Рішення № 97222865, 14.05.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10832/19

Провадження № 2/727/736/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді: Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (місце знаходження: м. Київ вул.Героїв Севастополя, 48) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Веллфін»» звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи позовні вимоги тим, що 27.10.2015 року між ТзОВ «Веллфін», яке є установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності, та відповідачем було укладено договір позики №71471 в електронній формі. За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу грошову позику в сумі 1201,00 грн. шляхом перерахування коштів на вказаний відповідачем банківський картковий рахунок. Відповідач в свою чергу зобов`язувався повернути позику та сплатити відсотки за користування нею у відповідності до наступних умов: 1,8 % від суми позики, але не менше 30 коп. за перший день користування позикою; 1,8 % від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 % від суми позики, що не була своєчасно повернута, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Зазначають, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 07.10.2019 року в розмірі 94050,80 грн., з яких 1201,00 грн. основний борг, 47538,80 грн. заборгованість по відсотках; 44112,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Просять заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики в сумі 94050,80 грн. та судовий збір.

Відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву в якій визнав позовні вимоги частково. Вважає що банк нарахував заборгованість по відсоткам із порушенням вимог ЦПК України, та просив суд звернути увагу на те що стягнення процентів після 09.10.2016 року не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом забороняється.

Просять суд, задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.11.2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 29.01.2021 року заочне рішення від 19.11.2019 року скасовано та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.84)

Представник позивача ТОВ «Велллфін» в судове засідання не з`явився по не відомим суду причинам, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином за останнім відомим місцем реєстрації в порядку, передбаченому положеннями ст.129-131 ЦПК України, про що у справі є належні докази.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в його інтересах представником, адвокатом Роскрут В.В. до суду скеровано заяву, у якій просила суд провести розгляд справи без участі її та відповідача.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути вказану справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.

Судом, належними доказами по справі встановлено, що 27.10.2015 року між ТзОВ «Веллфін», яке є установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності, та відповідачем було укладено договір позики №71471 в електронній формі. За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу грошову позику в сумі 1201,00 грн. шляхом перерахування коштів на вказаний відповідачем банківський картковий рахунок. (а.с.36-44). Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Договір позики був укладений на підставі відповідної електронної заяви позичальника.

Відповідач в свою чергу зобов`язувався повернути позику та сплатити відсотки за користування нею у відповідності до наступних умов: 1,8 % від суми позики, але не менше 30 коп. за перший день користування позикою; 1,8 % від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 % від суми позики, що не була своєчасно повернута, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (а.с.47-51)

Відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 07.10.2019 року в розмірі 94050,80 грн., з яких 1201,00 грн. основний борг, 47538,80 грн. заборгованість по відсотках; 44112,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.45)

Судом встановлено, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (а.с.9,11).

Наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики (а.с.12-24), які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua.

Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил, заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформляє заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Правил, у разі прийняття товариством позитивного рішення про надання позики, товариство направляє заявнику для підписання договір про отримання позики. Договір направляється шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену заявником у заявці. Договір позики із заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими правилами. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, з розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.3. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил). Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.7. Правил). Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок. Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 633 ч.1 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ст. 634 ч.1 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 п.1 Цивільного Кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

З положень кредитних договорів та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимоги цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що ТОВ «Велфін» свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вищенаведене є співмірним і з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин – 27.12.2013 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Веллфін» не повернуті, а також враховуючи правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають слід задовольнити частково. За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1247,30 грн.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», місце знаходження: м. Київ вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398 заборгованість за договором позики станом на 07.10.2019 року у розмірі 3696,00 грн. та судові витрати в рахунок сплаченого судового збору в сумі 1247,30 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасниками процесу які не були в судовому засіданні в той жде термін з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2021р..

Суддя Слободян Г.М.