Ухвала суду № 97247909, 24.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15542/13-ц

Провадження № 6/638/467/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Межирицької В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду заяву представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

встановив:

Представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа по справі №638/15542/13 про видачу судового наказу за заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

В обґрунтування свого клопотання посилається на те, що 10.10.2013 року Дзержинським районним судом м.Харкова було видано судовий наказ по справі 638/15542/13 за заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. 11.12.2013 року КП «ХТМ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу, проте, отримали судовий наказ лише 20.04.2021 року після спливу строку пред”явлення виконавчого документу до виконання.

В судове засідання представник стягувача та боржники не з`явились, про розгляд повідомлялись.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши надані документи, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Разом із цим, статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст.433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, що діяв на момент видачі судового наказу у цивільній справі №638/15542/13-ц та набрання ним законної сили, встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.

Відповідно до п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Так судовим розглядом встановлено, що 10 жовтня 2013 року Дзержинським районним судом м.Харкова видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості з опалення та гарячу воду у розмірі 8903,73 грн. за період з 01.11.2010 року по 31.08.2013 року та судовий збір.

З доданих до заяви документів вбачається, що 11.12.2013 року представник КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу. Інших документів, які б підтверджували в подальшому звернення представника стягувача до суду із повторними заявами про видачу виконавчого документу, а так само й сам факт звернення представника до суду з приводу отримання судового наказу, матеріали заяви не містять.

Також, у суду відсутні відомості щодо отримання заявником судового наказу, у зв`язку із знищенням за спливом строку зберігання цивільної справи 638/15542/13-ц. Не надано таких доказів до суду й представником стягувача. Крім того доказів переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання до суду заявником не надано.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник посилається на те, що судом не було видано стягувачу судового наказу для пред`явлення його до примусового виконання.

За змістом ст.44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов`язки .

Як вбачається із матеріалів справи з 2013 року по 2021 рік, тобто майже 8 років стягувач за виконавчим документом №638/15542/13-ц не проявив будь якої ініціативи для отримання та пред`явлення судового наказу до виконання і до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення листа до виконання напротязі цього часу не звертався, не проявив належної турботливості, яка від нього вимагалася в силу ст.ст.10, 11, 17 ЦПК України (2004р) та ст.44 ЦПК України (в редакції 2017 року).

При цьому заявником не надано жодних об`єктивних доказів щодо поважності причин пропуску такого тривалого строку.

В даному випадку суд не знаходить жодних об`єктивних поважних причин, які б унеможливлювали чи створювали перешкоди стягувачеві пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

При цьому судом також враховується, що стягувач є юридичною особою, яка має у своєму штаті певну кількість кваліфікованих юристів, і підстав сумніватися в обізнаності заявника про порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до виконання у суду немає.

Заявник до заяви про поновлення строку не долучив жодного належного і допустимого доказу у підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування існування у нього поважних причин, які б перешкоджали стягувачеві вчасно у межах трирічного строку пред`явити виконавчий документ до виконання.

Більше того, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання за відсутності поважних причин, після спливу майже восьмирічного строку з моменту набрання судовим наказом законної сили, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Обмеження строком можливості пред`явлення виконавчого документа до виконання застосовується з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

За таких обставин суд вважає, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак, відсутні правові підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа у справі №638/15542/13-ц до примусового виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №638/15542/13-ц до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.433 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк