Рішення № 97238547, 06.04.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.04.2021 Єдиний унікальний номер 205/8590/18

Єдиний унікальний номер 205/8590/18

Провадження № 2/205/538/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія» про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 листопада 2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Нова Лінія» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2018 року було визначено підсудність справи Києво-Святошинському районному суду Київської області. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву повернуто до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду, яка надійшла до суду 20 лютого 2019 року

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 02 квітня 2019 року позивачем було надано копію позову з додатками для відповідача.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року справу було прийнято до розгляду і відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року цивільну справу було витребувано з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року було залишено без змін.

17 червня 2020 року Верховним Судом до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було повернуто цивільну справу.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2020 року у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції представникові ПрАТ «Нова Лінія» було відмовлено.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2020 року у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції представникові ПрАТ «Нова Лінія» було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2021 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 11 лютого 2018 року близько 16.20 години позивач перебувала разом з її чоловіком у приміщенні гіпермакету «Нова Лінія», який розташовано за адресою: Київська обл., смт. Чабани, Одеське шосе, 8. При огляді і вибору товару, який позивач мала на меті придбати, на неї впала розкладна драбина, яка спричинила їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку та гематоми голови. З 12 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року вона перебувала на лікарняному. Після зазначеної події, стан здоров`я позивача став погіршуватися: запаморочення, головний біль, розлади сну, трапляється непритомність, з`явилася роздратованість та погіршилися стосунки з чоловіком і рідними. Це погано впливає на її трудовий процес: вона не може належним чином виконувати трудові обов`язки за цивільними угодами: запізнення, помилки. Також позивач змушена відмовляти у виконанні замовлення через біль та хворобливість. Вважає, що їй завдано моральної шкоди. Просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 250 000 гривень, а також судові витрати у розмірі 3 750 гривень. Представник позивача надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Нова Лінія» свого представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що доказів того, що відповідачем заподіяно позивачеві шкоди не надано, зокрема, із заявою, чи повідомленням, про розслідування випадку, на який вказує ОСОБА_1 , до компетентного органу ніхто не звертався, доказів неспроможності виконувати свою трудову діяльність у повному обсязі не надано: цивільно-правові угоди, декларація про доходи тощо до матеріалів справи не долучено. Також не наведено причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою та погіршенням здоров`я, оскільки у неї загострилися хронічні захворювання. Не доведено позивачем вини відповідача та не вказано, з яких міркувань виходила позивач, оцінюючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000 гривень. Також зазначає, що із будь-якими заявами щодо своїх вимог про врегулювання спору до відповідача ОСОБА_1 не зверталася. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець (а.с. 15-16) та як платник єдиного податку в ДПС України (а.с. 17).

З 12 лютого 2018 року по 22 лютого 2018 року включно ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності серії АДІ № 125588 (а.с. 20).

Згідно з довідкою № 1337 від 11 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебувала з 18.38 години до 19.40 години в КМКЛШД з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, і консультована нейрохірургом (а.с. 7).

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 проведено огляд невролога у ТОВ «Медичний цент «Добробут-Поліклініка» (а.с. 8).

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 проведено огляд нейрохірурга та офтальмолога у ТОВ «Медичний цент «Добробут-Поліклініка» (а.с. 9, 10).

21 лютого 2018 року позивач звернулася до гастроентеролога у ТОВ «Медичний цент «Добробут-Поліклініка» із скаргами на загострення хронічного гастродуоденіта (а.с. 11), з повторними зверненнями 21 березня 2018 року та 27 квітня 2018 року (а.с. 13, 14).

Актом розслідування ПрАТ «Нова Лінія», правонаступником якого є ТОВ «Нова Лінія», від лютого 2018 року встановлено, що 11 лютого 2018 року о 16.50 годині у відділі «Електротехніка», ряд 37, ц гіпермаркеті «Нова Лінія», який розташований за адресою: смт. Чабани, встановлено, що покупці – 2 чоловіка та 2 жінки, обирали у 37 ряді товар – точкові світильники. Поруч працівники за допомогою драбини знімали товар, після закінчення, займалися своєю роботою. Один з покупців (чоловік) посунув драбину, яка через короткий проміжок часу впала на його знайому ОСОБА_1 та призвела до травмування в області голови. Ймовірною причиною падіння драбини можливе чіпляння за неї одного з покупців, чи незафіксоване встановлення після переміщення покупцем (а.с. 111).

Відповідно до положень ст. ст. 5, 15, 16 ЦК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності наступних умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

У відповідності до пункту 2 постанови Пленуми Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з наступними змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому доведенню у спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Втім, матеріали справи не містять жодного доказу, що свідчив би про протиправність дій чи незаконної бездіяльності відповідача ТОВ «Нова лінія», чи його працівників, та її причинно-наслідковий зв`язок, та що саме з вини відповідача ОСОБА_1 заподіяно шкоду, тому позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди діями та з вини відповідача. Позивачем висновки акту внутрішнього розслідування від лютого 2018 року ПрАТ «Нова Лінія» не спростовано, пояснень з цього приводу також не надано.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі 250 000 гривень, стороною позивача не надано судові доказів, які би підтверджували її перенесені душевні страждання і розмір завданої моральної шкоди та глибини її страждань, не наведено обґрунтування розміру моральної шкоди у грошовому виразі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це – обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено факт заподіяння відповідачем моральних, чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходила при визначенні розміру заподіяної їй шкоди, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 750 гривень 00 коп. (а.с. 1), враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено, понесені нею судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія» (ЄДРПОУ 30728887, юридична адреса: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Одеське шосе, буд. 8) про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді сплати судового збору у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: