Рішення № 97222380, 27.05.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/589/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Божко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови, 01.05.2021 вона здійснила завідомо неправдивий виклик на вул.Кривоноса в м.Острог Рівненської області спеціальних служб, а саме поліції.

Постанову серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з тим, що виклик поліції нею було здійснено правомірно.

Вказує, що 01.05.2021 близько 17:00 год. вона перебувала в будинку батьків в АДРЕСА_1 , куди автомобілем приїхав її колишній чоловік з малолітніми дітьми. Вказує, що її чоловік почав нецензурно лаятися в адресу її батька, поводився агресивно та неадекватно, у зв`язку з чим в неї виникла підозра, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, вказує, що після суперечки чоловік сів в автомобіль, в якому перебував їхній спільний малолітній син ОСОБА_2 , 2013 року народження, та на шаленій швидкості рушив з місця і поїхав у невідомому напрямку. Вказує, що після цього вона одразу зателефонувала в поліцію та в телефонному режимі повідомила про всі обставини.

Зазначає, що правопорушення вона не вчиняла, виклик на лінію 102 був здійснений нею у зв`язку з погрозами ОСОБА_3 , його неадекватною поведінкою, агресією, тим що він поводив себе досить агресивно з точки зору психічного стану, а також тим, що він поїхав на шаленій швидкості та при цьому в автомобілі перебував малолітній син.

Просить постанову про накладення адміністративного стягнення серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву до 26.05.2021, з врахуванням вимог ст.286 КАС України щодо розгляду справи протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов та доказів, що підтверджують заперечення проти позову у встановлений судом строк не подав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що 01.05.2021 поліцейським СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відносно неї була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Зазначила, що дійсно 01.05.2021 нею на лінію 102 було здійснено дзвінок та викликано поліцію. Вказала, що підставою для виклику працівників поліції було те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 приїхав до будинку її батьків, що розташований в АДРЕСА_1 , де влаштував конфлікт з її батьком ОСОБА_4 з приводу того, що останній замінив замок в дверях її будинку. Пояснила, що ОСОБА_3 кричав та виражався в адресу батька нецензурною лайкою, у нього був дуже збуджений стан, він поводив себе дуже агресивно та неадекватно, а тому у неї виникла підозра, що він перебуває під дією якихось психотропних чи наркотичних речовин (оскільки такі обставини мали місце під час їхнього спільного проживання). Вказала, що після цього він сів в автомобіль, в якому перебував їхній малолітній син та на шаленій швидкості рушив з місця у невідомому напрямку, на її телефонні дзвінки не відповідав, тому вона, злякавшись за сина, одразу зателефонувала на номер виклику поліції та роз`яснила ситуацію,

Пояснила що хвилин через 30-40 до будинку її батьків приїхав автомобіль з поліцейськими та її колишній чоловік. В подальшому працівником поліції відносно неї було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за неправдивий виклик. При цьому працівник поліції вказав, що підстав перевіряти стан сп`яніння ОСОБА_3 не має.

Зазначає, що якби в автомобілі не знаходилася малолітня дитина, вона б не викликала поліцію, але оскільки ОСОБА_3 перебував в неадекватному стані та їхав на шаленій швидкості, вона злякалася за здоров`я та життя сина, хвилювалася, щоб не сталося нічого поганого.

Вважає винесену постанову незаконною, а факти викладені в ній такими, що не відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 01.05.2021 в післяобідню пору до його господарства приїхав колишній зять ОСОБА_3 . Зазначив, що його дочка просила замінити замок у вхідних дверях її будинку, що він і зробив, однак для ОСОБА_3 це не сподобалося, у зв`язку з чим останній почав сварку. Пояснив, що поведінка ОСОБА_3 змінилася, він почав нецензурно лаятися в його адресу та адресу його дружини. Після цього сів в автомобіль, в якому перебувала малолітня дитина та дуже швидко поїхав. Зазначив, що ОСОБА_1 сказала, що необхідно викликати поліцію, бо ОСОБА_3 неадекватно себе поводив, що вона і зробила. При цьому вказав, що підстави для виклику поліції дійсно були.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 01.05.2021 близько 17 год. до їхнього будинку приїхав колишній зять ОСОБА_3 та почав розмовляти з її чоловіком ОСОБА_4 . Зазначила, що вона почула, що ОСОБА_3 веде розмову про вхідні двері та заміну в них замка. Вийшовши до них, вона сказала, навіщо перед святом сваритися, однак ОСОБА_3 почав нецензурно лаятися, при цьому його поведінка була неадекватною. Вказала, що після цього він різко рушив автомобілем з місця і поїхав зі значною швидкістю. Пояснила, що в автомобілі перебував її малолітній онук, тому вона сказала викликати працівників поліції, що її дочка і зробила, оскільки хвилювалася за дитину.

Вказала, що зі слів дочки їй відомо, що ОСОБА_3 вживав наркотичні засоби.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, свідків, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена, зокрема, 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Статтею 183 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Позивач стверджує, що нею було здійснено виклик поліції у зв`язку з підозрою того, що її чоловік поводить себе неадекватно, перебуває в стані наркотичного сп`яніння та при цьому керує транспортним засобом, в якому перебуває малолітня дитина. Крім того ОСОБА_1 вказує, що виклик поліції нею був здійснений у зв`язку з погрозами з боку ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а відповідно до ст.173 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

З наданих суду доказів в судовому засіданні встановлено, що виклик позивачем поліції був пов`язаний з можливим вчиненням зазначених адміністративних правопорушень.

Відповідачем доказів протилежного суду не надано.

В судовом засіданні встановлено, що працівники поліції, отримавши повідомлення ОСОБА_1 , здійснили виїзд з метою реагування на зазначені позивачем події, що відповідає Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду заперечень проти позову та доказів, що їх підтверджують, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП в діях позивача встановлена не була.

Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про вчинення позивачем порушення, передбаченого ст.183 КУпАП, припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП нічим не спростовується, поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо неї.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

На підставі ст.222, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 139, 246, 250, 268, 286 КАС України

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАВ №100723 від 01.05.2021 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Постанову серії ГАВ №100723 від 01.05.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.