Рішення № 97218159, 26.05.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/496/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Чаплинського сільського споживчого товариства

до фізичної особи-підприємця Палян Михайла Роміковича

про стягнення 39 915,58 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

12.04.2021Чаплинське сільське споживче товариство звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Палян Михайла Роміковича про стягнення 39 915,58 грн орендної плати, з яких 9 870,68 грн за договором № 4 від 15.05.2020 та 30 044,90 грн за договором № 5 від 21.05.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що:

- 15.05.2020 та 21.05.2020 між сторонами укладені договори відповідно № 4 та №5, за якими Відповідач на умовах оренди отримав у тимчасове платне користування торгівельні місця загальною площею 24 кв.м та 72 кв.м;

- торгівельні місця знаходяться на земельній ділянці, яка належить Позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ХС ХVІІІ від 24.02.1994, та відносяться до території ринку;

- 10.06.2020 Відповідачу видані паспорти прив`язки тимчасових споруд до орендованих торгових місць;

- з вересня 2020 року Відповідач припинив сплату орендної плати;

- у зв`язку з невиконанням Відповідачем умов договорів виникла заборгованість за договором № 4 від 15.05.2020 у сумі 9 870,68 грн та за договором № 5 від 21.05.2020 у сумі 30 244,90 грн.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що:

- він заперечує факт підписання актів приймання-передачі «торговельного місця», як це передбачено пунктами 2.2. договорів відповідно до яких орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі;

- копія Державного акту на право постійного користування землею № 50 від 24.02.1994 не має відношення до предмету позову, оскільки в ньому вказано площу земельної ділянки 2,45 га, відсутнє цільове призначення земельної ділянки та її місцезнаходження;

- за довідкою Чаплинської селищної ради № 836/02-19 від 13.05.2021 земельна ділянка на якій розташовані тимчасові споруди, належні йому, за адресою вулиця Грушевського, 75а, смт. Чаплинка площею 72 м2 та 24 м2 належить до земель комунальної власності Чаплинської селищної ради. Відповідно до генерального плану смт. Чаплинка ці земельні ділянки зазначені як проїзд та належать до земель запасу згідно пункту 2 статті 19 Земельного Кодексу України. Належність земельної ділянки до Державного акту на право постійного користування землею (серія ХС ХVІІІ) загальною площею 24 524 м2 встановити неможливо. Селищна рада встановлення меж земельної ділянки в натурі не затверджувала, державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не проводила;

- Позивачем не доведено факт передачі Відповідачу «торговельних місць» та факт належності земельної ділянки під тимчасовими спорудами до плану зовнішніх меж земельної ділянки площею 2,45 га згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 24.02.1994 за № 50.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 15.04.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою Відповідачу встановлені строки (15.05.2021 та 25.05.2021) для надання відзиву на позов та заперечення, Позивачу строк (20.05.2021) для надання відповіді на відзив.

У свою чергу Відповідачем надано відзив на позов, але Позивачем відповідь на відзив до суду не подано.

За змістом відзиву на позов Відповідачем заявлене клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.

За наслідками розгляду цього клопотання, суд зазначає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою від 15.04.2021 судом вже визначений порядок розгляду справи (спрощене провадження) та таке визначення відповідає приписам частини 1 статті 247 та частини 7 статті 250 ГПК України щодо виключності розгляду справи у порядку спрощеного провадження через її малозначність.

Відповідачем також заявлене клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України через непідвідомчість спору господарському суду, оскільки він виник між громадянином Паляном М.Р. та Чаплинським сільським споживчим товариством.

Вирішуючи це клопотання суд зазначає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки Відповідач є суб`єктом господарської діяльності, а укладені договори № 4 та № 5 вказують на досягнення домовленості щодо діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. При цьому у договорах вказано, що Відповідач діяв відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто фактично був суб`єктом господарювання.

Установлені судом обставини спору

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХС ХVІІІ від 24.02.1994 Чаплинському сільському споживчому товариству надано у постійне користування 2,45 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (а.с. 13-14).

15.05.2021 між Чаплинським споживчим товариством Чаплинської споживспілки, виступаючим у якості Орендаря, та фізичною особою-підприємцем Палян Михайлом Роміковичем, як Орендарем, укладений договір оренди торговельного місця № 4 (а.с.29-30), за основними умовами якого сторонами визначено, що:

- предметом договору є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності та/або надання послуг торговельного місця предринкової площі загальною площею 24 м2, що розташована на території ринку за адресою Грушевського 75а (абзац 1 пункту 1.1);

- під поняттям «торговельне місце» у договорі розуміється – торговельна площа, зокрема, змощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлені згідно із планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб`єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах (абзац 2 пункту 1.1);

- Орендодавець передає Орендарю об`єкт оренди протягом 3 робочих днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі (додаток 1), який є невід`ємною частиною цього договору, в якому сторони зазначають стан об`єкта оренди на момент передачі; обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця (пункт 2.1);

- Орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 2.2);

- орендна плата згідно отриманого рахунку вноситься орендарем до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата (пункт 3.1);

- загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 1 260 грн (пункт 3.3);

- Орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 4.3.3);

- договір діє з 21.05.2020 до 20.05.2030 (пункт 6.1.).

21.05.2021 між Чаплинським споживчим товариством Чаплинської споживспілки, виступаючим у якості Орендаря, та фізичною особою-підприємцем Палян Михайлом Роміковичем, як Орендарем, укладений договір оренди торговельного місця № 5 (а.с.27-28), за основними умовами якого сторонами визначено, що:

- предметом договору є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності та/або надання послуг торговельного місця предринкової площі загальною площею 72 м2, що розташована на території ринку за адресою Грушевського 75а(абзац 1 пункт 1.1);

- під поняттям «торговельне місце» у договорі розуміється – торговельна площа, зокрема, змощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб`єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах. (абзац 2 пункт ц 1.1);

- Орендодавець передає Орендарю об`єкт оренди протягом 3 робочих днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі (додаток 1), який є невід`ємною частиною цього договору, в якому сторони зазначають стан об`єкта оренди на момент передачі; обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця (пункт 2.1);

- Орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 2.2);

- орендна плата згідно отриманого рахунку вноситься Орендарем до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата (пункт 3.1);

- загальний розмір орендної плати за місяць користування об`єктом оренди становить 3 780 грн (пункт 3.3);

- Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 4.3.3);

- договір діє з 21.05.2020 до 20.05.2030 (пункт 6.1.).

За твердженнями Позивача він передав Відповідачу торгівельні площі на підставі вказаних договорів.

Проте, за обліковими даними Позивача Відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати за договором:

- № 4 від 15.05.2020 здійснені не у повному обсязі, а саме не сплачено за травень 2020, не в повному обсязі сплачено за червень 2020 та не сплачено за період з вересня 2020 по березень 2021 року на загальну суму 9 870,68 грн;

- № 5 від 21.05.2020 здійснені не у повному обсязі, а саме не в повному обсязі сплачено за липень та серпень 2020 та не сплачено за період з вересня 2020 по березень 2021 року на загальну суму 30 044,90 грн.

Загальна заборгованість за договорами оренди торговельних місць за його розрахунками складає 39 915,58 грн.

Поряд з цим, відповідно до Паспорту прив`язки від 10.06.2020 за реєстраційним № 8/08-02-27/2020, виданого Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Чаплинської районної державної адміністрації, Паляну М.Р. дозволено розмістити споруди для здійснення підприємницької діяльності – трьох павільйонів на земельній ділянці площею 72 м2 за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75а (а.с. 32-34).

Як слідує з Паспорту прив`язки від 10.06.2020 за реєстраційним № 6/08-02-27/2020, виданого Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Чаплинської районної державної адміністрації, Паляну М.Р. дозволено розмістити споруди для здійснення підприємницької діяльності – торгового павільйону на земельній ділянці площею 24 м2 за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75а (а.с. 35-37).

Відповідно до схем розміщення тимчасових споруд вони знаходяться поза територією ринку (а.с. 33, 36 на звороті).

Згідно з довідкою Чаплинської селищної ради № 836/02-19 від 13.05.2021 земельна ділянка на якій розташовані тимчасові споруди, належні Відповідачу, за адресою вулиця Грушевського, 75а, смт. Чаплинка площею 72 м2 та 24 м2 належить до земель комунальної власності Чаплинської селищної ради. Відповідно до генерального плану смт. Чаплинка ці земельні ділянки зазначені як проїзд та належать до земель запасу. Належність земельної ділянки до Державного акту на право постійного користування землею (серія ХС ХVІІІ) загальною площею 24 524 м2 встановити неможливо. Селищна рада встановлення меж земельної ділянки в натурі не затверджувала, державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не проводила.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Установлені судом обставини наявності укладених між сторонами договорів, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.

Так, за статтею 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1); у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (частина 2); об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (частина 3).

Поряд з цим у відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Отже, зі змісту наведених правових норм слідує висновок, що при виникненні правовідносин оренди майна (найму) ключовим є факт передачі майна в оренду.

У даному випадку Позивач вказав, що він передав Відповідачу за вказаними договорами обумовлені торговельні місця, а останній частково сплачував орендну плату. Проте, Відповідач заперечує ці факти та вказує на непідписання актів.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом пунктів 2.1. кожного з договорів факт передачі майна в оренду повинен підтверджуватися складанням відповідного акту приймання-передачі. Обов`язок зі складання актів покладений на Позивача.

Проте, Позивачем не надано доказів складення актів приймання-передачі за кожним з договорів, чим фактично недоведені обставини виконання договорів стосовно передачі майна в оренду.

Поряд з цим, Позивач, хоча і зазначив про часткову сплату Відповідачем орендної плати за договорами, але доказів такої сплати не надав. Відсутність доказів унеможливлює аналіз фактичного виконання умов договорів оренди щодо безпосередньої передачі майна в оренду Відповідачу та вчинення ним дій з користування майном.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до Паспортів прив`язки та довідки Чаплинської селищної ради тимчасові споруди знаходяться на земельних ділянках, які належать до земель комунальної власності та зазначені як проїзд, а тому сумнівним видається правильність визначення у договорах місць розташування торгових місць, як предметів оренди.

Частини 1 та 3 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подачі відповідних доказів.

У постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 Верховний Суд вказав, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктами 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У свою чергу, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у названій постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 зробив висновок щодо застосування вказаної статті, а саме вказав, що:

- стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а тому необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу,

- тлумачення змісту статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Поряд з цим, у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд зробив висновки що:

- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони,

- одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує,

- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський Суд з прав людини наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлені основні принципи оцінки доказів, застосування яких надає можливість суду прийти до певних висновків за результатами розгляду спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінка доказів – це розумова діяльність з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв`язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами.

Метою оцінки доказів є достовірне пізнання фактичної сторони справи та встановлення відносної істини.

Під істиною в судовому процесі слід розуміти відповідність висновків суду фактам об`єктивної дійсності в їх правовому значенні.

Суть категорії «досягнення істини у судочинстві» полягає в об`єднанні таких складових, як:

- з`ясування обставин справи, суб`єктивних прав і обов`язків (пізнавальна діяльність суду і координація ним дій інших суб`єктів доказової діяльності);

- доказування (доказова діяльність осіб, зацікавлених у переконанні суду, сторін, третіх осіб, їх судових представників),

- інформування (доказова діяльність осіб, які сприяють досягненню істини).

Частина 5 статті 236 ГПК України зобов`язує суд при прийнятті рішення повно та всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, надання оцінки всім аргументам сторін є обов`язком суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України» (заява № 10336/02) від 29.10.2005 Суд вказав, що лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу.

Проте, суд вважає, що можливість ненадання відповіді на кожний аргумент сторони повинне сприйматися лише як можливість ненадання відповіді на ті аргументи, які не стосуються предмета доказування, та наявність яких не впливає на законність і обґрунтованість самого рішення. В іншому випадку кожний аргумент повинен бути досліджений та проаналізований.

Отже, виконання вказаних правових норм досягається застосуванням при розгляді справи і прийнятті рішення принципу об`єктивної (судової) істини. Він полягає в обов`язку суду, який не є очевидцем подій та не може претендувати на встановлення об`єктивної істини, з`ясувати усі дійсні обставини, пов`язані із спірними правовідносинами, доведеність яких покладається на сторони, і на їх основі вирішити питання про права і обов`язки сторін спору.

Однак того, що є можливим теоретично, не завжди можна досягти у правозастосовній діяльності. Суд стикається з об`єктивною неможливістю достовірного установлення тих чи інших фактів і змушений вирішувати цивільні справи на підставі їх ймовірного встановлення. Це пов`язано саме із доведеністю сторонами вимог та заперечень.

Встановлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд повинен встановлювати лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів, а їх наявність повинна бути підтвердженою сторонами.

У справі суд проаналізував докази, які надані Позивачем в підтвердження наявності договірних відносин з оренди майна, у зв`язку з чим стверджує, що ним не надано доказів безпосередньої передачі майна в оренду та доказів виконання умов договору обома сторонами (тобто передачі майна в оренду Позивачем та користування майном і сплати орендної плати Відповідачем).

Проте, у своїй сукупності обставини справи, надані сторонами докази, у тому числі довідка Чаплинської селищної ради, надали можливість встановити відносну істину у справі. Проте, її відносність не вказує, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що Відповідач навів більш переконливі аргументи та надав достатні докази стосовно відсутності договірних відносин з оренди за вказаними договорами через їх невиконання Позивачем, яке пов`язане з недоведеністю передачі орендованого майна в оренду.

За таких обставин, через непередання майна в оренду у Відповідача не виник обов`язок зі сплати орендної плати за таке користування, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 280 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін