Рішення № 97220324, 12.05.2021, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа №362/4568/20

Провадження № 2-а/362/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2021 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Яренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрільної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2020 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати постанову серії ДПО18 №753726 від 12.07.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відповідачем, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою від 12.07.2020 р. його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст.126 КУпАП за те, що 12.07.2020 р. по вул. Соборній, 3 в смт. Гребінки Васильківського району, Київської області керував транспортним засобом, не маючи при собі полісу обов`язкового страхування цивільних осіб наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДРУкраїни, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП визначено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). В розумінні вимог п.1.10 ПДР, керманичем, тобто водієм, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія. Позивач стверджує про те, що не керував, тобто не вчиняв активних дій з керування (управління) транспортним засобом і, відповідно, не був водієм. Тобто, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не був водієм, тобто не здійснював активних дій з керування вона не може нести адміністративну відповідальність передбачену ч.1 ст.126 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.07.2020 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст.126 КУпАП за те, що 12.07.2020 р. по вул. Соборній, 3 в смт. Гребінки Васильківського району, Київської області останій керував транспортним засобом без мотошолома, не мав при собі п/в, реєстраційних документів на ТЗ, полісу обов`язкового страхування цивільних осіб наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДРУкраїни, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.1 та 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 р. МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Так, п. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд вважає необхідним зазначити наступне.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SUZUKI».

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено, що до транспортних засобів віднесено - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. До таких, в розумінні вимог п.1.10 Правил дорожнього руху віднесено: велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; тощо. Тобто, визначено критерії транспортних засобів на які поширюються вимоги Правил дорожнього руху.

Однак, зі змісту формулювання «SUZUKI», вказано у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення на позивача, неможливо достеменно встановити приналежність даного об`єкту до транспортного засобу в розумінні вимог п.1.10 Правил дорожнього руху, що виключає склад адміністративного правопорушення як такий. Оскільки у оскаржуваній постанові не зазначено, чи був це мотоцикл, мопед чи якийсь інший механічний транспортний засіб, так само і невідомо чи мав він двигун і чи відповідав цей двигун критеріям визначеним п.1.10 Правил дорожнього руху.

Також, в оскаржуваній постанові міститься заперечення ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом. Так, позивач зазначив: «Я не згоден, не їхав.».

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто, в розумінні вимог п.1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом (вчиняє активні дії відносно транспортного засобу).

Однак, з наявних у суду матеріалів справи неможливо встановити факт керування позивачем транспортним засобом.

Відзив на позовну заяву відповідачем не надано.

В оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додається відео з камери ВН01069. Однак, самого відео відповідачем до суду не надано, що унеможливлює надання судом належної оцінки такому доказу.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України в Україні діє принцип презумпції невинуватості особи, яка поширюється і на адміністративні правопорушення в т.ч.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином визначено, що при розгляді спорів у справах про адміністративні правопорушення особа вважається невинуватою поки її вину не доведено органом владних повноважень. Права та інтереси особи мають захищатися судом. Вину особи, надання доказів, доведення в суді їх переконливості тощо покладається на відповідача як орган владних повноважень.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення норма ч. 2 ст. 77 КАС України є безумовною щодо обов`язковості доведення вини особи. Саме відповідач має надати суду належні та допустимі докази наявності вини особи, які були підставою для прийняття рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, суд вважає недоведеним.

Крім цього, ОСОБА_1 у своєму позові посилається на порушення його права на захист.

Вимогами ст.268 КУпАП в т.ч. передбачено і право особи при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Тобто, особі яка притягається до адміністративної відповідальності мають роз`яснюватися її права в т.ч. і право мати захисника.

Однак, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про його права, що свідчить про порушення прав особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення в т.ч. і право на захист, яке є ключовим та непорушним правом будь-якої особи.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого адміністративного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в силу не доведення відповідачем наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесення постанови без складення протоколу, враховуючи заперечення особи, що притягувалась до адміністративної відповідальності проти пред`явлених їй порушень Правил дорожнього руху та відсутності доказів належного повідомлення особі про його права в т.ч. і право на захист.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови винесеної інспектором роти № 2 БПП в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Штефан Максимом Вікторовичем у справі про адміністративне правопорушення - підлягає до задоволення.

В силу вимог ст.132, ч.1 ст.139, 143 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 420,40 грн. про що у матеріалах справи міститься відповідна квитанція від 31.08.2020 року.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , підлягають стягненню судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.19,62 Конституції України, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженою наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України, ст.ст.1,13 Закону України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. ст.7,122,222,245,251,252,255,256,258,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2,5,6-11,13-15,72-79,90,268-271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДПО18 №753726 від 12.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого Апеляційного адміністративного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.М.Кравченко