Рішення № 97236449, 25.05.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4216/19

н/п 2/766/6680/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним посилаючись на ту обставину, що відповідно до кредитного договору №б/н від 07.02.2007 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 31.01.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 180273,05 гривень, яка складається з: 7226,12 грн. – заборгованість за кредитом; 169146,93 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 122694,56 грн., яка складається з: 7226,12 грн. – заборгованість за кредитом; 115468,44 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 07.02.2007 року по 31.07.2018 року. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив постановити рішення яким в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.02.2007 року в сумі 122694,56 відмовити за необґрунтованістю. Відповідач вважає вимоги позивача надуманими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання. Верховний Суд України у справі №342/180/17 від 03.07.2019 року дійшов висновку про те, що підписана анкета-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору. З огляду на викладене, нараховані відсотки, пеня та штрафи в сумі 126694,56 грн., яку просить стягнути позивач не обґрунтовано. Позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 було отримано кошти за вказаним кредитним договором. З огляду на наведе вважаю, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Також, позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строків позовної давності. Згідно доданого позивачем розрахунку, останній платіж в рахунок погашення заборгованості відповідачем було зроблено 17.11.2015 року, тому строк позовної давності обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, а саме з 07.12.2015 року, за який відповідачем не було внесено грошових коштів. Позивач звернувся до суду 07.12.2018 року, а спеціальної позовної давності щодо стягнення нарахованої пені та штрафів – 07.12.2016 року. За таких обставин до таких правовідносин можна застосувати строк позовної давності.

22.03.2021 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №б/н від 07.02.2007 року в розмірі 23733,32 грн., яка складається з: 7226,12 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.7226,12 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5181,04 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 11326,16 грн. – заборгованість з пені та понесені судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням зменшення підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №б/н від 07.02.2007 року ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно довідки про умови кредитування, базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць на залишок заборгованості; довідка підписана відповідачем.

Випискою по рахунку підтверджується користування відповідачем кредитними коштами, залишок за кредитом становить 7226,12 грн.

Відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, по перевитратах кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов`язань за договором, на вимогу кредитора виконати зобов`язання по поверненню кредиту /в тому числі простроченого кредиту і Овердрафту/, сплатити винагороду банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з запропонованими позивачем Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами Банку складають між ним та Банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та, як наслідок, утворення заборгованості.

Звертаючись до суду з позовом, банк визначив її розмір станом на 28.01.2021 в розмірі 23733,32 грн., куди включив:

- 7226,12 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

в т.ч.7226,12 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 5181,04 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 11326,16 грн. – заборгованість з пені.

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 07.02.2007 року визначено кредитний ліміт, процентна ставка - в розмірі 3% щомісяця; умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру відсутні.

Однак «Умов і правила надання банківських послуг», на які посилається позивач в позовній заяві та які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.02.2007 року шляхом підписання заяви.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та Правил надання батьківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, надані банком Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Такий висновок, відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Доказів повернення коштів, які отримав відповідач за договором кредиту із АТ КБ «ПриватБанк» та виконання належним чином взятого на себе зобов`язання суду не надано. Так само відповідачем не надано доказів на спростування нарахованої позивачем заборгованості.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, встановивши, що відповідач отримав кредит у розмірі 7226,12 грн., яким скористався і який не був погашений, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 7226,12 грн.

В той же час з матеріалів справи встановлено, що сторонами узгоджена процентна ставка у розмірі 3%, що становить 36% на рік. Сума нарахованих відсотків складає 5181,04 грн. Отже, сторони дійшли згоди щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 5181,04 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 7226,12 грн. заборгованість за кредитом та процентів в розмірі 5181,04 грн. (всього 12407,16 грн.) та відмови у стягненні заборгованості по пені, оскільки зазначені складові не передбачені заявою від 07.02.2007 року.

Відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Останній платіж кредитної заборгованості мав місце 17.11.2015 року, що вбачається з розрахунку та виписки заборгованості, строк дії картки до 07/16, а з позовом до суду банк звернувся 01.03.2019 року, тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Крім цього у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені та документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1921,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 536, 599, 611, 615, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором №б/н від 07.02.2007 року в розмірі 12407,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»судовий збір у розмірі 1921 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан