Рішення № 97236337, 19.04.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2202/20

Провадження № 2/653/410/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

19 квітня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді – Делалової О.М.,

за участю секретаря – Мироненко Т.А.,

представника позивача – Конончук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником ј житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше даний будинок належав її чоловіку ОСОБА_2 і був розташований по АДРЕСА_2 році позивач разом із чоловіком оформили право власності на це житло по ј частці кожний, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.10.2009 року, в якому даний житловий будинок вже рахується під АДРЕСА_3 . Так, при оформленні спадщини з`ясувалось, що на житловий будинок АДРЕСА_3 накладена заборона відчуження Генічеською районною державною нотаріальною конторою. Позивач, посилаючись на довідку Партизанської селищної ради, вказує що будинок АДРЕСА_3 у 1986 році дійсно реєструвався за АДРЕСА_4 на підставі рішення сесії VІ скликання №43 від 13.02.2003 року. У 1968 році власником будинку, який значився під АДРЕСА_3 , був ОСОБА_3 і саме його будинок на той час перебував під забороною, у зв`язку з його відносинами з Кримським відділенням залізниці. Таким чином, в дійсності належне позивачу житло ніколи під забороною не перебувало, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутись до суду з метою захисту свого порушеного права.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, з підстав, викладених у позові, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив до суду не надходив.

На підставі вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді ј частки на житловий будинок під АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №45258615 від 29.09.2016 року.

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2016 року – спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 являється позивач ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, що при оформленні спадщини було виявлено, що на спадковий будинок накладено заборона відчуження.

Досліджуючи копію Єдиного ордера №53/29 від 15.08.1975 року, виданого Кримською дистанцією цивільних споруд Придніпровської залізничної дороги, суд вбачає, що на той час спадковий будинок рахувався під АДРЕСА_5 та в графі «наймач та склад його сім`ї» зазначені позивач ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_2 та їх діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

У 2009 році позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Партизанської селищної ради, оформили право власності на вказаний житловий будинок по ј частці кожному, що підтверджується копією Свідоцтва на нерухоме майно №159 від 21.10.2009 року та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25137728 від 26.01.2010 року, відповідно до яких адреса об`єкта зазначена АДРЕСА_3 .

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Партизанської селищної ради №229 від 11.10.2016 року – будинок по АДРЕСА_5 у 1968 році дійсно реєструвався за № 3 та вулиця мала назву Вокзальна, а з 2003 року була перейменована на АДРЕСА_3 .

Таким чином, з1975-2003 роки житловий будинок по АДРЕСА_5 , та згодом на підставі рішення сесії VІ скликання №43 від 13.02.2003 року будинок значився під АДРЕСА_3 .

Досліджуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №66449520 від 23.08.2016 року суд вбачає, що на житловий будинок АДРЕСА_3 накладена заборона Генічеською ДНК за № 2469732, підставою обтяження зазначено договір застави, а власником будинку зазначений ОСОБА_3 .

Також, відповідно до копії витягу з Реєстру для реєстрації заборон відчуження жилих будинків Генічеської державної нотаріальної контори за 1951-1992 роки, виданого Державним нотаріальним архівом Херсонської області, на майно ОСОБА_3 у 1968 році було накладено арешт (заборону) на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зазначено номер будинку – 9.

Разом з тим, згідно довідки виконавчого комітету Партизанської селищної ради №2182 від 19.10.2016 року – будинок під АДРЕСА_3 , власником якого являвся ОСОБА_3 , перейменовано з 2003 року та присвоєно будинку № 88, на підставі рішення сесії 6 скликання №43 від 13.02.2003 року. Саме на даний будинок накладений арешт Генічеською ДНК за № 2469732.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, суд вбачає, що арешт у 1968 році був накладений не на будинок позивача ОСОБА_1 , який на той час мав № 3, а на інший будинок, який на час арешту рахувався під АДРЕСА_3 та належав іншій особі, а саме ОСОБА_3 .

Враховуючи, що арешт накладався не на будинок ОСОБА_1 , подальша заборона його відчуження є безпідставною та такою, що порушує права власника.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За таких обставин, оскільки, фактично обтяження було накладено не на будинок позивача чи його попереднього власника, а на інший будинок, який у 1968 році мав адресу: АДРЕСА_3 та належав іншій особі, а саме ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що правові підстави для збереження обтяження, відсутні.

Таким чином, з огляду на те, що наявність обтяження у вигляді заборони відчуження за відсутності достатніх правових підстав для цього, порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виключення вказаного житлового будинку з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно по положень ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Тобто, вимога про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження, на даний момент є передчасною, оскільки позивач не звертався до державного реєстратора з судовим рішенням та відповідно не отримував відмову від реєстратора, яка і може бути підставою для зобов`язання останнього виключити запис про обтяження.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Скасувати заборону відчуження на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 2469732), а саме будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , яка накладена Генічеською державною нотаріальною конторою 07 жовтня 2005 року на підставі архівного запису (№ 1732 від 29 квітня 1968 року) в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження житлових будинків.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено складено 23.04.2021 року.

Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова