Рішення № 97243554, 28.05.2021, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1253/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Новицької А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

Комунального підприємства «Житловий сервіс»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Житловий сервіс» звернулось 03.08.2020 року до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово – комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточненого позову від 22.03.2021 року, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_2 на яку у комунальному підприємстві «Житловий сервіс» оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 . Рішенням Виконавчого комітету Кілійської міської ради від 30.05.2017 р. № 121 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, у м. Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс»»: 1) визначено та затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, мінімально необхідних для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкової території; 2) встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Побудникові тарифи) у місті Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс», по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій; 3)доручено здійснювати нарахування сум оплат за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у залежності від їх фактичного надання.

Договір про послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між комунальним підприємством «Житловий сервіс» не укладено з причини ухилення ОСОБА_1 від вступу у договірні відносини з КП «Житловий сервіс». Однак, не дивлячись на відсутність договору з утримання будинків і споруд прибудинкових територій, ОСОБА_1 , як власниці квартири АДРЕСА_2 , надавався весь перелік послуг, визначених у рішенні Виконавчого комітету Кілійської міської ради від 30.05.2017 року № 121 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у м. Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс». Станом на 01.07.2020 року, заборгованість перед КП «Житловий сервіс» становить - 4 334,20 грн, та відповідальність за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України складає 3% - 108,83 грн, крім того сплачено судовий збір в розмірі - 2102, 00 грн, всього - 6 545,03 грн. Комунальне підприємство «Житловий сервіс» неодноразово зверталося до ОСОБА_1 з претензією про сплату заборгованості, однак законі вимоги КП «Житловий сервіс» було проігноровано.

Правовідносини, які виникли між відповідачем та КП «Житловий сервіс» мають характер зобов`язальних правовідносин. Рішення Виконавчого комітету Кілійської міської ради від 30.05.2017 року № 121 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у м. Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс», як акт органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення прав та обов`язків. В даному випадку у споживача виникає обов`язок сплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, якщо він фактично користувався ними. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість у справі повинні бути певні акти-претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення». Акт-претензія повинна бути оформлена та пред`явлена Управителю в порядку, затвердженому постановою КМУ від 27.12.2018 року №1145. Тобто в спорі, що стосується стягнення боргу за отримані послуги, факт отримання послуги може бути доведений або спростований тільки певними засобами доказування. На протязі 2017 - 2020 років актів - претензій на незадовільне надання послуг до КП «Житловий сервіс» послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від ОСОБА_1 не надходило.

Факт користування житлово-комунальними послугами ОСОБА_1 підтверджується випискою з особового рахунку та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд:

-стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Житловий сервіс» заборгованість у сумі - 4 334,20 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі - 108,83 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі - 2102, 00 грн. а також витрати на правову допомогу в розмірі 3600,00 грн, всього – 10145,03 грн.

Ухвалою судді від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

15.02.2021 року від відповідача по справі надійшло заперечення на позов, в яких відповідач вказує, що вона є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; з 2004 року проживала в цій квартирі з 2004 року по 2014 року, однак жодного разу до КП «Житловий сервіс» не зверталась із заявою про відкриття особового рахунку чи оформлення договірних правовідносин. На протязі всього часу проживання пропозицій від КП «Житловий сервіс» щодо укладення договору та відкриття особового рахунку не отримувала. На протязі усього терміну проживання за вищезазначеною адресою відповідач самостійно та за власний кошт проводила поточний ремонт, ремонт каналізаційних труб, прибирання сходової клітини та вивіз побутових відходів. Цей факт встановлено та підтверджується ухвалою Кілійського районного суду про скасування судового наказу по справі №502/1167/14-ц від 29 липня 2014 року. Також вказує, що вона зі своєю родиною фактично мешкає з 2014 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом про встановлення фактів, тому стверджувати, що відповідач фактично користується житлово-комунальними послугами не має жодних законних підстав. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів фактичного використання відповідачем зазначених в позові послуг. Окрім того, жодних актів-претензій щодо надання неякісних послуг, відповідач і не могла пред`являти, оскільки вищезазначені послуги вона не отримувала. Також, розрахунок заборгованості позивачем наданий на суму 4334,20 грн, а в претензії - повідомленні зазначена сума 9681, 80 грн однак з чого вона розрахована незрозуміло. На підставі вищезазначеного, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову.

18.02.2021 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла відповідь на заперечення, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача в повному обсязі з огляду на наступні підстави. По-перше, договір про послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між комунальним підприємством «Житловий сервіс» не було укладено за попередні роки з причин ухилення ОСОБА_1 від вступу у договірні відносини з КП «Житловий сервіс». Відповідно до норм чинного законодавства України комунальне підприємство «Житловий сервіс» рішенням Виконавчого комітету Кілійської міської ради № 123 від 22.10.2018 року було призначено управителем багатоквартирних будинків в місті Кілія в яких не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком. Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ОСОБА_1 є «Споживачем» послуг КП «Житловий сервіс». КП «Житловий сервіс» є «Виконавцем» відповідних послуг, послуг із утримання будинку і споруд та прибудинкової території. На ОСОБА_1 , як власницю квартири АДРЕСА_2 у комунальному підприємстві «Житловий сервіс» оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 . «09» листопада 2018 року між комунальним підприємством «Житловий сервіс» та від імені співвласників багатоквартирних будинків Кілійським міським головою ОСОБА_2 було укладено договір про послуги з управління багатоквартирним будинком. Вже 01.12.2019 року відповідні відносини між співвласником й виконавцем були урегульовані договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, де співвласники багатоквартирного будинку доручають КП «Житловий сервіс» обслуговування будинку АДРЕСА_4 та прибудинкової території і приймають участь у витратах по виконаних роботах. Згідно вищезазначеного договору ОСОБА_1 , як співвласниці багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 надаються житлово-комунальні послуги, а саме : послуги з прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, освітлення сходових клітин, техобслуговування системи водопостачання та водовідведення. По-друге, відповідач в своєму запереченні наполягає на тому, що вона, зі своєю родиною фактично мешкає з 2014 року та по теперішній час за іншою адресою. Тому фактично житлово-комунальними послугами, які надає КП «Житловий сервіс» не користувалася та не користується. Споживачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється з урахуванням загальної площі його квартири, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011№ 869. Чинним законодавством України не передбачено механізму зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі тимчасової відсутності споживача. Тому власники квартир мають оплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, якщо вони фактично надаються обслуговуючою організацією для багатоквартирного будинку. Співвласник квартири (будинку) повинен сплачувати витрати на утриманню квартири (будинку), навіть якщо відсутні договірні відносно щодо розподілу цих витрат та співвласник не користувався відповідними послугами. По-третє, щодо розрахунку заборгованості представник позивача вказав, що заборгованість за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який оформлено на ОСОБА_1 , в період з 2014 року по 2020 рік становить – 9681,80 грн, однак виходячи з строку позовної давності, заборгованість за 3 останні роки до дня звернення складає – 4334,20 грн. З огляду на вищезазначене, у відповідача немає жодних підстав вважати дії позивача неправомірними.

18.03.2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло доповнення до заперечення, відповідно до якого вона зазначила, що в договорі, який наданий позивачем від 09.10.2018 року відсутній перелік послуг, які надає позивач, що в свою чергу взагалі ставить під сумнів законність цього договору. Як вказує відповідач, жодних договорів вона не отримувала, що в свою чергу не давало їй змоги виконувати вимоги зазначеного договору, так як їх не виконувала інша сторона. Також вказує, що на збори свіввласників її не запрошували, жодну особу вона не вповноважувала підписувати від її імені договори чи отримувати за неї будь – які послуги, а також до позову не надано протокол відповідних зборів. Позивачем так і не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання відповідачу послуг, їх обсягу, вартості, а також настання точного строку виконання грошового зобов`язання. Відсутнє чітку обгрунтовання самої заборгованості за начебто отримані послуги та стягнення інфляційних нарахувань, не встановленого з якого моменту відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, не надано доказів, що відповідач отримувала платіжні документи за останні три роки та ухилялась від них.

15.04.2021 року від відповідача по справі надійшло заперечення на уточнену позовну заяву, в якій відповідач окрім вищезазначеного вказує, що позивач не може стверджувати, що вона фактично користується його послугами, оскільки вона там не проживає. Також, до свого позову позивач, долучив Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.12.2019 року, відповідно до якого відповідач зазначає, що п.3 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку. Але ж відповідач не є його мешканкою з 2014 року, а тому і Договір цей на неї не розповсюджується. До позову не надані Додатки до цього Договору, які є його невід`ємними частинами, зокрема відсутній Додаток 1 (Кошторис) та інші додатки до нього. Згідно п. 12 Управитель повинен щороку звітувати перед співвласниками про виконання кошторису витрат, однак наскільки відомо відповідачу від тих же співвласників, КП «Житловий сервіс» жодного разу не звітувало перед мешканцями, щодо своєї діяльності та відповідних витрат. Окрім того, договір, від імені усіх співвласників, підписаний ОСОБА_3 , але ж відповідач не уповноважувала її діяти від її імені та взагалі представляти її інтереси (до того ж на загальних зборах, які відбулися 18.11.2019 року вона не була присутня, її на цей захід не запрошували). Обов`язковою умовою укладення Договору з управління багатоквартирним будинком є наявність у штаті Управителя та щонайменше одного найманого працівника, який пройшов професійну атестацію на відповідність кваліфікаційним вимогам професії "менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)". Натомість в Договорі і мови не йдеться про наявність в штаті КП «Житловий сервіс» такого спеціаліста. Більше того, відповідно до п.7 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управителем може бути юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, однак комунальне підприємство - це юридична особа публічного права (стаття 169 Цивільного кодексу України) і не є суб`єктом підприємницької діяльності в розумінні Глави 8 ЦК України. Отже і стороною вказаного Договору КП «Житловий сервіс» не мав права виступати, а тому Договір вважається нікчемним. Сам же Позивач в своєму позові посилається на Рішення Виконавчого комітету Кілійської міської ради від 30.05.2017 року № 121, в якому необхідно відмітити, що в п.п.4.2 цього Рішення прямо доручено комунальному підприємству «Житловий сервіс» укласти договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із споживачами, чого зроблено не було, а тому і будь-які претензії з боку позивача абсурдні та недоречні, оскільки він сам не виконує рішень вищестоящого органу. Позивач вважає ОСОБА_1 споживачем його послуг, то відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він повинен був в односторонньому порядку припинити надання відповідних комунальних послуг, але він нібито «продовжував їх надавати» та самовільно нараховував борг на незаконно створений ним же особовий рахунок. Отже, позов абсолютно необґрунтований та непідтверджений. Таким чином, враховуючи викладене вище, керуючись діючим законодавством України, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову позивача в повному обсязі.

23.04.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що 20.04.2021 року позивачем було отримано заперечення на уточнену позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_1 . З викладеним у запереченні доводами позивач не згоден, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач посилається на законодавчі акти котрі не відносяться до спору, який виник між сторонами. КП «Житловий сервіс» є підприємством, яке створено саме для надання комунальних послуг, ним отримані відповідні сертифікати та дозволи. Що стосується про досудове врегулювання питання шляхом надсилання вимоги на сплату боргу, то КП «Житловий сервіс» власнику квартири (Відповідачу) на відповідну адресу насилало листи, але вони поверталися з пошти з причин не отримання стороною та за спливом строків зберігання. Не отримання поштових повідомлень не може бути приводом не визнання боргу чи неналежним повідомленням. Крім того відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а у запереченні вказує адресу для листування АДРЕСА_1 . Що стосується відкриття рахунків, проведення зборів житлового будинку та обирання уповноваженої особи, то ці вимоги прописані Законом, а не присутність відповідача не вказаних зборах, не може бути підставою не визнання обраної особи як уповноваженою особою жилого будинку. За уповноважену особо голосували більшістю голосів власників квартир, протокол голосування є дійсним та не ким у встановленому порядку не скасований. КП «Житловий сервіс» доводить факт користування квартирою та споживання наданих послуг, тим, що у квартирі АДРЕСА_5 , яка належить відповідачу, за вказаний період мається споживання питної води та водовідвід, а також споживання електричної енергії.

На підставі вищезазначеного, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяви по суті справи, подані сторонами, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради від 30.05.2017 р. № 121 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у м. Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс»»: 1) Визначено та затверджено перелік послуг з, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідних для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій. 2) Встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс», по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій. 3) Доручено здійснювати нарахування сум оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у залежності від їх фактичного надання.

Відповідно до Додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Кілійської міської ради № 121 від 30.05.2017 року, затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд на прибудинкових територій, мінімально необхідних для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Кілія по житловому фонду, який знаходиться на обслуговуванні комунального підприємства «Житловий сервіс», встановлено, що зазначеним підприємством надаються послуги, щодо прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; поточний ремонт внутрішньо будинкових систем водопостачання та водовідведення; освітлення місць загального користування; вивезення побутових відходів /а.с. 10/.

Згідно рішення виконавчого комітету Кілійської міської ради № 123 від 22.10.2018 року, призначено управителем багатоквартирних будинків в місті Кілія (згідно з додатком), в яких не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму правління багатоквартирним будинком – комунальне підприємство «Житловий сервіс» (код ЄДРПОУ: 32443964, юридична адреса: 68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Суворова, 104) /а.с. 49/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 208715390 від 12.05.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 /а.с. 8/.

Відповідно до типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.12.2019 року, укладеного між КП «Житлсервіс» в особі ОСОБА_4 , що діє на підставі Статуту з однієї сторони та співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 в особі – ОСОБА_3 , уповноваженою зборами співвласників багатоквартирного будинку, що діє на підставі протоколу зборів співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_4 з іншої сторони, встановлено, що відповідно до п. 1 Договору, Управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послуги з управління, згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору, /а. с. 55/.

Згідно протоколу Загальних зборів співвласників об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_4 від 18.11.2019 року встановлено, що відповідно до 4 питання порядку денного, визначено з 01.12.2019 року управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 – Комунальне підприємство «Жилсервіс» та передано йому функції з управління будинком згідно договору. Також встановлено, що відповідно до питання 5 порядку денного обрано уповноважену особу співвласників для укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням та для подання протоколу загальних зборів на зберігання до виконавчого комітету – ОСОБА_3 /а.с. 81-87/.

Згідно списку співвласників, який міститься в Додатку № 1 до Типового договору встановлено, що серед інших співвласників під № 12 значиться – ОСОБА_1 /а.с. 61/.

З виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.08.2020 року - складає 4334, 20 гривень /а.с. 12/.

Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Світло» відносно абонента з особовим рахунком № НОМЕР_3 відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в період з 01.01.2018 року за зазначеною адресою спожито 30 куб.м. води /а.с. 103/.

Згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_4 відкритого на ім`я ОСОБА_1 , наданого Татарбунарським РЕМ АТ «ДТЕК Одеські електромережі» встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.01.2018 року по 31.07.2020 року було спожито 7265 кВт. Електричної енергії на загальну суму 5186, 82 гривні /а.с. 123/.

З розрахунку відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України вбачається заборгованість ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 3%, яка становить – 108, 83 гривень /а.с. 13/.

Згідно претензії-повідомлення № 35 від 10.06.2020 року та № 38 від 22.06.2020 року, направленою КП «Житловий сервіс» на адресу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що відповідачу направлено зазначену претензію та повідомлено про наявність заборгованості /а.с. 14-15/.

Відповідно до акту про встановлення фактів від 10.02.2021 року, складеного депутатом Кілійської міської ради встановлено, що за результатами обстеження та зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_5 разом з родиною: ОСОБА_1 (дружиною), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , фактично проживають протягом останніх 7 років за адресою: АДРЕСА_6 /а.с. 42/.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України та частини 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в строк встановлений договором.

За правилами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», також передбачений обов`язок індивідуального споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Згідно ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач є одноосібною власницею квартири в будинку, у якому позивач надавав житлово-комунальні послуги, вона має обов`язок оплатити їх вартість.

Суд критично оцінює доводи відповідача про необґрунтованість позову у зв`язку з тим, що відповідач не проживає в спірному будинку та не користується комунальними послугами, оскільки відповідно до діючого законодавства, утримання належного особі майна, є її обов`язком, а не правом.

Крім того, з витребуваних за клопотанням представника позивача доказів встановлено, що до квартири позвиача надавались послуги з постачання електричної енергії у вказаний період, які були оплачені.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі - 4 334,20 гривень, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 3 %, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь період прострочення.

Несвоєчасність здійснення платежів за житлово-комунальні послуги передбачена відповідальність ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі, визначеному згідно принципу диспозитивності, позивачем.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3600,00 грн, в підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги в п. 5 якого вказано, що плата виконавцю виплачується з об`єму наданих послуг незалежно від кількості звернень Замовника за правовою консультацією. Всього плата складає – 600 гривень за годину праці без ПДВ за об`єм послуг. Сплата за надані послуги сплачується у десятиденний термін після підписання акту виконаних робіт.

Ухвалюючи рішення, судом надана відповідна оцінка доказам позивача, крім того суд враховує, що в обґрунтування заявленого розміру стягнення витрат на правову допомогу, представником позивача не було надано доказів здійснення позивачем витрат на оплату робіт та послуг, виконаних адвокатом, зокрема жодного платіжного документа, у зв`язку з чим витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката є непідтвердженими та покладенню на відповідача за правилами ст. 141 ЦК України не підлягають.

За правилами ст. 141 ЦПК України при ухваленні рішення з відповідача належить стягнути судові витрати на користь позивача в розмірі судового збору до пропорційно задоволених вимог, а саме: 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК, ст. ст. 526, 620, 611, 625, 901 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Житловий сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово – комунальні послуги – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Житловий сервіс» (68303, м. Кілія, вул. Суворова 104, код ЄДРПОУ 32443964), суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 4334,20 гривень; 108,83 гривень в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України та 2102 гривні судового збору, всього – 6545,03 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников