Рішення № 97228987, 27.05.2021, Високопільський районний суд Херсонської області

27.05.21

Справа №652/978/20

Провадження №2/652/51/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши, що ОСОБА_1 завернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 04.12.2012 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 7000, 00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.2.3, п.2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Враховуючи те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому станом на 10.09.2020 року має заборгованість 30 311, 64 грн., яка складається з наступного: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2845,80 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 19972,12 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії. В подальшому від позивача надійшла до суду заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.150), згідно якої заборгованість становить 10339,52 грн., а саме: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2845,80 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625. Просить суд, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10339 грн. 52 коп. за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року та судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за довіреністю Гребенюк О.С. (а.с.54), ОСОБА_2 (а.с.105-106, 137, 142) та ОСОБА_3 (а.с.162-163) наполягають на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві та надали клопотання про розгляд справи у відсутності представника (а.с.63). Разом з тим, надано відповідь на відзив, в якому зазначили, що кредит надано у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача про те, що кредитні кошти були зняті з його картки шляхом шахрайських дій, належними доказами не доведено, а тому просять суд позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, та те, що позов не визнає (а.с.180), а також відзив на позовну заяву (а.с.76-77) в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, при цьому вказав на те, що він досить тривалий час був добросовісним клієнтом АТ КБ «Приватбанк», однак 21.09.2017 року на його мобільний номер зателефонувала невідома особа та представилася троюрідним братом. Він попросив повідомити номер кредитної картки для перерахування йому коштів, на що відповідач повідомив номер своєї картки та пін-код від неї, інших даних відповідач не повідомляв. Через десять хвилин до нього зателефонували працівники банку та повідомили, що з його картки намагаються зняти кошти та запропонували заблокувати картку, на що відповідач погодився. В подальшому його мобільний номер перестав обслуговуватися. 23.10.2017 року він приїхав до Високопільського відділення Приватбанку та отримав нову кредитну картку. При цьому він прив`язав до неї інший номер мобільного телефону. 21.11.2017 року він отримав СМС – повідомлення від Приватбанку, згідно якого відбулося списання коштів в сумі 681,53 грн. за послугою «Миттєва розстрочка». Зателефонувавши до оператора Приватбанку на спеціальний номер НОМЕР_1 , де його було повідомлено, що відбувається щомісячне зняття коштів з його кредитної картки за послугою «Миттєва розстрочка», більше ніякої інформації банком не надано. Таким чином, відповідачем було виявлено, що з його кредитної картки 21.09.2018 року були здійснені певні операції вчинені не ним. Так шляхом переказів між його рахунками зловмисники спочатку зняли готівку в сумі 102,00 грн. в банкоматі без картки НОМЕР_2 , за адресою: Кривий Ріг, просп.Металургів, 21, маг.АТБ, переказали із його картки НОМЕР_2 в невідомому напрямку коштів в сумі 5125,50 грн., згодом переказані кошти були переведені згідно договору «Миттєва розстрочка» на суму 5080,00 грн. і на його рахунках з`явилась вказана сума із борговим зобов`язанням по вищевказаній розстрочці. В подальшому кошти, які залишились доступними на моїх рахунках в сумі 5527,50 грн. знову були переказані в невідомому напрямку. За даним фактом відповідач звертався до Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Відповідно до його заяви про вчинення кримінального правопорушення, було внесено відомості до ЄРДР за №42018231090000023, однака 31.05.2019 року кримінальне провадження було закрите через сплив дванадцятимісячного строку досудового розслідування. Вважає, що даними коштами він не користувався, Банк не виявив бажання встановити осіб зловмисників та сприяти йому для з`ясування на які реквізити були здійснені перекази коштів з його кредитної картки 51-32 в сумі 5125,50 грн. та 5527,50 грн., то він припинив сплачувати вказану заборгованість та вважає борг ним повністю погашено, так як станом на 20.09.2017 року він мав заборгованість перед позивачем 900,00 грн., так після внесення відповідачем останнього платежу 18.01.2018 року в сумі 900,00 грн. за його розрахунками баланс по кредитній картці становив би 250,03 грн. зі знаком «+», тобто була б переплата. Просить суд, відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

- Із копії розрахунку заборгованості (а.с.7-8, 9-13, 14-15) вбачається, що відповідач станом на 10.09.2020 року має заборгованість 30311, 64 грн., яка складається з наступного: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2845,80 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 19972,12 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії.

- Із копії виписки по картковому рахунку (а.с.16-19) вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімаючи кошти в банкоматах, здійснював погашення заборгованості, а також розраховуючись карткою в торгівельних мережах.

- Із копії довідки про зміну умов кредитування (а.с.20) вбачається, що відповідачу 20.09.2017 року встановлено кредитний ліміт на кредитну картку в розмірі 7000,00 грн., в подальшому 25.01.2018 року кредитний ліміт зменшено до 2720,00 грн.

- Із копії довідки (а.с.21) вбачається, що відповідачу 20.05.2017 року видано кредитну картку із строком дії до 05/21.

- Із копії заяви позичальника №б/н від 04.12.2012 року (а.с.22) вбачається, що позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування (а.с.20) та довідкою про надання кредитної кратки (а.с.21). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.51-52, 78) вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зарічне Високопільського району Херсонської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Високопільської селищної ради ОТГ Херсонської області (а.с.67).

- Із копій виписок по картковому рахунку НОМЕР_2 , наданих відповідачем (а.с.80-86) вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою знімаючи кошти в банкоматі, розраховуючись в торгівельних мережах, здійснював поповнення кредитної картки, здійснював перекази на свою картку «Скарбничка». Крім того, надав виписку по рахунку із зазначенням своїх цифрових даних, які суд не може прийняти до уваги, оскільки невідомо з яких даних відповідач виходив ставлячи власноруч відповідні цифри (а.с.85 на звороті – 86), доказів про його фінансову обізнаність до суду не надав.

- Із копії постанови про закриття кримінального провадження (а.с.87) вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42018231090000023 від 13.04.2018 року, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Осіб, які б могли заволодіти шахрайським шляхом коштами ОСОБА_1 органами досудового розслідування не встановлено.

- Із листа №362702-ВБ від 02.03.2021 року (а.с.104) з`ясовано, що АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали про витребування доказів від 16.02.2021 року, повідомив суд, про те, що кошти які перераховувалися 21.09.2017 року в розмірі 5125,50 грн. та 5527,50 грн., значаться як «перевод с карты Перевод со своей карты». Карта НОМЕР_3 отримувача по списанням за вищевказаною операцією, належить «Ощадбанк».

- Із копії розрахунку заборгованості, наданого відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.151-153, 154-159, 160-161) вбачається, що відповідач станом на 09.03.2021 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 10339,52 грн., з яких: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2845,80 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

- Із листа №46/12-06/142821729/2021-00/Вих від 30.03.2021 року (а.с.170) вбачається, що АТ «Державний ощадний банк України», на виконання Ухвали суду про витребування доказів від 16.03.2021 року, вказав на те, що вказана в ухвалі картка № НОМЕР_4 не є карткою, емітованою АТ «Ощадбанк», через еквайп, операції по даній картці не відбувались. Операції поповнення картки № НОМЕР_3 в сумах 5100,00 грн., та 5500,00 грн. протягом 21.09.2017 року в програмному забезпеченні АТ «Ощадбанк» не відображаються. В зв`язку з чим АТ «Ощадбанк» відсутня можливість надати інформацію щодо отримувача коштів в сумах 5100,00 грн. та 5500,00 грн., які були переказані з кредитної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до поданої заяви №б/н від 04.12.2012 року (а.с.22), отримав від позивача кредит в розмірі 7000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування (а.с.20) та довідкою про видачу кредитних карток (а.с.21). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.23-50), складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 10.09.2020 року має заборгованість 30311, 64 грн., яка складається з наступного: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2845,80 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 19972,12 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії. Отже заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості становить 30311, 64 грн. (а.с.7-8, 9-13, 14-15).

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що він досить тривалий час був добросовісним клієнтом АТ КБ «Приватбанк», однак 21.09.2017 року на його мобільний номер зателефонувала невідома особа та представилася троюрідним братом. Він попросив повідомити номер кредитної картки для перерахування йому коштів, на що відповідач повідомив номер своєї картки та пін-код від неї, інших даних відповідач не повідомляв. Через десять хвилин до нього зателефонували працівники банку та повідомили, що з його картки намагаються зняти кошти та запропонували заблокувати картку, на що відповідач погодився. В подальшому його мобільний номер перестав обслуговуватися. 23.10.2017 року він приїхав до Високопільського відділення Приватбанку та отримав нову кредитну картку. При цьому він прив`язав до неї інший номер мобільного телефону. 21.11.2017 року він отримав СМС – повідомлення від Приватбанку, згідно якого відбулося списання коштів в сумі 681,53 грн. за послугою «Миттєва розстрочка». Зателефонувавши до оператора Приватбанку на спеціальний номер НОМЕР_1 , де його було повідомлено, що відбувається щомісячне зняття коштів з його кредитної картки за послугою «Миттєва розстрочка», більше ніякої інформації банком не надано. Таким чином, відповідачем було виявлено, що з його кредитної картки 21.09.2018 року були здійснені певні операції вчинені не ним. Так шляхом переказів між його рахунками зловмисники спочатку зняли готівку в сумі 102,00 грн. в банкоматі без картки НОМЕР_2 , за адресою: Кривий Ріг, просп.Металургів, 21, маг.АТБ, переказали із його картки НОМЕР_2 в невідомому напрямку коштів в сумі 5125,50 грн., згодом переказані кошти були переведені згідно договору «Миттєва розстрочка» на суму 5080,00 грн. і на його рахунках з`явилась вказана сума із борговим зобов`язанням по вищевказаній розстрочці. В подальшому кошти, які залишились доступними на моїх рахунках в сумі 5527,50 грн. знову були переказані в невідомому напрямку. За даним фактом відповідач звертався до Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Відповідно до його заяви про вчинення кримінального правопорушення, було внесено відомості до ЄРДР за №42018231090000023, однака 31.05.2019 року кримінальне провадження було закрите через сплив дванадцятимісячного строку досудового розслідування. Вважає, що даними коштами він не користувався, а Банк не виявив бажання встановити осіб зловмисників та сприяти йому для з`ясування на які реквізити були здійснені перекази коштів з його кредитної картки 51-32 в сумі 5125,50 грн. та 5527,50 грн., в зв`язку з чим він припинив сплачувати вказану заборгованість та вважає, що борг ним повністю погашено, так як станом на 20.09.2017 року він мав заборгованість перед позивачем 900,00 грн., так після внесення відповідачем останнього платежу 18.01.2018 року в сумі 900,00 грн. за його розрахунками баланс по кредитній картці становив би 250,03 грн. зі знаком «+», тобто була б переплата. В зв`язку з чим позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позво за необґрунтованістю.

Дослідивши відзив з додатками наданий відповідачем (а.с.76-87) та відповідь на відзив, наданий позивачем (а.с.133-136), дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися з фактичними обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки останнім не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що його кредитними коштами заволоділи, шляхом шахрайських дій, невстановленою особою.

Так, відповідачем на підтвердження обставини про перерахування з його кредитної картки 51*32 коштів в розмірі 5125,50 грн. та 5527,50 грн. в невідомому напрямку, не надав до суду відповідних доказів про такі фінансові операції, як то звернення до позивача з відповідною заявою про несанкціонований доступ до його кредитної картки, тощо. Крім того, як вбачається з довідки про видачу кредитних карток (а.с.21), відповідачу було видано слідуючі картки, а саме: 04.12.2012 року №52*29 (строк дії 06/16); 10.08.2015 року №51*62 (строк дії 08/19); 16.06.2016 року №51*62 (строк дії 08/19); 20.05.2017 року №51*92 (строк дії 05/21) та 20.05.2017 року №51*92 (строк дії 05/21). Тобто, картка з номером 51*32 в даній довідці відсутня. Разом з тим, перерахування з кредитної картки відповідача № НОМЕР_2 на картку, яка належить «Ощадбанк», згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» (а.с.104) не знайшло своє підтвердження, що підтверджується інформацією, наданою АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.170). Також, органом досудового розслідування не було встановлено осіб, причетних до заволодіння коштами ОСОБА_1 , про що свідчить Постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування від 31.05.2019 року (а.с.87). Але, відповідач в свою чергу, у разі непогодження з таким висновком слідчого, мав право на оскарження зазначеної постанови, але до суду таких доказів не надав. Наданий відповідачем власний розрахунок заборгованості по кредиту (роздрукований за допомогою технічних засобів) де власноручно вписав відповідні дані цифрового формату, щодо кредитної заборгованості, суд не може прийняти до уваги, оскільки такий розрахунок не підтверджено належними та допустимими доказами, а є лише припущеннями відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково, а томупри ухваленні рішення по суті спору, суд виходить з принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням судової практики у подібних правовідносинах та виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України - Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.551 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як доказ укладення договору з відповідачем, банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) визначено, що: «роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява від 04.12.2012 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.05.2007 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Беручи до уваги вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту), яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Так, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.150, 151-153, 154-159, 160-161) вбачається, що відповідач станом на 09.03.2021 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 10339,52 грн., з яких: 7493,72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 7493,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2845,80 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625. Отже, заборгованість за тілом кредиту станом на 09.03.2021 року становить 7493,72 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача. В іншій частині розміру позовних вимог слід відмовити позивачу за необґрунтованістю.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.6),пропорційно до задоволених вимог позовної заяви та складає в сумі 1523,45 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст.207, 256, 257, 258, 259, 261, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 626, 628, ст.ст.633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.4, 12, 13, 81, 95, 141, ст.ст. 258-260, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_5 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, адреса для листування 49094, м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, МФО-305299, код ЄДРПОУ-14360570, рахунок № НОМЕР_6 ), у погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.12.2012 року в розмірі 7493 (Сім тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 72 коп. та у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1523 (Одна тисяча п`ятсот двадцять три) грн. 45 коп.

В іншій частині розміру позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль