Рішення № 97222665, 26.05.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/406/21

2/703/608/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Кирилюк Н.А.

з секретарем судового засідання Римським Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного провадження справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2007 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ним договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між нею та банком кредитний договір.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2020 року має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1504,79 грн, за простроченими відсотками у розмірі 30773,73 грн, у зв`язку з чим йому було нараховано 3494,02 грн пені, з якої позивач просить стягнути лише 75,25 грн, та 406,35 грн комісій.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не погашає свій борг, банк просить стягнути його в примусовому порядку.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Як встановлено з оглянутої судом заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20.09.2007 року ОСОБА_1 оформив в АТ КБ «Приватбанк» платіжну картку та отримав кредит.

Відповідно до цієї заяви відповідач отримав кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом у розмірі 1600 грн. Сторонами була погоджена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 1,9% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія ку розмірі 1%.

В цей же день відповідачем була підписана довідка про умови кредитування, з якої встановлено, що споживчий кредит було надано у вигляді відновлювальної кредитної лінії, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 1,9 % на місяць, але протягом 55 днів пільгового періоду нарахування відсотків здійснювалось за ставкою 0,01% річних. Щомісячний платіж становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, який відповідач зобов`язався сплачувати до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується також випискою по особовому рахунку відповідача.

До позовної заяви позивач додав копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування та видачі кредитних карток.

Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 30 листопада 2020 року нарахував ОСОБА_1 1504,79 грн заборгованості за тілом кредиту, 4216,02 грн заборгованості за простроченими відсотками 3494,02 грн пені, з якої позивач просить стягнути лише 75,25 грн, та 406,35 грн комісії.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позиція суду щодо заявлених вимог.

Реалізуючи право вимоги повернення фактично отриманої суми кредитних коштів банком заявлено до стягнення 1504,79 грн за простроченим тілом кредиту. Обґрунтовуючи підстави стягнення такої заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором за даним балансом, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.

А тому, суд вважає доведеною заборгованість по тілу кредиту.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в повному обсязі повернуті не були, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, пеню та комісію.

Судом встановлена, що заява позичальника та довідка про умови кредитування містить деталізовані умови кредитування. Зокрема, ними узгоджено з відповідачем розмір процентів за користування кредитом та комісії.

Оскільки сторонами погодженні умови щодо порядку і розміру процентів за користування кредитом, суд вважає за можливе задоволити позов і в цій частині.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою такого змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Таким чином, нарахування винагороди за надання кредитних ресурсів (комісії) суперечить вимогам чинного законодавства України. Позивач не мав права встановлювати такі платежі, оскільки вони покладають на боржників обов`язок компенсувати можливі фінансові ризики банківської установи.

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої неможливе встановлення комісії, то позовні вимоги банку в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.

Не підлягає до задоволення і вимога про стягнення пені.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування та саму заяву про видачу кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили такі умови.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1504,79 грн боргу за простроченим тілом кредиту, 30773,73 грн боргу за простроченими відсотками та 2236,63 грн судового збору, а всього 34515 грн 15 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Н. А. Кирилюк