Рішення № 97218014, 18.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/78/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Кредитної спілки "САМОПОМІЧ", м. Харків до 1. Приватного підприємства Виробничої фірми "Будпроект", м. Харків; , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Геофізсервіс", м. Харків про про стягнення коштів 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: 1. Фізична особа ОСОБА_1 , м. Харків; 2. Фізична особа ОСОБА_2 , м. Харків за участю представників:

позивача - Новікова В.В. (довіреність № б/н від 01.01.2021 р.);

першого відповідача - Стрілець І.В. (паспорт серія НОМЕР_1 від 06.04.2000 р.), Полякова В.В. (ордер серія ХВ № 331295 від 06.05.2021 р.);

другого відповідача - не з`явився;

третіх осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2021 р. до господарського суду Харківської області звернулась Кредитна спілка "САМОПОМІЧ" з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з Приватного підприємства Виробничої фірми "Будпроект" на користь Кредитної спілки "САМОПОМІЧ" грошові кошти у загальній сумі 111667,00 грн. (де: - за договором № 32-06/19 від 07.06.2019 р. у розмірі 49872,00 грн.; - за договором № 33-06/19 від 20.06.2019 р. у розмірі 17000,00 грн.; - за договором № 34-06/19 від 26.06.2019 р. у розмірі 7892,00 грн.; - безпідставно отримані кошти у розмірі 17010,00 грн.; - безпідставно отримані кошти у розмірі 19893,00 грн.);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Геофізсервіс" на користь Кредитної спілки "САМОПОМІЧ" безпідставно отримані грошові кошти у загальному розмірі 11965,00 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства Виробничої фірми "Будпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Геофізсервіс" на користь Кредитної спілки "САМОПОМІЧ" судові витрати, в тому числі - судовий збір, сплачений за подання даного позову, у розмірі 2102,00 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.01.2021 р. було залишено позовну заяву без руху у зв`язку з ненаданням Позивачем доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 21.01.2021 р. відкрито провадження у справі з ухваленням розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням її до розгляду на 04.02.2021 р. о 11:00.

Ухвалою суду від 04.02.2021 р. підготовче засідання відкладено на 18.02.2021 р. о 10:45. Ухвалою суду від 18.02.2021 р. підготовче засідання відкладено на 04.03.2021 р. о 11:30.

Ухвалою суду від 04.03.2021 р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 08.04.2021 р. та підготовче засідання відкладено на 18.03.2021 р. о 11:30.

Судом задоволено клопотання ПП "Виробничої фірми "Будпроект" про залучення до участі у справі третіх осіб, про що постановлено ухвалу від 18.03.2021, залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Фізичну особу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а підготовче засідання відкладено на "06" квітня 2021 р. о 11:30.

Ухвалою суду від 06.04.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.04.2021 р. о 10:45. Ухвалою суду від 20.04.2021 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 06.05.2021 р. о 11:00. Ухвалою суду від 06.05.2021 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 18.05.2021 р. о 11:15.

Представник Позивача у судове засідання з`явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представники Першого Відповідача у судове засідання з`явились, 15.03.2021 р. через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву (вх. № 5844), в якому просить в позові відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що згідно договору № 32-06/19 від 07.06.2019 р. виконавець зобов`язується виконати за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити наступну роботу: ДК 021:201571320000-7 - Послуги з інженерного проектування (розробка проектно-кошторисної документації для виконання реконструкції нежитлового приміщення та улаштування окремого входу за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 148-А, літ. "А-9" у відповідності з ДСТУ БД.1.1-1:2013.). 1-й Відповідач розробив проектно-кошторисну документацію та доводи Позивача про те, що роботи не виконані та не переданий проект не відповідають дійсності.

Також Відповідач зазначає, що Позивач надав пояснення у справі № 643/11512/19, що розглядалась Московським районним судом м. Харкова та зазначив, що він подав через ЦНАБ в ДАБІ відповідні повідомлення про початок робіт у липні 2019 р. та мав право виконувати будівельні роботи. Для подання документів до ДАБІ необхідно було надати проектну документацію.

Як стверджує Відповідач, договір № 33-06/19 від 20.06.2019 р., укладений між сторонами передбачав узгодження документів у ДАБІ, який виконано в повному обсязі. За договором № 34-06/19 від 26.06.2019 р. на виконання вишукувальних робіт були виконані роботи, а звіт передбачений у п. 3.1. договору, не був зареєстрований, оскільки для його реєстрації необхідно мати затверджені містобудівні умови, які надаються замовником.

Згідно поданого у ДАБІ Декларації про початок виконання будівельних робіт були надані кваліфікаційні сертифіковані документи фахівця, який здійснює технічний нагляд за веденням робіт на майданчику будівництва, до введення його в експлуатацію. Подальші роботи щодо виконання договору підряду № 11/09-19 від 19.ю09.2019 р. були призупинені згідно припису ДАБІ, а пізніше стало відомо, що роботи неможливо розпочати у зв`язку з ухвалою Московсчького районного суду м. Харкова в порядку забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи.

Другий Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Ухвали, які направлялись йому поштою, були повернуті з поміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Треті особи в судові засідання не з`явились, але 06.05.2021 р. від третьої особи ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх. № 10218), в яких вказує, що позов Кредитної спілки "Самопоміч" підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

07.06.2019 р. між Кредитною спілкою "Самопоміч" (Замовником) та Приватним підприємством виробничою фірмою "Будпроект" (Виконавцем) було укладено договір № 32-06/19, згідно п. 1.1. якого виконавець зобов`язався виконати за завданням замовника, а замовник - прийняти та оплатити наступну роботу: ДК 021:2015 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування (розробка проектно-кошторисної документації для виконання реконструкції нежитлового приміщення та улаштування окремого входу за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 148-А, літ. "А-9" у відповідності з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Відповідно до п. 1.2. договору, результатом робіт є проектно-кошторисна документація з позитивним експертним звітом.

Згідно п. 1.3. договору, 1-й Відповідач зобов`язався виконати передбачені договором роботи згідно з затвердженим в установленому порядку кошторисом і здати замовнику протягом 45 календарних днів з моменту укладення договору.

За п. 3.3. договору, дата завершення робіт - 10.08.2019 р.

Згідно п. 3.6. договору, після закінчення проведення робіт виконавець передає замовнику проект у 4-х примірниках та на електронному носії акт здачі-приймання виконаних робіт. В подальшому Позивач сплатив Відповідачу-1 грошові кошти в сумі 49872,00 грн. як повну ціну договору згідно п. 2.1.:

- на підставі рахунку № 32/19 від 12.07.2019 р. платіжними дорученнями № 8 від 13.06.2019 р. та № 19 від 12.07.2019 р.;

- на підставі рахунку № 39/19 від 26.07.2019 р. платіжним дорученням № 27 від 26.07.2019 р.;

- на підставі рахунку № 36/19 від 07.08.2019 р. платіжним дорученням № 32 від 07.08.2019 р.

Але 1-й Відповідач свої зобов`язання не виконав (не виконав роботи та не передав Позивачу відповідний проект з актом здачі-приймання виконаних робіт).

20.06.2019 р. між Кредитною спілкою "Самопоміч" та Приватним підприємством виробничою фірмою "Будпроект" було укладено договір № 33-06/19 про надання послуг з інженерного проектування, а саме: узгодження дозвільних документів в державних архітектурно-будівельних інспекціях, органах містобудування та архітектури по об`єкту, згідно якого Відповідач зобов`язувався виконати передбачені договором роботи протягом 30 календарних днів з моменту укладання цього договору. Позивач на рахунок 1го Відповідача сплатив 17000,00 грн. платіжним дорученням № 14 від 21.06.2019 р. та № 26 від 22.07.2019 р. по рахунку № 33/19 від 22.07.2019 р., але Відповідач свої зобов`язання не виконав та сплачені кошти не повернув.

26.06.2019 р. між Кредитною спілкою "Самопоміч" та Приватним підприємством виробничою фірмою "Будпроект" було укладено договір № 34-06/19 на виконання вишукувальних робіт, згідно умов якого Позивач доручає, а Відповідач бере на себе виконання інженерно-геодезичних робіт по об`єкту, які здійснюються у відповідності з технічними завданнями і календарним планом робіт та кошторисом, які є невід`ємною частиною договору. За результатами виконання вишукувальних роьбіт Відповідач 1 надає Позивачу звіт про інженерно-геодезичні вишукування, топо-геодезичні вишукування М 1:500, М 1:2000, узгодження в службі місцевого кадастру м. Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, інженерних службах м. Харкова в кількості два оригінальних примірника, скріплених підписом та відбитком печатки в строк до 03.07.2019 р. Позивач на рахунок Відповідача сплатив 7892,00 грн. платіжними дорученнями № 55 від 26.06.2019 р. та № 28 від 26.07.2019 р. по рахунку № 34/19 від 22.07.2019 р., але Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав та сплачені кошти не повернув.

Перший Відповідач на адресу Позивача надіслав договір на здійснення авторського нагляду № 47/06-19 від 18.06.2019 р. про здійснення Першим Відповідачем авторського нагляду під час реконструкції об`єкта Позивача за ціною договору 17010,00 грн. Але цей договір не було підписано Відповідачем 1 ані з використанням електронного цифрового підпису, ані в подальшому у звичайний спосіб. За даним договором Позивач помилково сплатив 17010,00 грн. платіжними дорученнями № 20 від 16.07.2019 р. та № 29 від 26.07.2019 р. Але роботи не були виконані та сплачені грошові кошти не повернуті.

Також Першим Відповідачем на електронну пошту Позивача було надіслано проект договору підряду № 11/09-19 від 19.09.2019 р., згідно розд. 1 якого Відповідач 1 зобов`язався надати Позивачу послуги з інженерного проектування у відповідності до проектно-кошторисної документації з договірною ціною 27323,00 грн. (п. 3.1.), завершивши їх до 15.10.2019 р. (п. 2.1.). Цей договір Першгим Відповідачем не був підписаний ані з використанням електронного цифрового підпису, ані в подальшому у звичайний спосіб. Позивач 19.09.2019 р. перерахував Відповідачу 1 суму 19893,00 грн. платіжним дорученням № 37, але Відповідач ніяких послуг не надав, грошові кошти не повернув.

ТОВ "Торгова компанія "Геофізсервіс" в особі директора Стрілець Ірини Віталіївни на електронну пошту Позивача було направлено проект договору № 27/06-19 від 17.06.2019 р., згідно умов якого Відповідач 2 зобов`язався здійснювати технічний нагляд за об`єктом будівництва. Цей договір 2м Відповідачем не було підписано ані з використанням електронного цифрового підпису, ані в подальшому у звичайний спосіб. Позивач 10.07.2019 р. помилково перерахував 11965,00 грн. платіжним дорученням № 17. Технічнйи нагляд за цим договором не здійснювався та грошові кошти не були повернуті.

Позивач на адресу Відповідачів надсилались претензії № 79, 80 від 09.10.2019 р. та інвентаризаційні повідомлення № 88, 89 від 29.11.2019 р., але Відповідачами роботи виконані не були, послуги не надано, грошові кошти не повернені.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистом немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає якно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Ст. 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проекту або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 890 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доводи Відповідача не спростовують доводів Позивача (а.с. 10-11, 13, 15, 18-19, 22-27).

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у разі задоволенні позову покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми "Будпроект" (61003, м. Харків, вул. Короленка, 25, прим. 2-26, код 33020783) на користь Кредитної спілки "Самопоміч" (61146, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 148-А, оф. 4, код 22684157) грошові кошти в сумі 49872,00 грн. (за договором № 32-06/19 від 07.06.2019 р.); грошові кошти в сумі 17000,00 грн. (за договором № 33-06/19 від 20.06.2019 р.); грошові кошти в сумі 7892,00 рн. (за договором № 34-06/19 від 26.06.2019 р.); безпідставно отримані кошти в сумі 36903,00 грн. та судовий збір в розмірі 1898,57 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Геофізсервіс" (61003, м. Харків, вул. Короленка, 25, прим. 2-26, код 33734034) на користь Кредитної спілки "Самопоміч" (61146, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 148-А, оф. 4, код 22684157) безпідставно отримані кошти в сумі 11965,00 грн. та судовий збір в розмірі 203,43 грн.

Повне рішення складено "27" травня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін