Вирок № 97219411, 26.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4254/21

Провадження № 1-кп/161/619/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 26 травня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021035580000026 від 13.01.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , освіта вища, неодружений, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження, раніше неодноразово судимий, востаннє:

-22.01.2019 вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області за ч.3 ст.297 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-25.06.2020 вироком Тернопільського міського суду Тернопільської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Ніценко В.О.,

захисника Курбай Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_1 11.01.2021, близько 15год., умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні автостанції №1, що за адресою: м.Луцьк, вул.Конякіна, 39, Волинської області, шляхом вільного доступу, із кишені куртки потерпілого ОСОБА_2 , повторно, таємно викрав належний останньому мобільний телефон «Samsung Galaxy J2», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно з висновку експерта №СЕ-19/103-21/345-ТВ від 18.01.2021 становить 1444 грн., та в якому знаходились сім-картка мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» та сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар», які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоду на суму 1444 гривні.

ОСОБА_1 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , 13.01.2021, в період часу з 09год. по 10год., умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою заволодіння чужим майном, перебуваючи у приміщенні автостанції №1, що за адресою: м.Луцьк, вул.Конякіна, 39, Волинської області, шляхом обману, повідомивши потерпілому ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію щодо необхідності передачі йому мобільного телефону для здійснення дзвінка, заздалегідь не маючи наміру його повертати потерпілому, який будучи введеним ОСОБА_1 в оману, передав останньому мобільний телефон «Xiomi MI906G7G», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/103-21/345-ТВ від 18.01.2021 становить 4700 грн. та в якому знаходились сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, після чого ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном потерпілого, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 4700 гривень.

ОСОБА_1 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_2 мобільний телефон «Samsung Galaxy J2», та показав, що ввівши в оману потерпілого ОСОБА_3 , заволодів його мобільним телефоном «Xiomi MI906G7G». Повідомив, що у вчиненому щиро розкаявся, більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Окрім цього, він же, своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненими повторно, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово несудимий, однак повністю визнав свою винуватість, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку психіатра не перебуває, але перебуває на обліку в лікаря-нарколога, має на утриманні малолітню дитину.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, думки потерпілих, які у своїх заявах просили суворо не карати обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання як за ч.2 ст.185 КК України, так і за ч.2 ст.190 КК України саме у виді позбавлення волі, однак на мінімальний строк.

При цьому, остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, суд призначає шляхом часткового складання призначених покарань.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення менш суворого покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді штрафу та виправних робіт суд не вбачає, оскільки обвинувачений не працює та не має постійного джерела прибутку. Також суд не вбачає підстав для призначення покарання за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі з огляду на дані про особу обвинуваченого.

Разом з тим, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та те, що ОСОБА_1 раніше неодноразовий судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, відбував покарання в місцях позбавлення волі, знову вчинив нові умисні корисливі злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а також свідчить про підвищену суспільну небезпечність, а тому, на думку суду, відсутні достатні підстави для застосування в даному конкретному випадку положень ст.69 КК України.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочини в період відбування іспитового строку,призначеного за вироками Тернопільського міського суду Тернопільської області від 22.01.2019 та від 25.06.2020, тому суд вважає за необхідне до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуті частини покарання за попередніми вироками, як це передбачено ч.1 ст.71 КК України.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 необхідно залишити попередній – тримання під вартою з метою запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

-за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуті частини покарань за вироками Тернопільського міського суду Тернопільської області від 22.01.2019 та Тернопільського міського суду Тернопільської області від 25.06.2020, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речові докази у справі, а саме: мобільний телефон «Xiaomi MI906G7G», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , повернути потерпілому ОСОБА_3 за належністю; мобільний телефон «Samsung Galaxy J7», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , повернути потерпілому ОСОБА_2 за належністю (квитанція про зберігання речових доказів №102408); оптичний диск «Verbatim» залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати за проведення експертизи в загальній сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.01.2021 на майно, скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21.02.2021 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий