Рішення № 97246476, 25.05.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/55/21

Провадження №2/377/115/21

25 травня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання - Гуміної В.М., представника відповідача за довіреністю Піндура М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

02 лютого 2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю Кіріченка В.М., посилаючись на ст. ст. 509, 525-527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615, 629, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.11.2013 року станом на 08.12.2020 року у розмірі 28652,58 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2270 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 04.11.2013 року, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву, між сторонами відповідно до ст.634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додана до позову. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 24 000,00 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості та у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526,1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконав. Згідно з п.2.1.1.12.7.2 договору у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 08.12.2020 року має заборгованість в загальній сумі 28652,58 гривень, з яких 23042,61 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту, 23042,61 гривні - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5609,97 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 - нараховано комісії.

Ухвалою судді від 16 лютого 2021 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, та призначено судовий розгляд справи на 17 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року відкладено судовий розгляд справи на 12 квітня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

12 квітня 2021 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що анкета - заява від 04.11.2013 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості не підтверджують укладення будь - якого кредитного договору між позивачем та відповідачем, оскільки є неналежними та недопустимими доказами. Анкета-заява від 04.11.2013 року не містить кредитного ліміту та встановленої процентної ставки, строку надання банківських послуг, вибору валюти та інших умов надання банківських послуг, не додано доказів про видачу та отримання кредитної картки, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами договору та що саме ці Умови мав на увазі відповідач, коли підписував анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. В заперечення позовних вимог послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підписаний відповідачем і не ідентифікований як частина укладеного договору про надання банківських послуг. Позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору (кредитний або інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети - заяви. Розрахунок не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якій виникла заборгованість, даних щодо посадових осіб, якими він сформований та не скріплений печаткою банку, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, послався також на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №588/62/18, в якій зазначено, що відсутність підпису на Умовах та правилах не дає правових підстав для стягнення боргу по процентам за користування кредитом, боргу за пенею та по комісії, а також штрафу, оскільки такі складові не можна вважати частиною кредитного договору. У відповідача перед позивачем відсутня заборгованість, оскільки відповідач в період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року вніс коштів на погашення заборгованості в сумі 299849,09 гривень, а використав 283883,10 гривень. У матеріалах справи відсутній кредитний договір, натомість наявна анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що свідчить про те, що між сторонами не було укладено такий договір. Позовні вимоги безпідставні, оскільки відсутня заборгованість згідно розрахунків позивача за тілом кредиту, а також розрахунком відповідача про нарахування відсотків по ставці НБУ.

12 квітня 2021 року було відкладено судовий розгляд справи на 07 травня 2021 року у зв`язку з наданням часу позивачу для підготовки відповіді на відзив.

07 травня 2021 року справу знято з розгляду та призначено судове засідання на 25 травня 2021 року.

11 травня 2021 року від представника позивача за довіреністю Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та зазначила, що між сторонами укладено кредитний договір, зміст якого зафіксовано в декількох документах: заяві позичальника, Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі укладеного договору відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач, та мобільний телефон, який вказав в Заяві. Таким чином, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП -пароль.Отримання банківської картки також підтверджується копією фото клієнта з банківською карткою, яке зроблено в момент її оформлення та отримання і додане до відповіді на відзив. Підписанням анкети-заяви відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Правилами є договором про надання банківських послуг. До позовної заяви додано виписку з карткового рахунку, з якої вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку, а саме: розрахування у торгівельній мережі, зняття готівки у банкоматах, поповнення кредитного рахунку. Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків за його користування. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем не доведено відсутність заборгованості, умови договору останній належним чином не виконав. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений. Позивач надав докази ознайомлення відповідача саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказ банку, яким були затверджені зазначені Умови та Правила. У постанові у справі №342/180/17, на яку послався представник відповідача, Верховний Суд звернув увагу на відсутність тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Проте позивачем надано наказ про затвердження редакції Умов та Правил надання банківських послуг, довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, довідка про зміну кредитного ліміту, виписка по рахунку, що підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, та укладення саме кредитного договору та його подальше виконання. Просила суд взяти до уваги постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 року у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 року у справі № 666/388/16-ц.

У призначене судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До позовної заяви долучено клопотання представника позивача за довіреністю ОСОБА_4 , в якому він просив проводити судовий розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, проте відповідно до п.4 ч.3 ст.223 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача за довіреністю Піндур М.М. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що доводи позовної заяви не ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Відповідачем не був укладений кредитний договір з позивачем, а є лише анкета-заява, яку підписав відповідач. Фото особи не є доказом укладення кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не доведені до відома відповідача, оскільки будь-які підписи відповідача в них відсутні. У відповідача не може бути заборгованості перед позивачем, оскільки грошові кошти повністю повернуті позивачу. Просив суд не брати до уваги наданий у відзиві на позовну заяву розрахунок процентів за користування грошовими коштами по ставці НБУ, оскільки він зроблений на припущеннях та для його здійснення відсутні будь-які вихідні дані.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 подав до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначив свої персональні дані, такі як: ПІБ, дату народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номера домашнього, мобільного та робочого телефонів. Також зазначив, що виявляє бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна». Відомості про бажаний розмір кредитного ліміту у заяві-анкеті відсутні (а. с. 42).

Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію наказу щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» від 08.10.2013 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , а також довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 ( а. с. 40-41, 43-78).

Так, відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 були видані такі кредитні картки: 04.11.2013 року - № НОМЕР_1 , термін дії 08/17; 05.08.2017 року - № НОМЕР_2 , термін дії 07/21; 05.08.2017 року - № НОМЕР_2 , термін дії 07/21; 11.02.2019 - № НОМЕР_3 , термін дії 11/22 (а.с.41).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку № НОМЕР_1 відбувся 04.11.2013 року, кредитний ліміт станом на 04.11.2013 року становив 0,00 гривень; 15.07.2014 року - збільшення кредитного ліміту до 2000,00 гривень; 21.08.2015 року - зменшення кредитного ліміту до 0,00 гривень; 26.11.2015 року - збільшення кредитного ліміту до 2000,00 гривень; 21.07.2016 року - збільшення кредитного ліміту до 3000,00 гривень; 16.12.2016 року - зменшення кредитного ліміту до 2996,94 гривень; 25.01.2017 року - зменшення кредитного ліміту до 2988,27 гривень; 12.09.2017 року - збільшення кредитного ліміту до 4000,00 гривень; 02.02.2018 року - збільшення кредитного ліміту до 24000,00 гривень; 20.09.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 24000,00 гривень; 05.10.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 24000,00 гривень; 17.10.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 24000,00 гривень; 28.10.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 24000,00 гривень; 18.12.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 23999,92 гривень; 29.12.2019 року - зменшення кредитного ліміту до 23954,92 гривень; 09.01.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23954,92 гривень; 30.01.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 10.02.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 21.02.2020 - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 06.03.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 18.03.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 31.03.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 14.04.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 27.04.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 08.05.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 19.05.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 01.06.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 12.06.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 23.06.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 23642,11 гривень; 01.07.2020 року - зменшення кредитного ліміту до 0,00 гривень (а. с. 40).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором б/н від 04.11.2013 року станом на 08.12.2020 року становить в загальній сумі 28652,58 гривень, яка складається з наступного: 23042,61 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в т. ч. 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту, 23042,61 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5609,97 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 - нараховано комісії; 0,00 - заборгованість по судовим штрафам (а. с. 8-17).

Згідно з ч.1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.11.2013 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання в ПриватБанку.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема пеня та штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування ( а. с. 43).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, не підписані відповідачем, на що також звернув увагу у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.11.2013 року були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг, і саме в тій редакції, витяги з яких надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви. Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписаній відповідачем, не зазначені ні процентна ставка, пеня, штрафи, ні строк надання банківських послуг, ні розмір процентів, нарахованих на прострочений кредит, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс19.

Отже, всі умови надання відповідачу банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачем не підписані і не ідентифіковані, як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві.

Враховуючи зазначене, не можна не погодитися з доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що долучені до матеріалів справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Тарифи, Умови та Правила, витяги з яких надані суду, мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 2320цс16.

Не є достатніми і переконливими доказами на підтвердження вказаних обставин і додані до позовної заяви наказ про затвердження редакції Умов та Правил надання банківських послуг, довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, довідка про зміну кредитного ліміту та виписка по рахунку, на які посилається представник позивача у відповіді на відзив як на такі, що підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, з тими, що були чинними у момент підписання анкети-заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що міститься у матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, дату його затвердження, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04 листопада 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, підстави вважати, що сторони узгодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відсутні.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що анкета-заява позичальника не містить розміру процентної ставки, а витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому визначена процентна ставка, не підписаний відповідачем, тому не є складовою частиною кредитного договору, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом в розмірі, визначеному у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», відсутні.

Разом з тим, виходячи із зазначених вище підстав, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.11.2013 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 04 листопада 2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Виходячи із змісту вимог частини другої статті 530 ЦК України, саме з часу звернення банку з вимогою про повернення коштів у відповідача виникає обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання.

Оскільки доказів направлення відповідачеві вимог із встановленим строком виконання зобов`язань матеріали справи не містять, тому у цій справі вимогою про виконання боржником обов`язку є позовна заява.

Із виписки по картковому рахунку відповідача, доданого до позовної заяви, вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04 листопада 2013 року, та погашав заборгованість.

При цьому, відповідно до виписки з карткового рахунку та розрахунку заборгованості позивач списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка, тобто кошти, внесені відповідачем на погашення кредиту, позивач в першу чергу зараховував на погашення відсотків за користування кредитом, а в останню чергу - на погашення основної суми боргу.

Враховуючи, що між сторонами не узгоджено розмір відсотків за користування кредитом, то необхідно зарахувати внесені відповідачем кошти саме на погашення кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості за період з 04.11.2013 року по 31.08.2015 року, наданого позивачем, відповідач користувався кредитними коштами, які повернув у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість за вказаний період складає тільки у вигляді заборгованості за процентами на загальну суму - 44,71 гривні (а. с. 8-9).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року вбачається, що за вказаний період відповідачем фактично було отримано та використано кредитних коштів на загальну суму 287071,10 гривень (колонка № 3 розрахунку заборгованості) та за цей же період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року відповідачем було внесено коштів на погашення заборгованості в розмірі 295687,62 гривень (колонка № 21 розрахунку заборгованості),.

Як зазначено представником позивача в розрахунку заборгованості за вказаний період, відповідачем було погашено заборгованості в розмірі, а саме, за період з 01.09.2015 року по 30.06.2019 року: 282445,79 гривень (за тілом кредиту) + 193,00 гривні (за простроченим тілом кредиту) + 50,00 гривень (пені) = всього 282688,79 гривень (а.с.15 зворот); за період з 01.07.2019 року по 08.12.2020 року: 6064,50 гривень (за тілом кредиту) + 2587,40 гривень (за простроченим тілом кредиту) + 1614,00 гривень (по нарахованим відсоткам) + 2732,93 гривні (по простроченим відсоткам) = всього 12998,83 гривень (а.с.17). Тобто за період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року відповідачем було погашено заборгованості на загальну суму 295687,62 гривень (282688,79 гривень + 12998,83 гривень).

Виходячи з викладеного, оскільки відповідачем було отримано та витрачено кредитних коштів в період з 01.09.2015 року по 08.12.2020 року у загальному розмірі 287071,10 гривень, а сума внесених коштів відповідачем за цей же період на погашення заборгованості ( за розрахунком позивача) становить 295687,62 гривень, які у повному обсязі покривають отримані та витрачені відповідачем у вказаний період кошти, то вимога банку до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставною.

Таким чином, станом на 08.12.2020 року заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, неотримання кредитної картки та кредитних коштів спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, випискою з карткового рахунку відповідача, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, довідкою АТ КБ « ПРИВАТБАНК» про надані відповідачу кредитні картки, а також розрахунком заборгованості за період з 04.11.2013 року по 08.12.2020 року та фото клієнта з картою банку, відповідність зображення якого представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалась.

Суд не бере до уваги розрахунок представника відповідача щодо суми процентів за користування грошовими коштами (позикою) відповідно до норм ст. ст. 536,1048 ЦК України у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, оскільки останній у судовому засіданні просив не брати його до уваги та зазначив, що вказаний розрахунок є припущенням. Крім того, суд зазначає, що позовна заява не містить заявлених вимог про стягнення суми процентів за користування грошовими коштами (позикою) відповідно до норм ст. ст. 536,1048 ЦК України у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ.

За вказаних обставин суд не надає оцінку доводам позивача щодо вказаного розрахунку, викладеним у відповіді на відзив та при цьому також керується ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Разом з тим, посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 року у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 року у справі №666/388/16-ц, якими він намагався підтвердити достатність, належність та допустимість своїх доказів, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

У даній справі суд врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, що є останньою.

Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5609,97 гривень, суд дійшов висновку, що такі вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 142 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 28 травня 2021 року.

Суддя Н. С. Бабич