Рішення № 97243572, 26.05.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/433/21

Провадження № 2/503/283/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Кодимський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що 15.12.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 114289 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в розмірі 42142,00 грн. та 900,00 грн. плати за вчинення даного виконавчого напису. У виконавчому написі зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 148132 від 02.03.2017 року, укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН». 08.02.2021 року заступником начальника Кодимського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Следьом О.В. відкрито виконавче провадження № 64362814 на підставі вище вказаного виконавчого напису № 114289, виданого 15.12.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 43042,00 грн. Однак, позивач вважає згаданий вище виконавчий напис таким, що був вчинений з порушенням принципу безспірності; сам виконавчий напис було видано за договором, який не був посвідчений нотаріально; нотаріусу не був наданий саме «Кредитний договір № 148132 від 02.03.2017 року», оскільки наданий є «Договором позики № 148132 від 02.03.2017 року», а також не було застосовано строків давності. У зв`язку з чим повивач для захисту своїх прав змушений пред`явити відповідний позов шляхом подання позовної заяви, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 114289 від 15.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за договором позики в розмірі 43042,00 грн., а також стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

02.04.2021 року ухвалою суду (а.с.37-38) було відкрите провадження у даній справі із проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу і третім особам їх права подати на адресу суду, відповідно, відзив на позов та пояснення, а відповідачу також право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали надіслано сторонам.

У встановлений судом строк відповідач та треті особи не скористалися своїми процесуальними правами учасників справи, відповідно, відзив на позовну заяву та пояснення не подали.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Бегейма М.О. не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання своєчасно повідомлялися належним чином. При цьому, представник позивача – адвокат Бегейма М.О. надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і відсутності позивача, в яких зазначив про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі та про те, що не заперечує проти заочного розгляду справи, в якій також було зазначено про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача – ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить повідомлення № 0306106424391 відділення поштового зв`язку № 61 в м. Києві про вручення 11.05.2021 року рекомендованого поштового відправлення № 6600001199942 із судовою повісткою. Дана неявка представника відповідача є повторною, оскільки в судове засідання призначене на 29.04.2021 року представник відповідача також не з`явився, хоча був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать відомості наявні на сайті Укрпошти про вручення 13.04.2021 року рекомендованого поштового відправлення № 6600001192484. Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу згідно п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення № 1000813359590 відділення поштового зв`язку № 8 в м. Житомирі про вручення 12.05.2021 року рекомендованого поштового відправлення № 6600001199950 із судовою повісткою.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Кодимського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

15.12.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис № 114289 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в розмірі в розмірі 42142,00 грн. та 900,00 грн. плати за вчинення даного виконавчого напису. У виконавчому написі зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 148132 від 02.03.2017 року, укладеним із ТОВ «ВЕЛЛФІН», що підтверджується копією відповідного виконавчого напису (а.с.12).

08.02.2021 заступником начальника відділу Кодимського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Следьом О.В. відкрито виконавче провадження № 64362814 на підставі вище вказаного виконавчого напису № 114289, виданого 15.12.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 43042,00 грн., про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.11).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В свою чергу ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (надалі за текстом – Закон) передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону (в редакції чинній на час вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі за текстом – Порядок).

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Згідно із пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Із підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положенням ч.2 і 3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальні обов`язки позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Крім того, пункт 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України передбачає обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Такий висновок застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19)

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надіслання і отримання позивачем ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень зобов`язання, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості оспорити вимогу кредитора або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15.12.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Укладений між фінансовою установою та позивачем договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні висновки застосовані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) і від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

У зв`язку з чим суд вважає, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом без дотримання вимог, передбачених ст. 88 Закону, глави 16 розділу ІІ Порядку та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що оспорюваний виконавчий напис (а.с.12) вчинений на окремому спеціальному бланку нотаріальних документів, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що є порушенням вимог ст. 87 Закону та підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Водночас із цим суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що наданий нотаріусу Договір позики № 148132 від 02.03.2017 року не є підставою для видачі виконавчого напису, оскільки Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, передбачає можливість видачі виконавчого напису не виключно за кредитними договорами, а зокрема і за договорами, що передбачають сплату грошових сум, за умови їх нотаріального посвідчення – розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00).

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на спростування обставин зазначених позивачем в своєму позові, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви (а.с.1) в розмірі 908 грн., а також судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову (а.с.24) в розмірі 454 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, представником позивача було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з чим на підставі ст. 246 ЦПК України питання про судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, буде вирішуватись судом вже після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 02.04.2021 року (а.с.32-34) на строк протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили після спливу якого вони вважаються скасованими.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»; код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 39952398, адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48; треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35, Кодимський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); 66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 88, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 114289, вчинений 15.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» суми в розмірі 43042,00 грн., яка складається із заборгованості за договором позики (в змісті виконавчого напису зазначено – Кредитним договором) 148132 від 02.03.2017 в розмірі 42142,00 грн. та 900,00 грн. за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальному розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Продовжити дію заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 64362814 відкритому 08.02.2021 року вжитих ухвалою суду від 02.04.2021 року на строк протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили після спливу якого вони вважаються скасованими.

Для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, після ухвалення рішення по суті позовних вимог призначити судове засідання на 10 червня 2021 року о 11:45 год. в залі судових засідань в приміщенні Кодимського районного суду Одеської області, у зв`язку з чим визначити позивачу строк тривалістю п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко