Рішення № 97227656, 27.05.2021, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/553/21

№ провадження 2/453/309/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання Бандеш А.І.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

23.04.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Орівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання за нею права власності на нерухоме майно, а саме на будинок садибного типу, позначений у технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 44,9 кв. м., з яких житлова площа становить 19,0 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай – літера «Б», сарай – літера «В», убиральна – літера «Г», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця – ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 26.04.2021 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 року у даній цивільній справі замінено відповідача з Орівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області на Трускавецьку міську раду Львівської області, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки – ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на майно, що їй належало, зокрема на будинок садибного типу з господарськими спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

За життя, а саме 02.10.1991 року, ОСОБА_2 склала заповіт, згідно тексту якого зазначений вище житловий будинок вона заповіла своїй доньці, позивачці у справі – ОСОБА_1 , яка, відповідно до ч. ст.1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті спадкодавця, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Львівської області, 09.02.2021 року за №165.

Спадкоємців до частки в спільному майні подружжя згідно ст. 60 СК України та до обов`язкової частки згідно ст. 1241 ЦК України немає.

27 лютого 2020 року позивачка подала у Сколівську державну нотаріальну контору Львівської області заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . На підставі цієї заяви нотаріусом Батлюк Ю.П. 27.02.2020 року було заведено спадкову справу № 54/2020, однак відмовлено позивачці у видачі вказаного вище свідоцтва у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів документів про право власності на спадкове майно - спірний житловий будинок, про що свідчить лист нотаріуса від 19.10.2022 року за вих. № 642/01-16, внаслідок чого вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

19.12.2020 року в районній газеті «Бойківська правда» опубліковано інформацію про втрату свідоцтва на право власності на спірний житловий будинок.

03.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про видачу копії свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

19.03.2021 року позивачці було видано копію свідоцтва про право власності житловий будинок.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, але попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без її участі зазначивши що позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Відповідач – Трускавецька міська рада Львівської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, але попередньо міським головою А. Кульчицьким надано до суду клопотання, в якому просить суд проводити розгляд справи без участі представника. При вирішенні вказаного спору покладається на розсуд суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 04.05.2011 року Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області у відповідності до актового запису № 14.

17 листопада 1992 року ОСОБА_2 склала в користь своєї доньки ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області за реєстровим № 453, відповідно до тексту якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповідає своїй доньці ОСОБА_1 .

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої увійшов спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті спадкодавця відповідно до статті 1268 ЦК України, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Львівської області, 09.02.2021 року за №165, в якій вказано, що ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_2 , до дня смерті проживала в с. Зимівки Сколівського району Львівської області та вели спільне господарство.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. від 19.10.2022 року за вих. № 642/01-16, позивач ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2020 року за №123 після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу № 54/2020, однак відмовлено позивачці у видачі вказаного вище свідоцтва у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на спадкове майно - спірний житловий будинок.

19.12.2020 року в районній газеті «Бойківська правда» опубліковано інформацію про втрату свідоцтва на право власності на житловий будинок.

19.03.2021 року позивачці було надано копію свідоцтва про право власності житловий будинок АДРЕСА_1 , видане виконкомом Сколівської районної Ради Народних депутатів 25.12.1989 року за реєстраційним № 321, яке підтверджує, що вказаний вище будинок належить ОСОБА_2 .

Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї..

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого Стрийським МБТІ, від 14.07.2020 року вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (літера «А-1») становить 44,9 кв. м, з неї житлова – 19,0 кв. м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі та споруди: сарай – літера «Б», сарай – літера «В», убиральна – літера «Г».

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійна ОСОБА_2 набула за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , оскільки таке право засвідчувалось виданим їй свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 25.12.1989 року, виданим виконкомом Сколівської районної Ради народних депутатів.

Таким чином, оскільки іншим способом, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця спадкоємець не має можливості, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на будинок садибного типу, позначений у технічному паспорті (літера «А-1»), загальною площею 44,9 кв. м., з яких житлова площа становить 19,0 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай – літера «Б», сарай – літера «В», убиральна – літера «Г», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця – ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Трускавецька міська рада Львівської області, місцезнаходження: 82200, вул. Бориславська, 2, м. Трускавець, код ЄДРПОУ 26230588.

Суддя