Ухвала суду № 97232316, 27.05.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 641/10378/20

1-кп/212/548/21

У Х В А Л А

27 травня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А.,

за участю:

прокурора Дахно О.Ю.,

представника потерпілих Спасової І.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Давидова С.В., Третяченка О.В., Іванової Н.О., Ляпіна В.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000239 від 11.02.2020 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Єреван Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовуючи їх тим, що наявні ризики: щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень; щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Представник потерпілих Спасова І.Г. підтримала клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Ляпін В.Ю. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, його підзахисний ОСОБА_3 не телефонував ОСОБА_9 , оскільки такий телефонний дзвінок був здійснений поза межами України, тоді як ОСОБА_3 в цей час перебував на території України, також наголосив на тому, що експертиза, якою нібито встановлено ідентичність голосу ОСОБА_3 з погрозами потерпілому, була проведена у залежній від правоохоронних органів установі, вважав необґрунтованою кваліфікацію інкримінованого злочину, а саме у вчиненні терористичного акту, наголосив на тому, що у заяві про кримінальне правопорушення потерпілим не повідомлено про вчинення проти нього злочинних дій саме ОСОБА_3 , всі ці обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність обґрунтованої підозри. Крім того, посилався на те, що прокурором жодним чином не обґрунтовані заявлені ним ризики, які кожного разу одні і ті ж самі, тоді як застосування такого заходу повинно або зменшувати ці ризики, або прокурор повинен довести, що з`явилися нові ризики, також прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити уникненню цих ризиків. ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, одружений, у нього є малолітня дитина, він є мешканцем іншої територіальної одиниці - проживає в Запорізькій області, а тому обрання йому цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету у повній мірі зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Вважав, що посилання прокурора на судимість у 2018 році ОСОБА_3 не є підставою для тримання його під вартою. Повідомив, що у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , у якому останньому було обрано запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, і при цьому ОСОБА_3 виконував усі покладені на нього процесуальні обов`язки. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Іванова Н.О. підтримала думку адвоката Ляпіна В.Ю., заперечила проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що у матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінуємого йому злочину, більш того, послалася на долучений під час іншого судового засідання доказ – висновок лінгвістичної експертизи, який повністю спростовує причетність ОСОБА_3 до цього злочину, та наголосила, що цей висновок проведений державною експертною установою, що ставить під сумнів висновки проведених органом досудового розслідування експертиз, всі ці обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність обґрунтованої підозри. Вважала, що посилання прокурора на наявність судимості у ОСОБА_3 є недопустимим відповідно до ст. 88 КПК України. Також, зазначила, про відсутність будь-яких доказів на обґрунтування заявлених прокурором ризиків, та вважала, що прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе запобігти цим ризикам. Також, зауважила, що складність справи, тяжкість покарання не може бути підставою для тримання особи під вартою, на сьогоднішній день ризики відсутні. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Давидов С.В. заперечив проти клопотання прокурора, просив відмовити у продовження строку тримання під вартою, зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків, якими обґрунтовано клопотання, і які на теперішній час є формальними, не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, а також відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 даного злочину. Посилався на недотримання вимог закону при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_1 та оголошенні його у розшук. Також вважав недопустимим посилання прокурора на наявність судимостей як на підтвердження ризиків. Крім того, вважав, що при викладенні обвинувачення та у матеріалах досудового розслідування наявні розбіжності та протиріччя щодо обставин інкримінуємих його підзахисному кримінальних правопорушень. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслету, і вважав такий захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Третяченко О.В. підтримав думку інших захисників, заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив про відсутність суспільного інтересу при розгляді даного кримінального провадження, недоведеність прокурором ризиків, якими обґрунтовано клопотання, не наведено доказів на підтвердження незаконного впливу з боку обвинуваченого на учасників справи, а також наголосив на тому, що під час вручення повідомлення про підозру і оголошенні ОСОБА_2 у розшук не було дотримано вимог КПК. Окрім цього, на його думку, оскільки на теперішній час стосовно ТОВ «МП-Україна» продовжуються вчинятися протиправні дії – підпали, це свідчить про непричетність до вчинення інкримінуємого його підзахисному ОСОБА_2 злочину, оскільки той тривалий час перебуває під вартою. Також, вважав невірною кваліфікацію обвинувачення за ознаками терористичного акту. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, який у повній мірі зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 процесуальних обов`язків і унеможливить ризик незаконного впливу на інших учасників, крім того просив у разі задоволення клопотання прокурора розглянути можливість визначити обвинуваченому ОСОБА_2 альтернативний вид заходу – заставу.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підтримали думку своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані прокурором в обґрунтування клопотань, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час досудового розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2021 - строком до 13 червня 2021 року.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений статтею 199 Глави 18 Розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України, згідно з якою прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У своїх клопотаннях, поданих до суду 24.05.2021, прокурор посилався на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від суду, вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інших злочинів, а також ризик незаконного впливу ними на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та місцезнаходження яких не встановлено, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров`я обвинувачених; міцність їх соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів.

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалів, які створили небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяли значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.

При цьому суд, виходить з того, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства). Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258 КК України, наведені прокурором у своїх клопотаннях із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо непричетності до інкримінованих злочинів їх підзахисних та відсутність доказів вини останніх у матеріалах досудового розслідування, наявності суперечностей у викладенні обвинувачення та неправильності кваліфікації дій обвинувачених, про проведення досудового розслідування з порушенням вимог КПК України, зокрема щодо належності та допустимості доказів, оскільки під час підготовчого провадження суд не має повноважень щодо надання оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, і такі докази повинні бути оцінені судом при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні після їх дослідження на відповідній стадії судового розгляду.

Оцінюючи наведені обставини, суд вважає, що існують ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених, а саме щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення, щодо ОСОБА_3 – ризики незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Отже, на підставі викладеного суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, які їм інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

При цьому суд виходить з вимог ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати заставу у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 міцних соціальних зв`язків, який одружений, має неповнолітніх дітей, хоча і мають місце, але не можуть бути вирішальними при продовженні запобіжного заходу, з урахуванням наведених вище даних про обвинуваченого, який не працевлаштований, не має офіційних джерел доходів, що ставить під сумнів можливість утримання ним інших осіб.

Оцінюючи доводи захисників Іванової Н.О. та Давидова С.В. про недопустимість обґрунтування прокурором ризиків наявністю судимостей, суд виходить з вимог ст. 178 КПК України, згідно з п. 8 ч. 1 цієї статті, суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини і, зокрема наявність судимостей у обвинуваченого, а тому вказані доводи захисників є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи захисника Ляпіна В.Ю. щодо виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов`язків, покладених на нього у іншому кримінальному провадженні, під час застосування запобіжного заходу, суд виходить з положень п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, згідно якому суд зобов`язаний оцінити, окрім іншого дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, при цьому, суду не надано переконливих доказів застосування і виконання ОСОБА_3 умов такого запобіжного заходу, а так само не зазначено, який саме був застосований запобіжний захід, покладені обов`язки і їх виконання ОСОБА_3 , а також період застосування такого запобіжного заходу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і застосування саме такого запобіжного заходу буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні лише розпочато підготовче провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 315, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 липня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 липня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 липня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О. В. Колочко