Рішення № 97217664, 19.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 справа № 914/418/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Зерно”, м. Полтава,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіяя”, м. Львів,

предмет позову: стягнення 1 056 441,91 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору поставки № 3103 від 31.03.2017 року,

за участю представників:

позивача: Полив`яна Юлія Миколаївна - адвокат, ордер ПТ № 013477 від 10.02.2021 року (в режимі відеоконференції),

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

19.02.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Зерно» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіяя» про стягнення 1 056 441,91 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року позовну заяву залишено без руху.

12.03.2021 року Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзиву на позовну заяву не подано.

У судовому засіданні 21.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2021 року.

У судове засідання 19.05.2021 року з`явився представник позивача, відповідач повторну явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду надсилались відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, яка відповідає відомостям, що розміщені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інших адрес відповідача суду не повідомлено, із матеріалів справи не встановлено.

Суд зазначає, що вихідна кореспонденція суду з ухвалою від 21.04.2021 року, якій присвоєно трек-код 7901413867390, доставлена у відділення 04.05.2021 року, проте, станом на 18.05.2021 року не вручена адресату. Проте, відповідач обізнаний про дане судове провадження, адже ухвали суду, надіслані на його юридичну адресу, в кінцевому результаті отримав, що підтверджується відстеженням поштових відправлень за трек-кодами 7901413838650 та 7901413788229 (отримано 27.04.2021 року), і конверти до суду не поверталися.

Причин неявки відповідач суду не повідомляв, відзиву, заяв, клопотань не подавав.

Відтак, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по оплаті товару, отриманого за договором поставки. Так, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 1 056 441,91 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів на спростування зазначених позивачем обставин не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

31.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українське Зерно” (згідно з договором – постачальник, надалі по тексту рішення – позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Софіяя” (згідно з договором – покупець, надалі по тексту рішення – відповідач) уклали договір поставки № 3103, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково-мінеральні вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (надалі – товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

Відповідно до п. 3.1 поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії договору.

Сторонами також погоджено, що ціна товару вказується у видаткових накладних постачальника (п. 4.1 договору). Обов`язок оплати товару виникає у покупця не пізніше дати поставки конкретної партії товару відповідно до видаткової накладної. Датою поставки товару є дата видаткової накладної постачальника (п. 5.1 договору)

Позивачем здійснено такі поставки:

03.04.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1704030000037187 на суму 197 040,51 грн.,

07.04.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1704070000026 на суму 187 712,11 грн.,

12.04.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1704120000003 на суму 145 233,43 грн.,

26.04.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1704260000010 на суму 216 866,21 грн.,

13.05.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1705130000013 на суму 221 134,51 грн.,

19.05.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1705190000038 на суму 207 940,50 грн.,

24.05.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1705240000016 на суму 189 072,23 грн.,

28.05.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1705280000011 на суму 193 815,00 грн.,

01.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706010000029 на суму 194 865,31 грн.,

04.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706040000012 на суму 177 470,22 грн.,

07.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706070000029 на суму 179 044,67 грн.,

13.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706130000039 на суму 210 409,20 грн.,

20.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706200000027 на суму 196 824,00 грн.,

25.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706250000011 на суму 196 824,00 грн., яка сума?????

30.06.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1706300000050 на суму 194 169,00 грн.,

04.07.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1707040000026 на суму 187 208,41 грн.,

07.07.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1707070000004 на суму 789 223,21 грн.,

10.07.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1707100000019 на суму 184 689,91 грн.,

27.10.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1710270000027 на суму 208 320,30 грн.,

31.10.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1710310000032 на суму 196 293,00 грн.,

07.11.2017 року на підставі видаткової накладної № УЗ1711070000028 на суму 197 538,08 грн., тобто всього на суму 4 061 693,81 грн.

Видаткові накладні підписані зі сторони постачальника та покупця, окремі з них скріплені печатками покупця. Частина накладних містить послання на номер договору 16/06, стосовно чого позивачем надано пояснення, які також надіслані іншій стороні.

Відповідачем здійснені такі оплати згідно дог. 3103 від 31.03.2017:

24.04.2017 року в сумі 270 000,00 грн.,

27.04.2017 року в сумі 310 000,00 грн.,

20.06.2017 року в сумі 349 000,00 грн.,

27.06.2017 року в сумі 450 000,00 грн.,

30.06.2017 року в сумі 250 000,00 грн.,

26.07.2017 року в сумі 500 000,00 грн.,

31.07.2017 року в сумі 140 582,86 грн.,

22.08.2017 року в сумі 297 000,00 грн.,

29.09.2017 року в сумі 200 000,00 грн.,

28.02.2018 року в сумі 100 000,00 грн.,

та згідно з дог. 16/06 від 16.06.2016 – 14.06.2017 року в сумі 250 000,00 грн. Щодо останнього платежу, то в погашення заборгованості за договором № 3103 від 31.03.2017 року, що є підставою позову в даній справі, зараховано 138 669,04 грн., а не всю суму, про що сторонами підписано угоду про зміну призначення платежу в платіжному дорученні від 14.06.2017 року. Тобто, всього здійснено оплат на суму 3 005 251,90 грн.

Станом на 10.02.2021 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2017 – 10.02.2021 року по договору № 3103 від 31.03.2017 року, відповідно до якого заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Українське Зерно” становить 1 056 441,91 грн.

10.02.2021 року відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу за поставлений згідно з договором № 3103 від 31.03.2017 року товар.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, у договорі сторони погодили, що товар оплачується не пізніше дати поставки конкретної партії товару відповідно до видаткової накладної. Тобто, відповідач повинен розраховуватись у конкретну дату поставки, яка відповідає даті складення конкретної видаткової накладної.

Як встановлено вище, упродовж квітня – листопада 2017 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 061 693,81 грн. Підписавши відповідні видаткові накладні, описані та досліджені судом вище, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату прийнятого товару. Стосовно зазначення у окремих видаткових накладних підстави поставки – договору № 16/06 від 31.03.2017 року, то згідно з поясненнями позивача, не заперечними відповідачем, то вказане зазначене зумовлене технічною помилкою, оскільки між сторонами існували правовідносини і на підставі іншого договору – 16/06 від 06.06.2016 року, однак дія такого закінчилась на час поставок, досліджених у даній справі.

Згідно із матеріалами справи та позицію відповідача, останнім здійснено розрахунок з позивачем не у повному обсязі, адже за період 2017 – 2018 років сплачено лише 3 005 251,90 грн.

Докази оплати решти вартості поставленого позивачем товару - 1 056 441,91 грн. у матеріалах справи відсутні. Саме таку суму позивачем заявлено до стягнення в даній справі.

Суд звертає увагу, що 10.02.2021 року відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору № 3103 від 31.03.2017 року, відповідно до якого підтверджено з посиланням на первинні докази (видаткові накладні та платіжні доручення), які наявні у матеріалах справи, залишок боргу в розмірі 1 056 441,91 грн.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі встановлених обставин справи вбачається, а відповідачем не спростовано, більше того, підписанням акта звірки взаємних розрахунків, підтверджено, порушення ним взятих на себе зобов`язань по оплаті отриманого від позивача товару, чим порушуються законні права позивача як постачальника продукції. Відтак, порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб – стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіяя” (ідентифікаційний код юридичної особи 38909190, 79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Зерно” (ідентифікаційний код юридичної особи 30044094, 36007, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Маршала Бірюзова, будинок 32А) 1 056 441,91 грн. заборгованості і 15 846,63 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.05.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв