Рішення № 97234544, 20.05.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/13479/20,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в якому просить стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської областіна користь ОСОБА_1 200 000,00 грн. моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями; стягнути з відповідача судові витрати в вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 29.01.2004 № 1888, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 28 грудня 2017 року № Д/4-4 відносно ОСОБА_1 порушене дисциплінарне провадження з формулюванням складу дисциплінарного проступку наступним чином: "адвокат ОСОБА_1 , не маючи належних повноважень, направляв заявнику листи від 29.09.2017 р. № 114-АП та від 05.10.2017 р. №120-2-АП та склав стосовно заявника Протокол про адміністративне правопорушення від 05.10.2017 р. серія КВ №000057. Додатково, варто зазначити, що ні вищезгадані листи, ні протокол про адміністративне правопорушення від 05.10.2017 р. не містять відомостей про наявність у адвоката ОСОБА_1 відповідних повноважень на вчинення таких дій".

26 січня 2018 року відповідачем, за наслідками порушеної дисциплінарної справи прийнято рішення № Д/5-6, відповідно до якого на ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (порушення Правил адвокатської етики) за скаргами начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України Ковальова Р. Ю. від 05.10.2017 р. та від 07.11.2017 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 826/689/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 липня 2020 року у цій справі, визнано протиправним та скасоване незаконне рішення-1 про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 ..

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 826/2526/18 визнано протиправним та скасовано незаконне рішення-2 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалами Верховного Суду від 07 квітня 2020 року та від 25 травня 2020 року у цій справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами відповідача та ОСОБА_11 на цю постанову суду апеляційної інстанції.

Вказує, що на момент подання позову, висновки викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 826/689/18, постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 826/689/18, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 826/2526/18, є остаточними.

Незважаючи на те, що ним неодноразово доводилось до відома відповідача те, що останній не уповноважений розглядати дисциплінарну справу відносно нього (а тому не має права приймати будь-які рішення у цій справі), відповідач проігнорував вимогу Закону 5076 та його позицію і, в наслідок розгляду дисциплінарної справи, 26 січня 2018 року прийняв незаконне рішення-2.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі №826/689/18 скасоване незаконне рішення-1 (про порушення дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 ) та констатовано, що відповідно до ст. 33 Закону 5076, відповідач не був уповноважений розглядати дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , а тому його рішення у цій справі не можуть відповідати вимогам закону.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 826/689/18, який залишив це рішення суду апеляційної інстанції без змін. З цих же підстав (порушення юрисдикції розгляду дисциплінарної справи) постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №826/2526/18 скасоване незаконне рішення-2 (про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності).

Позивач вважає, що протягом декількох місяців, з листопада 2017 року по січень 2018 року він докладав значних зусиль для: вивчення скарги, аналізу чинного законодавства, формування правової позиції яка, зокрема стосувалась відсутності правомочності відповідача розглядати скаргу. Задля цього, а також відвідування засідань відповідача у м. Рівне, витрачав чималі зусилля та час, які міг використати на здійснення професійної діяльності або для особистих потреб.

Вказує, що неодноразове відхилення відповідачем такої позиції (доводів), яка у результаті перевірки судами виявилась вірною і беззаперечною, тривалий час пригнічувало його, наводило на думки щодо сумніву у своїх професійних здібностях, сприяло і на час розгляду судових справ, втраті віри у власні сили, свою правоту.

Зазначає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності набуло широкого розголосу як у професійному середовищі, так і серед необмеженого кола осіб. З урахуванням того, що його було притягнуто за вчинені в інтересах адвоката дії, але, на думку відповідача з привласненням позивачем функцій члена Ради адвокатів міста Києва, за перебігом дисциплінарної справи слідкувало чимало адвокатів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України було опубліковано статтю під назвою "Право на заняття адвокатською діяльністю колишньої голови Ради адвокатів м. Києва зупинено - рішення КДКА Рівненської області". З цією статтею ознайомився він, а також його колеги, друзі приятелі та окремі клієнти. Отже, факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності набув публічного розголосу, що ще більше пригнітило та посилило його негативний психологічний стан.

Розгляд судових справ з оскарження незаконних рішень відповідача розпочався у січні 2018 року і остаточно закінчився 07 липня 2020 року.

Позивач вважає, що протягом цих двох з половиною років він витрачав час та зусилля для відновлення справедливості у його розумінні, готував позови, інші процесуальні документи, особисто приймав участь у судових засіданнях, аналізував судову практику тощо. Безумовно, сам по собі факт оскарження незаконних рішень відповідача, як і тривалість судових розглядів вплинули на нього, змінили його як особистість, так як тривалий час невизначеність його становища, він був упевнений у своїй правоті, не пройшла для без наслідків: періодичні хвилювання, розмірковування, побоювання за результат справи тривалий час впливали на психічний стан.

Психологічне напруження, його розчарування у колегах (склад комісії відповідача) та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його права, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров"я, безумовно свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

З урахуванням мотивів незаконних рішень відповідача, їх повторюваність, тривалості існування психологічних наслідків цих рішень для нього, вважає справедливим визначити розмір завданої відповідачем моральної шкоди в розмірі 200 000 грн..

12 листопада 2020 року за вх.№54039/20 представником відповідача адвокатом Курганською О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Вказує, що скасування рішень дисциплінарної палати з підстав розгляду скарги щодо позивача неналежною КДКА не свідчить про правомірність дій позивача як адвоката, про заподіяння позивачу моральної шкоди, так як позивачем не надано суду належних і допустимих доказів заподіяння йому такої моральної шкоди, як і доказів правомірності своїх дій як адвоката при здійсненні делегованих державою повноважень, у питаннях притягнення до адміністративної відповідальності скаржника на дії адвоката ОСОБА_1 - Ковальова Р.Ю..

18 листопада 2020 року за вх.№55065/20 та від 18 листопада за вх.№55074/20 позивачем подано відповідь на відзив.

24 листопада 2020 року за вх.№56493/20/20 представником відповідача адвокатом Курганською О.В. подано заперечення на відповідь.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 визначено суддю Смолій Л.Д.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського міського суду Рівненської області № 444 від 01 жовтня 2020 року, було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Рівненського міського суду Смолій Л.Д.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України справа передана на розгляд судді Левчуку О.В.

21 січня 2021 року ухвалою Рівненського міського суду задоволено самовідвід судді Левчука О.В. та передано справу для визначення судді в порядку передбаченому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського міського суду Рівненської області №37 від 22 січня 2021 року, було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддіми від 22 січня 2021 року визначено суддю Тимощука О.Я.

25 січня 2021 року ухвалою Рівненського міського суду задоволено самовідвід судді Тимощука О.Я. та передано справу для визначення судді в порядку передбаченому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського міського суду Рівненської області №53 від 26 січня 2021 року, було здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддіми від 26 січня 2021 року визначено суддю Галінську В.В..

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року прийнято до розгляду заяву, судове засідання призначено на 26 лютого 2021 року з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, попередньо подав заяву (вх.№52831/20 від 05.11.2020), в якій просив справу розглянути у його відсутність, в задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з"явився, попередньо подав заяву (вх.№54924/20 від 17.11.2020), в якій просив справу розглянути у його відсутність, в задоволенні позову просив відмовити.

Інші учасник справи в судове засідання не з"явилися.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України регламентовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право адвокатською діяльністю від 29.01.2004 № 1888, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

З матеріалів справи вбачається, що скарги начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України Ковальова Р.Ю. від 05.10.2017 та від 07.11.2017, щодо адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , робочі місця яких в м. Києві, були скеровані для розгляду до КДКА Рівненської області головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури О.М.Дроздовим листами № 2163 від 24.10.2017 та № 2253 від 14.11.2017 відповідно до його повноважень, передбачених п. 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, затвердженого рішенням адвокатів України №78 від 04-05.07.2014 р. із наступними змінами та рішення Ради катів України №6 від 26.02.2016 р. у зв"язку із зверненням КДКА міста Києва листом від 20.04.2017 р. через відсутність належного кворуму для прийняття рішень.

30 листопада 2017 року адвокату Іванову І.О. на засіданні ДП КДКА Рівненської області було роз"яснено право відводу членам дисциплінарної палати, однак ОСОБА_1 вказав письмово, що відводів немає.

28 грудня 2017 року дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області на підставі рішення №Д/4-4 порушила дисциплінарну справу стосовно адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_1 за скаргами начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_11 .

Згідно рішення №Д/5-6 дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 26 січня 2018 року накладено на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у втгляді попередження на підставі п.3 ч.2 ст.34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (порушення Правил адвокатської етики) за скаргами начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України Ковальова Романа Юрійовича від 05.10.2017 та від 07.11.2017.

ОСОБА_1 з даними рішеннями не погодився та оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі №826/689/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області №Д/4-4 від 28 грудня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 28 грудня 2017 року №Д/4-4 про порушення відносно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного провадження визнано протиправним та скасовано.

Суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 є адвокатом, данні про нього як адвоката внесені до Єдиного Реєстру Адвокатів України і адреса основного робочого місця АДРЕСА_1 , відтак враховуючи положення ст.33 Закону №5076 дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 як адвоката може здійснюватися лише кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м.Києва, оскільки його робоче місце знаходиться у м.Києві.

Постановою Верховного Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №826/689/18 касаційну скаргу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №826/2526/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним індивідуальний акт-рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 26 січня 2018 року №Д/5-6 та скасовано його окремі положення (пункт 2), а саме: в частині накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на підставі п. 3 ч.2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність (порушення правил адвокатської етики) за скаргами начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України Ковальова Р.Ю. від 05.10.2017 року та від 07.11.2017 року. У задоволенні заяви ОСОБА_11 та клопотання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про залучення до розгляду справ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відмовлено.

Суд дійшов висновку про допущення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Рівненської області порушення процедурного характеру під час здійснення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 , тобто КДКА Рівненської області була неналежним органом для розгляду скарги.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року та від 25 травня 2020 року у відкритті касаційного провадження у справі №826/2526/18 відмовлено.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення №143 дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва від 13 червня 2019 року притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №320/3497/19 визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва від 13 червня 2019 року №143.

Постановою Шостого апеляційного адміністравтиного суду від 07 липня 2020 року у справі №320/3497/19 апеляційну скаргу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва в особі ОСОБА_13 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з знищенням чи пошкодженням її майна у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла,за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв"язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв"язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв"язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв"язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України у співвідношенні з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, позивач мав би довести: наявність моральної шкоди; наявність неправомірних рішень, дій чи бездіяльності відповідача; наявність причинно-наслідкового зв"язку між рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, а також наявність вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Проте позивачем не наведено чітких та конкретних підстав на відшкодування моральної шкоди в розмірі заявлених позовних вимог, наявності причинно-наслідкового зв"язку між вказаними рішеннями і завданою моральною шкодою, а також вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди.

Позивач у поданій позовній заяві лише декларує і перераховує ті фактори, в яких, як він вважає, виражається завдана йому моральна шкода, однак не вказує чим саме підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Так, окрім копій судових рішень, якими скасовані рішення відповідача, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання будь-яких душевних страждань, переживань або психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали, яких він міг зазнати у зв"язку з прийняттям відповідачем спірного рішення, не визначив якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, зазначені позивачем документи не підтверджують погіршення його стану здоров"я та не свідчать про порушення звичайних життєвих зв"язків їх тривалість, характер, тощо саме в результаті описаної ним діяльності відповідача під час розгляду його скарг. Натомість, зазначені обставини ґрунтуються лише на викладеному в позовній заяві та поясненнях позивача в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва №444 від 28 січня 2021 року порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 , розгляд якої призначено на 25 лютого 2021 року на 12 год. 00 хв. за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська, 3, 2-й поверх.

25 лютого 2021 року дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва прийнято рішення №455, згідно якого закрито дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 у зв"язку зі сплином строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Пуктом 115 вказаного рішення, дисциплінарна палата КДКА м. Києва дійшла до висновку про вчинення адвокатом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме порушення ним положень статей 11,57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та положень статей 12, 65 Правил адвокатської етики.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи все вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження викладених в позові обставин, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв"язку із недоведеністю факту порушенного прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду, за відсутності доказів обгрунтування позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, то відповідно підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області місцезнаходження: вул. Директорії, 3, офіс 1, м. Рівне, 33013, РНОКПП 34112763.

Повне судове рішення складене 26 травня 2021 року.

Суддя -