Рішення № 97245670, 27.05.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1662/20

Номер провадження 2/341/492/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

(заочне)

27 травня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Галицького районного суду від 22 січня 2018 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу є неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. Відповідач не утримує дочку, не допомагає матеріально. Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітньої дочки у твердій грошовій сумі, у розмірі по 3500,0 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття та витрати, понесені нею при поданні позову до суду за надання правничої допомоги.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачка у судове засідання не з`явилась. 27 травня 2021 року представник позивачки подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а. с. 34).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом оголошення про виклик особи на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а. с. 31).

Відповідно до ч. 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу від 27 травня 2021 року.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд установив, що відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_2 , відповідач у справі (а. с. 5).

Відповідно до рішення Галицького районного суду від 22 січня 2018 року, шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний, дочка залишається проживати з матір`ю (а. с. 6).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, доказів протилежного відповідач не надав, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до змісту позовної заяви відповідач є працездатним, заробляє кошти і має дохід, необхідний для сплати аліментів. Відповідач не спростував позовні вимоги та не надав суду відповідні докази.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, матеріальне становище сторін, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю та необхідно стягувати з відповідача щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500,0 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідача.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 08 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером серії ІФ № 102417 від 12 жовтня 2020 року про надання правової допомоги та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 12 жовтня 2020 року про оплату 3000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви (а. с. 7 – 10).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи не додано детального опису робіт (наданих послуг), які виконані адвокатом.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як убачається з матеріалів справи, вказана справа не є складною, при цьому, представник позивачки не брала участі у судових засіданнях. Тобто, об`єктивно об`єм виконаних робіт адвокатом і затрачений ним час не відповідають заявленим до стягнення витратам на правову допомогу.

Водночас, інформація, яка вказана у позовній заяві, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,0 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Позивач звільнена від сплати судового збору, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.ст. 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 263, 265, 268, 274-279, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500,0 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнення розпочати з 21 жовтня 2020 року і здійснювати до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Сягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,0 грн судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя:М. Р. Мергель