Вирок № 97247542, 28.05.2021, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/575/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

прокурора: Агатинської Н.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого: Редзеля М.М.,

потерпілих: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

представника потерпілих: Бондара Ю.М.,

представника відповідача-2 ПАТ "УТСК": Степушенка П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця в режимі відеоконференцзв`язку (з представником відповідача-2) кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019180110000579 від 24 листопада 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тумень Дубровицького району Рівненської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С ТА Н О В И В:

24 листопада 2019 року приблизно о 00 год. 24 хв., ОСОБА_1 у темну пору доби, керуючи автомобілем марки "ВМW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Поштовій, зі сторони вул. Воробинської в м. Дубровиця Рівненської області у напрямку нерівнозначного нерегульованого перехрестя вулиць Шевченка-Поштової. Одночасно, по вул. Шевченка в м. Дубровиця рухався автомобіль марки "РЕUGЕОТ 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , котрий наближався до вищевказаного перехреcтя проїзних частин по головній дорозі, зі сторони вул. Макарівської у напрямку вул. Воробинської м.Дубровиця. В цей час ОСОБА_1 , наближаючись автомобілем марки "ВМW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Поштовій в м. Дубровиця Рівненської області, яка є другорядною, до перехрестя нерівнозначних доріг, в порушення вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), маючи об`єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не впевнився, що його дії будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпеки дорожнього руху, перед початком виїзду на перехрестя не переконався у безпеці виконання даного маневру, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не зупинився перед перехрестям, а продовжив свій рух, не надавши переваги у русі на першочерговий проїзд перехрестя автомобілю марки "РЕUGЕОТ 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який наближався до нерегульованого перехрестя проїзних частин по головній дорозі, а раптово та в безпосередній близькості виїхав на смугу руху даного транспортного засобу, де допустив зіткнення з ним, водій якого був позбавлений технічної можливості цього уникнути по незалежних від нього технічних причинах.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "РЕUGЕОТ 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Порушення ОСОБА_1 вимог пункту 16.11 Правил дорожнього руху, який вимагає від водія на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, сказав, що розкаюється у вчиненому та пояснив, що близько 24-ї години 23 листопада 2019 року він їхав по вулиці Воробинська в м.Дубровиця Рівненської області. Алкогольних напоїв того дня не вживав. Біля кафе "Доміно" він зупинився, щоб купити води та зустрів там ОСОБА_6 , якого запропонував підвезти додому, після чого пішов в кафе. В середині закладу зустрів знайомих та сів поряд з ними, щоб випити каву. Також згодом зустрів в кафе ОСОБА_7 , якого також запропонував завезти додому. Коли вони знаходились біля автомобіля, то поряд були незнайомі дівчата, одна з яких попросила її підвезти. До перехрестя вулиць Поштова-Шевченка вони їхали зі швидкістю приблизно 40 км/год. На вулиці було темно, дорога була погано освітленою. Зненацька на перехресті він помітив перед собою автомобіль і, не встигнувши загальмувати, відбулось зіткнення з автомобілем марки «РЕUGЕОТ 405». Контактування відбулось передньою частиною його автомобіля з боковою частиною автомобіля марки «РЕUGЕОТ 405». Після цього він запитав у пасажирів, чи все добре, вони відповіли, що так. Далі ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і підбіг до пасажира автомобіля марки «РЕUGЕОТ 405». Коли відкрив двері, то на пасажирському сидінні сидів ОСОБА_8 , який потім вийшов з автомобіля. Далі ОСОБА_1 підбіг до водія автомобіля марки «РЕUGЕОТ 405» ОСОБА_5 та допоміг йому вийти з автомобіля та згодом ОСОБА_5 сказав, що у нього почало паморочитись в голові і він присів біля автомобіля. Після цього ОСОБА_1 сказав оточуючим, щоб хтось викликав швидку допомогу. Приблизно через 7-10 хв. приїхала швидка допомога, а далі поліція. Коли автомобілем швидкої допомоги забрали ОСОБА_5 в лікарню, то поліцейський запитав у нього, хто був за кермом, на що ОСОБА_1 відповів, що він. Далі вони його посадили у свій службовий автомобіль та взяли покази. Потім ОСОБА_1 поїхав з працівниками поліції в лікарню, де здав кров на аналіз для визначення стану алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 поїхав з працівниками поліції і допоміг їм доставити автомобілі у відділ поліції і пішов додому. Після дорожньо-транспортної пригоди зустрічався з ОСОБА_2 . Також хотів зустрітись з батьками, але ОСОБА_9 повідомила, що до батьків його не підпустить. В цілому відшкодував потерпілим 55000 грн. Запевнив, що в подальшому буде відшкодовувати кошти. Просив вибачення у батьків загиблого.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 23 листопада 2019 року її чоловік ОСОБА_8 повертався з роботи із сезонних заробітків з міста Києва. Так, як додому з ОСОБА_10 доїхати вже не було чим, тому попросив її брата ОСОБА_5 його забрати. Близько 9-ї год. ОСОБА_5 прийшов до неї та взяв ключі від належного її чоловіку автомобіля. Далі о 23-й год. поїхав в м.Дубровиця Рівненської області. Коли ОСОБА_5 забрав ОСОБА_8 , то він їй повідомив, що вже виїхав додому. Близько 01-ї год. 24 листопада 2021 року до неї зателефонував брат ОСОБА_8 і сказав терміново зателефонувати до чоловіка, оскільки у них щось трапилось. Зателефонувавши до ОСОБА_8 , останній їй повідомив, що вони потрапили в ДТП і завершив дзвінок. Потім вона почала телефонувати до ОСОБА_5 , проте він не відповідав. Вона знову зателефонувала до ОСОБА_8 , який повідомив, що у них ДТП і ОСОБА_5 погано і він втратив свідомість, а тому вони викликають швидку допомогу і поліцію. Згодом він перетелефонував і повідомив, що ОСОБА_5 забрала швидка і вони їдуть в лікарню. Приблизно о 01-год. 24 листопада 2019 року вона з мамою приїхала в лікарню і пішла у приймальне відділення, де побачила брата на візку. У брата була травма голови і він її не впізнав і постійно говорив, що йому болить голова. Через 15 хв. йому стало гірше і його забрали до реанімації. Коли вони вийшли з реанімації, до них підійшли співробітники поліції, з якими був ОСОБА_1 та його товариш на ім`я ОСОБА_11 . Далі ОСОБА_1 з його товаришем почали говорити, щоб вирішити все "по тихому ", запевнивши, що будуть їм допомагати з лікуванням брата. По поведінці ОСОБА_1 було помітно, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після цього вони поїхали додому. Зранку о 08-год. вони знову приїхали до реанімації. ОСОБА_5 цілу ніч був в дуже поганому стані і без свідомості, а на голові була велика гематома. Далі лікарі їй повідомили, що його терміново потрібно перевозити в лікарню м.Рівне. Після цього вона зателефонувала до ОСОБА_1 , але телефон у нього був вимкнений. Тоді вона зателефонувала до його товариша ОСОБА_13 і повідомила, що їм терміново потрібні гроші. Через півгодини приїхав ОСОБА_1 із знайомим і останній передав їй 10000,00 грн. Потім вони поїхали реанімобілем в м.Рівне. В лікарні хірург, який мав робити операцію відразу повідомив, що травма в ОСОБА_5 дуже серйозна і він не знає, чи переживе він операцію, а після операції повідомив, що він зробив все, що зміг, але травма дуже сильна і несумісна з життям і йому залишилось жити декілька днів. На наступний день близько 9-ї год. ранку лікар їм приніс виписку з операційної, де значилось, що вони повинні заплатити близько шести тисяч гривень за матеріали. Після цього вона зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила, що їй потрібно п`ять тисяч гривень, щоб заплатити за матеріали, після чого він їй скинув ці гроші. Також постійно телефонувала теща ОСОБА_1 , і запитувала про стан брата, яка також скинула п`ять тисяч гривень. 26 листопада 2019 року о 09-10 год. лікар їм повідомив, що ОСОБА_5 помирає та дозволили побути з ним у відділенні у останні хвилини його життя і згодом він помер від отриманих травм. Після цього ОСОБА_2 поїхала з матір`ю додому. Того ж вечора в с.Рудня Дубровицького району Рівненської області з ними зустрілись ОСОБА_1 , його знайомий на ім`я ОСОБА_11 , та ще один чоловік, якого вона не знає. Вони привезли їм тридцять тисяч гривень на поховання та просили домовитись, щоб обійтись без суду. Гроші ОСОБА_2 взяла, але додала, що домовленостей поки ніяких не буде. Через три тижні після поховання ОСОБА_5 до неї зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що хоче поговорити з її мамою. Проте через поганий стан матері, вона відмовила йому в цьому, але погодилась сама з ним поговорити. Зустрілась вона з ним в м.Дубровиця. Разом із ОСОБА_1 була його теща. ОСОБА_1 почав просити вибачення та говорив, що не хотів цього, запевняв, що буде їм допомагати і просив, щоб справа до суду не дійшла. Однак, ОСОБА_2 від його допомоги відмовилась. Після того ОСОБА_1 , як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду більше не телефонував і не підходив. Загальна сума, яку вони отримали від ОСОБА_1 складала близько 50000,00 тис. З приводу міри покарання обвинуваченому, потерпіла просила застосувати максимальний термін позбавлення волі, оскільки насправді у нього немає ніякого каяття, а він думає лише про себе, щоб уникнути відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 23 листопада 2019 року її син ОСОБА_5 сказав, що йому зателефонував ОСОБА_8 та попросив забрати його з м.Дубровиця Рівненської області, оскільки він повертається з сезонних заробітків з м.Києва і не має чим доїхати. Близько 20-ї год. він поїхав до сестри ОСОБА_2 та забрав від неї автомобіль і приїхав додому та близько 23-ї год. він поїхав по ОСОБА_8 . Близько 01-ї год. 24 листопада 2019 року до неї зателефонувала її донька ОСОБА_2 та розповіла, що ОСОБА_5 з ОСОБА_8 потрапили у ДТП. Після цього вона з донькою поїхали в лікарню. Коли зайшли у приймальне відділення, то побачила сина, який не міг говорити, потім він втратив свідомість і його забрали в реанімацію. В лікарні також був ОСОБА_14 , але він сидів і не міг ні голови підняти, ні говорити і за нього все говорив його товариш на ім`я " ОСОБА_11 ". Близько 08- год. ранку їй повідомили, що сину терміново потрібно робити операцію, адже у нього дуже пошкоджена голова. Її донька ОСОБА_2 зателефонувала до ОСОБА_1 , щоб він надав кошти для проведення операції та транспортування ОСОБА_5 в лікарню м.Рівне, але він на дзвінок не відповів. Після того, вона зателефонувала його товаришу ОСОБА_13 та повідомила, про те, що їм потрібні кошти, який відразу привіз 10000,00 грн. Потім реанімобілем вони поїхали в лікарню м.Рівне, де сина прооперували, а 26 листопада 2019 року вони знову приїхали в лікарню і о 09-30 год. лікар повідомив, що син помирає, а тому сказав зайти до нього в палату і через 15 хв. він помер. З приводу міри покарання обвинуваченому, потерпіла просила застосувати максимальний термін позбавлення волі. Цивільний позов просила задоволити у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в ніч аварії він перебував вдома. Вказує, що зі слів громадян йому відомо, що ОСОБА_14 швидко їздив по м.Дубровиця. З приводу міри покарання обвинуваченому, просив застосувати максимальний термін позбавлення волі, а цивільний позов задоволити повністю.

Прокурор в судовому засіданні просила застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на три роки.

Представник потерпілих просив позбавити обвинуваченого волі на вісім років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Захисник обвинуваченого Редзель М.М. просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням іспитового строку.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 встановлені судом обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджуються перевіреними і дослідженими судом доказами, зокрема показаннями наступних свідків:

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що 23 листопада 2019 року, він повертаючись із сезонних заробітків з м.Київ зателефонував до ОСОБА_5 , щоб він приїхав і забрав його автомобілем з м.Дубровиця Рівненської області додому. Близько 00-05 год. його зустрів ОСОБА_5 та близько 00-30 год. вони поїхали додому. Їдучи по головній дорозі, на перехресті вулиць Шевченка-Поштова в м.Дубровиця Рівненської області, раптово відчув удар. Коли ОСОБА_8 зрозумів, що сталось, то побачив, що ОСОБА_5 лежить без свідомості, спершись на нього. Після цього він витягнув його з автомобіля і положив на проїзну частину. З автомобіля марки "БМВ", який у них в`їхав, вийшла одна жінка і двоє чи троє чоловіків, серед яких був ОСОБА_1 , який на його думку перебував у стані алкогольного сп`яніння. Далі ОСОБА_8 викликав швидку допомогу та працівників поліції. Через 10 хв. приїхав автомобіль швидкої допомоги та ОСОБА_5 забрали в лікарню. На місці пригоди ОСОБА_1 говорив, що за кермом була дівчина, проте вже в лікарні зізнався, що за кермом був саме він. Там же ОСОБА_1 разом із своїм товаришем на ім`я " ОСОБА_11 " говорили, що полагодить ОСОБА_8 автомобіль. Після того, як ОСОБА_5 помер, то ОСОБА_1 давав гроші на його поховання двадцять чи тридцять тисяч гривень.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 23 листопада 2019 року близько 21-год. він прийшов в кафе "Доміно", що в м.Дубровиця Рівненської області. Алкогольних напоїв того вечора він не вживав. Близько 24-ї год. ОСОБА_7 вийшов з кафе і зустрів ОСОБА_1 та ОСОБА_15 . На вигляд ОСОБА_1 був тверезий. Далі ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_7 під`їхати з ним додому. Потім близько 01-год. вони разом, а також невідома йому дівчина на автомобілі ОСОБА_1 марки "БМВ" поїхали в напрямку центру м.Дубровиця Рівненської області. За кермом перебував ОСОБА_1 , ОСОБА_7 сидів збоку в якості пасажира, а ОСОБА_15 та дівчина сиділи на задньому сидінні. Їхали вони з невеликою швидкістю і на перехресті вулиць Поштова-Шевченка біля магазину "Три кити", відчув удар, а далі зрозумів, що трапилась дорожньо-транспортна пригода. Будучи у шоковому стані, вони усі вийшли з автомобіля і побачили, що їх автомобіль зазнав пошкоджень в передню частину. Поряд них був інший автомобіль чорного кольору з механічними пошкодженнями. Коли ОСОБА_7 підійшов ближче до даного автомобіля, то побачив у салоні двох людей. Через декілька хвилин з автомобіля вийшов пасажир, а потім хтось витягнув водія з автомобіля на вулицю. Коли приїхали працівники поліції і швидка допомога, ОСОБА_7 пішов додому. Також додав, що ОСОБА_1 він знає приблизно два роки і за кермом у стані алкогольного сп`яніння ніколи не бачив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що 24 листопада 2019 року близько 24-ї год., коли він йшов додому, то зустрів на парковці біля кафе "Доміно", що в м.Дубровиця Рівненської області, ОСОБА_1 з яким у автомобілі був ОСОБА_7 та незнайома дівчина. Далі ОСОБА_1 запропонував підвезти ОСОБА_15 додому. Коли вони їхали автомобілем, то за кермом був ОСОБА_1 , який був тверезий. ОСОБА_7 був на передньому пасажирському сидінні, а на задньому сидінні сидів ОСОБА_15 та дівчина. Їхали вони зі швидкістю близько 30-40 км/год., освітлення на вулиці було нормальне і вони відчули удар. Після цього вони, будучи у стані шоку, вийшли з автомобіля і побачили поряд інший автомобіль, у якого було вирване колесо. Потім приїхала швидка допомога та поліція і він пішов додому. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 він знає близько п`яти років і досить часто він з ним їздив у його автомобілі, але жодного разу він не сідав за кермо у стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи вищезазначені покази свідків, допитаних в судовому засіданні, суд вважає їх такими, що в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині і показання вказаних свідків не викликають сумнівів в їхній об`єктивності, оскільки є послідовними, які підтверджені в судовому засіданні та узгоджуються з іншими письмовими доказами, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- даними, що містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 листопада 2019 року, схеми та ілюстративних таблиць до нього, з якого встановлено, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є перехрестя вулиць Шевченка та Поштова в м. Дубровиця Рівненської області. Дорога має асфальтоване покриття, на момент огляду сухе, без видимих пошкоджень. Дорожнє покриття обох вулиць для двох напрямків руху. На вулиці Шевченка наявна горизонтальна розмітка у вигляді переривчастої лінії, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків руху, вертикальна дорожня розмітка відсутня. За узбіччям влаштовані огорожі, житлові будинки та громадські заклади. Проїжджі частини вулиць прямі в плані і перетинаються під кутом, близьким до прямого. Місце огляду знаходиться в межах населеного пункту, де швидкість руху обмежена 50 км/год. На правому узбіччі вулиці Поштова зі сторони вулиці Воробинська розташований дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Такий же знак розташований на цій же вулиці на правому узбіччі, перед перехрестям зі сторони вулиці Березова, також в цьому місці розташований дорожній знак 1.32 «Наближення до нерегульованого, пішохідного переходу». На правому узбіччі вулиці Шевченка перед перехрестям, зі сторони вул.Макарівська, розташований дорожній знак 2.3 «Головна дорога». Автомобіль марки «ВМW 530», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташований за перехрестям, задньою віссю на лівому краю проїжджої частини вул. Шевченка, а передньою на лівому узбіччі від перехрестя в напрямку вулиці Березова. Автомобіль марки «РЕUGЕОТ 405», реєстраційний номер НОМЕР_2 розташований на правому краю проїжджої частини вулиці Поштова, за перехрестям передньою частиною у напрямку вулиці Березова. На перехресті, на відстані 2,8 м від уявної лінії, яка проведена перпендикулярно вул. Шевченка, в напрямку вулиці Макарівська та на відстані 4,7 м від правого краю і проїжджої частини вулиці Шевченка, в напрямку вулиці Макарівська, бере початок слід юзу колеса автомобіля, який дугоподібний та закінчується під задньої віссю автомобіля марки «РЕUGЕОТ 405», загальною довжиною 7,6 м. На перехресті на відстані 3,1 м. від правого краю вулиці Поштова зі сторони Воробинська, бере початок ділянка з осипом відокремлених частин транспортних засобів, яка простягається в напрямку автомобіля «ВМW 530», загальними розмірами 5.3м.х 4.3м. (Том 1 а.п.18-26);

- даними, що містяться у довідці Рівненського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій за вих. №17-01-15/82 від 03 лютого 2020 року з якої встановлено, що за даними репрезентативної до території Дубровицького району (в т.ч. м.Дубровиця) Рівненської області метеостанції м. Сарни Рівненської області 24 листопада 2019 р. близько 00-45 год. зафіксовано наступні погодні умови: хмарно, температура повітря близько 3° морозу, опадів та інших атмосферних явищ не спостерігалось - МДВ не погіршувалась (Том 1 а.п.43).

- даними, що містяться у довідці КП "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Рівненської обласної ради, де значиться, що 00-35 год. на Дубровицьку підстанцію екстреної (швидкої) медичної допомоги надійшов виклик №1 до ОСОБА_5 , 1994 року народження. Швидку викликав сторонній (Том 1 а.п.45).

- даними, що містяться в лікарському свідоцтві про смерть №656 від 27 листопада 2019 року, виданого КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 є внутрішньо мозкова травма з переломом кісток основи черепа та крововиливами в речовину та під оболонкою головного мозку (Том 1 а.п.49);

- даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи №656 від 27 грудня 2019 року, проведеного КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради з якого встановлено, що при госпіталізації 24 листопада 2019 року ОСОБА_5 у КНП ЦМЛ РМР, а також в ході проведення 27 листопада 2019 року судово-медичної експертизи його трупа, були виявлені такі травматичні зміни: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді багато уламкового перелому кісток склепіння і основи черепа на рівні правої лобно-тім`яно-скроневої ділянки з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, садна на чолі; синця на правому плечі. Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до вступу ОСОБА_5 у КНП ЦМЛ РМР, що підтверджується станом зовнішніх ушкоджень на час проведення розтину трупа, наявністю крововиливів навколо ушкоджень і їх забарвленням, а також наведеними у медичній карті № 21756 даними клінічного обстеження та проведеному по життєвих показах оперативному втручанні (трепанації черепа 24.11.2019 року). Види ушкоджень (синець, крововилив тощо) свідчать про їх спричинення значною за силою дією тупих предметів (поверхонь). Множинність, масивність та різноманітний характер ушкоджень, наявність ознак різкого загального струсу тіла у вигляді крововиливів у фіксуючо-підвішуючий апарат внутрішніх органів (в корені легень, ворота селезінки, зв`язки печінки тощо), в сукупності, свідчать про те, що в даному випадку мала місце транспортна травма і, загалом, такі ушкодження цілком могли утворитись під час дорожньо-транспортної пригоди 24 листопада 2019 року за вказаних у наданій постанові обставин, а саме зіткненні двох транспортних засобів, в салоні одного з яких в якості водія, знаходився ОСОБА_5 , що в подальшому супроводжувалось його травмуванням до частин салону автомобіля, внаслідок інерційного зміщення тіла. Отримані ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травматичні зміни, в даному випадку, розглядаються в єдиному механізмі виникнення і за ступенем тяжкості кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження (за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення). Смерть ОСОБА_5 настала від отриманої внутрішньо мозкової травми з переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами в речовину та під оболонки головного мозку, що в своєму клінічному протіканні ускладнилась набряком-набуханням та компресією головного мозку. Таким чином, між отриманою ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внутрішньо мозковою травмою і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. За даними історії хвороби смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 45 хвилин, що цілком узгоджується з даними, отриманими під час проведення розтину його трупа (Том 1 а.п.51-55).

- даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 04 травня 2020 року, схеми та фото таблиць до нього, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 , в ході якого свідок показав місце та обставини ДТП, яка відбулась 24 листопада 2019 року (т.1 а.п. 80-96).

- даними, що містяться у висновку судово-токсикологічної експертизи №274 від 20 лютого 2020 року, згідно якої у крові ОСОБА_1 , 1988 року народження, етиловий спирт не знайдений (Том 1 а.п.113).

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 28 листопада 2019 року, з якого встановлено, що в службовому кабінеті №13 Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області, яке знаходиться за адресою м. Дубровиця вул. Воробинська, 25, було проведено огляд файлів відеозаписів із камер відеоспостереження із ТЦ «Ліон» та ТЦ «Три кити», що знаходяться по вулиці Поштова, що в м. Дубровиця Рівненської області, які також було відтворено в судовому засіданні. При перегляді відео на 12 секунді, коли в лівому верхньому куті наявні маркування «24-11-2019 Sun 01:30:13» із хаотичного моргання приладів зовнішнього освітлення автомобіля марки «BMW» можна зрозуміти, що останній допустив вчинення ДТП на перехресті вулиць Поштова та Шевченка, що в м. Дубровиця. При перегляді відео, з камери відеоспостереження №3, у правому нижньому куті, якої наявні маркування "Cаmera 03", яка знаходиться на ТЦ "Три кити" за назвою «ch01_20191124012400» на 24 його секунді, коли в лівому верхньому куті наявні маркування «11-24-2019 Вс 01:24:25» видно, що автомобіль марки «BMW» сірого кольору із включеними приладами зовнішнього освітлення рухається по вулиці Поштова в напрямку вулиці Шевченка. При перегляді відео, з камери відеоспостереження №4, у правому нижньому куті, якої наявні маркування "Cаmera 04", яка знаходиться на ТЦ "Три кити" за назвою «ch04_20191124012400» на 26 його секунді, коли в лівому верхньому куті наявні маркування «11-24-2019 Вс 01:24:25» видно, що автомобіль марки «BMW» сірого кольору із включеними приладами зовнішнього освітлення рухається по вулиці Поштова в напрямку вулиці Шевченка, що в м. Дубровиця, а автомобіль марки «Peugeot» із включеними приладами зовнішнього освітлення рухається по вул. Шевченка в напрямку вул. Воробинська що в м. Дубровиця Рівненської області. Автомобіль марки «BMW» не пригальмувавши на перехресті, допустив зіткнення із автомобілем марки «Peugeot», а саме передньою частиною автомобіля марки «BMW» вдарився у праву бокову частину автомобіля марки «Peugeot», внаслідок чого дані автомобілі відкинуло в сторону (Том 1 а.п.136-137).

- даними, що містяться у висновку інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №3.1-103/20 від 04 лютого 2020 року та ілюстрованих таблиць до нього, проведеної Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України встановлено, що на момент проведення експертного дослідження автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 робоча гальмівна система знаходилась у працездатному стані, система рульового керування знаходилась у стані повної відмови, фари ближнього та дальнього світла системи освітлення знаходились в стані часткової відмови. Пошкоджень чи несправностей в робочій гальмівній системі автомобіля не виявлено. Несправності, які стали причиною повної відмови системи рульового керування та часткової відмови фар ближнього та дальнього світла системи освітлення автомобіля, виникли під час дорожньо-транспортної пригоди (Том 1 а.п.145-158).

- даними, що містяться у висновку інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №3.1-104/20 від 04 лютого 2020 року та ілюстрованих таблиць до нього, встановлено, що на момент проведення експертного дослідження автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , робоча гальмівна система знаходилася в стані повної відмови, система рульового керування знаходилася в стані часткової відмови. Перед дорожньо-транспортною пригодою робоча гальмівна система автомобіля знаходилася в працездатному стані. Несправності, які стали причиною часткової відмови системи рульового керування автомобіля, виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди (Том 1 а.п.163-175).

- даними, що містяться у висновку судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження №3.1-105/20 від 20 лютого 2020 року та ілюстрованих таблиць до нього, встановлено, що контактування транспортних засобів відбулося між передньою лівою частиною автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 та правою передньою боковою частиною автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , при чому перекриття кузовів становило близько 130 см, а повздовжні вісі вказаних транспортних засобів були розташовані під кутом приблизно 90±5(градусів). Зіткнення автомобілів "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 та "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося на проїзній частині перехрестя вулиць Шевченка-Поштова м. Дубровиця Рівненської області, в районі початку сліду юзу колеса автомобіля, загальною довжиною 7,6 м, який зафіксований у наданій на експертизу копії протоколу огляду місця ДТП від 24.11.2019 року та схемі до нього (Том 1 а.п.180-201).

- даними, що містяться у висновку судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №3.1-255/20 від 02 квітня 2020 року та ілюстрованих таблиць до нього, встановлено, що відповідно до наданого експерту відео файлу sh04_20191124012400», швидкість руху автомобіля "Peugeot 405" реєстраційний номер НОМЕР_2 , на встановленій ділянці становила 29,1-34,3 км/год. Відповідно до наданого на експертизу відео файлу sh04_20191124012400», швидкість руху автомобіля "BMW 530D" реєстраційний номер НОМЕР_1 , на встановленій ділянці становила 47.8-56,4 км/год. Відповідно до наданого на експертизу відео файлу sh01_20191124012400», швидкість руху автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на встановленій ділянці становила 47.8-56,4 км/год. Відповідно до наданого на експертизу відео файлу sh04_20191124013002»,- швидкість руху автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 на встановленій ділянці становила 49,2-53,2 км/год. (Том 1 а.п.208-230).

- даними, що містяться у висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №3.1-421/20 від 21 травня 2020 року та ілюстрованих таблиць до нього, встановлено, що при видимості дороги в напрямку руху 55,0 м швидкість руху автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 не повинна перевищувати 85...88 км/год, однак оскільки рух транспортного засобу здійснювався в межах населеного пункту, де діє обмеження до 50 км/год, то в даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 не повинна перевищувати 50 км/год. При видимості дороги в напрямку руху 75,0 м швидкість руху автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 не повинна перевищувати 101... 105 км/год, однак оскільки рух транспортного засобу здійснювався в межах населеного пункту, де діє обмеження до 50 км/год, то в даній дорожній обстановці швидкість руху автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 не повинна перевищувати 50 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 для забезпечення безпеки дорожнього руху з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4, 19.1 (а) Правил дорожнього руху України (детальніше на сторінці 9 дослідницької частини висновку). В даній дорожній обстановці водій "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2,12.4, 16.11, 19.1 (а) Правил дорожнього руху України (детальніше на сторінках 9,10 дослідницької частину висновку). При заданому комплексі вихідних даних, в даній дорожній обстановці, з моменту виникнення небезпеки для руху, водій автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "BMW 530D" реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . При заданому комплексі вихідних даних, в даній дорожній обстановці, з моменту виникнення небезпеки для руху, в діях водія автомобіля "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди. При заданому комплексі вихідних даних, в даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України, та з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди (Том 1 а.п.239-253).

Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку доведена у повному обсязі «поза розумним сумнівом» та його протиправні дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з`ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного.

Відповідно до п.21 вказаної Постанови, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вищевказаних вимог, враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином.

Судом досліджено дані, що характеризують особу ОСОБА_1 , відповідно до яких він позитивно характеризується за місцем проживання (Том 2 а.п.25), раніше не судимий (Том 2 а.п.19), на "Д" обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (Том 2 а.п.23).

В судовому засіданні захисник просив врахувати обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття, часткове відшкодування завданого збитку та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Проте з такою позицією захисника суд не може погодитися в повній мірі з наступних підстав.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (Постанова ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019 р.). Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні дані на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_5 до дня завершення судового розгляду, він намагався допомогти потерпілим оговтатись від пережитого чи компенсувати їм перенесені страждання, чи полегшити душевний біль. Тому вибачення перед потерпілими і каяття ОСОБА_1 , носить формальний характер, оскільки не має ознак щирості. Відтак суд не може формально віднестися до визначення поняття щирості каяття, оскільки такого в процесі судового розгляду не встановлено, а ототожнювати його з визнанням вини є неприпустимим. Також суд не вбачає підстав для визнання пом`якшуючою обставиною активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки такого судом не встановлено.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст.67 КК України, в процесі судового розгляду не встановлено.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що тяжким наслідком вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , є смерть людини, а відповідно до приписів ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на основі засад законності, справедливості та індивідуалізації покарання, незважаючи на необережну форму вини, суд враховує незворотність тяжких наслідків вчиненого діяння - смерть людини.

Також судом враховується оцінка скоєному та ставлення до скоєного обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, надав показання щодо обставин кримінального правопорушення, частково надавав матеріальну допомогу потерпілій стороні на лікування та поховавння ОСОБА_5 в розмірі 55000,00 грн. Суд враховує дані про його особу, зокрема те, що ОСОБА_1 вперше вчинив необережний тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем проживання, на "Д" обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, неодружений, не працює, хоча наділений для цього обєктивними можливостями, відсутність обставин, що обтяжують покарання та категоричну думку потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо максимального і найсуворішого покарання, та приходить до висновку, що доцільно з врахуванням вищевикладеного, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, оскільки інше менш суворе покарання, на думку суду, не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів. Вищенаведені обставини виключають підстави для застосування положень ст.69, 75 КК України та пом`якшення обвинуваченому покарання. Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

А тому в даному випадку звільнення обвинуваченого від реального відбування покарання за встановлених обставин, не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання, негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.

У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені цивільні позови до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі ПрАТ "УТСК"), у яких кожен з позивачів просить стягнути з ПрАТ "УТСК" на свою користь 150228,00 грн. моральної шкоди, завданої злочином та з ОСОБА_1 по 500000,00 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Від представника ПрАТ "УТСК" Степушенка П.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає частково у розмірі по 25038,00 грн. кожному з позивачів, що загалом складає 50076,00 грн. Вказуючи, що саме такий розмір страхового відшкодування передбачений п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж, ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

З наявної в матеріалах справи копії поліса обов`язкового страхування №АО/002224 від 15 лютого 2019 року судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" (а.п.71).

З позовних заяв вбачається, що потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була заподіяна моральна шкода, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» установлено з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату в розмірі 4173 гривні.

Доводи позивачів у відзиві на позовну заяву, що стягненню з ПрАТ "УТСК" на їхню користь підлягає сума коштів у розмірі 150228,00 грн., є безпідставними, оскільки позивачі, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до виплати страховиком застосували ст. 1200 ЦК України та ст.27.2 Закону, якими передбачений інший вид відшкодування, тобто витрати, які пов`язані з утратою годувальника.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі смертю потерпілого за рахунок відповідача ПрАТ "УТСК", який складається із 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку в максимальних межах ліміту має становити 50076,00 грн. (4173,00 грн. х 12), а тому з відповідача ПрАТ "УТСК" на користь кожного із позивачів слід стягнути по 25038,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.1 ч.2, ч.3 ст.23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08 лютого 1994 року вбачається, що батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.70).

За роз`ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Завдану моральну шкоду потерпілі оцінюють у розмірі по 500000,00 грн. кожен та обгрунтовують тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 їм було спричинено значну моральну шкоду. Загибель сина для них стала страшним потрясінням, бо вони не можуть оговтатися від цієї трагедії до теперішнього часу, у зв`язку з жахливою дорожньо-транспортною пригодою, яка трапилася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 . Ці події змінили звичайний ритм життя, спричинили ряд негативних наслідків та душевні страждання. Батьки втратили найдорожче, що було в них, внаслідок чого доводиться докладати додаткових зусиль для організації життя. Внаслідок такого психологічного розладу ним завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватись з родичами, близькими, оточуючими людьми, спричинило негативні зміни у житті, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні психологічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; тимчасова відірваність від активного соціального життя, нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, приниженої гідності; побоювання майбутнього стану здоров`я. Всі ці наведені факти є підтвердженням порушення їх нормальних життєвих зв`язків.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Варто також зазначити, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру, проте потерпілі внаслідок смерті свого сина зазнали негативні, невідворотні зміни в своєму житті, перенесли значні душевні страждання.

Тому враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 і шкодою, заподіяною позивачам та наявністю вини обвинуваченого у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, які понесли позивачі, які виразились у моральних стражданнях, оскільки до цього часу вони переносять фізичні, душевні та психічні страждання, тривалі душевні хвилювання, а також з врахуванням позиції обвинуваченого, який визнав пред`явлений позов в повному обсязі і визнання позову не суперечить закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, які становлять - 7927,78 грн.

При вирішення, згідно із п.2 ч.4 ст.374 КПК України, питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд керується тим, що даним вироком суду визнається доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого, необережного злочину, який спричинив загибель людини та йому призначається покарання у виді позбавлення волі з поміщенням до установи закритого типу. Тому суд, із врахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання -

5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше, ніж на 60 днів, тобто до 26 липня 2021 року включно, з подальшим його утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Скасувати арешт на автомобіль марки "BMW" реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 листопада 2019 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні, пред`явлений потерпілою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" код ЄДРПОУ 22945712 на користь ОСОБА_3 25038,00 грн. (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім гривень) моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500000,00 грн. (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов у кримінальному провадженні, пред`явлений потерпілим ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" код ЄДРПОУ 22945712 на користь ОСОБА_4 25038,00 грн. (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім гривень) моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 500000,00 грн. (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- Автомобіль марки "BMW 530D", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12019180110000579 від 24 листопада 2019 року та залишений на зберігання на території відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП України в Рівненській області - повернути власнику ОСОБА_1 .

- Автомобіль марки "Peugeot 405", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12019180110000579 від 24 листопада 2019 року - повернути ОСОБА_8 .

- Оптичний диск PSP330WJ0320261, на якому знаходиться відео з камер відеоспостереження, який визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12019180110000579 від 24 листопада 2019 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 7927,78 грн. (сім тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 78 коп.) грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.