Ухвала суду № 97218193, 21.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"21" травня 2021 р. Справа № 924/826/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали заяви міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" від 15.02.2021р. про відстрочення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі

за позовом акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький

про стягнення 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: А.В. Яковлев представник за довіреністю від 04.01.2021р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплоенерго" про стягнення 717 360,50 грн. - пені; 124 446,72 грн. - 3% річних; 265 918,19 грн. - інфляційних втрат. Присуджено до стягнення з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 358 680,25грн. пені; 124 446,72 грн. 3% річних; 265 918,19 грн. інфляційних втрат , 16 615,88 грн. витрат по оплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.21 апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року у справі №924/826/20 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду виданий відповідний наказ.

15.02.2021р. до суду надійшла заява міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 на один рік.

Ухвалою суду від 16.02.2021р. заяву міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2021 року.

22.02.2021р. на адресу суду надійшла від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" касаційна скарга по справі 924/826/20 на рішення господарського суду Хмельницької області від "17" листопада 2020 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021р.

Ухвалою суду від 22.02.2021р. відкладено вирішення питання про розгляд заяви міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 до повернення матеріалів справи з касаційної інстанції.

Ухвалою від 18 березня 2021 р. по справі 924/826/20 Верховного суду у складі колегії КГС відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 924/826/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020. Матеріали справи повернуто до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою від 14.05.2021 р. заяву міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі №924/826/20 призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2021 року.

Заявник стверджує , що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є захищеним споживачем природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу" та є єдиним виробником теплової енергії, надавачем послуг з централізованого опалення у м. Хмельницькому, на підприємство покладено обов`язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв`язку з низькою платоспроможністю споживачів теплової енергії, встановлення підприємству НКРЕКП тарифів на теплову енергію в розмірі, що значно нижчий від економічно-обгрунтованого рівня, відсутністю коштів, підприємство буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котельні і теплових пунктів, своєчасно та якісно надавати комунальні послуги споживачам.

Наголошує, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» нарахування споживачам за послуги з теплопостачання здійснює лише в опалювальний сезон, зв`язку з чим не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов`язань. Відповідач обслуговує понад 56,7 тисяч особових рахунків споживачів, в тому числі фізичних осіб - 54,2 тис., юридичних осіб - 1,6 тис., до складу яких входять 34 медичних закладів, 54 шкільних закладів та 32 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та заселення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед МКП "Хмельницьктеплокомуненерго» станом на 01.02.2021 становить 190 млн. грн. Підприємство в 2019 та 2020 році оформило кредит - овердрафт в ПАТ АБ «Укргазбанк» і запозичує кошти на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

Також стверджує, що діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву. Підпунктами 4, 5 п. З Прикінцевих положень Закону України «Про знесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 530- IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020р. у справі № 924/826/20 строком на один рік. Заявником додано звіт форми 1С-теплопостачання за 2020 рік , копію договору про надання кредиту на умовах овердрафту № 1057/2019/ХмОД- МСБ-0 від 27.09.2019р., договору про надання кредиту на умовах овердрафту № 1932/2020/ХмОД- МСБ-0 від 05.11.2020р., довідку про витрати за послуги за 2020 рік, Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 09.02.2021р., довідку про дебіторську заборгованість МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» станом на 01.02.2021р.

Представник відповідача (заявника) вимоги заяви підтримав з підстав, зазначених у заяві.

Представник позивача у засідання не з`явився.

При розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується наступне.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається боржник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку заявника, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Заявником в обґрунтування скрутного фінансового становища додано звітність форми 1С-теплопостачання за 2020 рік , копію договору про надання кредиту на умовах овердрафту № 1057/2019/ХмОД- МСБ-0 від 27.09.2019р., договору про надання кредиту на умовах овердрафту № 1932/2020/ХмОД- МСБ-0 від 05.11.2020р., довідку про витрати за послуги за 2020 рік , Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері

централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 09.02.2021р., довідку про дебіторську заборгованість МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» станом на 01.02.2021р.

Однак, зазначені документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини свідчать лише про дані щодо узагальнення даних витрат виробництва послуг на виконання наказу Держжитлокомунгоспу України 16.12.2004р.

Доводи заявника про те, що заборгованість споживачів перед МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» станом на 01.02.2021 становить 190 млн. грн., а підприємство в 2019 та 2020 році оформило кредит - овердрафт в ПАТ АБ «Укргазбанк» не можуть слугувати доказом скрутного матеріального становища станом на день розгляду вказаної заяви.

Також відповідачем не подано будь-яких фінансових документів (баланс, звіт про фінансовий стан) на підтвердження того, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності із відображенням проміжних даних ведення відповідачем господарської діяльності станом на день розгляду вказаної заяви. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі № 906/434/17.

Щодо позиції заявника про те, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» нараховує споживачам за послуги з теплопостачання здійснює лише в опалювальний сезон, зв`язку з чим не завжди має можливість провести своєчасну оплату своїх зобов`язань суд зазначає наступне. Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.

Разом з тим, заявник є комунальним підприємством, а відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Також, підприємством не надано суду докази стосовно того, що ними здійснюються необхідні заходи з метою покращення матеріально-фінансового становища.

Зважаючи на вищевикладене, МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» до заяви про розстрочку виконання рішення суду не надано відповідних доказів покращення матеріально-фінансового становища, які слугували підставою для розстрочення рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі № 924/826/20.

Судом також відмічається, що приймаючи рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі № 924/826/20 суд врахував, що згідно п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання. Також суд врахував статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності щодо безперебійного забезпечення тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, проплати заборгованості, беручи до уваги, що сплата пені у повному обсязі зачіпає постачання теплової енергії населенню, суд застосував ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшив розмір нарахованої позивачем пені на 50% задля оптимального балансу інтересів сторін у спорі.

Судом також відмічається, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі № 924/826/20 залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.21. Тому, враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Із зазначеного, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається заявник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище заявника є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Окрім того, заявником не надано доказів стосовно здійснення необхідних заходів з метою покращення матеріально-фінансового становища, що було вказано заявником у заяві про відстрочку виконання рішення.

У рішенні від 29.06.2004р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Суд також зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасним виконання зобов`язань.

Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Судом звертається увага, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у відстрочці виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, за висновком суду, така підстава, як скрутне фінансове становище, не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання відстрочки в розумінні ст. 331 ГПК України.

На переконання суду надання боржнику відстрочки не відповідає (суперечить) принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Одними з елементів такого принципу визначеності є прозорість правової норми та впевненість сторони у її застосуванні. Принцип правової визначеності є невід`ємною складовою принципу верховенства права.

Надання відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного виконання рішення.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи заявника, викладені у заяві не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення заяви відповідача у даній справі.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для відстрочки виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі № 924/826/20 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" від 15.02.2021р. про відстрочення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 17.11.2020 р. у справі № 924/826/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України. Повний текст складено 26.05.2021р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.

1 - до справи,

2 – позивачу, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6);

3–відповідачу, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м.Хмельницький, вул.Пересипкіна,5);