Рішення № 97234802, 26.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11039/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.

з секретарем Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сімї Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що Відповідач з січня 2010 року проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує не бере педагогічної матеріальної грошової трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створилися умови, які шкодять інтересам дитини.

Крім того, вже декілька років Відповідач заперечує проти виїзду дитини в Грецьку Республіку на відпочинок за кордон взагалі, чим порушує права та свободи вільного волевиявлення та пересування.

Отже дані факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Позивач у судове засідання не з`явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надала письмову заяву з проханням слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. В разі неявки відповідача до суду просила розглянути справу в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації у судове засідання не з`явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з проханням слухати справу за його відсутності та прийняти законне рішення в інтересах дитини.

Будь-яких заяв клопотань зі сторонни відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як встановлено в судовому засіданні, з 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1603.

Від спільного життя у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

17 грудня 2010 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

11 серпня 2014 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сімї Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проїзного документа дитини для виїзду за кордон сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на його тимчасовий виїзд за кордон України до Грецької Республіки без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 у супроводі матері - ОСОБА_1 .

Відповідно висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 19.03.2021 року, Орган опіки та піклування рекомендує позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він ухилявся від виховання та утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Разом з тим, п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, передбачено у виняткових випадках при доведенні винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини(дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують їі інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Встановлені обставини свідчать, що відповідач злісно ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню своєї дитини, не забезпечує її законних прав на нормальні умови життя. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи зі встановлених обставин, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він ухилялася від виховання та утримання дитини.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141Цивільногопроцесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183Сімейногокодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повнерішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя: