Рішення № 97217671, 19.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 справа № 914/2667/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз”, м. Луцьк,

до відповідача: Західного міжобласного територіального Антимонопольного комітету України, м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гулака Артемовського, 1 м.Луцьк”, м. Луцьк,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Луцьк,

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Луцьк,

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Луцьк,

предмет позову: визнання недійсним і скасування пунктів 1, 2, 3 рішення № 63/74-р/к від 06.08.2020 року,

підстава позову: прийняття рішення внаслідок неповного з`ясування обставин, недоведеність обставин, невідповідність висновків обставинам справи,

за участю представників:

позивача: Бандирський Андрій Стефанович - адвокат, довіреність № 007.1Др-102-1220 від 30.12.2020 року,

відповідача: Оленюк Сергій Леонідович - довіреність № 63-03/13д від 24.06.2020 року,

третьої особи 1: не з`явився,

третьої особи 2: не з`явився,

третьої особи 3: не з`явився,

третьої особи 4: не з`явився.

ПРОЦЕС

13.10.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування пунктів 1, 2, 3 рішення № 63/74-р/к від 06.08.2020 року.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 17.11.2020 року відкрито провадження у справі № 914/2667/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду.

27.01.2021 року від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі у статусі третьої особи на стороні Відділення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк”, громадян Стирко Н.І., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яке задоволено судом 04.02.2020 року.

У судовому засіданні 24.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 19.05.2021 року з`явилися представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача стосовно позовних вимог заперечив. Треті особи явку представників повторно не забезпечили, причин неявки не повідомили, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк” та Сінкевич Т.Ф. отримали ухвалу суду про судове засідання 19.05.2021 року 05.05.2021 року та 12.05.2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з незалежних від суду причин не отримали кореспонденцію суду у точці видачі, хоча така знаходиться у точці видачі з 04.05.2021 року.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що систематична неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач оскаржує пунктів 1, 2, 3 рішення Західного міжобласного територіального Антимонопольного комітету України № 63/74-р/к від 06.08.2020, якими

визнано, що акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу у 20017-2018 роках в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується Товариством для надання послуг (п. 1);

визнано, що дії акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», які полягають у недопущені до встановлення протягом 2017-2018 років приладів обліку газу при наявності документів, згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, щ використовується АТ «Волиньгаз» для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу (п. 2);

накладено на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» за порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, штраф у розмірі 68 000 гривень.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті рішення не досліджувалось питання встановлення вартості робіт при встановленні лічильників різного типу, не досліджувалось питання встановлення загальнобудинкових ВОГ, порядок визначення обсягів спожитого природного газу, розмір оплати за спожитий природний газ (який визначає постачальник, а не Товариство). Також взагалі не досліджувався суміжний конкурентний ринок приладів обліку природного газу та, як питання щодо проведення перевірки працездатності вузла обліку чи його складових може призвести до усунення з ринку суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізації лічильників роторного типу, та як наслідок, до обмеження конкуренції на вказаних ринках.

На переконання позивача, відповідач не довів, які саме дії вчинив позивач, що полягають у недопущенні до встановлення протягом 2017-2018 років лічильників газу при наявності документів (сертифікати відповідності, експертні висновки), згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Також позивач зазначає, що висновки у справі зроблені в тому числі і на підставі подання Відділу досліджень і розслідувань у Волинській області від 28.06.2020 року № 63-03/142п, яке позивачу не надсилалось у встановленому порядку. Згідно з висловленою позивачем позицією відповідач також не уповноважений встановлювати правильність повірки лічильників і для прийняття оскаржуваного рішення повинен був призначити експертизу, проте, таких дій не вчинив.

Відповідач стосовно позовних вимог заперечує та зазначає, що обставини, викладені в оскаржуваному рішенні, досліджувались в комплексі, що характерно для роботи відповідного органу. Щодо надіслання позивачу іншого подання, а не того, про розгляд якого вказано в оскаржуваному рішенні, то відповідач стверджує про допущення технічної помилки при виготовленні подання та тексту рішення. Процедурних порушень, зокрема, в частині знаходження матеріалів справи в іншому територіальному відділенні відповідача, також тне допущено, адже розпочату Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, передано для розгляду Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Треті особи ОСОБА_3 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гулака Артемовського, 1 м.Луцьк” надали письмові пояснення стосовно безпідставності позовних вимог. Інші треті особи позицій стосовно позовних вимог не висловили.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

31.01.2018 року Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розпочато розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у зв`язку з наявністю в діях публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (43000, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) щодо недопущення до встановлення без проведення перевірки лічильників газу на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника з порушенням порядку, визначеного Кодексом газорозподільних систем, та неприйнятті на облік Товариством лічильників, внесених до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті 13 і пунктом 2 статті 50, Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Волиньгаз» для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу.

Про початок розгляду справи повідомлено ОСББ «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк» листом від 06.02.20218 року.

Звернення ОСББ «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк» від 07.11.2016 року, від 17.11.2016 року, від 29.12.2016 року, від 04.04.2017 року, 27.06.2017 року, від 04.09.2017 року, від 13.11.2017 року, адресовані Волинському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, наявні у матеріалах справи. Зокрема, таких звернень вбачається обговорення можливості встановлення в будинку заявника індивідуальних лічильників газу. Серед іншого, в останньому зверненні зазначено про висновки ПАТ «Волиньгаз» щодо непридатності придбаних споживачами індивідуальних лічильників газу роторного типу G 1,6 ЕГЛ та про протилежні висновки щодо тих самих лічильників за наслідками незалежної експертизи в ДП «Укрметртестстандарт».

Супровідним листом від 03.07.2020 року № 63-02/2774 відповідачем надіслано позивачу подання «Про попередні висновки у справі № 63/7-02-49-2020/02-18 від 01.07.2020 р № 63-03/118п і витяг з розпорядження «Про прийняття до розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 25.06.2020 р. № 63/47-рп/к». У супровідному листі також запропоновано розглянути подання і надати зауваження і пропозиції щодо його змісту для врахування в рішенні у справі, прийняття якого відбудеться на засіданні адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 30.07.2020 року, а також вказано, що розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 червня 2020 р. № 63/47-рп/к справу № 02-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийнято до свого розгляду та присвоєно новий № 63/7-02-49-2020/02-18.

Із тексту подання від 25.06.2020 р. № 63/47-рп/к вбачається, зокрема, що підставою для початку розгляду справи було надходження протягом жовтня - листопада 2017 року до територіального відділення звернення від об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк», від побутових споживачів газу - громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії публічного акціонерного товариства «Волиньгаз», що полягали у створенні перешкод у встановленні приладів обліку газу G 1,6 ЕГЛ роторного типу, виробництва ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод».

Листом від 16.07.2020 року вих. № 63-02/3032 відповідачем повідомлено позивача, що засідання адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по прийняттю рішення у справі № 63/7-02-49-2020/02-18 відбудеться 06.08.2020 року о 13:30 год.

Позивачем надано відповідачу пояснення на подання від 01.07.2020 р № 63-03/118п про попередні висновки у справі.

Супровідним листом від 17.08.2020 року вих. № 6302/3437 позивачу надіслано рішення відповідача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 06.08.2020 року (отримано 20.08.2020 року), повідомлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов`язковими до виконання, що штраф сплачується у двомісячний строк з дня одержання рішення; що протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу, штраф, який накладений на суб`єкта згідно з рішенням, зараховується до загального фонду Державного бюджету України на рахунок, відкритий в управлінні Державної казначейської служби України.

Із позовом до Господарського суду Львівської області Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” звернулося 13.10.2020 року (позовна заява подана нарочно через канцелярію суду), тобто в межах визначеного законом (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції») строку.

Так, згідно з рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 р. № 63/74-р/к останньою розглянуто матеріали справи № 63/7-02-49-2020/02-18 та подання Відділу досліджень і розслідувань у Волинській області від 28.06.2020 року № 63-03/142п.

Як і в поданні від 01.07.2020 року, в оскаржуваному рішенні вказано, що підставою для початку розгляду справи було надходження протягом жовтня - листопада 2017 року до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України звернення від об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гулака Артемовського. 1 м. Луцьк» від побутових споживачів газу - громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на дії публічного акціонерного товариства «Волиньгаз», що полягали у створенні перешкод у встановленні приладів облік газу G 1,6 ЕГЛ роторного типу.

Відповідно до рішення від 06.08.2020 року визнано, що акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (ідентифікаційний код 03339459) займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу у 2017-2018 роках в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується Товариством для надання послуг (п. 1 резолютивної частини рішення); визнано, що дії акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (ідентифікаційний код 03339459), які полягають у недопущенні до встановлення протягом 2017 - 2018 років приладів обліку газу при наявності документів, згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 етапі 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ «Волиньгаз» для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу (п. 2 резолютивної частини рішення); за порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (ідентифікаційний код 03339459) штраф у розмірі 68 000 гривень.

Із рішення вбачається таке:

- АТ «Волиньгаз» здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 25.03.2019 року №1). Товариство є юридичною особою за законодавством України, має найменування, самостійний баланс, круглу печатку та штампи зі своїм найменуванням, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» та Публічного акціонерного товариства «Вольньгаз». Метою діяльності товариства є отримання прибутку. Основним видом діяльності АТ «Волиньгаз» є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. Відтак, АТ «Волиньгаз» у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб`єктом господарювання, і до нього можливе застосування положень цього Закону;

- АТ «Волиньгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території, визначеної постановою НКРЕКП від 19.06.2017 № 813 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Волиньгаз»» та відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії. В межах території Волинської області, де розташована газорозподільна система АТ «Волиньгаз», відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу;

- відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» АТ «Волиньгаз» за результатом діяльності у 2017 - 2018 роках є суб`єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище па ринку розподілу природного газу в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується Товариством для надання послуг.

У оскаржуваному рішенні відповідачем встановлено зловживання АТ «Волиньгаз» монопольним становищем на ринку з урахуванням таких обставин:

1. відповідно до колективного звернення громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заява про допомогу у встановленні газових лічильників за власні кошти від 21.09.2017 року долучена відповідачем до відзиву) за власні кошти придбали індивідуальні прилади обліку газу, у встановленому порядку розробили проектну документацію на реконструкцію газових мереж та погодили її з АТ «Волиньгаз». Перед встановленням лічильника у точці обліку у липні 2017 року товариство з власної ініціативи зобов`язало побутових споживачів провести перевірку приладу обліку на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника у відділі лабораторних вимірювань товариства. Без проведення такої перевірки прилад не допускався до встановлення. За результатами перевірки прилади обліку заявників було визнано такими, шо не пройшли перевірки та не підлягають встановленню. Громадянина ОСОБА_5 про зазначену обставину товариство повідомлено листом від 17.07.2017 року № ВЛВ - 02-07 (відповідний лист долучений до відзиву).

2. Заявники направили лічильники обліку газу на перевірку виробнику - ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод». Відповідно до протоколів повірки лічильників газу від 06.09.2017 року прилади визнано придатними до експлуатації. Метрологічну повірку приладів підтверджено держповірником ДП «Вінницястандартметрологія». Відповідачем долучено висновки ДП «Укрметртестстандарт» від 09.11.2017 року за результатами експертної повірки лічильника газу G 1.6, ЕГЛ–Т-50-м зав. № 0072531, № 0071560, № 0067419, № 0064712, відповідно до яких лічильники визнано придатними для застосування в законодавчо регульованій сфері для обліку природного газу.

3. Товариство повторно зобов`язало скаржників провести перевірку лічильника на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника, за результатами якої прилади обліку повторно визнано такими, шо не підлягають встановленню.

4. Інший громадянин - ОСОБА_3 придбала прилад обліку газу виробництва ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод» зі заводським № 67796, який згідно з паспортом пройшов 21.03.2017 року первинну повірку на заводі-виробнику та був визнаний придатним для експлуатації. Придбаний лічильник було передано заявницею для встановлення. Проте, АТ «Волиньгаз» за власною ініціативою зобов`язав здійснити перевірку приладу обліку на відповідність метрологічним характеристикам заводу - виробника у липні 2017 року і листом від 20.07.2017 року № ВЛВ-05-07 товариство повідомило заявницю, що за результатами перевірки лічильник не підлягає встановленню - виявлено похибку вимірювання на мінімальній витраті, яка перевищує допустиму (лист долучений до відзиву).

5. Заявниця направила прилад обліку газу виробнику ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод» і відповідно до протоколу повірки лічильника газу № 017802 від 16.08.2017 року, здійсненої ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод», прилад обліку придатний до експлуатації. Заявниця повторно надала прилад обліку АТ «Волиньгаз», який за результатами перевірки на відповідність метрологічним характеристикам заводу вдруге було визнано непридатним для експлуатації. Як вбачається із матеріалів відзиву на позовну заяву, 20.10.2017 року ОСОБА_3 звернулась до територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про зловживання монопольним становищем на ринку.

6. Крім цього, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк» у жовтні 2017 року надано АТ «Волиньгаз» 22 індивідуальні прилади обліку газу роторного типу G 1.6 ЕГЛ для перевірки на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника. За результатами перевірки товариство визнало всі прилади обліку непридатними для встановлення та експлуатації. Про непридатність приладів обліку для встановлення та експлуатації товариство повідомило листом від 09.10.2017 року № ВЛВ-10-10.

7. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк» звернулось до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» щодо проведення експертної повірки чотирьох лічильників роторного типу G 1.6 ЕГЛ зав. № 0067419, № 0071560. № 0064712, № 0072531, які визнані придатними дія застосування в законодавчо регульованій сфері метрології для обліку природного газу.

8. Відтак, товариством перед встановленням монтажними організаціями у точці вимірювання індивідуальних приладів обліку газу запроваджено перевірку приладів на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника, і внаслідок таких протягом липня - жовтня 2017 року 27 приладів обліку газу заявників роторного типу G 1.6 ЕГЛ (що становить 100 % від приладів обліку роторного типу G 1.6, що були передані на перевірку) були визнані товариством непридатними для встановлення та експлуатації. Водночас, позачергова метрологічна повірка виробником ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод» та експертна повірка ДП «Укрметртестстандарт» підтверджувала відповідність метрологічних характеристик приладів обліку та визнавала їх придатними для експлуатації.

9. Після проведення експертної повірки приладів газу ДП «Укрметртестстандарт» товариство надало ОСББ «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк», громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дозвіл на встановлення лічильників ЕГЛ G 1.6. Остаточно прилади обліку були введені в експлуатацію протягом квітня - травня 2018 року. Під час розгляду справи Територіальним відділенням товариство прийняло в експлуатацію ЗВТ (які у попередні періоди не пройшли перевірку) побутових споживачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

10. Враховуючи, що за результатами позачергових експертних перевірок лічильників роторного типу ЕГЛ G1.6 вказані прилади обліку визнані компетентними установами придатними до експлуатації, всі дії АТ «Волиньгаз», направлені на недопущення до встановлення та прийняття на облік товариства лічильників роторного типу, є неправомірними та призвели до ущемлення прав побутових споживачів на вільний вибір придбавати засоби обліку природного газу, внесені до Реєстру за конкурентними цінами, що, в свою чергу, може мати наслідки на суміжному конкурентному ринку приладів обліку природного газу та може призвести до усунення з ринку суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізацію лічильників роторного типу, та як наслідок, до обмеження конкуренції на вказаних ринках.

11. Тому відповідач зробив висновки, що дії АТ «Волиньгаз», які полягають у недопущенні до встановлення протягом 2017 - 2018 років лічильників газу при наявності документів (сертифікати відповідності, експертні висновки), згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ «Волиньгаз» для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу.

Приймаючи таке рішення, відповідач проаналізував і спростовував пояснення АТ «Волиньгаз».

Зокрема, відхилення заперечень товариства відповідач аргументував тим, що АТ «Волиньгаз» є суб`єктом природної монополії на ринку розподілу природного газу, тобто у нього відсутні конкуренти, а згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку суб`єкт господарювання, у якого відсутні конкуренти, тобто який займає монопольне (домінуюче) становище має можливість самостійно визначати умови обороту товарів на ринку, в даному випадку - на ринку розподілу природного газу (п. 101, п. 102 рішення).

Крім цього, відповідач звернув увагу, що заявники у даній справі під час її розгляду були зацікавлені у якнайшвидшому введенню в експлуатацію придбаних ними нових індивідуальних приладів обліку (п. 109 рішення) і маючи протоколи та експертні висновки ПрАТ «Ямпільський приладобудівний завод» та ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до яких усі прилади обліку заявників визнано придатними до застосування, у заявників не було необхідності здійснювати ремонт чи заміну програмування приладів обліку, про що зазначало товариство (п. п. 110, 111 рішення).

Територіальним відділенням враховано окремі пояснення товариства щодо установчих документів та порядку проведення повірки лічильників, проте, вони не спростовують висновків територіального відділення, викладених у поданні стосовно недопущення до встановлення протягом 2017 - 2018 років приладів обліку газу при наявності документів, згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації (п. 113 рішення).

Під час здійснення збору доказів у справі № 2-18 Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснено запити голові правління ПАТ «Волиньгаз» та Державному підприємству «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизацій, метрології та сертифікації» про надання інформації (вимоги від 17.05.2017 року, 10.07.2017 року, від 23.10.2017 року, від 06.06.2018 року, від 27.12.2018 року, від 21.01.2019 року, від 13.06.2019 року долучені до відзиву), запити Приватному акціонерному товариству «Ямпільський приладобудівний завод» і Державному підприємству «Волиньстандартметрологія» (вимоги від січня 2019 року долучені до відзиву), а також запит Приватному підприємству «Ремтехбуд», Приватному підприємству «Геоеінжиніринг-проект», Волинській філії ДП «Діпроміст», Фізичній особі – підприємцю Мартинюк Г.І., Приватному підприємству «Теко Сервіс», Комунальному підприємству «Волиньпроект» про надання інформації від 20.04.2017 року.

Упродовж 2020 року Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України також зверталось до позивача із вимогами надання необхідної інформації (вимога від 03.07.2020 року) та до Приватного акціонерного товариства «Ямпільський приладобудівний завод».

Позивач надавав відповіді на зазначені запити з долученням документів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 27.04.2018 року надала Антимонопольному комітету України відповідь щодо процедури встановлення лічильників обліку газу, придбаних споживачами. Зокрема, вказано, що при проведенні перевірки вузла обліку перед введенням його в експлуатацію оператор ГРМ має право за власний рахунок проводити перевірку працездатності вузла обліку чи його складових або ініціювати проведення перевірки справності та/або метрологічних характеристик окремих ЗВТ, а також експертизи на предмет пошкодження пломб.

Відповідачем також досліджено відгуки по експлуатації лічильників ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод». Відповіді Міністерства енергетики вугільної промисловості України, ПАТ «Херсонгаз», ПАТ «Київгаз» долучені до відзиву.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України Публічному акціонерному товариству «Ямпільський приладобудівний завод» 19.11.2015 року видано сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу з терміном дії до 04.02.2018 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено зловживання позивачем своїм монопольним становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, з чим не погоджується позивач, у зв`язку з чим подав відповідний позов у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідачем у оскаржуваному в даній справі рішення мотивував свої висновки щодо монопольного становища позивача на території Волинської області, а позивачем не спростовано таких висновків та незгода з ним в основу позову не покладена. Зокрема, відповідачем вказано, що на території Волинської області господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу трубопроводами здійснює лише ПАТ «Волиньгаз» в межах території, на якій розташована газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариства. У межах території Волинської області, де розташована газорозподільна система ПАТ «Волиньгаз», відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу. Відповідно, на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система ПАТ «Волиньгаз», частка останнього становить 100 відсотків, тобто на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Відтак, суд погоджується, що АТ «Волиньгаз» за результатом діяльності у 2017 - 2018 роках є суб`єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується товариством для надання послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 р. у справі № 910/2921/19 вказав, що у застосуванні відповідної статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Зі встановлених вище обставин вбачається, що з 2016 року мешканці ОСББ «Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк» вели перемовини із позивачем щодо встановлення індивідуальних лічильників обліку газу в їхньому будинку. Упродовж 2017 – 2018 років позивачем не надавався дозвіл на встановлення лічильників, придбаних мешканнями, з підстав їх невідповідності метрологічним характеристикам заводу-виробника. Проте, згідно з проведеними наступними повірками лічильники визнані придатними для застосування в законодавчо регульованій сфері для обліку природного газу, що, зокрема, підтверджується висновками ДП «Укрметртестстандарт» від 09.11.2017 року за результатами експертної повірки лічильника газу G 1.6, ЕГЛ–Т-50-м зав. № 0072531, № 0071560, № 0067419, № 0064712, а також протоколом ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» № 017803 від 06.09.2017 року стосовно лічильника №0067419.

У відзиві відповідач стверджує, що придатність лічильників підтверджується протоколами повірки від 06.09.2017 року, але подає лише один протокол стосовно лише одного лічильника - № 0067419. Разом з тим, у судовому засіданні 19.05.2021 року представниками сторін в усних поясненнях не заперечено обставини визнання таких лічильників придатними, тому, незважаючи на подання лише одного протоколу, суд не ставить під сумнів зазначену обставину.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Також суд зазначає, що представниками сторін не заперечуються обставини проведення позивачем двох повірок лічильників, за якими лічильники визнані непридатними, незважаючи на неподання сторонами таких протоколів чи актів. Тобто, з обставин справи вбачається, що згідно з повірками позивача лічильники були визнані не придатними, після чого ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» у вересні визнав такі лічильники придатними, проте, позивач знову визнав їх не придатними, після чого ДП «Укрметртестстандарт» у листопаді знову визнав лічильники придатними. У подальшому, що не заперечується представниками сторін, ті ж лічильники упродовж квітня – травня 2018 року допущені до встановлення мешканцям і були введені в експлуатацію.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про те, що дії АТ «Волиньгаз», направлені на недопущення до встановлення та прийняття на облік Товариства лічильників роторного типу, є неправомірними та призвели до ущемлення прав побутових споживачів на вільний вибір придбавати засоби обліку природного газу, внесені до реєстру за конкурентними цінами, що, в свою чергу, може мати наслідки на суміжному конкурентному ринку приладів обліку природного газу та може призвести до усунення з ринку суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізацію лічильників роторного типу, та як наслідок, до обмеження конкуренції на вказаних ринках. Ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, полягають безпосередньо у фактах відмов у встановленні упродовж 2017 – 2018 років лічильників газу при наявності документів, згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації.

Відповідачем також враховано пояснення ОСББ «Гулака-Артемовського, 1 м Луцьк» у його зверненні стосовно того, що встановлення ЗВТ роторного типу проводиться монтажними організаціями без виконання дороговартісних зварювальних робіт, що здешевлює послугу в загальному на 1000 гривень. Загальна вартість комплексу робіт з встановлення роторних лічильників газу (проектні роботи, погодженням проекту оператором ГРМ, встановлення вузла обліку газу роторного типу та прийняття його в експлуатацію) становить 3000 гривень, тоді як виконання зварювальних робіт з застосуванням приладів обліку мембранного типу перевищує 4000 грн.

Так, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем не досліджувалось питання встановлення вартості робіт при встановленні лічильників різного типу, не досліджувалось питання встановлення загальнобудинкових ВОГ, порядок визначення обсягів спожитого природного газу, розмір оплати за спожитий природний газ. Проте, при цьому позивач не доводить та не підтверджує доказами неправильність зазначених висновків відповідача. Більше того, вартісна складова інших лічильників у даній ситуації не змінює та не впливає на висновки антимонопольного комітету стосовно зловживання позивачем монопольним становищем і ущемлення прав споживачів, дослідження порівняльним методом вартості встановленням лічильників різного типу не було завданням перевірки та дослідження, яке проводилось відповідачем, та не є визначальними обставинами для прийнятого відповідачем рішення.

Доводи позивача про те, що відповідач не є уповноваженим суб`єктом для встановлення правильності чи неправильності здійсненої позивачем повірки лічильників, і що всупереч статті 43 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач не призначив експертизи при розгляді ним справи, не змінюють зазначених вище висновків суду. Так, приписи ст. 43 передбачають, що органи Антимонопольного комітету України за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження. Тобто вказаною нормою не встановлено обов`язку органу антимонопольного комітету призначати експертизу при дослідженні відповідного питання. Більше того, позивач, беручи активну участь при розгляді справи відповідачем, не ініціював та не клопотав про проведення жодної експертизи. Як вказує Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2019 року у справі № 910/12487/18, судом не можуть досліджуватись та оцінюватись додаткові пояснення сторін, які стосуються кваліфікації встановленого органом АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались у межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства.

Крім того, висновок органу антимонопольного комітету про зловживання монопольним становищем зроблено внаслідок аналізу всіх обставин в їх сукупності та системної поведінки позивача, а не виключно з підстав сумнівності результатів повірки, здійсненої позивачем, за якою лічильники визнавались не придатними.

Спростовуючи заперечення позивача стосовно відсутності у відповідача повноважень на здійснення відповідної перевірки, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно, саме відповідач як уповноважений та визначений законом орган контролює та перевіряє діяльність суб`єктів господарювання, у тому числі тих, які займають монопольне становище на ринку.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом. Надання певних послуг в комплексі певному колу споживачів цих послуг не позбавляє ці послуги їх властивостей (послуга надана певному колу суб`єктів як комплексна не перестає бути окремою послугою на іншому ринку) та не вказує на відсутність ринку цих послуг серед певного кола суб`єктів, незалежно від того на якій підставі виникла необхідність надання цих послуг (постанова Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18).

У оскаржуваному рішенні визначено об`єктом аналізу товар – розподіл природного газу газорозподільною системою в межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ «Волиньгаз» для надання послуг. У п. п. 19-27 оскаржуваного рішення Комітетом охарактеризовано товарні межі ринку. Так, відповідно до підпункту 3 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем однією з основних функцій оператора ГРМ, зокрема, є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ. Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільчої системи в межах приєднаної потужності його об`єкта і розподіл (переміщення) належному споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. Відтак, послуги, пов`язані з забезпеченням комерційного обліку природного газу на об`єктах споживачів природного газу (перевірка стану вузла обліку перед введенням його в експлуатацію на об`єктах споживачів природного газу), є невід`ємною частиною послуги розподілу природного газу. Враховуючи наведене, за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей товарними межами досліджуваного ринку є розподіл природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), як такі, що не мають замінників.

Формальними і такими, що не спростовують встановлених обставин справи, є заперечення позивача стосовно того, що йому надсилалось подання про попередні висновки у справі від 01.07.2020 року, а у оскаржуваному рішенні здійснюється посилання на інше подання – від 28.06.2020 року. Жодною зі сторін не підтверджено фактичного існування подання від 28.06.2020 року, яке б стосувалось дослідження обставин зловживання монопольним становищем АТ «Волиньгаз». Тому подання від 01.07.2020 року, пояснення позивача стосовно відповідного подання та рішення відповідача від 06.08.2020 року стосуються одних і тих же обставин - зловживання монопольним становищем АТ «Волиньгаз» і технічна помилка в реквізитах подання у тексті оскаржуваного рішення не може спростовувати зібраних упродовж 2018 – 2020 років фактів і встановлених обставин.

Щодо твердження позивача про прийняття оскарженого рішення за фактичної відсутності матеріалів справи, то як зазначено в пункті 4 описово-мотивувальної частини оскарженого рішення, розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення від 25.06.2020 р. справу № 2-18, розпочату Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, було прийнято до свого розгляду Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України та присвоєно їй новий № 63/7-02-49-2020/02-18. Тобто, усі матеріали справи було передано до провадження територіального відділення. Заперечення позивача стосовно відсутності матеріалів справи за місцем розгляду справи відповідач обґрунтовано визнає надмірним формалізмом, адже, справу № 2-18 було прийнято до розгляду Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України і у суду відсутні підставити під сумнів розгляд відповідної справи до 06.08.2020 року за копіями (письмовими чи електронними) матеріалів. Проведена представником позивача аналогія із розглядом справ у судах господарської юрисдикції за відсутності матеріалів справи є безпідставною та недоречною у даній ситуації. Більше того, як правильно зауважує відповідач, внаслідок реорганізації Волинського обласного територіального відділенням Антимонопольного комітету України утворено міжобласне відділення комітету, і на час розгляду справи Волинського обласного відділення не функціонувало, тобто немає підстав стверджувати, що матеріали справи знаходились в іншому відділенні Антимонопольного комітету України.

Враховуючи все наведене вище, суд зазначає, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про те, що акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу у 20017-2018 роках в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується Товариством для надання послуг, та вчиняло дії у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 в справі №910/11579/18 суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції повинні перевірити обґрунтованість рішення АМКУ на підставі доказів, що встановлені АМКУ та надані сторонами справи під час її розгляду АМКУ, надати оцінку таким доказам і не повинні були перебирати на себе повноваження АМКУ і здійснювати повторне дослідження та аналіз ринку.

Враховуючи досліджені та описані вище документи та обставини, суд зазначає, що проведене відповідачем дослідження за період 2018 - 2020 років, в якому відбувалися події, що кваліфікувалися як ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, монопольного (домінуючого) становища товариства, здійснено відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного рішення АМК відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відтак, суд робить висновки, що оскаржуване рішення Західного міжобласного територіального Антимонопольного комітету України № 63/74-р/к від 06.08.2020 є правильним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.05.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв