Вирок № 97247204, 28.05.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/163/2021

Справа № 537/2108/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2021 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Хіневич В.І.,

за участю секретаря - Гавриш А.Ю.,

за участю прокурора - Ібрагімової В.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12021175530000029 від 21.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Прощуради Кобеляцького району Полтавської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судимої:

-31.10.2018 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 190 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень (сплачено 28.01.2019);

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин: 19 січня 2021 року ОСОБА_1 , маючи умисел на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, близько 22 год. 30 хв. зателефонувала раніше знайомому ОСОБА_3 та запропонувала придбати у неї талони на паливо за ціною нижче ринкової. Того ж вечора близько 23 години, потерпілий прибув до будинку АДРЕСА_3 , де проживала ОСОБА_1 , зі своїм знайомим ОСОБА_4 . Реалізуючи свій прямий умисел, діючи повторно, ввівши в оману ОСОБА_3 щодо дійсності талонів на пальне, ОСОБА_1 передала потерпілому 7 талонів на дизельне паливо Energy ТМ «Авіас» на 20л кожен з серійними номерами №№ 304616174028 , 304616174029 , 304616174026 , 304516174027 , 304616174030 , 304616174024 , 304616174025 . Потерпілий ОСОБА_3 , будучи обманутим ОСОБА_1 щодо суттєвих властивостей товару, а саме - щодо їх чинності,оплатити зазначені талони погодився та передав ОСОБА_1 400 грн. готівкою, і ще 900 грн. зобов`язався перерахувати на наступний день на банківську картку ОСОБА_1 , реквізити остання у подальшому потерпілому не надала. 21.01.2021 при спробі отримати паливо за придбані у ОСОБА_1 талони, потерпілим виявлено їх непридатність для використання за призначенням (недійсність). Діями ОСОБА_1 спричинено ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 400 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 19.01.2021 близько 23 години, перебуваючи біля будинку 64 по вул. Європейській у м. Кременчуці ОСОБА_1 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, умисно, повторно, запропонувала раніше не знайомому ОСОБА_4 придбати у неї талони на дизельне паливо Energy ТМ «Авіас» за ціною нижче ринкової, запевнивши останнього, що вони діючі. Потерпілий ОСОБА_4 , будучи обманутим ОСОБА_1 щодо суттєвих властивостей товару, на пропозицію останньої погодився та передав визначену суму грошових коштів у розмірі 900 грн. Після отримання коштів від ОСОБА_4 , ОСОБА_1 надала потерпілому завідомо недійсні талони на дизельне паливо Energy ТМ «Авіас» номіналом 20л з серійними №№ 304616174031, 304616174032, 304616174033 та залишила місце події. У подальшому 21.01.2021 при спробі придбати паливо за придбані у ОСОБА_1 талони, потерпілим виявлено їх непридатність для використання за призначенням. Діями ОСОБА_1 спричинено ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 900 грн.

Своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнала в повному обсязі, вказавши, що вчинила злочин при обставинах, які правильно вказані в обвинувальному акті, гроші витратила на власні потреби. Щиро розкаюється у скоєному і прохає її суворо не карати. На даний час шкода потерпілим відшкодована в повному обсязі.

Потерпілі в судове засіданні не з`явилися з невідомих суду причин, хоча були належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, але надали суду заяви, згідно яких прохають судовий розгляд проводити без їх участі , покарання винести на розсуд суду .

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України її вина повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами :

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2021 року, згідно якого ОСОБА_3 повідомив про вчинене відносно нього шахрайство обвинуваченою;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2021 року,згідно якого ОСОБА_4 повідомив про вчинене відносно нього шахрайство обвинуваченою;

- постановою про перекваліфікацію дій обвинуваченої від 01.03.2021 року;

- постановою про об`єднання кримінальних проваджень від 17.02.2021 року ;

- речовими доказами за постановою від 22.01.2021 року ;

- ухвалою Крюкііського районного суду м. Кременчука про арешт майна від 25.01.2021 року;

- квитанцією про зберігання речових доказів від 01.03.2021 року ;

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що крім визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, її вина повністю підтверджується, як її показаннями, так і іншими доказами по справі. Суд приймаючи дане рішення виходив з наступного:

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст.ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи показання обвинуваченої, суд вважає, що її показання є наданими суду без будь яких сумнівів та суперечностей, що суд сприймає як беззаперечний, належний та допустимий доказ вини обвинуваченої у вчиненні даного злочину.

Приймаючи таке рішення, суд також враховує, що обставини вчинення злочину ОСОБА_1 вказує послідовно, логічно, її показання стосовно вчинення злочину повністю співпадають з іншими доказами.

Враховуючи викладене, в сукупності з іншими обставинами вчинення злочину дають обґрунтовані підстави вважати обставини злочину, вказаними обвинуваченою правдивими та достовірними і відсутності причини вважати їх надуманими чи необґрунтованими.

Отже, в даному кримінальному провадженні суд знаходить, що стороною обвинувачення доведено подію кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, також, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, що можливо встановити із показань обвинуваченої ОСОБА_1 , заявами потерпілих про вчинення злочину та іншими доказами по справі.

Всі докази на підтвердження доведеності вини ОСОБА_1 оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ «суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Оцінка доказів, в розумінні практики Європейського суду з прав людини, суд керується критерієм "поза розумним сумнівом". Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14 лютого 2008).

Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Отже, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами та іншими учасниками кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості і достатності відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України, так як вона своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України.

Вина ОСОБА_1 виходячи з критерію "поза розумним сумнівом", доведена повністю.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд керується загальними засадами кримінального провадження, визначеними в ст. 7 КПК України, статтями, 50, 65-67 КК України. Відповідно до положень яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченої, обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченої, те, що ОСОБА_1 , згідно вимоги МВС України раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працездатна, працює неофіційно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.190 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 засуджена 31.10.2018 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст. 190 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, який сплачено 28.01.2019 року. На час судового розгляду кримінального провадження з боку ОСОБА_1 потерпілим було здійснено відшкодування завданої шкоди. Суд враховує, що обвинувачена на даний час працює за угодою і отримує дохід близько 10000 грн. на місяць.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції закону за вчинений нею злочин у виді мінімального штрафу, відповідно до позиції прокурора в судових дебатах.

Враховуючи викладене та особу обвинуваченої, обставини вчиненого нею злочину, його суспільно - небезпечні наслідки та відношення обвинуваченої до вчиненого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку прокурора, думку потерпілих, суд приходить до висновку щодо можливості призначення покарання у виді штрафу , що відповідає справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_1 не обирався запобіжний захід. Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду, суд вважає за можливе запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченої не обирати.

Цивільні позови в ході судового розгляду не заявлялись, судові витрати по справі відсутні. Долю речових доказів визначити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, ст.ст. 50, 65, 66, 67 КК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою за ч.2 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 грн.

Речові докази - визнані за постановою слідчого від 22.01.2021 року та зберігаються в кімнаті речових доказів - повернути власнику - ОСОБА_1 .

Арешт, накладений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука на речові докази від 25.01.2021 року - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги .

Суддя: В.І. Хіневич