Рішення № 97246444, 18.05.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1490/20

Номер провадження 2/373/146/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретаря Литвишко В.М.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом Добринь Я.О.,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» про стягнення коштів та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «АК Плюс» на користь ОСОБА_2 201093 грн.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 17.09.2019 був укладений договір про приєднання до публічного договору №АРКІ000000000070350 у вигляді заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії. За цим Договором відповідач передає позивачу в лізинг - автомобіль Skoda Octavia А5, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до специфікації, строк лізингу 60 місяців.

Відповідно до договору та додатку №2 до договору позивачем вносились платежі відповідно до графіку на загальну суму 201093 грн.

Актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» №114592 від 18.09.2020 відповідачем у позивача вилучено автомобіль.

Зважаючи на те, що договір лізингу, предметом якого є зазначений вище транспортний засіб, укладений з фізичною особою та відповідно має бути нотаріально посвідчений, а тому, зважаючи на відсутність такого посвідчення є нікчемним.

Представник відповідача Добринь Я.О. у відзиві на позовну заяву заперечив суму сплачених ОСОБА_2 коштів в розмірі 201093 грн. Не погоджується з визнанням зазначеного правочину нікчемним, оскільки ЦК України не містить прямої норми щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи. У разі застосування судом двосторонньої реституції у спірних правовідносинах, враховуючи те, що лізинговий платіж включає в себе плату за користування предметом лізингу, при стягненні з відповідача грошових коштів сплачених за недійсним договором, вважає за необхідне вирахувати плату за користування наймачем майном, що становить 49561 грн.

Представник ТОВ «АК Плюс» Добринь Я.О. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (уточненою) до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків. Просить провести зустрічне зарахування та стягнути з ТОВ «АК Плюс» на користь ОСОБА_2 1163,06 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до специфікації та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу №АРКІ000000000070350 від 17.09.2019 позивач передав, а відповідач отримав від позивача предмет лізингу - автомобіль Skoda Octavia А5, 2011 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 , win-code НОМЕР_1 вартістю 287000 грн. На виконання вимог зазначеного договору відповідач ОСОБА_2 сплатив грошові кошти на загальну суму 145546,50 грн на рахунок позивача. Оскільки на момент укладення договору фінансового лізингу не було дотримано вимог законодавства щодо обов`язкового нотаріального посвідчення, такий договір є нікчемним в силу закону.

Для застосування наслідків нікчемного правочину (двостороння реституція) позивач ТОВ «АК Плюс» повинен сплатити відповідачу суму 95985,50 грн (145546,50-49561 (плата за користування майном)).

В свою чергу відповідач повинен відшкодувати збитки позивачу за погіршення стану предмету лізингу, яка становить 94822,44 грн (287000-192177,56).

Отже, ТОВ «АК Плюс» має сплатити ОСОБА_2 1163,06 грн (95985,50-94822,44).

Представник відповідача за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог та зазначає, що довідка щодо собівартості послуг з користування автомобілем не є належним та допустимим доказом на підтвердження цієї обставини, оскільки визначений розмір плати за користування автомобілем ґрунтується на умовах договору, нікчемність якого сторонами не заперечується. Щодо відшкодування збитків пов`язаних з погіршенням стану автомобіля заперечує, оскільки відповідно до акту приймання-передачі предмету лізингу на підставі події Дефолту від 18.09.2020 автомобіль повернуто ОСОБА_2 без візуальних пошкоджень та без будь-яких претензій. Крім того, дата повернення автомобіля 18.09.2020, а дата огляду автомобіля, зазначена у висновку про дійсну ринкову вартість транспортного засобу, 12.11.2020, що на 54 дні пізніше за дату повернення автомобіля ОСОБА_2 .

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 06.11.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

01.12.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Добринь Я.О. просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; витрати відповідача на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача.

25.01.2021 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків.

Представник ОСОБА_1 16.02.2021 на адресу суду направив відзив на зустрічну позовну, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог та стягнути з ТОВ «АК Плюс» на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Судом встановлено наступні обставини:

17.09.2019 ОСОБА_2 було підписано заяву про приєднання до публічного договору №АРКІ000000000070350 фінансового лізингу, за яким лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль відповідно до специфікації, викладеної у додатку 1, строк лізингу 60 місяців з моменту підписання додатку 2 (графік лізингових платежів), копія заяви міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з копії додатку 1 до договору фінансового лізингу №АРКІ000000000070350 від 17.09.2019 ТОВ «АК Плюс» передав ОСОБА_2 автомобіль Skoda Octavia А5, двигун 1798 куб.см. газ/бензин, КПП: а, колір бежевий, рік випуску 2011, вартість 287000 грн, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до специфікації.

Договір нотаріально не посвічувався.

Як вбачається з копії акту приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» №114592 від 18.09.2020 зазначений вище автомобіль у ОСОБА_2 вилучений.

Відповідно до довідки ТОВ «АК Плюс» щодо розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем № кузова НОМЕР_1 за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, плата за користування предметом лізингу становить 49561 грн.

Згідно з копією виписки з рахунку АТ «Акцент-Банк» за період з 01.09.2019 по 10.11.2020, ОСОБА_2 сплачені кошти відповідно до договору №АРКІ000000000070350 від 17.09.2019 у сумі 145546,50 грн.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до положень ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Відповідно до пункту 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Зважаючи на недотримання сторонами при укладенні оспорюваного договору лізингу вимоги закону про його нотаріальне посвідчення наявні підстави для висновку про його нікчемність.

Зазначена правова позиція висловлювалась у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 464/7192/15-ц, від 05.03.2018 у справі № 731/45/16-ц, від 26.06.2018 № 613/433/16-ц, від 27.06.2018 у справі № 641/1721/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 522/1470/16-ц тощо.

Питання визнання зазначеного договору дійсним перед судом сторонами не ставилося.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 521/19896/15-ц зазначено, що застосовуючи реституцію у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо встановлено, що об`єкт лізингу, що підлягає поверненню за правилами двосторонньої реституції, є пошкодженим або несправним.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №750/1163/20.

Отже, при застосуванні реституції за недійсним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Як вбачається з досліджених доказів та визнається сторонами, об`єкт лізингу - автомобіль Skoda Octavia А5 був повернутий позивачем за первісним позовом відповідачеві за первісним позовом до подання позовної заяви до суду.

Оцінюючи висновок 9/11-ТЗ від 16.11.2020 про дійсну ринкову вартість транспортного засобу від 16.11.2020 у контексті вимог щодо здійснення зустрічного зарахування суми збитків у зв`язку зі зменшенням вартості предмета лізингу, суд доходить висновку, що перед оцінщиком не ставилось питання визначення суми збитків у зв`язку зі зменшенням вартості предмета лізингу, а визначено значення ринкової вартості на дату оцінки. Зокрема, у п. 2 розділу «Перелік обмежень у використанні результатів оцінки» цього висновку зазначено, що цей звіт може використовуватися лише для визначення дійсної (ринкової) вартості транспортного засобу, а у п. 4 цього розділу - «Звіт дійсний лише для вказаних в ньому цілей і може використовуватися лише замовником оцінки або його представником на законних підставах».

Оскільки предметом зустрічного позову визначено проведення зустрічного зарахування з відповідачем за зустрічним позовом у зв`язку із оплатою за фактичний час користування об`єктом лізингу з моменту укладення спірного договору до моменту повернення транспортного засобу, а також через спричинення позивачу за зустрічним позовом збитків, суд визнає висновок 9/11-ТЗ від 16.11.2020 неналежним доказом.

Оскільки позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення збитків положеннями ч. 2 ст. 216 ЦК України, суд враховує, що цією нормою передбачено відшкодування збитків винною стороною. Однак, будь-яких доказів вини у заподіянні будь-яких збитків позивачеві за зустрічним позовом відповідачем за зустрічним позовом суду не надано.

Крім того, враховується, що такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину як обчислення позивачем за зустрічним позовом різниці вартості автомобіля на час передачі його відповідачу за зустрічним позовом та станом на час отримання автомобіля від відповідача за зустрічним позовом застосуванню не підлягає, оскільки в порядку застосування реституції відповідач за зустрічним позовом несе обов`язок повернути майно, яке він отримав за нікчемним договором, а вина лізингоодержувача, який приєднався до публічного договору, запропонованого лізингодавцем, у заподіянні шкоди при експлуатації автомобіля не доведена.

Судом враховуються висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 03.10.2018 у справі № 288/383/15-ц.

Водночас, твердження позивача за зустрічним позовом про неможливість стягнення з лізингодавця при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу сум, які були сплачені лізингоодержувачем як плата за користування предметом лізингу, є безпідставними, зважаючи на те, що плата за користування предметом лізингу, є умовою нікчемного договору. Оскільки законом визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, погодження сторонами плати за користування автомобілем у додатку до нікчемного договору, не може бути підставою для виключення плати, передбаченої цим договором, за користування наймачем майном з суми коштів, сплачених за цим договором.

При цьому, у зустрічній позовній заяві не зазначалось та суду не надавались докази щодо отримання або можливості отримання відповідачем за зустрічним позовом доходів від автомобіля Skoda Octavia А5. Також, не надано доказів погіршення цього автомобіля.

Додана до первісного позову «копія виписки АТ «Акцент-Банк»» від 25.09.2020 №F94C-3F00-2JUR-3VP9 не відповідає законодавчо визначеним вимогам, які висуваються до виписки з особового рахунку. Зокрема, в ній не зазначено номер особового рахунку; код банку, у якому відкрито рахунок; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку. Також вказані суми не відображають належність до вхідного чи вихідного залишку.

Крім того, наприкінці документу окремо зазначено, що «Інформація не призначена для надання в державні органи».

За цих обставин суд визнає «копію виписки АТ «Акцент-Банк»» від 25.09.2020 №F94C-3F00-2JUR-3VP9 недопустимим доказом.

Оскільки до відзиву на первісний позов додано виписку з особового рахунку по рахунку ОСОБА_2 , яка відповідає вищенаведеним законодавчим приписам, та вбачається, що вона стосується розрахунків між сторонами на підставі спірного договору, судом, для визначення суми сплачених за ним коштів, береться до уваги інформація з цієї виписки.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1455,51 гривень судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь ОСОБА_2 145546 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 50 коп.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 55 546 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 50 коп. відмовити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення збитків відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь держави судовий збір у сумі 1455 (одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять) грн 51 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ41758919) - місцезнаходження: набережна Січеславська, 29А, м.Дніпро, 49126.

Повне рішення складено 28.05.2021.

Суддя: Д. В. Свояк