Рішення № 97251756, 26.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6651/21

Провадження № 2/127/1167/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позов мотивовано тим, що сторони 30.08.2009року зареєстрували шлюбу, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2020р. розірвано. З 2010 року і по теперішній час позивач, відповідач та двоє їх дітей мешкаємо у квартирі АДРЕСА_1 яка є їх спільною сумісною власністю. Так, як починаючи з кінця 2019 року між сторонами почали виникати непорозуміння, викликані недопустимою поведінкою відповідача, 23.02.2020року позивач, з метою зробити паузу у наших стосунках і таким чином їх нормалізувати, тимчасово виїхав мешкати у квартиру в сусідньому будинку, яку орендував на дві неділі. Ніякого умислу з`їхати і мешкати у іншому місці постійно - позивач не мав. Незважаючи на це, позивач і надалі здійснювались видатки на утримання дітей та спільного майна.06.03.2020року позивач у зв`язку з виїздом відповідача за кордон, позивач мешкав у своїй квартирі у зв`язку з необхідністю догляду за дітьми. 11.03.2020 року Постановою Кабінету Міністрів № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS –CoV-2», на території України було уведено карантинні заходи. 12.03.2020 року відповідач ОСОБА_2 попросила позивача тимчасово не проживати у квартирі, мотивуючи це поширенням коронавірусу, уведенням 12.03.2020 жорстких карантинних заходів та тим, що я виходячи із специфіки роботи, не можу не контактувати з великою кількістю людей. Виходячи з вказаного прохання, я прийняв рішення тимчасово продовжити не мешкати в квартирі з сім`єю і таким чином убезпечити їх від можливого зараження. Таким чином, з 12.03.2020 року по 16.04.2020 позивач тимчасово мешкав не у власній квартирі з поважної причини, викликаної необхідністю безпеки сім`ї під час пандемії, що не є постійною відсутністю у житловому приміщенні. Зауважую, що саме моє тимчасове не проживання у квартирі з сім`єю дозволило їм не перехворіти на коронавірусну хворобу. Як виявилось у подальшому, прохання утриматись від проживання у власній квартирі насправді було продиктовано умислом таємно від мене подати позовну заяву до суду з метою стягнення з позивача аліментів, одним з доводів у якій зазначити відсутність позивача по місцю проживання. Тобто, відповідач ОСОБА_2 , достовірно знаючи що видатки позивача на утримання дітей значно перевищують її витрати, вже 23.03.2020 (менше ніж через місяць) подала до Вінницького міського суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Судовим наказом від 08.04.2020 року, винесеним Вінницьким міським судом Вінницької області, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 23.03.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. З вересня 2010 року і по теперішній час позивач постійно мешкаю у квартирі АДРЕСА_1 разом із відповідачем та двома нашими дітьми. Всі ми зареєстровані у вказаній квартирі, і незважаючи на те, що до 23.04.2020 року позивач був зареєстрований за іншою адресою (у гуртожитку у АДРЕСА_2 ), постійно мешкав у квартирі, Перерва у проживанні за вказаною адресою у мене була з 23.02.2020 по 06.03.2020 та з 12.03.2020 по 16.04.2020року, що було викликане причинами, які зазначені вище. Незважаючи на розірвання шлюбу, сторони фактично і зараз ведемо спільне господарство, проживаючи разом. Позивач є головою ОСББ у будинку, у якому мешкає і за час тимчасової відсутності позивач виконував функції щодо організації забезпечення життєдіяльності будинку таким чином, що Правлінню ОСББ навіть не було відомо що позивач тимчасово не проживає у своїй квартирі. До цього позову додані довідка від Правління ОСББ «Келецька 71/49» про постійне проживання за цією адресою з дітьми, акт обстеження умов проживання від 14.09.2015 відповідно до якого позивач постійно мешкає за цією адресою. Будь - якого рішення про визначення місця проживання дітей з відповідачем ОСОБА_2 не існує. Зареєстрованим місцем проживання дітей як і позивача є вищевказана квартира. Просить припинити стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які встановлені судовим наказом від 08.04.2020 року, у зв`язку з тим, що діти постійно мешкають із позивачем, тобто з другим із батьків, який є платником аліментів.

Ухвалою суду від 25.03.2021року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

20.04.2021року ОСОБА_2 подала в суд зустрічний позов до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позов мотивовано тим, що з 30 серпня 2009 р. по 19.06.2020р. перебували у шлюбі з Позивачем. Від шлюбу з ОСОБА_1 мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на її утриманні. Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/6870/20 від 08.04.2020р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на особу відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23.03.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Відповідно до договору дарування частки квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. від 18.06.2012 року, зареєстровано в реєстрі за № 8-1348, зареєстрованим КП “ВМБТІ» 05.10.2012р. номер запису 630/5807 в книзі № 147 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/3 квартири АДРЕСА_1 . Власником 2/3 часток вищезазначеної квартири є ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 14.03.2012р. за реєстровим № 8-482, зареєстрованого КП “ВМБТІ” у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.04.2012 року за реєстраційним № 30691826, номер запису 630/5807 в книзі № 147. Так дійсно, ОСОБА_2 з дітьми зареєстрована та проживаю за адресою АДРЕСА_3 , також за даною адресою проживає і Відповідач, але вони не проживають разом однією сім`єю, як чоловік та дружина, не ведуть спільне господарство, не мають загального бюджету. Діти проживають разом із ОСОБА_2 , яка змушена була звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, оскільки самостійно Позивач не бажав надавати кошти для дітей. А ті кошти, які він надавав, мали нерегулярний та мінливий характер. Крім того, всі копії рахунків щодо придбання товарів нашим дітям, які додав Позивач до своєї позовної заяви, були куплені ще під час перебування в шлюбі. Аліменти, які стягуються з ОСОБА_1 , повністю витрачаються на потреби дітей, що підтверджується довідками, рахунками, квитанціями. Нижче наведено щомісячні витрати, які ОСОБА_2 витрачає на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме: Школа англійської мови ФЛЕШ - 840 грн., Школа Family English (англійська, німецька) - 1600 грн., Комунальні послуги плюс кабельне телебачення та інтернет - 1500 грн., Продукти - 5000 грн., Центр хребта АКСІС - 2000 грн. (на двох), ОСОБА_5 косметолог (потрібно 4600 грн)- 2000 грн., Аптека, косметика, засоби миючі - 1500 грн., Кишенькові розходи - 3000 грн., Поповнення мобільних телефонів - 250 грн., Обслуговування машини і бензин - 2000 грн., Батьківські внески за школи - 350 грн., Оплата за ансамбль танцю "Радість" зі спортивним одягом - 300 грн., стоматолог – 300грн., Речі, взуття - 1000 грн., Лікарі, аналізи - 500 грн., Літнє оздоровлення — відкладаю по 2000 грн. в місяць. Всього 24 140 грн. Закордонні поїздки з ансамблем танцю Радість - 18000 грн. за один виїзд. ОСОБА_2 намагається забезпечити гідний рівень життя наших дітей. Виховання дітей - відповідальна справа. Розуміння між дітьми, взаємоповага, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого життя, змістовне дозвілля, участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання їх прав, формування гармонійної особистості. Розмір аліментів, який стягується з Відповідача не покриває навіть на половину видатків які я витрачаю на дітей. Такий рівень мені одній достатньо важко забезпечити, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), оскільки Відповідач займає посаду заступника завідувача відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Вінницького НДЕКЦ МВСУ України та відповідно до довідки, доданої до позовної заяви за 2020 рік, заробітна плата, отримана за основним місцем роботи за 10 місяців, склала 198 028,46 грн., пенсія за вислугою років за 2018 рік становила 69220 грн., та робота за сумісництвом — Голова правління ОСББ “Келецька 71/49” 49826,00 грн. Щомісячна заробітна плата Відповідача за основним місцем роботи складає 19644,24 грн., щомісячна пенсія за вислугою років за 2018 рік становила 69220: 12 місяців = 5768, 33 грн. На теперішній час Відповідач працює за вищезазначеним місцем роботи. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 21.04.2021року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та об`єднано з первісним позовом в одне провадження.

21.04.2021року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач по первісному позову свій позов підтримав, просив задовольнити, зустрічний позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Відповідач по первісному позову та її представник в судовому засіданні первісний позов не визнали, заперечували щодо його задоволення, зустрічний позов підтримали, просили задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 30.08.2009року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2020року розірвано.

Мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.04.2020року Вінницький міський суд Вінницької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/ 3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на особу відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23.03.2020року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України, має на меті скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що діти проживають в одній квартирі з матір`ю та батьком, однак мати – ОСОБА_2 бере активну участь у виховані дітей ніж їх батько – ОСОБА_1 , а тому позов ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволенню не підлягає.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охоронну дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила, що розмір стягуваних аліментів є недостатнім для утримання дітей та те, що зі зміною віку дітей відповідно зростають потреби у їх забезпеченні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно порядку подання доказів, регламентованого ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовується вимога позову про збільшення розміру аліментів. Так, за відсутності у справі доказів зменшення доходів позивача, стану здоров`я, інших достатніх та належних підстав, суд позбавлений можливості дати оцінку вказаних обставин і вважає, що на даний час дані обставини не доведено позивачем.

Позивач не врахувала, що для визначення підстав для збільшення розміру аліментів необхідно довести юридично важливі обставини, визначені ст. 192 СК України, які б підтверджували саме зміну, погіршення або поліпшення матеріального або сімейного стану платника та одержувача аліментів, а також їх здоров`я.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що усупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивач не довела належними, допустимими та достовірними доказами обставини, передбачені ст. 192 СК України - зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, проте доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, а тому позов є безпідставним і у задоволенні такого слід відмовити.

З урахуванням того, що в задоволені первісного позову відмовлено, судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 та враховуючи те, що позивач по зустрічному позову при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, судові витрати у справі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 141, 155, 180, 181, 182, 184, 188, 192, 199, 200 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.05.2021року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Суддя: