Вирок № 97234480, 27.05.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/298/20

Провадження №1-кп/550/12/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

при секретарях судового засідання - Шукевич Н.В., Байрачній Н.В.,

за участю прокурора - Одинець А.М., Лифарь В.Г.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисників - Костенка В.О., Бухольського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2019р. за №12019170180000517 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка Карлівського району Полтавської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, не військовозобов`язаного, інваліда другої групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України,-

УСТАНОВИВ:

02 жовтня 2019 року близько 07.00 години гр. ОСОБА_3 , перебуваваючи на сходинковому майданчику 2 - го поверху 3-го під`їзду багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто поряд з квартирою за місцем свого проживання, де також в цей час знаходився сусід останнього - ОСОБА_4 , маючи неприязні відносини до ОСОБА_4 , які склалися на протязі тривалого часу проживання по сусідству, умисно, наніс ОСОБА_4 кулаками правої та лівої руки почергово два удари в передню частину тулуба останнього, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на підлогу. Після чого, ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наніс два удари ногою в тулуб та ділянку живота останнього.

В подальшому, 03 жовтня 2019 року ОСОБА_4 було госпіталізовано до реанімаційного відділення закладу охорони здоров`я у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, де ІНФОРМАЦІЯ_2 останній помер.

Відповідно до висновку експерта № 83а від 29 жовтня 2019 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на наступні групи:

а) синець на передній стінці живота з крововиливом в м`які тканини, крововилив в сальник, розрив брижі ободової кишки з гематомою, крововилив в порожнину очеревини в кількості 2,5 л. рідкої крові та згортків;

б) крововилив в жирову клітковину нирки та діафрагму ліворуч, синець на рівні 7-8 ребер по переднє - паховій лінії праворуч, синець в ділянці попереку праворуч, три (3) синці на рівні 5-9 ребер по переднє - паховій лінії ліворуч;

в) два (2) синці овальної форми на переднє - внутрішній поверхні правого плеча середній і верхній третині;

г) садно в ділянці лівого ліктьового суглоба та синець на рівні лівого колінного суглоба.

Ушкодження групи а) утворилися від однократної дії тупого предмета обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути нога нападника, пальці кисті людини, стиснуті в кулак, або інші предмети з подібними характеристиками, відносно живої особи можуть бути оцінені, як Тяжкі (п.2.1.2.; п.2.1.3. а/;) згідно «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом № 6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України» від 17.01.1995 року як такі, що були небезпечні для життя, а в даному конкретному випадку спричинили настання смерті.

Ушкодження групи б) утворилися не менше, як від п`ятикратної дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмежено діючою травмуючою поверхнею (нога, рука нападника) і відносно живої особи можуть бути оцінені як Легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.; п.2.3.5.) вище вказаних Правил.

Ушкодження групи в) утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою травмуючою поверхнею, характерні для їх утворення при здавлені плеча пальцями рук постороннього, відносно живої людини, мають ознаки Легких тілесних ушкоджень.

Ушкодження групи г) утворилися від дії тупих предметів чи ударів об такі при падінні, що більш вірогідно, відносно живої людини також мають ознаки Легких тілесних ушкоджень.

Причиною смерті громадянина ОСОБА_4 стала тупа закрита травма живота, яка супроводжувалась крововиливом в м`які тканини живота, сальник, розривом брижі товстої кишки, крововиливом в порожнину очеревини (2,5 л.), малокрів`я внутрішніх органів.

Згідно медичної документації (медичної карти стаціонарного хворого №2833/190) смерть громадянина ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в 7 годин 40 хвилин, що не суперечить і даним судово - медичної експертизи трупа.

Судово - медичні дані про те, що вище перелічені ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_4 утворилися в розриві в часі відсутні.

Ушкодження у вигляді двох (2) овальної форми синців на переднє - внутрішній поверхні правого плеча у потерпілого могли утворитися при утримуванні останнього рукою постороннього.

Під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 звичайно відчував біль. Поріг больової чутливості у кожної людини індивідуальний.

Всі ушкодження виявлені на тілі трупа громадянина ОСОБА_4 мають ознаки прижиттєвості.

Між заподіяною потерпілому ОСОБА_4 травмою живота і настанням його смерті вбачається прямий причинно - наслідковий зв`язок.

Судово - медичні дані, що дозволяють судити про конкретне взаєморозташування потерпілого і нападника в момент заподіяння тілесних ушкоджень відсутні.

Ушкоджень, характерних для їх утворення власною рукою, на тілі громадянина ОСОБА_4 не виявлено.

Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 міг здійснювати певні самостійні цілеспрямовані дії, в тому числі розмовляти, пересуватися і т. д.

Характер, локалізація та взаємне розміщення тілесних ушкоджень дають підстави вважати, що в ділянку живота потерпілого було завдано два (2) удари, в ділянку грудної клітки - чотири (4), поперека - один (1), праве плече, лівий ліктьовий та лівий колінний суглоби по одному діянню.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім того, 02 жовтня 2019 року близько 07.00 години ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваваючи на сходинковому майданчику 3-го поверху 3 - го під`їзду багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто поряд квартири за місцем свого проживання, де також в цей час знаходився сусід останнього - ОСОБА_2 , маючи неприязні відносини до ОСОБА_2 , які склалися на протязі тривалого часу проживання по сусідству, умисно, наніс ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в підборіддя та один удар кулаком лівої руки у праву частину тулуба, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на підлогу та отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на підборідді, по синцю в проекції середньої третини груднини на рівні 5-6 ребер по середнє - ключичній лінії праворуч та у верхній частині живота праворуч, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 116 від 11 жовтня 2019 року кваліфікуються як легке тілесне ушкодження.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у нанесенні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав та вказав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його винуватості у завданні потерпілим тілесних ушкоджень.

Обвинувачений дав показання, що сім`я ОСОБА_5 постійно вживає алкоголь та з сусідами у них погані стосунки. В ніч з 01 на 02 жовтня 2019 року ОСОБА_5 вживали спиртне увесь час, а під вечір взагалі влаштували вдома концерт. Обвинувачений зазначив, що його дитина є інвалідом, вночі йому було погано, не міг заснути. Близько 02 години ОСОБА_3 встав і пішов до ОСОБА_5 , щоб їх заспокоїти. Постукав у двері, і ОСОБА_4 з-за дверей почав обвинуваченого ображати, після чого ОСОБА_3 пішов, а ОСОБА_5 до 04 години ночі продовжили концерт. Потім вже зранку обвинувачений лежав на дивані, а його дружина хотіла дитину зібрати до школи і почула, як в 07 год 15 хв у ОСОБА_5 відчинились двері, та хотіла їм сказати, що не можна так себе поводити як це було вночі, а, ОСОБА_5 , в свою чергу, почали ображати дружину, після чого обвинувачений вийшов на площадку, щоб пояснити їм, як треба себе поводити. Коли ОСОБА_3 підійшов до сходового майданчика та обійшов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з нецензурними словами накинувся на ОСОБА_3 та хотів штовхнути останнього. Обвинувачений, в свою чергу, дав два ляпаси йому по обличчю, від чого той присів. Коли знову вже ОСОБА_8 хотів обвинуваченого штовхнути, ОСОБА_3 відхилився і ударив ОСОБА_8 в область живота, після чого вони розійшлися. В подальшому на протязі всього дня ОСОБА_5 знову відпочивали, блукали, ходили по магазинах, швидку допомогу та поліцію не викликали. Обвинувачений стверджує, що дійсно два удари він наніс ОСОБА_9 , бо була реальна загроза його життю та здоров`ю, оскільки ОСОБА_4 погрожував обвинуваченому спустити його зі сходів, але в живіт він ОСОБА_10 не бив. Також ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_8 наніс один удар в живіт, від якого він присів. Ніяких тілесних ушкоджень від цього удару останньому завдано не було. Також обвинувачений вказав, що 2 та 3 жовтня 2019 року ОСОБА_5 вживали спиртне, а потерпіла ОСОБА_11 – дружина ОСОБА_4 нічого не говорила, що обвинувачений когось у вказаний час побив. З 03 по 08 жовтня 2019 року ОСОБА_7 не говорив, що він був побитий, а 08.10.2019 зазначив, що його побив сусід. Також ОСОБА_3 додав, що 03 жовтня о 16 год в квартирі ОСОБА_5 був гуркіт, сусіди казали, що у них була бійка у зазначений час, тобто батько побився з сином, а сам ОСОБА_8 постійно змінював показання, а безпосередньо ОСОБА_7 в лікарні скаржився на біль в серці, а не в області живота.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України, його вина повністю підтверджується сукупністю зібраних під час кримінального провадження та безпосередньо досліджених під час судового розгляду наступними доказами.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 дала показання, що 03.10.2019 року вона приїхала додому і виявила, що її чоловіку ОСОБА_4 було погано, його нудило, і потерпіла хотіла викликати швидку медичну допомогу, але ОСОБА_4 відмовився. Потерпіла зазначила, що того ж дня близько 16 год 30 хв вона привезла ліки, а її чоловік знову поскаржився на рвоту, але знову відмовився викликати «швидку», після чого потерпіла поїхала до своєї матері. Далі чоловік зателефонував ОСОБА_1 і попросив викликала швидку медичну допомогу і сказав, що в нього пече в грудях і загальний стан погіршувався. Потім приїхала «швидка», була виявлена біль в животі у ОСОБА_4 , та останньому зробили кардіограму і вирішили, що його необхідно госпіталізувати та ввели препарат для підняття тиску. Потерпіла зазначила, що супроводжувала свого чоловіка до лікарні, а її син – ОСОБА_2 в той час був вдома. В подальшому ОСОБА_4 був в реанімації в період до 08.10.2019 року, його стан покращився. Потерпіла вказує, що її чоловік лише 03.10.19 почав скаржитися на самопочуття і в той час він все ж таки по - малу рухався по квартирі. Потерпіла вказує, що її чоловік, перебуваючи в реанімаційному відділенні, приходив до тями, серце поступово приходило в норму, дружина купувала ліки для чоловіка, але в подальшому в телефонному режимі їй повідомили, що ОСОБА_4 помер.

Потерпіла зазначила, що раніше її чоловік ОСОБА_4 , коли працював в «райгазі» отримував травми, а саме падав при виконанні обов`язків. Серед тілесних ушкоджень на чоловіку вона бачила подряпини в області підборіддя, а потім в реанімаційному відділенні вона побачила ушкодження на руках, обличчі. При цьому вказала, що на синові вона не помітила тілесних ушкоджень, бо не придивлялася до нього. Також зазначила, що ні син, ні чоловік їй не говорили, що їх побив саме обвинувачений. Лише колись їй син про це сказав, а також медсестра, коли ще її чоловік був живий. При цьому вона не зверталася в поліцію по факту нанесення тілесних ушкоджень її чоловіку обвинуваченим.

Потерпіла зазначила, що їй достеменно невідомо, який клінічний діагноз був у чоловіка, претензій до лікарів вона не має та не оскаржувала діагноз лікарів, та хтось з лікарів сказав, що був розрив брижі. При цьому її чоловік не говорив медикам, чому йому стало погано. Також ОСОБА_1 вказує, що їй невідомо, що робив її чоловік 02.10.2019 року та вказала, що 03.10.19 близько 16 год вона була вдома в себе та не чула ніякого гуркіту у квартирі. Також потерпіла не знає, що відбулося 02.10.2019 року на сходинковому майданчику.

Крім того, потерпіла у відповідності до ст. 63 Конституції України відмовилась давати показання щодо того, чи відомо їй, що син з чоловіком вчиняли хуліганські дії в квартирі та в якому стані був її син, коли чоловіку стало погано та його забрала «швидка".

Також, потерпіла вказала, що під час досудового розслідування вона писала розписку про те, що не матиме претензій до обвинуваченого у зв`язку з вищезазначеним.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні 11.06.2020 відмовився давати показання стосовно себе та свого батька ОСОБА_4 у відповідності до положень статті 63 Конституції України. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.08.2020 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_12 дала показання, в яких зазначила, що була черговим лікарем в Карлівській ЦРЛ в той день, коли ОСОБА_4 поступив в тяжкому стані в лікарню. Були проведені реанімаційні заходи внаслідок зупинки серця. Свідок вказала, що зовні на ОСОБА_4 не було видно побиття та синців, однак шкіра була блідою, а тиск - низьким. Попередній діагноз хворому було постановлено свідком, але який саме вона не пам`ятає. При спілкуванні з ОСОБА_4 в приймальному відділенні, потерпілий сказав їй, що в нього болить серце, скаржився на біль у грудях, зізнався, що вживав алкоголь. Але при цьому на біль в області живота хворий не скаржився при його огляді черговим хірургом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , лікар-невропатолог Карлівської ЦРЛ, дав показання, в яких зазначив, що його викликали в реанімаційне відділення до хворого ОСОБА_4 , який був без свідомості та був підключений до ШВЛ. Стан хворого був тяжким, артеріальний тиск - 80/40, дуже низький, в результаті чого лікар дав заключення, що це отруєння сурогатами алкоголю (під питанням), так як ОСОБА_4 зловживав спиртним. Більше хворого свідок не бачив, лікаря не викликали, лише раз надавав консультацію, інших діагнозів не було поставлено, реанімаційні заходи не проводились. Скільки часу хворий був там, лікар не пам`ятає, як і не пам`ятає, що було записано в історії хвороби. Також свідок вказав, що він не знає, що стало причиною низького тиску у ОСОБА_4 , однак зазначив, що при отруєнні алкоголем може падати тиск.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , лікар-терапевт Карлівської ЦРЛ, дала показання, в яких зазначила, що хворий ОСОБА_4 був госпіталізований 03.10.2019 близько 23-24 год, однак в якому стані вона не знає, його приймала черговий лікар, після чого хворий був госпіталізований в реанімацію в тяжкому стані, саме тому проводились реанімаційні заходи. Хворий зловживав спиртним. 04.10.19 були проведені обстеження, та ОСОБА_4 оглядав лікар-травматолог ОСОБА_15 , проводились лікувальні заходи. Хворий постійно був в реанімаційному відділенні.Потім прийшов у свідомість, відповідав на запитання, однак далі йому стало погано, впав тиск. Свідок вказала, що тиск міг впасти через алкогольну інтоксикацію, даних про явну кровотечу не було. На той момент, як його лікували, даних про гостру кровотечу не було. На біль в черевній порожнині він не скаржився і 07.10.2019 року.

Допитаний в судовому засіданні експерт Карлівського судово-медичного відділення ОСОБА_16 , який проводив судово-медичне дослідження трупа №83, надав висновок експерта №83-а та висновок експерта №83-б додаткової експертизи трупа по відтворенню, дав показання, в яких зазначив, що ним була проведена судово-медична експертиза тіла ОСОБА_4 , в результаті якої було виявлена тупа закрита травма живота з повільною кровотечею (дрібна судина була пошкоджена). Як зазначив експерт, спочатку судина тромбувалась, кровотеча була нестрімкою, організм людини боровся та покійному була притаманна біль при даній травмі брижі, однак поріг чутливості індивідуальний. Експерт зазначив, що при характерній травмі навіть через 40 годин після її нанесення біль відчувається, однак при такій травмі ОСОБА_4 міг відчувати дискомфорт і терпіти біль, яка не була різкою. Також експерт вказав, що усі тілесні ушкодження були отримані при житті ОСОБА_4 та з часом біль у покійного не повинна була посилюваться в умовах стаціонару, коли розрив був локальним. Серце покійного зупинялось, проводились реанімаційні заходи. При розтині трупа експертом безпосередньо досліджувались усі органи покіного, зокрема і судини серця, які були нездорові. Однак, експерт вказав, що причиною зупинки серця була гостра крововтрата, оскільки за увесь час витікало близько 2,5 л крові, а реанімація була пов`язана з травмою.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 , зав. відділу комісійних судово-медичних експертиз Департаменту охорони здоров`я Полтаської облдержадміністрації, член комісії, якими надано висновок експерта №10 комісійної судово-медичної експертизи та висновок експерта №25 додаткової комісійної судово-медичної експертизи, дала показання, в яких зазначила, що вона брала участь у проведенні комісійної експертизи трупа ОСОБА_4 . Експерт вказала, що під час проведення даної експертизи не ставилося питання, чи відчував покійний біль, однак саме травма була причиною гострого живота ОСОБА_4 . Експерт зазначила, що в той час захисник обвинуваченого вважав, що його підзахисний не міг заподіяти тілесні ушкодження, і причиною смерті було саме ненадання відповідної медичної допомоги в лікарні. В подальшому було витребувано усю медичну документацію за весь період, було проведено ексгумацію трупа, додаткові гістологічні дослідження та було вилучено архівні зразки з дослідження трупа. Експерт вказала, що причиною смерті ОСОБА_4 була тупа травма черевної порожнини від удару тупим предметом (нога людини у взутті або без нього). Морфологічна суть – розрив брижі кишки з крововиливом, в черевній порожнині був згусток крові. Також було встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною травмою і смертю ОСОБА_4 . Також експерт зазначила, що якби покійний не звернувся за медичною допомогою, він би помер за наявних тілесних ушкоджень, і якби було в той час ушкодження великих судин, він не дожив би навіть до 03.10.2019 року. Дрібні судини, як вказала експерт, не дають повної клінічної картини. Крім того, експерт зазначила, що повідомлення про те, що покійного побили, могло дати лікарям більш повну картину того, що відбувалося із ОСОБА_4 , а хірург без відповідного повідомлення не міг правильно діагностувати розрив брижжі, адже ОСОБА_4 був алкоголіком і сам не міг правильно зрозуміти, що з ним. Все в сукупності, на думку експерта, призвело до такого протікання хвороби ОСОБА_4 , а вживання ним алкоголю не вплинуло на заподіяну травму, а вплинуло на її відчуття покійним. Також експерт зазначила, що відсутні дані, що алкоголь посилює кровотечу.

Крім того, в ході судового розгляду даного кримінального провадження були допитані свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 дала показання, що вона працює у місцевому магазині та в той час, коли трапилася вищевказана подія, вона нікого з потерпілих чи то обвинуваченого не бачила, про що і власне розповіла працівникам поліції під час складання протоколу її допиту. Так, їй відомо, що помер ОСОБА_4 , але з яких причин це трапилося, вона не знає та раніше будь-яких тілесних ушкоджень на потерпілому ОСОБА_26 , покійному ОСОБА_4 , та обвинуваченому вона не спостерігала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 , сусідка, яка проживає під квартирою ОСОБА_5 , дала показання, в яких зазначила, що в ніч з 01.10.19 на 02.10.19 близько 22 год 30 хв ОСОБА_5 включили музику, товклися, гуркотіли, падали, качалися, до 4-ої ранку матюкалися. Свідок чула гуркіт наче хтось упав і було таке враження, що впало тіло людини. Вранці свідок пішла в аптеку і почула, що ОСОБА_4 повезли в лікарню. При зустрічі з ОСОБА_27 свідок зробила йому зауваження з приводу їхньої поведінки, але він мовчав, нічого не відповів у відповідь, був похмелений. При цьому свідок зазначила, що їй нічого невідомо про конфлікти, які виникали між ОСОБА_5 і ОСОБА_28 , зокрема в ту ніч, та з обвинуваченим вона особисто не спілкується.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , сусідка обвинуваченого і потерпілих, що живе на шостому поверсі, дала показання, в яких зазначила, що знає родину ОСОБА_5 30 років. За декілька днів до смерті ОСОБА_4 у вечірній час 02-03.10.19 вона з чоловіком пішли до ОСОБА_5 та чекали, поки приїде швидка медична допомога. ОСОБА_9 було погано, зокрема була рвота у останнього та він лежав на дивані та нічого не пояснював. На швидку медичну допомогу чекали десь півгодини. При цьому, як вказує свідок, ОСОБА_29 в той час сидів якийсь зляканий. Свідок зазначила, що лише після смерті ОСОБА_4 почула, що була бійка, а в час конфлікту вона нічого не чула.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 дала показання, в яких зазначила, що проживає по-сусідству з обвинуваченим та потерпілими, та їй нічого невідомо про обставини вчинення кримінального правопорушення, конфліктів, криків, шумів вона не чула. При цьому свідок вказала, що ОСОБА_29 випивав часто спиртне, а ОСОБА_7 випивав раніше близько 5 років тому назад.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 дала показання, в яких зазначила, що є сусідкою, проживає в одному під`їзді будинку з обвинуваченим. Свідку нічого не відомо про події кримінального правопорушення, вона нічого не знає, півтора місяці взагалі не бачила ОСОБА_4 до подій 02 жовтня 2019 року, і лише потім дізналася, що останній помер. В період з 02 по 03 жовтня 2019 року вона покійного не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 дала показання, в яких зазначила, що є сусідкою, проживає в одному під`їзді будинку з обвинуваченим. Свідку нічого не відомо про події вчинення кримінального правопорушення, вона навіть не знала, що поховали ОСОБА_10 . В період з 02 по 03 жовтня 2019 року вона покійного не бачила, як і не бачила обвинуваченого. Про конфлікти останніх свідку нічого невідомо, та вона вказала що обвинувачений є спокійною людиною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 дав показання, в яких зазначив, що живе на четвертому поверсі будинку з обвинуваченим, покійний ОСОБА_5 – жив на третьому поверсі. В жовтні 2019 року, точну дату він не пам`ятає, у ОСОБА_5 грала музика гучно, хлопці випивали, кричали, шуміли, стукали в стіну, по підлозі. Про конфлік обвинуваченого та ОСОБА_5 свідку невідомо, так само невідомо і про конфлікт ОСОБА_4 з сином ОСОБА_8 . Останні вранці після тих подій виходили і віталися з сусідами. Самої події – бійки свідок не бачив, лише чув вищевказані звуки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 дала показання, в яких зазначила, що живе на четвертому поверсі в одному під`їзді будинку разом з обвинуваченим та ОСОБА_5 , однак про інцидент між ОСОБА_5 та ОСОБА_28 їй нічого невідомо.

Однак, суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_31 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , як не підтверджують факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , так і не спростовують даний факт.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_32 , дружина обвинуваченого, дала показання, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в період часу близько 22 год 01.10.2019 року до 04 ранку 02.10.2019 року голосно слухали музику вдома та вживати спиртне. Свідок вказує, що у неї дитина-інвалід та вона погано спала, і її чоловік - ОСОБА_33 близько 01 год 30 хв пішов до ОСОБА_5 , щоб останні припинили свої зазначені дії, але вони двері йому не відчинили та виражалися в його адресу нецензурними словами. Близько 07 години ранку свідок вийшла з квартири та почула, що хтось виходить з квартири ОСОБА_5 , та у відношенні свідка вказані сусіди нецензурно виражалися, після чого вийшов вже ОСОБА_33 .

Свідок зазначила, що у зазначений час в період з`ясування стосунків свідок, обвинувачений, ОСОБА_29 та ОСОБА_4 від квартири розміщувалися на сходовому майданчику у наступному положенні: спочатку свідок, потім ОСОБА_8 , потім ОСОБА_7 , а обвинувачений стояв між двома останніми. При цьому свідок вказує, що вона стояла біля ліфта та бачила усі події, що тоді відбулися.

В період, коли обвинувачений зробив зауваження ОСОБА_5 щодо їхніх дій вночі, вони усі розмовляли близько 2 хвилин, та ОСОБА_7 сказав, що не шумів вночі. Далі ОСОБА_29 штовхнув обвинуваченого з лівої сторони, ОСОБА_34 ухилився і вдарив ОСОБА_8 в живіт, при цьому в обличчя його не бив, та дав два ляпаса ОСОБА_9 , від чого той присів, і в подальшому ніяких ударів йому не наносив, бо той присів. Потім вони простояли на майданчику близько 1 хвилини і порозходилися.

Також свідок вказує, що 02.10.19 свідок особисто ОСОБА_10 бачила, як приїхала з лікарні, вони з сином вживали спиртне та ходили за випивкою, а 03.10.19 гуркотіли у квартирі. Свідок вказує, що з сусідкою ОСОБА_35 у них гарні стосунки, та зазначила, що у вказаний час ОСОБА_4 потрапив до лікарні через алкогольну інтоксикацію, крововиливу не було та останній розмовляв, на побиття не скаржився. Також свідок вказала, що в чергову частину поліції по факту вищевказаних подій вона не зверталася, але говорила про це слідчому.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_36 , свідок сторони захисту, дала показання, в яких зазначила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілих, та вказала, що раніше, коли ОСОБА_5 вживали спиртне та ОСОБА_11 була відсутня вдома, в будинку творився якийсь жах. 02-03 жовтня 2019 року свідок бачила ОСОБА_5 , вони гуляли, купляли продукти. Свідок зазначила, що ніхто не «вбивав» ОСОБА_4 , так як у вказаний час вони з сином гупали, кричали, вживали нецензурні слова. Саму подію - щоб хтось бився, свідок не бачила, але пам`ятає, що вночі з 02-03 жовтня 2019 року були крики, кричав ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 тихо себе поводив. ОСОБА_3 свідок в ту ніч не чула. Про конфлікти ОСОБА_5 і ОСОБА_28 свідок нічого не знає. А між ОСОБА_4 і ОСОБА_27 , які були вдвох у зазначений час, на думку свідка, був конфлікт - вони кричали, може лаялися, товклися, падали, танцювали, матюкалися, а от чи билися потерпілі з обвинуваченим, свідок не знає.

Окрім показань потерпілої, свідків та експертів, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими судом наступними письмовими доказами, речовими доказами та висновками судово-медичних експертиз, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Рапортом від 08.10.2019 року ст. інспектора-чергового Карлівського ВП ГУНП у Полтавськй області Рудя О.М., згідно якого 08.10.2019 о 09 год 25 хв надійшло повідомлення про те, що в реанімаційному відділенні Карлівської ЦРЛ помер ОСОБА_4 .

Даними протоколу огляду місця події від 08.10.2019 року з фототаблицею до нього, згідно якого, було оглянуто труп гр-на ОСОБА_4 та в ході огляду видимих тілесних ушкоджень та слідів насильницької смерті не виявлено.

Даними протоколу огляду місця події з фототаблицею від 08.10.2019 року, згідно якого було оглянуто елементи ділянки житлового багатоквартирного будинку та безпосередньо квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_4 №83, згідно якого судово-медичним експертом Карлівського судово-медичного відділення ОСОБА_16 були здійснені наступні висновкі:

- пункт 1. При судово-медичному дослідженні трупа встановлені ушкодження, які можна умовно розділити на слідуючі групи:

а) синець на передній стінці живота з крововиливом в м`які тканини, крововилив в сальник, розрив брижі ободової кишки з гематомою, крововилив в порожнину очеревини в кількості 2,5 л. рідкої крові та згортків;

б) крововилив в жирову клітковину нирки та діафрагму ліворуч, синець на рівні 7-8 ребер по переднє-пахвовій лінії праворуч, синець в ділянці поперека праворуч, три (3) синці на рівні 5-9 ребер по переднє-пахвовій лінії ліворуч;

в) два синці овальної форми на переднє-внутрішній поверхні правого плеча в середній і верхній третині;

г) садно в ділянці лівого ліктьового суглоба та синець на рівні лівого колінного суглоба.

Всі вищезазначені ушкодження утворилися від дії тупих предметів.

- пункт 2. Причиною смерті громадянина ОСОБА_4 стала тупа закрита травма живота яка супроводжувалась крововиливом в м`які тканини живота, сальник, розривом брижі товстої кишки, крововиливом в порожнину очеревини (2,5л.), малокрів`ям внутрішніх органів.

Висновком експерта №83а з фототаблицею до нього, згідно якого судово-медичним експертом Карлівського судово-медичного відділення ОСОБА_16 на основі даних судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_4 , медичної документації на його ім`я, результатів додаткових лабораторних методів дослідження (с, імунологічного, с/гістологічного), приймаючи до уваги матеріали кримінального провадження №12019170180000517 та у відповідь на поставлені питання експерт прийшов до слідуючих підсумків:

- пункт 1. При судово-медичній експертизі трупа встановлені ушкодження які умовно можна розділити на слідуючі групи:

а) синець на передній стінці живота з крововиливом в м`які тканини, крововилив в сальник, розрив брижі ободової кишки з гематомою, крововилив в порожнину очеревини в кількості 2,5 л. рідкої крові та згортків;

б) крововилив в жирову клітковину нирки та діафрагму ліворуч, синець на рівні 7-8 ребер по переднє-пахвовій лінії праворуч, синець в ділянці поперека праворуч, три (3) синці на рівні 5-9 ребер по переднє-пахвовій лінії ліворуч;

в) два синці овальної форми на переднє-внутрішній поверхні правого плеча в середній і верхній третині;

г) садно в ділянці лівого ліктьового суглоба та синець на рівні лівого колінного суглоба.

Ушкодження групи а) утворилися від однократної дії тупого предмета з обмежено контактуючою поверхнею, яким могли бути нога нападника, пальці кисті людини стиснуті в кулак, або інші предмети з подібними характеристиками, відносно живої особи можуть бути оцінені як Тяжкі (п.2.1.2.; п.2.1.3. а/;) згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17.01.1995 року як такі що були небезпечні для життя, а в даному конкретному випадку спричинили настання смерті.

Ушкодження групи б) утворилися не менш як від п`ятикратної дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмежено діючою травмуючою поверхнею (нога, рука нападника....) і відносно живої особи можуть бути оцінені як Легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.; п.2.3.5.) вище вказаних "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень".

Ушкодження групи в) утворилися від дії тупих предметів з обмежено діючою травмуючою поверхнею, характерні для їх утворення при здавленні плеча пальцями рук постороннього, відносно живої людини, мають ознаки Легких тілесних ушкоджень.

Ушкодження групи г) утворилися від дії тупих предметів чи ударі об такі при падінні, що більш вірогідно, відносно живої людини також мають ознаки Легких тілесних ушкоджень.

- пункт 2. Причиною смерті громадянина ОСОБА_4 стала тупа закрита травма живота, яка супроводжувалась крововиливом в м`які тканини живота, сальник, розривом брижі товстої кишки, крововиливом в порожнину очеревини (2,5л.), малокрів`ям внутрішніх органів.

Згідно медичної документації (медичної карти стаціонарного хворого №2833/190) смерть громадянина ОСОБА_4 настала 8.10.2019 року в 7 годин 40 хвилин, що не суперечить і даним судово-медичної експертизи трупа.

- пункт 3. Судово-медичні дані про те, що вищеперелічені ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_4 , утворилися в розриві в часі відсутні.

- пункти 5,19. Яких-небудь об`єктивних судово-медичних даних про послідовність утворення тілесних ушкоджень немає.

- пункт 10. На тілі потерпілого ушкоджень, характерних для захисту руками від ударів, не мається.

Ушкодження у вигляді двох (2) овальної форми синців на переднє-внутрішній поверхні правого плеча у потерпілого могли утворитися при утримуванні останнього рукою постороннього.

- пункт 11. Під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 звичайно відчував біль. Поріг больової чутливості у кожної людини індивідуальний.

- пункт 12. Всі ушкодження виявлені на тілі трупа громадянина ОСОБА_4 мають ознаки прижиттєвості.

- пункт 13. Між заподіяною потерпілому ОСОБА_4 травмою живота і настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

- пункти 14,15. Судово-медичні дані, що дозволяють судити про конкретне взаємо- розташування потерпілого і нападника в момент заподіяння тілесних ушкоджень, відсутні.

- пункт 16. Ушкоджень, характерних для їх утворення власною рукою на тілі громадянина ОСОБА_4 , не виявлено.

- пункт 17. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 міг здійснювати певні самостійні цілеспрямовані дії в тому числі розмовляти, пересуватися і т.д.

- пункт 18. Характер, локалізація та взаємне розміщення тілесних ушкоджень дають підстави вважати, що в ділянку живота потерпілому було завдано два (2) удари, в ділянку грудної клітки - чотири (4), поперека - один (1), праве плече, лівий ліктьовий та лівий колінний суглоби по одному діянню.

- пункт 20. Ушкодження виявлені на тілі громадянина ОСОБА_4 не супроводжувались зовнішньою кровотечею.

- пункт 21. Ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого ліктьового та синця в ділянці лівого колінного суглобу могли утворитися при падінні потерпілого з висоти власного зросту на площину.

- пункт 24. Кров від трупа громадянина ОСОБА_4 з метою виявлення алкоголю не бралась в зв`язку з перебуванням останнього на протязі декількох діб на лікуванні в стаціонарі Карлівської ЦРЛ.

Висновком експерта №83б додаткової експертизи трупа по відтворенню, згідно якого судово-медичний експерт Карлівського судово-медичного відділення ОСОБА_16 , на основі даних судово-медичного дослідження трупа громадянина ОСОБА_4 , медичної документації на його ім`я, результатів додаткових методів дослідження (с, імунологічного, с/гістологічного), приймаючи до уваги обставини справи експерт прийшов до слідуючих висновків: покази свідка ОСОБА_2 , дані ним під час проведення слідчого експерименту від 10.10.2019 року в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, які привели до смерті потерпілого ОСОБА_4 , можуть відповідати даним судово-медичної експертизи трупа;

Даними протокола про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.10.2019 року, згідно якого слідчий СВ Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_37 прийняв усну заяву ОСОБА_2 про отримання ним тілесних ушкоджень.

Висновком експерта №116, згідно якого судово-медичним експертом Карлівського судово-медичного відділення ОСОБА_16 на основі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , враховуючи відомі обставини справи, підведені наступні висновки:

- на тілі громадянина ОСОБА_2 встановлені наступні тілесні ушкодження: синець на підборідді, по синцю в проекції середньої третини груднини, на рівні 5-6 ребер по середнє-ключичній лінії праворуч та у верхній частині живота праворуч, які утворилися від дії тупого (турих) предмету (предметів) можливо в час та при обставинах, викладених в ухвалі та на які посилається підекспертний і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» як в сумі, так і окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (пункт 2.3.5 Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- характер, локалізація та взаємне розміщення тілесних ушкоджень дають підстави стверджувати, що потерпілому було завдано не менше чотирьох діянь (ударів);

- вищезазначені ушкодження, виявлені та тілі громадянина ОСОБА_2 , не є характерними для їх утворення при падінні з висоти власного росту на площину.

Протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею до нього від 10.10.2019 року за участю свідка ОСОБА_2 , згідно якого встановлювався механізм та характер нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що мало місце 02.10.2019 року близько 08 год.

Даними дослідженого в судовому засіданні диску DVD-R відеозапису слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 10.10.2019 року, під час якого ОСОБА_2 розповів про обставини нанесення ОСОБА_38 тілесних ушкоджень йому та ОСОБА_4 , а також продемонстрував механізм їх нанесення.

Даними протоколу огляду відеозапису слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2 від 11.10.2019 року.

Даними протоколу огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією з фототаблицею до нього від 23.01.2020 року, згідно якого було розрито місце поховання ОСОБА_4 та вийнято труну з місця поховання, відкрито кришку труни та потерпіла ОСОБА_1 впізнала труп як покійного чоловіка ОСОБА_4 .

Висновком експерта №10 з фототаблицею до нього, проведеної комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_4 , згідно якого на підставі даних матеріалів кримінального провадження, у відповідності до поставлених питань, комісією підведено наступні підсумки:

- пункт 1.3.18.19. На підставі даних Висновку експерта № 83а, Акта судово-медичного дослідження трупа № 83, даних судово-медичного дослідження ексгумованого трупа, меди- ко-криміналістичних, судово-гістологічних досліджень, медичної документації у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження, які можна виділити в декілька умовних груп:

а) закрита травма живота - крововилив і розрив брижі ободової кишки та її дрібних вен з синцем шкіри зліва від пупка та крововиливом в сальник в його проекції, яка в своєму перебігу призвела до масивної крововтрати та настання смерті потерпілого;

б) синці: по правій передньопахвовій лінії на рівні 7-8 ребер; по лівій передньопах- вовій лінії на рівні 5-9 ребер у кількості 3-х; в поперековій області справа;

крововиливи: в лівий купол діафрагми; в жирову клітковину лівої нирки;

в) два синці по передньовнутрішній поверхні правого плеча в верхній та середній третині;

г) синець в проекції лівого колінного суглоба, садно по задній поверхні лівого ліктьового суглоба.

Враховуючи характер, морфологічні особливості, взаєморозміщення тілесних ушкоджень, комісія вважає, що механізм їх утворення полягав у наступному.

Закрита травма живота (група а) утворилася від удару в ділянку зліва від пупка ту- пим предметом з обмеженою поверхнею контактування, яким могла бути нога людини, кисть руки, стиснена в кулак чи інший предмет з подібними характеристиками.

Дані тілесні ушкодження стосовно живої особи мають ознаки ТЯЖКИХ по критерію небезпеки для життя (п.п. 2.1.1. а), 2.1.2., 2.1.3. л) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17.01.1995 року.

Синці грудної клітки, поперека, крововиливи в діафрагму та клітковину нирки (ушкодження групи б) утворилися від не менше ніж п`ятиразової дії в указані анатомічні ділянки тупих предметів з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути ноги людини, кисті рук, стиснені в кулаки.

Синці правого плеча (група в)) утворилися від стиснення м`яких тканин тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути пальці рук при захваті даної анатомічної області.

Синець в ділянці колінного суглобу та садно ліктьового суглобу зліва (група г)) утворилися від взаємодії з тупими предметами, що могло мати місце при падінні.

Стосовно живої особи тілесні ушкодження груп б), в) та г), як в сумі, так і окремо, мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.п. 1.5.2, 2.3.2 б), 2.3.5. вищевказаних "Правилсудово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень").

Проведенням комісійної судово-медичної експертизи було встановлено:

- однотиповість морфологічних характеристик зовнішніх тілесних ушкоджень (синці синьо-фіолетового кольору з жовтизною, садно під бурою, частково відшарованою кіркою);

- відповідність зовнішніх ушкоджень внутрішнім та їх гістологічній картині (наявність в зоні травматизації мікроскопічних ознак ушкоджень - інфільтруючих крововиливів, пошкоджень дрібних судин брижі з відповідною вираженістю місцевих реактивних змін тканин);

- узгодження секційних даних з клінічним перебігом травми, відображеним в медичній документації.

Це дає підставу вважати, що всі тілесні ушкодження груп а), б), в) і г) умовно син- хронні за часом і по давності не суперечать строку, зазначеному в описовій частині постанови, тобто, 02 жовтня 2019 року близько 7 години.

Об`єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про заподіяння вищевказаних тілесних ушкоджень в інший термін, проведенням комісійної судово-медичної експертизи не виявлено.

При секційному дослідженні ексгумованого трупа були виявлені кісткові мозолі задньо-бічних відрізків 3,4,7,8 ребер справа, які є наслідком загоєння переломів, давністю більше ніж місяць і відношення до травми 02.10.2019 року не мають.

В окрему групу винесені наслідки неодноразового стискання грудної клітини у передньо-задньому напрямку під час серцево-легеневої реанімації, проведеної ОСОБА_4 майже відразу після госпіталізації (04.10.2019р. з 00 год. 10 хв. до 00 год. 40 хв.) та безпосередньо перед настанням біологічної смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 з 07 год. 10 хв. до 07 год. 40 хв.у вигляді переломів ребер з крововиливами в м`які тканини в місцях переломів: 2-7 ребер по правій середньо-ключичній та білягрудинній лініях, 2-5 ребер між правою передньою та задньою пахвовими лініями та переломів 2-7 ребер по лівій середньоключичній лінії, правобічного пневмотораксу.

На післяреанімаційний характер переломів ребер вказують їх кількість, взаємороз- міщення по кількох анатомічних лініях, морфологічні характеристики на макро- та мікроскопічному рівні. Тому переломи ребер з явищами пневмотораксу оцінці по ступеню тяжкості не підлягають.

- пункт 2. Причиною смерті ОСОБА_4 була тупа травма живота з крововиливом і розривом брижі ободової кишки та її дрібних судин, яка призвела до внутрішньочеревної кровотечі та масивної крововтрати, на що вказують:

на макроскопічному рівні:

в порожнині очеревини (відповідно правого підребер`я) пластинчата гематома розміром 22x19 см, товщиною 1-2 см, в порожнині очеревини близько 2,5л рідкої крові та її згортків;

крововилив у брижу ободової кишки на площі 5,5x4,5 см з розривом брижі розміром 1,5x1 см та ушкодженням дрібної судини;

скудні трупні плями островчатого характеру сіро-фіолетового кольору;

блідість шкірних покривів, слизові оболонки сіруватого кольору;

знижена кількість рідкої крові та згортків в порожнинах серця та крупних судин;

малокрів`я легень, печінки, нирок;

на мікроскопічному рівні:

в препаратах головний мозок, печінка - судини малокрівні;

серце, легені - судини дистонічні, зниженого кровонаповнення;

нирки - клубочки малокровні, аналогічне малокрів`я судин шарів;

інфільтруючі крововиливи в шкіру, м`які тканини та сальник з ділянки синця зліва від пупка;

інфільтруючі крововиливи в брижу кишківника з реактивними змінами;

фібриноїдний некроз стінок судин брижі з дефектом стінок окремих дрібних вен;

при гістологічному дослідженні препарату з пластинчатої гематоми, вилученої з ділянки правого підребер`я, було виявлено кров`яний згорток зі скупченням малозмінених та неодноріднолізованих еритроцитів, включенням фібрину з інфільтрацією полі- морфноядерних лейкоцитів з домішками макрофагів, тобто, мікроскопічну картину згортка крові.

Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 2833/190 біологічна смерть ОСОБА_4 була констатована лікарями-фахівцями 08 жовтня 2019 року о 07 год. 40 хв.

- пункти 4,5. Співставляючи об`єктивні судово-медичні дані з медичною документацією та матеріалами кримінального провадження комісія вважає, що після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 жив близько шести діб та проміжок часу від отримання тілесних ушкоджень до входження в стан першої клінічної смерті 04.11.2019 року в 00 год. 10 хв. не був позбавлений можливості скоювати певні самостійні дії (розмовляти, пересуватися та інше).

- пункт 6. Відповідно до п. 4.8. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17.01.1995 року судово-медичний експерт, встановлюючи причинний зв`язок між ушкодженнями і смертю "не повинен характеризувати ушкодження як безумовно чи умовно смертельні. У випадках, коли між ушкодженням і смертю є причинний зв`язок, ці ушкодження можуть бути оцінені ним як смертельні."

В даному випадку між тупою травмою живота з крововиливом і розривом брижі ободової кишки та розривом її дрібних судин, яка призвела до масивної внутрішньої крововтрати, (ушкодженнями групи а)) та настанням смерті потерпілого є прямий причинно- наслідковий зв`язок. Виходячи з вищевикладеного, ці тілесні ушкодження можуть бути оцінені судово-медичною експертною комісією як смертельні.

- пункти 8,9,10,11,13. Як відомо з медичної карти стаціонарного хворого № 2833/190 ОСОБА_39 поступив до КНП "Карлівська ЦРЛ ім. Л.В. Радевича" 03.10.2019р. о 23 год. 40 хв. у вкрай важкому стані і, незважаючи на проведення інтенсивної терапії бригадою екстренної медичної допомоги, медичними працівниками КНП "Карлівська ЦРЛ ім. Л.В. Радевича" в приймальному відділені та палаті інтенсивної терапії, ІНФОРМАЦІЯ_5 в 00 год. 10 хв. ввійшов в стан клінічної смерті.

Клінічна смерть підекспертного була обумовлена наявністю у нього закритої травми живота, морфологічні особливості якої описані вище.

Реанімаційні заходи ОСОБА_4 були проведені в повному обсязі, відповідали клінічним протоколам, тривали 30 хв., після чого відновився ритм роботи серця, але тривалий час (згідно записів до 8 год. 05.10.2019р.) хворий знаходився без свідомості, функція дихання підтримувалася апаратом штучної вентиляції легень.

За весь час перебування у стаціонарі стан хворого залишався важким. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07 год. 10 хв. наступила остаточна зупинка серця, реанімаційні заходи виявилися безуспішними і о 07 год. 40 хв. була констатована біологічна смерть потерпілого.

В КНП "Карлівська ЦРЛ ім. Л.В. Радевича" ОСОБА_4 було встановлено заключний клінічний діагноз:

"Гіповолемічний шок. Перелом VІІ-VІІІ ребер справа. Правосторонній пневмоторакс. Стан після дренування плевральної порожнини по Бюлау.

ППРА (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю) стан відміни. Алкогольна інтоксикація. Хронічний токсичний гепатит. ПН (печінкова недостатність)

Хронічний токсичний нефрит. ХНН (хронічна ниркова недостатність) III ступеня. Токсична міокардіодистрофія. Екстрасистолія, СН (серцева недостатність) І, ФК (функціональний клас) II."

Діагноз: Гіповолемічний шок було встановлено ОСОБА_4 вірно, однак не діагностовано його причину - тупу травму живота з розривом брижі ободової кишки та внутрішньою кровотечею.

Помилка в діагностиці могла бути пов`язана з комплексом причин: атиповим перебігом, стертістю симптомів захворювання; відсутністю кардинальних ознак пошкодження брижі кишки; запізнілим зверненням хворого за медичною допомогою у вкрай важкому стані зі стрімким входженням у стан клінічної смерті; неповідомленням медичних працівників про факт побиття; перебігом травматичного процесу на фоні післяреанімаційної хвороби, яка негативно вплинула на можливість клінічної діагностики та тяжкість протікання травми живота; невідповідністю клінічних аналізів хворого ступеню крововтрати.

Діагноз: Переломи VІІ-VІІІ ребер справа. Правосторонній пневмоторакс. Стан після дренування плевральної порожнини по Бюлау з судово-медичної точки зору слушний, оскільки виявлені при секційному дослідженні переломи, на думку комісії, могли виникнути під час проведення реанімаційних заходів.

При судово-гістологічному дослідженні шматочків внутрішніх органів, вилучених від трупа ОСОБА_4 , було виявлено патологічні зміни у вигляді енцефалопатії, кардіо- міопатії та жирового гепатозу, які у своїй сукупності можуть відповідати морфологічним ознакам хронічної алкогольної інтоксикації. Тому комісія вважає, що клінічні діагнози стосовно змін, пов`язаних з вживанням алкоголю, не позбавлені сенсу.

У зв`язку з вищевикладеним та, враховуючи статистичні дані про те, що після серцево-легеневої реанімації виживає лише близько 8,15 % хворих, (Губин Н. Терминальные состояния и клиническая смерть (електронний ресурс - режим доступу: n.t.ru/tp/mr/ts.htp, дата доступу 17.02.2020р.) комісія вважає, що між діями лікарів КНП "Карлівська ЦРЛ ім. Л.В. Радевича" та настанням смерті потерпілого прямого причинно-наслідкового зв`язку немає.

Дані Акту судово-медичного дослідження № 83 трупа ОСОБА_4 узгоджуються з даними комісійної судово-медичної експертизи.

- пункт 16. Беручи до уваги особливості клінічного протікання закритої травми живота у ОСОБА_4 на фоні післяреанімаційної хвороби, спираючись на об`єктивні морфологічні її ознаки, виявлені як при первинному, так і при повторному секційному дослідженні трупа та дані судово-гістологічного дослідження, комісія приходить до висновку, що атиповий перебіг абдомінальної травми поруч з іншими (вказаними в п. 8,9,10,11,13 "Підсумків") причинами, також пов`язаний з тим, що джерелом внутрішньочеревної кровотечі були травмовані судини брижі ободової кишки і первинна кровотеча була пролонгованою та відносно повільною з поступовим тривалим згортанням крові в черевній порожнині, на що вказує об`єм та характер згортка крові в ділянці правого підребер`я - пластинчата гематома червоно-бурого кольору, блискуча, нерівномірної рихлості, гістологічно відповідає морфологічній картині згортка крові.

Тромбування судин брижі могло в певній мірі зменшувати інтенсивність кровотечі. Однак з плином часу із-за розвитку місцевої реакції тканини брижі на її ушкодження, внаслідок некробіотичних змін судин виникла вторинна внутрішньочеревна кровотеча з чисельних судин брижі в ділянці травматичного крововиливу та розриву, що й зумовило морфологічну картину черевної порожнини з наявністю як пластинчатої гематоми, так і рідкої крові зі згортками. А при судово-гістологічному дослідженні було виявлено фібри- ноїдне просочування з некрозом та дефектом стінок дрібних вен.

- пункти 17,20,23. Згідно з Висновками службових перевірок якості надання медичної допомоги Департаменту охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації, в КНП "Карлівська ЦРЛ ім. Л.В. Радевича" та при проведенні комісійної судово-медичної експертизи було виявлено невідповідність клінічних аналізів ОСОБА_4 морфологічній картині крововтрати, наявність якої переконливо підтверджена об`єктивними судово-медичними даними на макро- та мікроскопічному рівні (п. 2. даних "Підсумків").

Коментарі щодо якості лабораторної діагностики поза межами компетенції судово- медичної експертної комісії.

Об`єктивних судово-медичних даних про запальний процес в підшлунковій залозі - панкреатит при секційному дослідженні трупа ОСОБА_4 як на макроскопічному, так і на мікроскопічному рівні не виявлено.

- пункти 7,14,15. Підсумовуючи вищевикладене комісія вважає, що звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою в короткий проміжок після травми до розвитку ознак тяжкого гіповолемічного шоку та клінічної смерті, повідомлення медичних працівників про факт отримання ним травми, могло б в значній мірі сприяти діагностуванню розриву брижі ободової кишки та збереженню життя ОСОБА_4 .

Висновком експерта №25 додаткової комісійної судово-медичної експертизи, згідно якого, на підставі даних матеріалів кримінального провадження, у відповідності до поставлених питань, підведено підсумки, що відповіді на всі питання, поставлені на вирішення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, викладені у підсумках Висновку експерта № 10 комісійної судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_4 .

Суд визнає зазначені докази достовірними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на неналежність доказу – протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 10.10.2019 року за участю свідка ОСОБА_2 , та висновку експерта №83б додаткової експертизи по відтворенню, у зв`язку з тим, що протокол слідчого експерименту від 10.10.2019 та висновок експерта №83б грунтуються на показаннях ОСОБА_2 , який на підставі ст. 63 Конституції України не давав показання під час судового розгляду кримінального провадження.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При цьому приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань, як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів – в тому числі протоколом слідчого експерименту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 по справі №740/3597/17.

Судом встановлено, що слідчий експеримент від 10.10.2019 проводився за безпосередньої участі учасників даної слідчої дії, які підписали протокол слідчого експерименту після його проведення без зауважень та доповнень, скарги на дії працівників поліції стороною захисту, в тому числі на місце проведення даної слідчої дії, не подавались, усі права та обов`язки учасникам слідчого експерименту були роз`яснені слідчим.

Крім того, згідно висновку експерта №83б додаткової експертизи по відтворенню, покази свідка ОСОБА_2 , дані ним під час проведення слідчого експерименту від 10.10.2019 року в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_4 , можуть відповідати даним судово-медичної експертизи трупа.

При цьому суд вказує, що під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 відмовився від давання показань у відповідності до положень ст. 63 Конституції України та відповідно не підтвердив свої показання, дані ним під час досудового розслідування, однак скористався своїми законними правами на стадії судового розгляду даного кримінального провадження.

За таких обставин, зважаючи на те, що вищевказані протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 10.10.2019 року за участю свідка ОСОБА_2 , та висновок експерта №83б додаткової експертизи по відтворенню є самостійними процесуальними джерелами доказів, отриманими в порядку, передбаченому КПК України, а також те, що потерпілий ОСОБА_2 у відповідності до ст. 63 Конституції України відмовився від давання показань під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд вважає безпідставними посилання захисника про визнання неналежним доказом протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 10.10.2019 року за участю свідка ОСОБА_2 та висновку експерта №83б додаткової експертизи по відтворенню.

При цьому суд у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України не бере до уваги показання ОСОБА_2 , які він надав під час досудового розслідування даного кримінального провадження та не співставляє їх з з іншими самостійними процесуальними джерелами доказів, які наявні в матеріалах кримінального провадження та досліджені судом.

Суд також вважає безпідставними посилання сторони захисту на неналежність доказу – протоколу огляду відеозапису слідчого експерименту від 11.10.2019 року за участю свідка ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що експерт виходив за межі своїх повноважень і задавав навідні питання.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України дані, що містить протокол слідчого експерименту, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України. Також суд вважає необґрунтованими посилання захисника на те, що експерт виходив за межі своїх повноважень.

Судом встановлено, що вищевказаний слідчий експеримент проводився за безпосередньої участі експерта ОСОБА_40 та всі учасники дані слідчої дії підписали протокол слідчого експерименту після його проведення без зауважень та доповнень, скарги на дії працівників поліції стороною захисту, в тому числі на місце проведення даної слідчої дії, не подавались, усі права та обов`язки учасникам слідчого експерименту були роз`яснені слідчим.

Права експерта визначені ч. 3 ст. 69 КПК України, згідно якої, експерт, в тому числі, має право: бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об`єктів дослідження; ставити запитання, що стосуються предмета та об`єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

Посилання захисника про те, що під час даної слідчої дії експерт задавав навідні питання, не заслуговують на увагу, оскільки усі питання, задані експертом, були спрямовані на уточнення даних щодо механізму, локалізації та характеру нанесення потерпілим тілесних ушкоджень у зазначений час, та стосувалися предмета та об`єктів дослідження, а тому експерт не виходив під час даної слідчої дії за межі своїх повноважень та скористався своїми правами, передбаченими КПК України.

Також, при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності вини «поза розумним сумнівом», що має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, про що вказано у п. 54 рішення ЄСПЛ по справі «Козинець проти України» від 06.12.2007р.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого в частині невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки вони повністю спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Обвинуваченим не надано жодних доказів на спростування нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень, як не надано і доказів на підтвердження фізичної неспроможності заподіяти тілесні ушкодження потерпілому. Також не заслуговують на увагу показання обвинуваченого і в тій частині, що він наніс два удари ОСОБА_4 , оскільки була реальна загроза його життю та здоров`ю, у зв`язку з відсутністю доказів наявності такої загрози.

Суд також критично оцінює показання свідка ОСОБА_32 в частині наданих нею показань щодо механізму та характеру нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме, що ОСОБА_29 штовхнув обвинуваченого з лівої сторони, ОСОБА_34 ухилився і вдарив ОСОБА_8 в живіт, при цьому в обличчя його не бив, та дав два ляпаса ОСОБА_9 , від чого той присів, і в подальшому ніяких ударів йому не наносив, бо той присів.

Суд зазначає, що показання свідка ОСОБА_32 в зазначеній частині спростовуються іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження щодо механізму та характеру нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме – висновками експертів та дослідженим в судовому засідані відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 10.10.2019 року, під час якого було встановлено, що двері із тамбуру, де розташовані квартири обвинуваченого та потерпілих, на сходинковий майданчик, де відбувались події кримінальних правопорушень, зачиняються автоматично, а згідно показань ОСОБА_2 , наданих під час слідчого експерименту від 10.10.2019, свідок ОСОБА_32 не була присутня під час події кримінальних правопорушень. Крім того, суд вказує, що даний свідок є зацікавленою особою, оскільки є дружиною обвинуваченого, а тому відхиляє її показання в цій частині.

Крім того, суд критично оцінює показання свідка сторони захисту ОСОБА_36 в частині її показань щодо наявності конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 02-03 жовтня 2019 року, оскільки дані показання спростовуються показаннями інших свідків – сусідів обвинуваченого та потерпілих, а саме - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не були конфліктними, особливо в тверезому стані, та не бачили, щоб батько з сином колись сварились між собою.

Щодо посилань обвинуваченого на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»для з`ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Так за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із субєктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за нормативним визначенням, є злочином із змішаною формою вини. Суб`єктивна сторона вказаного злочину, при цьому, характеризується умислом щодо спричинення тілесних ушкоджень і необережністю до наслідків у вигляді смерті .

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 року № 2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження , яке спричинило смерть потерпілого (ч.2ст.121 КК), має значення з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження , яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Одним із критеріїв дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом» є його якісна складова (характеристика, аспект), яка передбачає відповідну якість знання про кримінальне правопорушення, що гарантує достовірність встановлення всіх його обов`язкових ознак.

З огляду на те, що в злочинах із матеріальним складом, до яких належать і злочини проти життя та здоров`я особи, суспільно небезпечні наслідки є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, причинний зв`язок між діянням та його наслідками також підлягає обов`язковому встановленню.

Про наявність причинного зв`язку між злочинним діянням особи й наслідками, що настали, можна говорити лише тоді, коли це діяння (дія чи бездіяльність) виступає необхідною умовою, без якої було б неможливе настання злочинного результату (принцип «conditio sine qua non»). Для цього слід довести, що відповідне діяння передує у часі наслідкам, є головною, визначальною умовою настання цих наслідків та з неминучістю викликає їх настання.

Сукупністю зібраних та досліджених судом доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, показаннями свідків та експертів, допитаних в судовому засіданні, підтверджується наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в тому числі - умисел ОСОБА_38 щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 і необережністю до наслідків у вигляді смерті потерпілого, а також прямого причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною травмою ОСОБА_4 і смертю останнього.

З огляду на викладене, судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Щодо клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні не підтримав обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо даного кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо ряду кримінальних правопорушень, які перелічені в даній статті, до числа яких відноситься і кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Суд зазначає, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, було розпочато на підставі заяви ОСОБА_2 від 08.10.2019 про нанесення йому тілесних ушкоджень, яка наявна в матеріалах кримінального провадження. Ані під час досудового розслідування у даному кримінальному проваджені, ані під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 не відмовлявся від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Суд вказує, що відмова потерпілого ОСОБА_2 на підставі ст.63 Конституції України давити показання під час судового розгляду даного кримінального провадження не може розцінюватись, як його відмова від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в розумінні ч. 4 ст. 26 КПК України.

За таких обставин, правові підстави для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України – відсутні.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України, є повністю доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується ст.ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

У відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що згідно довідки виконкому Карлівської міської ради Полтавської області №150 від 09.10.2019 року ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною та дитиною - інвалідом з народження, характеризується позитивно; згідно листа Карлівської ЦРЛ Полтавської області № 145 від 28.02.2020 року гр. ОСОБА_3 на «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ №713367 ОСОБА_3 є інвалідом другої групи.

Досудова доповідь стосовно обвинуваченого не складалася згідно положень п. 2 ч. 4 ст. 314-1 КПК України.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, обставини вчинення кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі та ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів суд застосовує положення ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з огляду на те, що у разі призначення за один із злочинів навіть такого виду покарання, яке не підлягає складанню (в даному випадку ч. 3 ст. 72 КК України), закон не виключає можливість його поглинення більш суворим покаранням, призначеним за інший злочин (п. 21 ППВСУ від 24 жовтня 2003 року).

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши його під варту із залу суду.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 судом призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 та 368 КПК України, суд вважає, що до набрання вироком законної сили стосовно нього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 121 КК України – 7 (сім) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 125 КК України – штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_3 обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його фактичного затримання.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

- цифровий носій диск марки DVD-R із записом слідчого експерименту - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О. І. Михайлюк