Рішення № 97218157, 27.05.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/485/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту)

до Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт”,

про стягнення 534 558,01 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

09.04.2021 Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) звернулося з позовом до Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” про стягнення 534 558,01 грн, з яких: 482 964,64 грн основної заборгованості, 23 664,51 грн пені, 22 099,77 грн інфляційних та 5 829,09 грн річних, які нараховані у зв`язку з несвоєчасним невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 58-П-ХЕФ-20/121Р від 03.09.2020 щодо відшкодування вартості використання електричного устаткування, а також 8 018,37 грн судового збору.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- на підставі укладеного договору №58-П-ХЕФ-20/121Р від 03.09.2020забезпечував експлуатаційне та технічне обслуговування електричного устаткування та електричних мереж загального користування, які знаходилися на його балансі та до яких приєднувалися об`єкти Відповідача,

- за умовами договору Відповідач відшкодовує вартість використання електричного устаткування та електричних мереж протягом 5 банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг,

- у даному випадку він направив на адресу Відповідача акт про надані послуги № 5437 від 30.0.92020 супровідним листом № 2360/26-05-03/Вих/26 від 22.10.2020 та відповідно до вхідного штампу Відповідачем був отриманий 23.10.2020,

- отриманий Відповідачем Акт про надані послуги був підписаний та повернутий на адресу Позивача, проте вартість послуг не сплачена,

- 19.02.2021 за вих. № 26-01-01.01-20/8 на адресу Відповідача була направлена претензія, проте відповіді на неї надано не було,

- через наявність заборгованості ним нараховані 23 664,51 грн пені, 22 099,77 грн інфляційних та 5 829,09 грн річних.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що:

- знаходиться у тяжкому економічному становищі, яке унеможливлює своєчасний розрахунок з Позивачем,

- у зв`язку з такими обставинами нарахована пеня є значною, а нарахування інфляційних та річних забезпечує компенсацію понесених збитків,

- між сторонами можливе укладення мирової угоди.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою Відповідачу встановлені строки для надання відзиву на позов (15.05.2021) та заперечення (25.05.2021), а Позивачу строк (20.05.2021) для надання відповіді на відзив.

У свою чергу, Відповідачем надано відзив на позов, а Позивачем – відповідь на відзив.

Разом із відзивом на позов Відповідачем заявлене клопотання про «забезпечення доказів», за змістом якого він просив суд витребувати у Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”:

- його звернення до Міністерства інфраструктури України стосовно погодження Міністерством дій Позивача по збільшенню кредиторської заборгованості та пред`явлення позову про стягнення 534 558,01 грн за невиконання договору від 03.09.2020,

- документів, якими підтверджується погодження Міністерством дій Позивача по збільшенню кредиторської заборгованості та пред`явлення позову про стягнення 534 558,01 грн за невиконання договору від 03.09.2020.

Вирішуючи подане клопотання суд зазначає, що воно сприймається судом як клопотання про витребування доказів, а не забезпечення доказів, що не є тотожними процесуальними діями.

У відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Безпосередньо визначення доказів надане у статті 73 того ж Кодексу. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору.

У даному випадку Відповідач просить суд витребувати письмові докази, але не вказує які саме, оскільки звернення до Міністерства та погодження ним певної пропозиції повинні бути письмовими у певних документах. При цьому назви та дати таких документів Відповідач не наводить.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи за принципом диспозитивності сторін, що при вирішенні клопотання про витребування доказів означає розгляд справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, при цьому збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, за частиною 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, витребування доказів за власною ініціативою суду можливе лише у випадку наявності сумніву у добросовісності здійснення процесуальних прав та обов`язків сторонами справи.

Підсумовуючи наведені обставини та правові положення суд вважає, що заявлене клопотання не є обґрунтованим, не стосується конкретних письмових доказів (документів), які підлягали б витребуванню судом, а безпосередньо сам факт погодження збільшення кредиторської заборгованості взагалі не впливає на вирішення даного спору. У зв`язку з цим клопотання задоволенню не підлягає.

Установлені судом обставини

03.09.2020 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту), виступаючим у якості Адміністрації, та Державним підприємством “Херсонський морський торговельний порт”, як Підприємством, був укладений договір № 58-П-ХЕФ-20/121Р (а.с. 13-26), за умовами якого:

- Адміністрація, протягом строку дії договору, забезпечувала експлуатаційне та технічне обслуговування електричного устаткування та електричних мереж загального користування, які знаходились на її балансі та до яких приєднались об`єкти Підприємства (пункт 1.1.);

- Підприємство зобов`язалося відшкодувати вартість використання електричного устаткування, електричних мереж загального користування та змінних (додаткових) витрат в період з 01.01.2020 до 14.02.2020 (без урахування змінних (додаткових) витрат у період з 15.02.2020 до 22.04.2020 та без урахування змінних (додаткових) витрат у період з 23.04.2020 до 12.05.2020) (пункт 1.2.);

- загальна вартість відшкодування за використання електричного устаткування, електричних мереж загального користування становить 482 964,64 грн (пункт 2.1.);

- Підприємство відшкодовує вартість використання електричного устаткування та електричних мереж загального користування протягом 5 банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг (пункт 2.3.);

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язано по договору Адміністрація має право стягнути з Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 4.2.).

Як слідує з Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5437 від 30.09.2020 (а.с. 29) Позивач надав Відповідачу послуги з використання електричного устаткування та електричних мереж загального користування на загальну суму 482 964,64 грн. Акт підписаний обома сторонами.

Відповідно до рахунку на оплату № 1456 від 30.09.2020 (а.с. 28) Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг на загальну суму 482 964,64 грн.

За твердженнями Позивача з метою підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5437 від 30.09.2020 та оплати вартості послуг він 22.10.2020 направив Відповідачу супровідним листом № 2360/26-05-03/Вих/26 (а.с. 27) відповідні документи, у тому числі і Акт та Рахунок, які останнім отриманні 23.10.2020 за вхідним № 3172/01-24.

У свою чергу, Відповідач Акт здачі-прийняття робіт № 5437 підписав та повернув Позивачу, але вартість наданих послуг не сплатив.

Також Позивачем на адресу Відповідача 19.02.2021 за вих. № 26-01-01.01-20/8 направлена претензія, яка залишена без реагування.

Через наявну заборгованість відповідно до розрахунку Позивач нарахував Відповідачу за період з 05.11.2020 по 31.03.2021 пеню у сумі 23 664,51 грн, інфляційні у сумі 22 099,77 грн та річні у сумі 5 829,09 грн.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, за статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Водночас у відповідності до статті 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку за умовами пункту 2.3. договору Відповідач зобов`язаний відшкодовувати вартість використання електричного устаткування та електричних мереж загального користування протягом 5 банківських днів з дати підписання Актів наданих послуг, на підставі виставлених рахунків.

Отже, за укладеним між сторонами договором Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу вартість отриманих послуг за складеним актом здачі-прийняття робіт протягом 5 банківських днів з дати його підписання.

У даному випадку Позивач надав Відповідачу послуги, пов`язані з експлуатаційним та технічним обслуговуванням електричного устаткування та електричних мереж загального користування, які знаходились на його балансі та до яких приєднувались об`єкти Відповідача, про що 30.09.2020 склав відповідний Акт здачі-прийняття робіт № 5437, підписав його та направив Відповідачу супровідним листом № 2360/26-05-03/Вих/26 від 22.10.2020.23.10.2020 Акт був отриманий Відповідачем за вх. № 3172/01-24, що вбачається з відповідної відмітки на супровідному листі.

Відповідач підписав та повернув, зазначений Акт, а тому за умовами договору він вважається погодженим та ним підтверджено виконання Позивачем зобов`язань за договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг у сумі 482 964,64 грн, порушив взяте на себе зобов`язання.

При цьому, посилання Відповідача на тяжкий економічний стан та можливість укладення мирової угоди не впливають на виконання ним обов`язку зі своєчасного та повного розрахунку за отримані послуги.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 23 664,51 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме відповідно до частини 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, в пункті 4.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної оплати за надані послуги.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність її розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.

Суд зазначає, що Позивачем у періоді з 11.12.2020 по 21.01.2021 не враховано кількість днів у 2021 році, а саме 365 днів, та помилково здійснено ділення на 366 днів за весь період.

З урахуванням викладеного судом здійснено власний розрахунок пені за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365(366) х (кількість прострочених днів):100; у зв`язку з чим пеня складає:

- 482 964,64 грн (за період з 05.11.2020 по 31.12.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 57 днів : 100 = 9 025,90 грн;

- 482 964,64 грн (за період з 01.01.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 63 дні : 100 = 10 003,32 грн;

- 482 964,64 грн (за період з 05.03.2021 по 31.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 27 днів : 100 = 4 644,40 грн.

Таким чином загальна сума пені складає 23 673,62 грн, як сума чисел 9 025,90 грн, 10 003,32 грн та 4 644,40 грн. Проте, оскільки Позивачем заявлено до стягнення 23 664,51 грн пені, то суд позбавлений можливості самостійно збільшувати її розмір.

За таких обставин стягненню підлягає сума пені, заявлена Позивачем, а саме 23 664,51 грн.

При цьому суд вказує, що посилання Відповідача на можливість зменшення пені на 90 відсотків є необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, за статтею 233 ГК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у випадку, коли вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Отже, для зменшення суми пені повинна бути наявність надмірності її нарахування у порівнянні зі збитками Позивача, які фактично складають суму основної заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язання Відповідачем.

У даному випадку сума основної заборгованості становить 482 964,64 грн, а тому нарахована сума пені у розмірі 23 664,51 грн не є надмірно значною по відношенню до такої суми.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 5 829,09 грн та інфляційних у сумі 22 099,77 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365(366); у зв`язку з чим річні складають:

- 482 964,64 грн (за період з 05.11.2020 по 31.12.2020) х 3% х 57 днів : 366 днів = 2 256,47 грн;

- 482 964,64 грн (за період з 01.01.2021 по 31.03.2021) х 3% х 90 днів : 365 днів = 3 572,62 грн;

Таким чином загальна сума річних складає 5 829,09 грн, як сума чисел 2 256,47 грн та 3 572,62 грн.

За таких обставин Позивач правомірно заявив вимоги про стягнення 5 829,09грн річних.

Суд, перевірив розрахунки щодо стягнення інфляційних, у зв`язку з чим зазначає, що Позивачем помилково визначений індекс інфляції за період нарахування з 05.11.2020 по 31.03.2021 на рівні 1,046.

Так, індекс інфляції обраховується шляхом множення індексів інфляції за період та у даному випадку становить: 101,3% (в листопаді 2020) х 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (в січні 2021) х 101% (в лютому 2020) х 101,7% (в березні 2021) = 106,35% або 1,0635.

Судом здійснений арифметичний розрахунок інфляційних за період з 05.11.2020 по 31.03.2021 на суму заборгованості 482 964,64 грн за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період – сума заборгованості.

Таким чином інфляційне збільшення становить 30 668,25 грн з розрахунку: 482 964,64 грн х 106,35% - 482 964,64 грн;

Позивачем заявлено до стягнення 22 099,77 грн інфляційних, тому саме ця сума підлягає стягненню, оскільки суд позбавлений можливості самостійно збільшити суму стягнення.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні у вказаних сумах.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 482 964,64 грн основної заборгованості, 23 664,51 грн пені, 22 099,77 грн інфляційних та 5 829,09 грн річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 63529048 від 30.03.2021 у сумі 8 018,37 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 01125695) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Херсонської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 38728533) – 482 964,64 грн основної заборгованості, 23 664,51 грн пені, 22 099,77 грн інфляційних, 5 829,09 грн річних та 8 018,37 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін