Рішення № 97235639, 17.05.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

17.05.2021 Справа № 469/850/18

2/469/67/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача ОСОБА_2 - не з`явилась,

відповідач ОСОБА_3 - не з`явився,

представник відповідача ОСОБА_4 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в ив:

Позивач 30 липня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25 жовтня 2017 року близько 06.15 години в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_5 , у результаті чого дружина позивача ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні 26 жовтня 2017 року.

27 лютого 2018 року кримінальне провадження за вказаним фактом закрите у зв`язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована ТДВ СК «Альфа- Гарант».

На організацію проведення поховання своєї дружини позивач витратив 20307,00 грн., в тому числі на поховання 7000,00 грн., на поминальний обід 13307,00 грн., на спорудження надгробного пам`ятника позивачем затрачено 17700,00 грн..

Оскільки у результаті ДТП загинула дружина позивача і його було визнано потерпілим у відповідному кримінальному провадженні, він з метою отримання страхового відшкодування звернувся до страхової компанії ТДВ СК «Альфа- Гарант» подано заяву на виплату страхового відшкодування та необхідні оригінали документів; страховою компанією йому надано відповідь, де з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на 25 жовтня 2017 року, яка становила 3200,00 грн., визначено суму відшкодування морального збитку, яка становить 3200*12=38400,00 грн., та прийнято рішення про виплату відшкодування за поховання у сумі 7000,00 грн.

14 лютого 2019 року страховою компанією проведено виплату позивачеві страхового відшкодування у розмірі 45 400,00 грн. (38400,00 +7000,00).

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, відшкодування на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 17700,00 грн. виплачені позивачеві після встановлення пам`ятника 15 травня 2019 року.

Таким чином, страхова компанія ТДВ СК «Альфа- Гарант» в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сплатила похивачеві страхове відшкодування у розмірі 62400,00 грн.

Інша частина збитків, що залишилась непокритою страховим відшкодуванням, на підставі статті 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача, оскільки саме він є власником автомобіля марки «Renault Duster» та саме він перебував за кермом автомобіля.

У зв`язку із тим, що страховик здійснив часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач вважає, що він має право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Крім того, посилаючись на те, що смерть дружини спричинила позивачеві глибокі моральні страждання, зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати єдиної рідної йому людини, оскільки вони, не маючи дітей, жили один для одного; позивач страждає хронічним захворюванням та після смерті дружини у нього вимушено змінився звичайний спосіб життя, оскільки він через свою хворобу не міг працювати, дружина матеріально забезпечувала сім`ю, після її смерті він залишився без засобів існування, з урахуванням душевних та психічних страждань, позивач вважає, що внаслідок смерті дружини від дій відповідача позивачеві завдано моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.. Оскільки страховою компанією йому відшкодовано моральну шкоду у сумі 38400,00 грн., підлягає стягненню з відповідача моральна шкода у розмірі 61600,00 грн.

Тому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.114-118), просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, 74907,00 грн., у тому числі: матеріальну шкоду в сумі 13307,00 грн. та моральну шкоду у сумі 61600,00 грн.; також просив стягнути з відповідача на свою користь понесені позивачем судові витрати на надання правничої допомоги в сумі 5161,00 грн..

03 серпня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та свідків.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на виклику і допиту свідків не наполягала.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача надав суду заяву по розгляд справи за їх відсутності, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З витягу із кримінального провадження №12017150120000721 від 25 жовтня 2017 року вбачається, що 25 жовтня 2017 року до ЧЧ Березанського ВП ОВП ГУНП в Миколаївській області надійшло телефонне повідомлення про те, що в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області сталася ДТП за участю автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_5 , у результаті якої пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельних переломів черепа та важкого забою головного мозку, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України (а.с.14).

Постановою про перекваліфікацію від 27 жовтня 2017 року кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч.1 ст.286 КК України на ч.2 ст.286 КК України, оскільки від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у хірургічному відділенні Березанської ЦРЛ померла (а.с.10 , 37).

Як вбачається з постанови старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП Шмарко А.О. від 27 лютого 2018 року, кримінальне провадження №12017150150000721 від 25 жовтня 2017 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в с.Коблеве неподалік базарної площі та Коблівської сільської ради за участі автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_5 , закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Слідчим встановлено, що у дорожній ситуації, що склалася на момент ДТП, водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода (а.с.11-13).

Обставини дорожньо-транспортної події підтверджуються також протоколом огляду місця ДТП від 25 жовтня 2017 року та план-схемою до нього (а.с.15-26), протоколами допиту свідків (а.с.45-46, 51, 53-54), протоколом проведення слідчого експерименту (а.с.55-57).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3180 від 22.12.2017 року, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді багато-уламкового перелому кісток склепіння та основи черепа, який займає тім`яну та потиличну кістку справа, епідурального крововиливу в тім`яно-потиличній ділянці справа, субарахноїдальних крововиливів по конвекситальних поверхнях обох тім`яно- потиличних долей головного мозку та мигдаликів мозочка, забоїв речовини головного мозку, яка ускладнилася набряком, набуханням та здавленням головного мозку, за ступенем тяжкості вищевказані тілесні пошкодження у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, та перебувають у прямому причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті (а.с.27-33).

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 985 від 26 грудня 2017 року автомобіль «Renault Duster» д.н. НОМЕР_1 контактував з тілом пішохода правою передньою частиною між правою передньою фарою та фірмовим знаком автомобіля. Місце наїзду автомобіля "Рено Дастер" д.н. НОМЕР_1 на пішохода знаходилося в районі правого краю смуги для руху автомобіля "Рено Дастер" д.н. НОМЕР_1 перед розташуванням уламків, більш точно встановити неможливо через недостатність слідової інформації (а.с.42-44).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був відповідач ОСОБА_3 , який і керував вказаним автомобілем.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу«Renault Duster» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП була застрахована ТДВ СК «Альфа- Гарант» (а.с.120).

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на момент ДТП перебували у шлюбі, що підтверджено копією паспорта позивача, копією свідоцтва про шлюб, довідкою з місця проживання (а.с.9, 71).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, яка зазнала збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У частині 3 ст.1193 ЦК України зазначено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Згідно зі статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За правилами ст.ст.979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів,що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст.27.4.).

Як вбачається із накладної №4 від 26 жовтня 2017 року позивачем витрачено на організацію і проведення поховання своєї дружини 7000,00 грн. (а.с.94), на поминальний обід - 13307,00 грн., що підтверджено накладною від 27 жовтня 2017 року та чеком кафе «Смачно» про сплату коштів (а.с.95), на спорудження надгробного пам`ятника - 17700,00 грн., що підтверджено накладною №49 від 29 вересня 2018 року (а.с.96).

Як вбачається із відповіді страхової компанії від 25 лютого 2019 року (а.с.121), на підставі ст.27.3Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на 25 жовтня 2017 року, яка становила 3200,00 грн., страховою компанією визначено суму відшкодування морального збитку у розмірі 38400,00 грн. та за поховання - 7000,00 грн., які сплачено позивачу всього у сумі 45400,00 грн.; відшкодування на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 17700,00 грн. страховою компанією виплачено після встановлення пам`ятника.

Отримання коштів від страхової компанії та їх сума підтверджується випискою про надходження коштів на позивача в АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, страхова компанія ТДВ СК «Альфа- Гарант» в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 62400,00 грн. (а.с.122).

У виплаті витрат на проведення поминальних обідів позивачу страховою компанією відмовлено.

Разом із тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України в ухвалі від 29.09.2010 року у справі № 6-35316-св10, де вказано, що понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому інша частина збитків, що залишилась непокритою страховим відшкодуванням,підлягає стягненню з відповідача, оскільки саме відповідач є власником автомобіля марки «Renault Duster» д.н. НОМЕР_1 та саме він перебував за кермом автомобіля.

Відповідно до статті 1192 ЦК України відповідач має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 304/1192/15-ц, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

У зв`язку із тим, що страховик здійснив часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оскільки страховою компанією позивачу витрати відшкодовано частково, стягненню в відповідача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 13307,00 грн. (20307,00 грн. - 7000,00 грн.) на проведення поминального обіду.

Відповідно до ст.23 ЦК України потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою відносно самої особи, членів її сім`ї або близьких родичів, тощо.

Пунктом 1 ч.2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд враховує, що позивач прожив із померлою дружиною 31 рік, крім неї, іншої рідні не мав, у них не було дітей, що підтверджується довідкою Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 26 липня 2018 року (а.с.71), смерть дружини спричинила позивачу моральні страждання, зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати єдиної рідної йому людини; позивач страждає хронічним обструктивним захворюванням легень середнього ступеню тяжкості (а.с.72), у зв`язку з чим часто хворіє, після смерті дружини у нього вимушено змінився звичайний спосіб життя, оскільки за станом свого здоров`я він не має змоги працювати та не отримує пенсію, так як не досяг пенсійного віку (а.с.73), тобто позивач фактично залишився без засобів існування.

З урахуванням всіх обставин справи, душевних та психічних страждань позивача, суд оцінюю спричинену йому моральну шкоду у сумі 100000,00 грн., вважаючи таку грошову компенсацію моральної шкоди розумною та достатньою для відновлення життєдіяльності та справедливості.

Оскільки страховою компанією позивачу відшкодовано в рахунок погашення моральної шкоди 38400,00 грн., підлягає стягненню з відповідача моральна шкода у сумі 61600,00 грн..

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду письмові докази: ордер адвоката серії МК №73557 від 17 січня 2018 року (а.с.76), додаткову угоду №1 від 25 липня 2018 року до договору про надання правової допомоги №1 від 17 січня 2018 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.78), додаткову угоду №3 від 27 червня 2019 року до договору про надання правової допомоги №1 від 17 січня 2018 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.123), акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.124), квитанцію від 27 червня 2019 року про сплату на користь ОСОБА_2 1921,00 грн. (а.с.119), тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом Дорошенко А.В. правової допомоги позивачу у справі, що розглядається, та її оплати у зазначеній позивачем сумі.

Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

Оскільки на підставі пунктів 2, 6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі, що підлягав сплаті позивачем на день подання позовної заяви з урахуванням розміру остаточних позовних вимог, що складає 74907 грн.*1%=749,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , у рахунок завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди 13307,00 грн., моральної шкоди 61600,00 грн., витрати на надання правничої допомоги у сумі 5161,00 грн., усього стягнути 80068 (вісімдесят тисяч шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 02 копійки.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: