Ухвала суду № 97244493, 28.05.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3851/21

(1-кп/199/451/21)

УХВАЛА

28.05.2021 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Лисенка В.О.,

секретаря судового засідання – Карпачової К.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021041630000100 відносно ОСОБА_1 за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю: прокурора – Стариковського Є.В., потерпілого – ОСОБА_2 , захисника – адвоката Сегеда Ю.А., обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Стариковський Є.В. звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто за ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому прокурор вважає, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 , будучи обізнаною про можливий вид покарання, у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Сегеда Ю.А. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, в разі встановлення судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Сторона захисту просила суд врахувати те, що обвинувачена має на утриманні неповнолітню доньку та бабусю похилого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 на 60 днів та клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на особисте зобов`язання, вважає можливим вирішити заявлені клопотання наступним чином.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною 3 ст. 194 КПК України визначено, що суд має право зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Як слідує зі змісту обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Таким чином, у зв`язку із надходженням обвинувального акта до суду ОСОБА_1 набула статусу обвинуваченої.

В той же час, на питання суду прокурором повідомлено, що ОСОБА_1 , будучи підозрюваною, не ухилялася від слідчого або прокурора. Прокурору не відомо щодо порушень ОСОБА_1 умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, даних щодо спрацювань електронного засобу контролю, одягнутого на ОСОБА_1 , що могло би вказувати на порушень умов запобіжного заходу, прокурор не має. Прокурор пояснив, що йому не відомо випадків тиску підозрюваною на свідків у даному кримінальному провадженні. Прокурор підтвердив, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, до інших видів відповідальності ОСОБА_1 не притягувалася; відомостей про вчинення ОСОБА_1 дій, які б могли свідчити про готування чи замах на вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор не має.

Таким чином, клопотання прокурора не містить належного обґрунтування необхідності продовження застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурор належними доказами не довів, що потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, внаслідок яких необхідно застосувати обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України; формально зазначивши в клопотанні про існування ризиків, передбачених п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор в судовому засіданні обґрунтовано не довів про наявність достатніх підстав вважати, що дійсно існує хоча б один із зазначених ним ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і не навів належних доказів, які обґрунтовують існування таких ризиків.

Крім того, прокурор не довів недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у його клопотанні, враховуючи те, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки в місті її постійного проживання, оскільки має на утриманні неповнолітню дитину та бабусю похилого віку, має позитивну репутацію серед мешканців міста Дніпра, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення в справі «Навальний проти Росії» № 2 (заява № 43734/14), дійшов висновку, що домашній арешт складав позбавлення волі в значенні Конвенції і тому він мав відповідати одній з дозволених підстав згідно зі статтею 5. Зокрема, Навальний скаржився до ЄСПЛ на домашній арешт, який тривав 10 місяців, зокрема, тому, що цей захід був непотрібним і свавільним. ЄСПЛ зазначив, що Заявник не продемонстрував жодних ознак того, що він мав намір втекти від розслідування, навпаки, він був присутнім на всіх необхідних слідчих діях. Заявник перебував під посиленим спостереженням. ЄСПЛ констатував порушення вимог ч. 1 статті 5 Конвенції.

У справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16, рішення від 04.07.2019), ЄСПЛ, крім іншого, встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з безпідставністю тривалого (7 місяців і 7 днів) позбавлення Заявника свободи під час досудового розслідування (тримання під вартою, домашній арешт). ЄСПЛ підкреслив, що саме по собі існування обґрунтованої підозри щодо Заявника не могло бути самостійною підставою для тримання під вартою під час досудового розслідування, яке повинно було обґрунтовуватися додатковими підставами, які проте не були достатніми.

Враховуючи, що прокурор в судовому засіданні довів наявність обставини, передбаченої п. 1) ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки звернувся до суду із обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_1 за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, але не довів обставини, передбачені п.п. 2) та 3) ч. 1 ст. 194 КПК України, суд вважає можливим на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України зобов`язати обвинувачену ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду.

На підставі викладеного в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 слід відмовити.

Оскільки судом не встановлено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання також не може бути обраний обвинуваченій, а тому клопотання сторони захисту також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 179, 181, 193, 194, 199, 314-315, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 на 60 днів та клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 на особисте зобов`язання в межах кримінального провадження №12021041630000100 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - відмовити.

Зобов`язати обвинувачену ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду.

Копію ухвали направити для відома до ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та вручити учасникам судового провадження.

Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: В.О.Лисенко