Рішення № 97247514, 20.05.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/493/21

Провадження № 2/559/667/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом поданим представником ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Привільненської сільської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Привільненської сільської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно. На день смерті він жив одиноко по АДРЕСА_1 , в житловому будинку, на який право власності за життя не оформив. Позивачка проживала у АДРЕСА_2 . Батьків навідувала, однак ніколи не цікавилась їхнім майном, тому не знала про існування Сертифікату на право на земельну частку (пай), який належав її батьку, а після смерті батьків думала, що майна немає, тому не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В 2020 році, коли прийняли зміни до законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, знявши мораторій на продаж таких земель з 01.07.2021, вирішила поцікавитись чи не було випадково в її батька земельної частки (паю). Тоді ж звернулась у Малосадівську сільську раду, де підтвердили, що дійсно Сертифікат видавався і він є дійсним. 09.03.2021 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Бадаліс Ж.П. із заявою про прийняття спадщини, проте у прийнятті заяви було відмовлено у зв`язку із пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини. Вважає, що пропущений строк на прийняття спадщини ОСОБА_2 пропущений з поважних причин, а саме тому, що вона була впевнена, що відсутнє будь-яке майно, яке б належало спадкодавцю на момент смерті, постійно проживала в іншому районі та не приїздила до батьківського будинку в с.Великі Сади близько 20 років, сертифікат виявила та з`ясувала про його наявність у померлого батька лише в кінці травня 2020 року.У зв`язку із цим змушена звернутись до суду із позовом.

Від відповідача старости Малосадівської сільської ради надійшло клопотання про визнання позову.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 квітня 2021 року відмовлено у прийнятті визнання позову.

Ухвалою суду від 27.04.2021 залучено в якості співвідповідача Привільненську сільську об`єднану територіальну громаду. Витребувано у Другої Дубенської державної нотаріальної контори інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане Малосадівською сільською радою Дубенського району Рівненської області 15 листопада 2001 року, актовий запис про смерть № 9, та який на день смерті був жителем АДРЕСА_1 , а також відомості про звернення осіб із заявими про прийняття спадщини.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов із зазначених підстав та пояснила, що ОСОБА_2 після смерті батька. здійснила його поховання та в подальшому в будинок не приїздила близько 20 років, так як проживала в іншому районі, не цікавилась належністю йому будь-якого майна. Коли звернулась у сільську раду та отримала відповідь про наявність на ім`я батька сертифікату, тоді почала його шукати в будинку, який з моменту смерті батька не відвідувала, і його знайшла. Зазначила, що батько позивачки помер у 2001 році, а отже потрібно керуватись нормами ЦК Української УРСР 1963 р. Відповідно до ст.550 ЦК Української РСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу (6 місяців з дня відкриття спадщини), може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна. Оскільки, спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є лише його єдина донька - позивачка по справі, майно, яке увійшло до складу спадщини, а саме право на земельну частку (пай) ) у землі, яка перебувє у колективній власності с.г. підприємства «Правда» розміром 3,47 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія РВ №0153569, виданого на підставі рішення Дубенської районної державної адміністрації від 30.01.1997 №29, до держави не перейшло, у позивачки по справі наявний оригінал вказаного вище Сертифікату, який не визнаний недійсним, як наслідок це підтверджує наявні на сьогодні у спадкодавця права на земельну частку (пай), що підтверджується довідкою із сільської ради, відповідач по справі проти задоволення позовних вимог не заперечує, що означає відсутність в останньої намірів щодо оформлення на вказану вище земельну частку (пай) права територіальної громади, та, як наслідок, права власності на земельну ділянку, то є всі підстави для задоволення позову.

Представники відповідачів до суду у відкрите судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують проти задоволення позову.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Великі Сади Дубенського району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про смерть (а.с. 3, 6, 8).

ОСОБА_4 належав Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія РВ №0153569, виданий на підставі рішення Дубенської районної державної адміністрації від 30.01.1997 №29 (а.с. 9).

Відповідно до п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до абз. 26-29 п.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», не визнаються поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як відсутність у спадкоємця інформації про смерть спадкодавця, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тимчасова втрата правовстановлюючих документів або відсутність оригіналів документів на спадкове майно в період подання заяви, фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Постановою Верховного суду від 26.06.2019 по справі №565/1145/17 розширено перелік поважних причин пропуску прийняття спадщини, а саме: поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась у період чинності ЦК Української РСР, тобто до 1 січня 2004 року, а саме 14.11.2001, то застосуванню підлягають норми цього Кодексу 1963, у тому числі щодо підстав спадкоємства, усунення від спадщини та прийняття спадщини.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно із статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У статті 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

За правилами частини першої статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.

Відповідно до п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через небажання отримання інформації про наявність спадкового майна, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Незнання про наявність майна у спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Суд не визнає поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, вік, наявність конфліктів між спадкоємцями, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, представник позивача посилалася на те, що про існування спадкового майна позивачка не знала та не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що у її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відсутнє будь-яке майно чи права на нього. При цьому позивачка не відмовлялась від спадщини, а її фактичне неприйняття мало об`єктивну причину, а саме незнання про існування спадкового майна та проживання у Здолбунівському районі.

Судовим розглядом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач як спадкоємець за законом звернувся до суду з даним позовом лише 10.03.2021, тобто більше ніж через 19 років після відкриття спадщини.

ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня смерті батька жодної дії на прийняття спадщини не вчинила, в судовому засіданні підтвердилось, що жодних дій, націлених прийняттґя спадщини, на з`ясування наявності майна у померлого батька також не вчиняла. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні при заслуховуванні представника позивача.

Зважаючи на обізнаність про відкриття спадщини, позивачка мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки не була позбавлена права чи змоги звернутися до відповідних органів влади або нотаріальної контори за отриманням інформації щодо наявності чи відсутності спадкового майна після смерті батька, з`ясування кола спадкоємців.

Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть вважатися належною підставою для продовження строку для прийняття спадщини з огляду на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність у позивачки, яка була зацікавлена у прийнятті спадкового майна, труднощів для прийняття спадщини, в тому числі щодо з`ясування факту наявності майна чи майнових прав у батька чи зі зверненням з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори.

Так званий факт необізнаності позивача щодо наявності майнових прав у її батька, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини у розумінні положень статті 550 ЦК УРСР.

Судом не визнаються поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як постійне місце проживання в Здолбунівському районі Рівненської області, так як відстань не є значною, при цьому позивачка сама здійснила поховання батька, а відтак відстань між місцями проживання не була перешкодою, а самі по собі посилання на те, що позивачка дізналася про порушення своїх прав та виявлення належності батькові Сертифіката лише у травні 2020 року, на переконання суду є недостатніми підставами для продовження пропущеного строку.

Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.

Водночас суд враховує ту обставину, що з часу смерті ОСОБА_4 до часу звернення позивача до суду пройшло дев`ятнадцять років, що є досить тривалим проміжком часу і позивач протягом всього цього періоду не виявляв свій інтерес до реалізації своїх спадкових прав. Спонуканням до з`ясування належності спадкового майна померлому батьку слугував лише матеріальний інтерес, у зв`язку із зняттям мораторію на продаж землі.

Дослідивши надані докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наведені представником позивачки ОСОБА_1 причини пропущення строку не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані поважними, тобто в позивачки перешкод для подачі заяви до нотаріальної контори після смерті батька, як в шестимісячений період після відкриття спадщини, так і в період до 2021 року не було, та про такі позивачкою підтверджень не надано, але вона не скористалася правом на прийняття спадщини, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 525, 548- 550, 553 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 7, 8, 10-13, 83, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

в позові, поданому представником ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Привільненської сільської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Дата складення повного судового рішення - 28 травня 2021.

Суддя М.В. Панчук