Рішення № 97234799, 27.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10191/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Кредитна спілка «Співдружність», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 716 943,90 грн., з яких 103 604,61 - тіло кредиту, 716 943,90 грн. - відсотки за користування кредитними коштами. Крім того, просить суд стягнути суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 грудня 2017 року між Кредитною спідкою «Співдружність» та членом Кредитної спілки ОСОБА_1 було укладено договорів кредитної лінії № 171202/с, згідно якої Кредитна спілка надала їй кредитну лінію з лімітом у сумі 120 000,00 грн. строком на 24 фактичних місяців від дати отримання. Позичальником було отримано транш у розмірі 25 000,00 грн. на умовах за користування траншем (відсотків у розмірі 0,2 % денних, та 73% річних). 26 грудня 2017 року Кредитною спілкою було надано черговий транш в розмірі 47 000,00 грн. В забезпечення Договору кредитної лінії було укладено Договір поруки №171202/с від 18 грудня 2017 року, згідно якого ОСОБА_2 вступив поручителем та зобов`язався відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 . 26 грудня 2018 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору кредитної лінії № 171202/с від 18 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. було вчинено виконавчий напис № 1422 від 26 грудня 2018 року про стягнення заборгованості на користь КС «Співдружність» в розмірі 258 282,08 грн. Зазначену суму до ціни даного позову не включено, так як стягнення відбувається в примусовому порядку в окремому виконавчому провадженні. Станом на дату звернення до суду з вказаним позовом відповідачі уникають виконання зобов`язань за кредитним договором, жодного платежу з повернення тіла кредиту в добровільному порядку не вчиняли. Проценти за користування коштами також не сплачували. Таким чином позивач вважає, що його порушене право підлягає судовому захисту в способи, викладені в позові.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року постановлено розглянути дану справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року, закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не надали. Крім того, відповідачем ОСОБА_1 на адресу суду неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою на пневмонію та підозрою на COVID-19, однак належних доказів того, що остання не може прибути в судові засідання з вагомих підстав суду не надано. Разом з тим стороною відповідачів за весь період часу розгляду справи не використано право на подання відзиву на позовну заяву із запереченнями на доводи викладених в позовній заяві та не надано письмових пояснень та доказів, що спростовують наявності заборгованості за кредитним договором.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. (стаття 1 Закону України «Про кредитні спілки»)

Відповідно до статті 10 цього Закону прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі, коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 18 грудня 2017 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та членом кредитної спілки «Співдружність» ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 171202/С про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитної лінії, кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію в сумі 120 000,00 грн., в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитної лінії, кредит надається строком на 24 місяці від дати отримання позичальником всієї суми або першого траншу за кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 18 грудня 2017 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 171202/с.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитодавець за виконання позичальником обов`язку по зобов`язаннях члена кредитної спілки - ОСОБА_1 , що витікає із договору кредитної лінії та додаткового договору до Договору кредитної лінії №171202/с від 18 грудня 2017 року укладених між Кредитодавцем та Позичальником.

07 грудня 2017 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, відповідно до предмету договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, щодо зобов`язань, що випливають з Договору кредитної лінії № 171202/С про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18 грудня 2017 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_1 , за умовами якого остання зобов`язана в порядку та в строк повернути іпотекодержателю грошові кошти в сумі 120 000,00 грн. відповідно до кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 73,0 % річних, сплатити неустойку (пеня , штраф), відшкодувати шкоду та здійснити інші платежі передбачені кредитним договором. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання позичальника, що виникають з кредитного договору. У випадку продовження строків виконання зобов`язання за кредитним договором, дія іпотеки, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, іпотекодавець, з метою забезпечення виконання Основного зобов`язання, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку/ кадастровий номер 3210500000:07:013:0027/ площею 0,0370 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (два літера «б»)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц , під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № 171202/С від 18 грудня 2017 року, заборгованість відповідача 1 за позовом станом на 07 липня 2020 року складає в сумі 716 943,90 грн., з яких 103 604,61 - тіло кредиту, 716 943,90 грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Таким чином, наявний у матеріалах справи розрахунок заборговаості за кредитним договором відповідача 1 станом на 07.07.2020 року по сплаті відсотків за кредитним договором та тіла кредиту перед КС «Співдружність» в цілому відповідає умовам Договору кредитної лінії № 171202/С від 18 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем КС «Співдружність» були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу 1.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов`язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачами не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору.

Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості та процентів за Договором кредитної лінії № 171202/С від 18 грудня 2017 року в розмірі 716 943,90 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, заперечень та/або відзиву на позовну заяву відповідачами надано не було, так як не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідачів перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 5 377 гривень 08 копійок з кожного, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

В порядку ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення солідарно сума витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» заборгованість за Договором кредитної лінії № 171202/С від 18 грудня 2017 року станом на 07 липня 2020 року в розмірі 716 943,90 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» суму витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «СПІВДРУЖНІСТЬ» витрати по оплаті судового збору в розмірі по 5 377,08 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

Кредитна спілка «СПІВДРУЖНІСТЬ» (ідентифікаційний код 26347059, 03057, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 49/2).

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );

ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Суддя: