Ухвала суду № 97223884, 24.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1802/20

№ 1-кп/755/48/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004716 від 12.08.2020 року та № 12020100040000507 від 23.01.2020 року, які об`єднані, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Смоліної К.В.,

захисників Шпака О.К., Висоцького О.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004716 від 12.08.2020 року та № 12020100040000507 від 23.01.2020 року, які об`єднані, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

У судовому засіданні прокурор зазначила про доцільність продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, існує ризик вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень, останні можуть переховуватись від суду, можуть впливати на свідків та потерпілих, які на даний час ще не допитані, а також, можуть іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.Крім того, обвинувачені вже відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду м. Києва.

Захисник Шпак О.К. у судовому засідання зазначив, що немає доцільності у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачені вже відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Захисник Висоцький О.Г. підтримав думку захисника Шпака О.К.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує останнім у разі їх засудження, можуть переховуватися від суду.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість впливати на потерпілих та свідків, офіційно не працюють, а тому, не мають стабільного джерела прибутку, є неодноразово судимими, зокрема, за злочини проти власності, на даний час у суду не має достовірних даних, що стан їх здоров`я перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, не надано доказів щодо міцності соціальних зв`язків, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 21 липня 2021 року включно.

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 21 липня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя