Рішення № 97243874, 18.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13562/20

Провадження № 2/522/2611/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання – Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ДСК «Металург» про визнання дій протиправними, усунення перешкод користування майном та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 17.08.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ДСК «Металург» про визнання дій протиправними, усунення перешкод користування майном та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , крім того у власності позивача перебуває земельна ділянка, площею 0,0091 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:013:0141. Сусідкою позивача ОСОБА_2 проводиться реконструкція садового будинку з порушенням діючих норм ДБН Б.2.2.-12:2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Так, частина житлового будинку, що реконструюється, розташована та спирається на огорожу, що знаходиться між земельними ділянками позивача та відповідачки. Крім того, відповідачка в ході реконструкції переобладнала паркан, встановивши в його межах на рівні 1 метра в висоту вікно, яке відчиняється на територію земельної ділянки позивача. Вказане будівництво з боку відповідачки порушує права позивача як власника земельної ділянки та житлового будинку, створює позивачу перешкоду в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають в блокуванні входу у двір позивача, затіненні, зашумленні та забрудненні земельної ділянки позивача, реконструкція є небезпечною для життя і здоров`я родини позивача та здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства без дозволу контролюючих органів. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати незаконною самовільну реконструкцію будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 привести будинок у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованих елементів реконструкції, відповідно до технічного паспорту, прибрати виступаючий та самовільно встановлений балкон та частину навісу, зобов`язати перенести на 1 метр від межі з домоволодінням незаконно побудовану будівлю, зобов`язати усунути віконний проріз, незаконно встановлений у паркані (огорожі).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи, вчиняти будь-які дії щодо реконструкції приміщень та зміни технічного стану будинку, який належить ОСОБА_2 , розташованого на території ДСК «Металург» за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання 13.10.2020 року з`явився представник позивача, інші сторони в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

04.01.2021 року від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач позовну заяву не визнає та зазначає що позивач вже звертався з аналогічними позовними вимогами у справі №522/13601/15-ц, у якій за результатами спору було укладено мирову угоду.

У судове засідання 21.01.2021 року з`явився представник позивача, інші сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 17.02.2021 року з`явився представник позивача та відповідач, інші сторони не з`явились, повідомлялись належним чином. У судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача, витребувано справу №522/13601/15-ц.

У судове засідання 06.04.2021 року з`явився представник позивача та відповідач, інші сторони не з`явились, повідомлялись належним чином. Позивач позовну заяву підтримав у повному обсязі, відповідач позовну заяву не визнав.

У судове засідання 15.04.2021 року з`явився відповідач, інші сторони не з`явились, повідомлялись належним чином. Позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 18.05.2021 року.

У судове засідання 18.05.2021 року з`явився представник позивача та відповідач, інші сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 березня 1996 р. Приморським районним судом м. Одеси затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перейшло в користування, володіння та розпорядження територією дачі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 130 кв.м., а ОСОБА_4 – територія дачі за тією самою адресою загальною площею 110 кв.м. Зазначеним в ухвалі позивачам належить кам`яне домоволодіння, яке складається з двох кімнат, веранди та кухні. Оформлення вказаних документів покласти на сторони.

Земельна ділянка відповідачки не приватизована та перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Кайдіну ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №496336 від 17 червня 2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №328/6985, належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0700 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Кайдіну ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28.10.2010 року належить на праві приватної власності домоволодіння, загальною площею 249,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10.06.2016 року належить на праві власності земельна ділянка 4, площею 0,0091 га, кадастровий номер 5110137500:52:013:0141, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси в 2015 році перебувала справа №522/13601/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, зобов`язання знести будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про скасування реєстрації місця проживання, припинення права власності, вилучення земельних ділянок, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, за участі третьої особи – Одеської міської ради.

За результатами розгляду справи №522/13601/15-ц ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2015 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 визнав факт того, що дачний житловий будинок власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належить ДБК «Металург» не був знесений ніколи, а був надбудований та реконструйований ОСОБА_2 за власний кошт власними силами у термін до 2005 року. ОСОБА_1 визнав, що реконструкція та надбудова даного житлового будинку за умови дотримання ОСОБА_2 вимог законодаства України, державних будівельних норм та правил, не торкається та не порушує його прав та законних інтересів, як власника сусіднього житлового будинку за цією ж адресою, та не має жодних матеріальних або моральних претензій до ОСОБА_2 або до ОСОБА_3 . ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не порушували його прав, як власника житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не заступали на його земельну ділянку по АДРЕСА_1 , не влаштовували входу або в`їзду до власного будинку на ділянці ОСОБА_1 , не будували кам`яного забору або огорожі на межі ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Позивач просить суд визнати незаконною самовільну реконструкцію будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 привести будинок у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованих елементів реконструкції, відповідно до технічного паспорту, прибрати виступаючий та самовільно встановлений балкон та частину навісу, зобов`язати перенести на 1 метр від межі з домоволодінням незаконно побудовану будівлю, зобов`язати усунути віконний проріз, незаконно встановлений у паркані (огорожі).

Відповідачка вказала, що документів щодо реєстрації права власності на частину домоволодіння вона не оформлювала, а з 2005 року почала реконструкцію домоволодіння на власний розсуд без дозволу. З того часу жодних документів щодо реконструкції вона не отримувала.

Відповідачкою надано технічний паспорт на частку розміром 8/1000 домоволодіння - дачу (садовий будинок) № 4 від 04.09.1997 р. Відповідно до експлікації до плану дачі (садового будинку), 8/1000 домоволодіння, містять кухню площею 12,6 кв.м., шафу площею 0,5 кв.м. та 2 приміщення площею 15.8 кв.м. та 10,3 кв.м.

Відповідачка в судовому засіданні та у запереченнях на позовну заяву зазначає, що вказане домоволодіння є дачним будинком, не заперчує порушення вимог ДБН, однак, вказує, що вони існували задовго до звернення позивача до суду.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до чинного законодавства, реєстрація права власності відповідно до законодавства України на садовий та дачний будинок є однаковою.

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127).

Згідно зі статтею 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦКУ права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно, які виникли до 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав відповідно до законодавства державна реєстрація прав не була потрібна.

Відповідачка в судовому засіданні підтвердила та сторонами не заперечувалося, що реєстрацію права власності не проводила та не виділяла 8/1000 домоволодіння в окрему одиницю, окремої адреси їй не надавала.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вимоги до забудови нових і реконструкції існуючих територій дачних і садівницьких товариств та об`єднань громадян викладені у відповідному розділі ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

У п. 3.41 є визначення "садового будинку" як будівлі літнього (сезонного використання), згідно з яким зазначена будівля в питаннях нормування, площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків, а значить норми ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" не поширюються на проектування таких будинків, які призначені для тимчасового проживання.

Разом з тим, "дачний будинок" у п. 3.41 ДБН 360-92 визначено як житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Пунктом 3.48 зазначених норм визначено регламент погодження граничних розмірів площі забудови і поверховості садового будинку та дачного будинку, згідно з яким "загальна площа і поверховість дачного будинку та господарських будівель на ділянці встановлюються архітектурно-планувальним завданням з урахуванням чинних будівельних та інших нормативів щодо відстаней та інсоляції будинків і територій суміжних ділянок, а також місцевих правил забудови", а садового будинку - статутом садівницького товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування.

З 1 жовтня 2019 року набрали чинності нові правила, що регламентують особливості будівництва, у тому числі дачної забудови, зокрема щодо відстані до меж ділянки, сусідніх будівель та інших споруд (ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»).

Відповідачка стверджує, що не проводить реконструкцію з 2015 року.

Однак, відповідно до листа начальнику відділу Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі від 01.12.2020 р. № 36/1-ЖЕО-27257, у зв`язку із заявою про проведення будівельних робіт у період дії заборони Приморським районним судом м. Одеси проводити будівельні роботи, з ОСОБА_8 проведено профілактичну бесіду. Доказів щодо часу здійснення та закінчення реконструкції відповідачкою суду не надано.

Отже, суд не може прийняти до уваги доводи відповідачки щодо закінчення реконструкції понад 10 років тому.

Твердження відповідачки щодо обізнаності ОСОБА_1 про реконструкцію її частини домоволодіння не можуть вважатися судом підставою для відмови у позові, у зв`язку з тим, що позивачем надано докази проведення робіт навіть після відкриття провадження у справі, зокрема, лист начальнику відділу Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі від 01.12.2020 р. № 36/1-ЖЕО-27257.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування"; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18.

Відповідачкою здійснено реконструкцію частини одноповерхового домоволодіння шляхом збільшення його площі та надбудови двох поверхів.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що реконструкція, яку здійснено відповідачкою, проведена без погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування.

Сама відповідачка не надала суду заперечень щодо невідповідності частини домоволодіння вимогам діючого законодавства, а також ДБН, зазначивши, що вони існували у 2015 році.

З урахуванням інформації, наданої відповідачкою суду у запереченнях на позовну заяву щодо часу побудови домоволодіння, відсутності погодження реконструкції із контролюючими органами та висновку експерту щодо можливості збільшення навантаження на фундамент та стіни частини домоволодіння, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо ризику руйнування частини домоволодіння та наявності ризиків для здоров`я та життя його та членів його родини.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся із скаргою на дії відповідачки до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Відповідно до акту обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 12.08.2020 р., за результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розміщено триповерхову будівлю, на суміжному паркані влаштовано балкон, двір ОСОБА_1 затемнено. В єдиному реєстрі дозвільних документів відсутня інформація за вказаною адресою та замовником.

Однак, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради припис про усунення порушень не надавало у зв`язку з реформуванням органів архітектурно-будівельного контролю з 2020 р. та відсутністю відповідних повноважень. Питання щодо повноважень контролюючих органів вирішено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2021 р. № 303 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду».

Суд вважає, що невиконання контролюючим органом своїх функцій не може позбавити позивача права на звернення до суду з метою захисту своїх прав особливо при наявності небезпеки для його здоров`я.

Відповідно до постанови ВС України від 28 листопада 2018 року по справі № 815/2311/15 знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п. 35 постанови Верховного Суду).

У рішенні ЄСПЛ у справі Іванова та Черкезов проти Болгарії (заява № 46577/15 від 21.04.2016 року), суд навів фактори, з`ясування яких будуть мати значення на предмет пропорційності знесення самочинного будівництва (п. 53 рішення), зокрема, до яких віднесені: які конкретні інтереси, які покликані захистити знесення, доступно та адекватне альтернативне житло особам, яких житло належить знесенню, чи можливий менш суровий спосіб розв`язання справи тощо.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства

При ухваленні рішення, суд приймає до уваги, що позовні вимоги не містять вимоги повного знесення частини домоволодіння, наявність у відповідачки постійного місця проживання за іншою адресою, наявність ризиків руйнування конструкції та відсутність експертних висновків щодо можливості здійснення реконструкції, а також той факт, що фактично відповідачка володіє нерухомим майном у розмірі, визначеному ухвалою суду 1996 р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачки про те, що позивач у 2015 році подавав до суду позовну заяву із тим самим предметом позову. Судом встановлено, що 2015 року ОСОБА_1 подавав позовну заяву, предметом якої було усунення перешкод шляхом демонтажу паркану та знесення будинку повністю на підставі порушення меж сумісних земельних ділянок.

Крім того, суд вважає, що посилання відповідачки на мирову угоду від 27 серпня 2015 р. не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову, оскільки: угода підтверджує факт першого етапу реконструкції частини домоволодіння, відповідно до угоди, ОСОБА_1 визнав, що реконструкція не порушує його прав безпосередньо за умови дотримання вимог законодавства, а мирова угода закріпила відсутність претензій позивача та відповідачки на день її укладання без фіксації технічного стану частини домоволодіння та відповідно без врахування змін, які були здійснені після неї. Більш того, з зазначеної мирової угоди неможливо встановити про яку саме реконструкцію будинку зазначено в мировій угоді, зокрема, не визначено збільшення площі будинку за рахунок надбудови.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, ДСК «Металург» про визнання дій протиправними, усунення перешкод користування майном та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення самочинно збудованих елементів реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_1 та приведення будинку у попередній стан відповідно до технічного паспорту від 04.09.1997 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов