку.

Також Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р., щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05.04.2014 року розмір пені становив 150,00 грн., і саме зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір було укладено між сторонами 17.05.2007 року, а також зважаючи на те, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тому на підставі вказаного Закону має бути звільнений від сплати пені в розмірі 2248,20 грн., яку нараховано після 14 квітня 2014 року.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 17034,22 грн., яка складається з: 7902,23 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8981,99 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом за період з 28.11.2007 року по 31.10.2017 року, 150,00 грн. – сума пені станом на 05.04.2014 року.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 1435,58 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 611, 615, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 258-259, 263-265, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17.05.2007 року станом на 30.11.2020 року в загальному розмірі 17034 гривні 22 копійки, яка складається з: 7902,23 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8981,99 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом за період з 28.11.2007 року по 31.10.2017 року, 150,00 грн. – сума пені станом на 05.04.2014 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1435 гривень 58 копійок.

Іншу частину понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору- залишити за позивачем.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Сторони по справі:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В.Корнєєва

25.05.2021