Рішення № 97218218, 26.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1661/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М, без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” про стягнення 35690 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору № 256 від 16.05.2016 року, 35690 грн. 98 коп. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення авансу за укладеним між сторонами договором № 256 від 16.05.2016 року, що виникло із судового рішення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.01.2021 року позовну заяву, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 29.12.2020 року, прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1661/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.02.2021 року.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 23.04.2021 року), розміщено оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме щодо відповідача.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки не повідомили. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову і розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечував, був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

16.05.2016 року між позивачем – Департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, як замовником 2, Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, як замовником 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” , як підрядником, укладено договір № 256, за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов`язався виконати роботи з реконструкції із застосуванням щебнево-мастичного асфальтобетону вул. Чорновола від вул. Бидгощська до просп. Хіміків, у м. Черкас (об`єкт), за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведені у додатках №№1-3 договору, які є невід`ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання робіт.

Порядок здійснення оплати сторонами встановлено у розділі 4 Договору, зокрема п. 4.1. Договору визначено, що протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору, згідно постанови КМУ від 23.04.2014 року №117, замовник 2 переховує підряднику аванс у розмірі 50% від розміру фінансування відповідного року, який підрядник зобов`язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цього авансу, але не пізніше 20 грудня відповідного бюджетного періоду. По закінченню вищевказаного терміну, протягом одного робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута замовнику 2. Остаточний розрахунок за виконані роботи, здійснюється на умовах відстрочки платежу до 60 банківських днів із моменту і на підставі підписаних замовником 2 і підрядником актів виконаних робіт за формами №КБ-2в, №КБ-3 (п. 4.2. Договору).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.05.2019 року у справі № 925/1174/18 у задоволенні позову Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд” про стягнення 597711 грн. авансу за невиконані роботи за договорами: №256 від 16.05.2016 року у сумі 597711 грн.; №262 від 06.06.2016 року в сумі 276237 грн. 60 коп.; №276 від 05.06.2016 року у сумі 643647 грн.; №438/17 від 26.12.2017 року у сумі 3276477 грн. 60 коп. – відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 року рішення господарського суд Черкаської області від 21.05.2019 року у справі №925/1174/18 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 597711 грн. авансу за невиконані роботи по договору № 256 від 16.05.2016 року, 8965 грн. 67 коп. судового збору за подання позову, 13448 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

05.11.2019 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 року видано відповідний наказ.

Із виписки із казначейського рахунку позивача від 30.06.2020 року, вбачається, що відповідач 30.06.2020 року повернув позивачу 597711 грн. невикористаного за договором №256 від 16.05.2016 року авансу (а.с. 57).

За період прострочення повернення авансу позивач нарахував відповідачу до сплати за період з 04.07.2018 року по 29.06.2020 року 35690 грн. 98 коп. 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення трьох процентів річних заявлених у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, що виникло із постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 року у справі № 925/1174/18, яке набрало законної сили 23.10.2019 року.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19 про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з невиконанням рішення суду про повернення відповідачем суми невикористаного авансу у розмірі 597711 грн., які на дату звернення до суду з позовом відповідачем повернені.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов`язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно. Відтак позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає позов обґрунтованим, доказаним і з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю.

З урахуванням викладеного, обставин справи та вимог законодавства суд вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 35690 грн. 98 коп. вважає обґрунтованою і позов задовольняє повністю

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Главшляхбуд”, код ЄДРПОУ 39699671, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 44/1, офіс 411 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36 – 35690 грн. 98 коп. 3% річних, 2102 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.05.2021 року.

Суддя В.М. Грачов