Ухвала суду № 97227740, 26.05.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/4730/20

2-з/465/177/21

У Х В А Л А

судового засідання

26.05.2021 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання – Терлецького В.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №465/4730/20 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», з участю третьої особи: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року позов було прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

21.05.2021 року представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову по вказаній справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 31362392, місцезнаходження: м.Львів, 79053, вул. Володимира Великого, буд.51, кв.119), та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень.

Заяву про забезпечення позову мотивуєтим, що визнаний винуватим у вчиненні ДТП відповідач ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Frontera» без належного правового оформлення, на підставі усної домовленості з відповідачем ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», без будь-якого оформлення цивільно-правового договору та/або довіреності на управління транспортним засобом, відтак такий на момент ДТП не вибув з володіння ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» та знаходився у сфері його господарського впливу, а тому останнє є відповідальним за завдану шкоду автомобілю позивача «PORSCHE CAYENNE» та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 . Однак, відповідач ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» ухиляться від виконання своїх зобов`язань, грошові кошти добровільно не сплачує. Оскільки, адреса: АДРЕСА_1 є спільною для місцезнаходження ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», місця проживання його співзасновника та керівника ОСОБА_5 , місця проживання відповідача ОСОБА_2 , відтак, на думку заявника, це свідчить про родинні відносини вказаних осіб та узгодженість їхньої процесуальної активності. Зазначає, що у жодне судове засідання представник ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» не з`явився, ігноруючи судовий процес та демонструючи свою зневагу до такого, інший відповідач через свого представника умисно затягує розгляд даної справи, що у своїй сукупності беззаперечно вказує на недобросовісне використання відповідачем наданих законом процесуальних прав, небажання сприяти судовому розгляду та в подальшому виконувати законне рішення суду. Звертає увагу, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист. Вважає, що за час розгляду справи відповідач може продати чи будь-яким іншим чином відчужити належне йому майно та грошові кошти, що в майбутньому ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відтак, розгляд даної заяви було призначено у судове засідання з викликом сторін відповідно до положень ст.153 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Вівчарівський В.П. заявлені вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві про забезпечення позову, просив таку задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ікавий М.Р. заяву про забезпечення позову заперечив, просив у задоволенні такої відмовити.

Відповідач ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, згідно з вимогами ч.8 ст.128 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали заяви та додатки до такої, в їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч.1 ст.150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку його прийняття на користь позивача, втому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із роз`яснень п.6 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19).

У даній справі позов заявлено у зв`язку з тим, що 24.12.2019 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Opel Frontera» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить на правах власності відповідачу ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», на перехресті вулиць Житомирська – Гіпсова у м.Львові здійснив зіткнення з транспортним засобом Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався попереду та в результаті інертного руху здійснив зіткнення з транспортним засобом PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30.01.2020 року по справі №465/112/20 винним у цій дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 .

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», як власника автомобіля «Opel Frontera», застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (третя особа), остання 14.05.2020 року здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 24 667,27 гривень, якого недостатньо для повного відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди так, як вартість відновлювального ремонту автомобіля «PORSCHE CAYENNE» становить 72 481,41 гривень.

Позовні вимоги до ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» мотивовані тим, що на момент ДТП ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Frontera» без належного правового оформлення, на підставі усної домовленості з ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», без будь-якого оформлення цивільно-правового договору та/або довіреності на управління транспортним засобом, відтак такий на момент ДТП з володіння останнього не вибув та знаходився у сфері його господарського впливу, а тому ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» є відповідальним за завдану шкоду автомобілю «PORSCHE CAYENNE».

Також, в рамках позову ОСОБА_4 просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. так, як пошкодження автомобіля позбавили можливості використовувати такий у звичайному режимі, при цьому позивач зазнав душевних страждань та істотних змін у звичайному ритмі життя, в тому числі у зв`язку із зменшенням ринкової вартості автомобіля внаслідок ДТП, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема в частині транспортного забезпечення життєдіяльності, оскільки в силу вимог ч.2 ст.37 Закону України «Про дорожній рух» експлуатація пошкодженого автомобіля заборонена, пошуку фахівців з ремонту «PORSCHE CAYENNE» та запчастин, що підлягають заміні.

З врахуванням витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи ціна позову становить 150 814,14 гривень.

Відтак, як слідує з матеріалів справи та враховуючи, що відповідач позов заперечує, добровільно відшкодувати завдану позивачу шкоду відмовляється, між сторонами існує спір щодо відшкодування володільцем автомобіля «Opel Frontera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а у разі імовірного рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача буде стягнуто 150 814,14 гривень на користь позивача.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданих до заяви, місцезнаходження відповідача ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою вказано й місце проживання кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та керівника ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» – ОСОБА_5 , а також зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_2 , що дає підстави для обґрунтованого припущення про пов`язаність зазначених осіб.

Вивчивши матеріали позову, розглянувши заяву представника позивача, виходячи від обставин справи, враховуючи тривалість розгляду даної справи, яка в основному зумовлена відповідною процесуальною активністю відповідачів, суд вважає, що така заява підлягає задоволенню, оскільки існує реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна та грошових коштів, що потягне для позивача необхідність додаткових зусиль та дій щодо поновлення своїх прав та буде свідчити про неефективність судового захисту, а тому слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень.

При цьому суд виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, у вигляді арешту майна та грошових в межах ціни позову не призведуть до обмеження прав сторін, а слугуватимуть заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Вжиття такого заходу не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3ст.154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 128, 149-153, 259- 261, 353 -355 ЦПК України, -

постановив:

заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС»(ідентифікаційний код 31362392, місцезнаходження: м.Львів, вул. Володимира Великого, буд.51, кв.119), та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання - 27 травня 2024 року.

Стягувач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», ідентифікаційний код 31362392, місцезнаходження: м.Львів, вул. Володимира Великого, буд.51, кв.119.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п.п.15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 26.05.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.