Рішення № 97217577, 26.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/15/21

Провадження №34/913/15/21

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Баштовій М.О.

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит», м. Київ,

до Фермерського господарства «Стар-Вей», с. Байдівка Старобільського району Луганської області,

про стягнення 399 302 грн. 46 коп.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Литвин А.Б., довіреність б/н від 29.01.2021;

від відповідача: адвокат Циганенко О.П., ордер Серія АХ №1037521 від 21.01.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Стар-Вей», в якій просить стягнути з відповідача штраф за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 у розмірі 399 302 грн. 46 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2020 між сторонами було укладено Договір поставки №Р90037, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивача насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року вагою 300 тон., окремими партіями у строк з 01.09.2020 до 10.10.2020.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання виконав лише частково та поставив товар вагою 103,46 тон. Позивач оплатив вартість поставленого товару на загальну суму 1 043 455 грн. 34 коп. в повному обсязі.

Позивач вказує, що станом на грудень 2020 року відповідачем залишок товару вагою 196,54 тон не поставлено, в зв`язку з чим позивачем, згідно умов Договору, було нараховано штраф відповідачу у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання, що складає 399 302 грн. 46 коп. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.30/010 від 22.10.2020, в якій вимагав сплатити суму штрафу за прострочення виконання зобов`язання.

В свою чергу відповідач у відповіді на претензію стверджував, що згідно Додаткової угоди до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 його зобов`язання з поставки товару було визначено у кількості 100 тон, тому відповідач вважав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі. Суму штрафу за прострочення виконання зобов`язання не сплатив.

Позивач стверджує, що зміна умов Договору у такий спосіб не передбачена ні чинним законодавством, ні умовами Договору, натомість штрафні санкції узгоджені сторонами в Договорі. Відтак, несплата відповідачем штрафу за прострочення виконання зобов`язання стала підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу №913/15/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. Сторонам надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

22.01.2021 через канцелярію суду представник відповідача надав заяву б/н від 22.01.2021 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якій просив розглядати справу №913/15/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Фермерського господарства «Стар-Вей» про стягнення штрафу у розмірі 399 302 грн. 46 коп. в порядку загального позовного провадження.

27.01.2021 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у 2020 році в Україні склалася складна ситуація з вирощуванням соняшника, тому несприятливі погодні умови вплинули на об`єктивну можливість щодо виконання відповідачем умов Договору з поставки товару у кількості 300 тон у повному обсязі.

Відповідач вказує, що з метою недопущення настання несприятливих наслідків він направив 04.09.2020 позивачу заяву-пропозицію щодо змін до Договору поставки та Додаткові угоду від 09.09.2020, якою запропонував визначити обсяг поставки за Договором у кількості 100 тон, які отримані позивачем 15.09.2020. Однак, як стверджує відповідач, жодної відповіді щодо пропозиції про зміну обсягу поставки позивач не надав.

В подальшому згідно накладної №38 від 20.09.2020 відповідач поставив позивачу товар в обсязі 103.460 тон, а позивач прийняв його, що, на думку відповідача, свідчить про виконання відповідачем умов Договору щодо поставки всього обсягу товару.

Також відповідач звертає увагу, що позивач сплатив на користь відповідача 24.09.2020 – 80% грошових коштів за поставлені 103.460 тон у розмірі 834 764 грн. 27 коп., а 16.10.2020 – решту 20% у розмірі 208 691 грн. 07 коп. Таким чином, відповідач вважає, що позивач сплатив згідно умов п. 6.1.1. та п. 6.1.2. Договору загальну вартість всього обсягу поставленого товару, а отже підтвердив прийняття пропозиції відповідача щодо зміни об`єму поставки на весь обсяг товару в обсязі 100 тон.

Відповідач стверджує, що свій обов`язок щодо поставки товару виконав в повному обсязі, тому підстави для застосування до нього заходів відповідальності за недопоставку товару відсутні. В зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.01.2021 заяву представника відповідача б/н від 22.01.2021 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Ухвалено перейти від розгляду справи №913/15/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.03.2021 о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 03.03.2021 взяв участь представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 03.03.2021 не прибув, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

При цьому, в судовому засіданні 03.03.2021 був присутній вільний слухач ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2021 продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 22.03.2021 (включно). Запропоновано позивачу надати відповідь на відзив з доказами направлення іншій стороні. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 31.03.2021 о 14 год. 30 хв.

05.03.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що заперечує проти наведених відповідачем обставин, аргументів, доказів тощо, викладених у відзиві. Позивач вважає, що посилання відповідача на зміну обсягів поставки соняшника за Договором є безпідставними, оскільки за умовами п. 13.5 Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення їх печатками. Позивач вказує, що відповідач не направляв йому заяви-пропозиції від 04.09.2020 щодо змін до Договору та Додаткової угоди від 09.09.2020, оригіналів таких документів він не отримував, а отримав лише їх копії разом з відповіддю на претензію №29 від 03.11.2020.

Також позивач стверджує, що оплата партії Товару в 103,46 тони свідчить лише про належне та добросовісне виконання ним своїх обов`язків за Договором і ні в якому разі не є підтвердженням доводів відповідача щодо зміни загальної вартості товару за Договором та прийняття пропозиції стосовно зміни об`єму поставки, тому зміна умов Договору, на яку посилається відповідач не вчинялася.

Отже, на думку позивача, відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за Договором та поставив лише 103,46 тони соняшника з 300 тон, які був зобов`язаний поставити. Відтак, позивач вважає, що відповідач не здійснив поставку Товару у строки та в обсязі встановлені Договором, не поставив 196,54 тони насіння соняшника, що є неналежним виконанням та порушенням зобов`язань за Договором.

Позивач зазначає, що наведені у відзиві відповідача посилання на настання форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення відповідальності за недопоставку насіння соняшника за Договором, є необґрунтованими, оскільки відповідач не дотримався положень розділу 9 Договору щодо звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором. При цьому, позивач вказує, що несприятливі погодні умови самі по собі не є форс-мажорними обставинами (непереборною силою), а листи Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА №02.01-05/1076 від 02.11.2020 та Торгово-промислової палати України №2990/1.2 від 28.10.2020 є неналежними та недопустимим доказами. До того ж, відповідач при підписанні Договору підтверджував та гарантував наявність у нього відповідних необхідних ресурсів для досягнення результатів підприємницької діяльності та виконання умов Договору.

Позивач стверджував, що наведені відповідачем приклади судової практики не є доречними в контексті даної справи, оскільки вони стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, що склалися між сторонами.

Крім того, позивач повідомив, що наразі не може надати орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, тому такий розрахунок та докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

В зв`язку з наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначає, що листи Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА №02.01-05/1076 від 02.11.2020 та Торгово-промислової палати України №2990/1.2 від 28.10.2020 є доказами наявності несприятливих погодних умов, які вплинули на врожай соняшника у 2020 році.

Відповідач вказує, що позивач отримав заяву-пропозицію та Додаткову угоду 15.09.2020, а його посилання на отримання вказаних документів разом з відповіддю на претензію від 03.11.2020 не відповідають дійсності, тому є доведеним виконання відповідачем вимог закону та направлення на адресу позивача пропозиції щодо зменшення обсягу поставок і визначення їх у розмірі 100 тон.

Також відповідач стверджує, що позивач прийняв Товар в обсязі 103,460 тон та фактично сплатив його вартість у відповідності до умов розділу 6 Договору, згідно яких обов`язок зі сплати вартості Товару настає лише з моменту отримання позивачем саме всього обсягу Товару, а не його частини.

На думку відповідача, поставка ним Товару в обсязі 103,460 тон, виставлення рахунків та реєстрація податкових накладних, у взаємозв`язку з проведеною позивачем оплатою свідчать про погодження останнім змін до Договору щодо обсягу поставки.

Крім того, відповідач наголошує, що вжив необхідних заходів задля того, щоб відносини сторін відповідали принципам справедливості та добросовісності, тоді як поведінка позивача, який не надав жодної відповіді на пропозицію відповідача, є суперечливою.

Відповідач вважає, що ігнорування позивачем його законних дій щодо ініціювання змін до Договору та суперечливість в поведінці позивача стали причиною непорозуміння між сторонами щодо обсягу поставки. В зв`язку з чим, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій з 399 302 грн. 46 коп. до 79 860 грн. 49 коп., що становить 20% від загального обсягу нарахованих позивачем санкцій.

В судовому засіданні 31.03.2021 взяли участь представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення та підтримав позов.

Представник відповідача надав усні пояснення та проти позову заперечив.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.03.2021 запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з доказами направлення іншій стороні до 12.04.2021 (включно). Запропоновано відповідачу надати заперечення щодо письмових пояснень позивача, в разі їх подання, з доказами направлення іншій стороні до 24.04.2021 (включно). Відкладено підготовче засідання на 27.04.2021 о 14 год. 30 хв.

13.04.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, оскільки відповідач не підтвердив обставини, на які він посилається як на підставу для зменшення штрафних санкцій та не вжив всіх залежних від нього заходів для їх зменшення у відповідності до умов Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020. Позивач вказує, що відповідач в запереченнях фактично визнав, що мав виконати зобов`язання щодо поставки саме 300 тон соняшнику, тому аргументи відповідача щодо укладення Додаткової угоди та відсутності зобов`язання щодо поставки решти соняшника в об`ємі 196,54 тони на користь позивача суперечать його позиції щодо зменшення штрафних санкцій. На думку позивача, позиція відповідача загалом є суперечливою, в зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги не визнає повністю. Відповідач вказує, що посилання позивача на те, що він заяву-пропозицію та додаткову угоду отримав лише разом з відповіддю на претензію від 03.11.2020 не відповідають дійсності. Разом з тим, відповідач стверджує, що після отримання позивачем 15.09.2020 пропозиції щодо зменшення обсягу поставки товар у останнього виник обов`язок протягом 20 днів надати відповідь на неї. Оскільки позивач у вказаний строк відповіді не надав, відповідач вважає, що сторони досягли домовленості щодо змін до Договору та визначення умов поставки в обсязі 100, що і було виконано відповідачем. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.04.2021 взяли участь представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення та підтримав позов.

Представник відповідача надав усні пояснення та проти позову заперечив.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.04.2021 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021 о 14 год. 40 хв.

В судовому засіданні 26.05.2021 взяли участь представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті позовних вимог та проти позову заперечив.

26.05.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (Покупець, позивач) та Фермерським господарством «Стар-Вей» (Постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки №Р90037 (далі – Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року, іменоване в подальшому «Товар», на умовах FCA (Завантаження у транспортний засіб, Старобільський р-н (с. Байдівка)) (а.с. 8-11).

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 300,000 тон +/-5% за вибором покупця (п.п. 2.1. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору ціна Товару згідно даного Договору становить 8 465,25 гривень (Вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 25 копійок) без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1 693,05 грн., що еквівалентно 366,99 (Триста шістдесят шість доларів 99 центів) доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення Договору 27,6793 грн за дол. США.

Оплата товару здійснюється виключно у гривні згідно курсу НБУ на момент укладення Договору, за винятком оплати фінального рахунку. У разі збільшення чи зменшення курсу Нацбанку USD по гривні на день виставлення фінального рахунку за Товар у відношенні до курсу на дату укладання Договору сум оплати визначається шляхом перерахунку валютного еквіваленту в гривню за курсом НБУ, встановленого на дату виставлення фінального рахунку (п. 3.1.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 1 вересня 2020 року до 10 жовтня 2020 року в суворій відповідності до письмових дозволів експедитора Покупця.

Оплата здійснюється у національній валюті України – гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі, згідно рахунку Постачальника по курсу НБУ на дату фіналізації розрахунків у наступному порядку:

Покупець перераховує суму оплати у розмірі 80% від загальної вартості Товару протягом трьох банківських днів з дати фіналізації розрахунків та моменту отримання Покупцем повного обсягу Товару та отримання від Постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку Постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів протягом 2 робочих днів.

Інші 20% від загальної вартості Товару сплачуються Покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації Постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію.

Постачальник зобов`язується, протягом 2 (двох) робочих днів з дня здійснення передачі Товару, надати Покупцю оригінал видаткової накладної та Договору. Податкова накладна на Товар на повну суму оплати повинна бути складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у формі та у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 6.1., пп. 6.1.1.-6.1.3.).

Згідно з п. 8.2 Договору в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) Товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому Постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

Жодна із Сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання Сторонами даного Договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із Сторін своїх зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина.

Сторона, для якої виконання зобов`язань згідно Договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу Сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.

Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по Договору (п.п. 9.1.-9.3. Договору).

Сторони визначили в п. 13.4., що цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, визначених даним Договором. Після підписання цього Договору всі попередні переговори щодо предмету даного Договору вважаються недійсними. Цей Договір, додатки, додаткові угоди до даного Договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі Сторін.

Всі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною. Зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення печатками сторін (п. 13.5 Договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

20.09.2020 згідно накладної №38 від 20.09.2020 відповідач поставив позивачу 103,46 тон насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року на загальну суму 1 025 213 грн. 70 коп. з ПДВ (а.с. 12).

21.09.2020 сторони підписали Розрахунок коригування №1 до накладної №38 від 20.09.2020, відповідно до якого загальна сума збільшення/зменшення вартості складає 18 241 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ – 3 040 грн. 27 коп. (а.с. 13).

Згідно дебетових повідомлень позивач 24.09.2020 перерахував відповідачу 834 764 грн. 27 коп., а 16.10.2020 – 208 691 грн. 07 коп. (а.с. 14-15).

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020, він виконав належним чином, оплативши вартість поставленого Товару на загальну суму 1 043 455 грн. 34 коп.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором виконав неналежним чином, а лише частково, оскільки поставив Товар вагою 103,46 тон та станом на грудень 2020 року не допоставив залишок Товару вагою 196,54 тон.

11.09.2020 відповідач направив позивачу лист від 09.09.2020 разом із Додатковою угодою від 09.09.2020 до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 та Заявою пропозицією щодо змін до Договору, в яких вказав на неможливість поставити Товар у кількості 300 тон, в зв`язку з частковим пошкодженням посівів соняшнику на площі 196 га, та пропонував позивачу внести зміни до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020, а саме зменшити кількість Товару, який підлягає поставці і визначити його у кількості 100 тон (а.с. 24-27).

В подальшому, позивачем, згідно умов Договору, було нараховано штраф відповідачу у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.30/010 від 22.10.2020, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити суму штрафу у розмірі 598 953 грн. 68 коп. (а.с. 16-18).

Натомість, відповідач у відповіді на претензію №29 від 03.11.2020 вказав, що згідно Додаткової угоди від 09.09.2020 до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 його зобов`язання з поставки товару було визначено у кількості 100 тон, отже він виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні (а.с. 20-21).

Позивач зазначав, що зміна умов Договору у такий спосіб не передбачена ні чинним законодавством, ні умовами Договору, натомість штрафні санкції узгоджені сторонами в Договорі.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо поставки Товару за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 в повному обсязі не виконано, штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 399 302 грн. 46 коп.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що у 2020 році в Україні склалася складна ситуація з вирощуванням соняшника, тому несприятливі погодні умови вплинули на об`єктивну можливість щодо виконання відповідачем умов Договору з поставки товару у кількості 300 тон у повному обсязі.

Відповідач вказує, що з метою недопущення настання несприятливих наслідків він направив 04.09.2020 позивачу заяву-пропозицію щодо змін до Договору поставки та Додаткові угоду від 09.09.2020, якою запропонував визначити обсяг поставки за Договором у кількості 100 тон, які отримані позивачем 15.09.2020. Однак, як стверджує відповідач, жодної відповіді щодо пропозиції про зміну обсягу поставки позивач не надав.

В подальшому згідно накладної №38 від 20.09.2020 відповідач поставив позивачу товар в обсязі 103.460 тон, а позивач прийняв його, що, на думку відповідача, свідчить про виконання відповідачем умов Договору щодо поставки всього обсягу товару.

Також відповідач звертає увагу, що позивач сплатив на користь відповідача 24.09.2020 – 80% грошових коштів за поставлені 103.460 тон у розмірі 834 764 грн. 27 коп., а 16.10.2020 – решту 20% у розмірі 208 691 грн. 07 коп. Таким чином, відповідач вважає, що позивач сплатив згідно умов п. 6.1.1. та п. 6.1.2. Договору загальну вартість всього обсягу поставленого товару, а отже підтвердив прийняття пропозиції відповідача щодо зміни об`єму поставки на весь обсяг товару в обсязі 100 тон.

Відповідач стверджує, що свій обов`язок щодо поставки товару виконав в повному обсязі, тому підстави для застосування до нього заходів відповідальності за недопоставку товару відсутні. В зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також в своїх запереченнях відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій з 399 302 грн. 46 коп. до 79 860 грн. 49 коп., що становить 20% від загального обсягу нарахованих позивачем санкцій.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 встановлено строк виконання зобов`язання щодо поставки всіх партій Товару – до 10.10.2020 (п. 4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу лише 103,46 тон насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року на загальну суму 1 025 213 грн. 70 коп. з ПДВ, що вбачається з накладної №38 від 20.09.2020 (а.с. 12).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №13 від 20.09.2020 на загальну суму 1 025 213 грн. 70 коп. з ПДВ (а.с. 64).

Позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 та перерахував відповідачу 1 025 213 грн. 70 коп., а саме 24.09.2020 – 834 764 грн. 27 коп. та 16.10.2020 – 208 691 грн. 07 коп., що підтверджується відповідними дебетовими повідомленнями (а.с. 14-15).

Отже, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 щодо оплати поставленого Товару у встановлений Договором строк.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо поставки Товару неналежним чином та в повному обсязі не виконав, оскільки поставив лише 103,46 тон соняшника, залишок Товару вагою 196,54 тон відповідач не поставив, хоча мав поставити Товар загальною вагою саме 300,00 тон.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем у встановлений Договором строк, а саме до 10.10.2020, не поставлено позивачу Товар загальною кількістю 300,00 тон, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 щодо кількості та строків поставки такого Товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами п. 8.2 Договору в разі, якщо поставка Товару Покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) Товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору, при цьому Постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого Товару.

Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору від 06.08.2020 про розірвання Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 встановлена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку Товару, зокрема, у вигляді нарахування штрафу у відсотковому відношенні від вартості несвоєчасно поставленого або непоставленого Товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в зв`язку з не поставкою відповідачем залишку Товару вагою 196,54 тон в строк до 10.10.2020, останньому було нараховано штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією №22102020.30/010 від 22.10.2020, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити суму штрафу (а.с. 16-18), однак відповідач у відповіді на претензію №29 від 03.11.2020 вказав, що свої зобов`язання за Договором він виконав у повному обсязі, тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні (а.с. 20-21).

Відповідно до розрахунку позивача штраф в розмірі 20% нараховано на суму непоставленого Товару в розмірі 1 996 512 грн. 28 коп. та згідно розрахунку становить 399 302 грн. 46 коп.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданого позивачем, суд вважає його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Отже, відповідач за не поставку Товару вагою 196,54 тон у встановлений Договором строк мав сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від суми невиконаної частини зобов`язання, що становить 399 302 грн. 46 коп. Проте, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем штрафу у вказаному розмірі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не сплатив позивачу штрафні санкції за Договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 399 302 грн. 46 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на зміну умов Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020, шляхом укладення Додаткової угоди від 09.09.2020, є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, Матеріали справи свідчать, що 11.09.2020 відповідач направляв позивачу лист від 09.09.2020 разом із Додатковою угодою від 09.09.2020 до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 та Заявою-пропозицією щодо змін до Договору, в яких вказав на неможливість поставити Товар у кількості 300 тон, в зв`язку з частковим пошкодженням посівів соняшнику на площі 196 га, та пропонував позивачу внести зміни до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020, а саме зменшити кількість Товару, який підлягає поставці і визначити його у кількості 100 тон (а.с. 24-27).

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем у відзиві, відповіді позивач на вказану Заяву-пропозицію щодо змін до Договору не надав.

Вказане, на думку відповідача, означає зміну умов Договору, шляхом укладення Додаткової угоди до нього за принципом мовчазної згоди.

Однак, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6 і 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, обов`язковість укладення господарського договору має встановлюватися прямою вказівкою закону.

Відповідний висновок також наведено в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №914/813/17, від 02.07.2019 у справі №905/1842/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17.

Разом із тим за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).

При цьому приписами ст. 654 ЦК передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що у п. 13.5 Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 сторони узгодили, що всі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною. Зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення печатками сторін.

Оскільки Додаткова угода від 09.09.2020 до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020 не є обов`язковою для укладання в силу прямої норми закону та жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання такої угоди сторони не досягли, а матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було вчинено дії щодо підписання будь-яких документів про внесення змін до Договору, в зв`язку з чим, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання укладеною Додаткової угода від 09.09.2020 до Договору поставки №Р90037 від 07.08.2020.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №916/187/17.

При цьому, прийняття позивачем та подальша оплата, поставленого відповідачем Товару в обсязі 103.460 тон згідно накладної №38 від 20.09.2020, не свідчить про виконання відповідачем умов Договору щодо поставки всього обсягу Товару та прийняття пропозиції відповідача щодо зміни об`єму поставки на весь обсяг товару в обсязі 100 тон, а вказує лише на поставку певної партії Товару, у відповідності до умов Договору, та належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо його прийняття і оплати. В зв`язку з чим доводи відповідача про виконання ним умов Договору щодо поставки всього обсягу Товару не приймаються судом до уваги.

До того ж, відповідач у Заяві-пропозиції щодо змін до Договору, яка була додатком до листа від 09.09.2020 зазначив, що очікує відповідь позивача протягом 4 годин після її отримання на електронну пошту, що в будь-якому випадку суперечить як положенням цивільного та господарського законодавства, так і звичаям ділового обороту, оскільки фактично позбавило позивача можливості погодитись з пропозицією відповідача і підписати Додаткову угоду або надати обґрунтовану відмову на таку пропозицію.

Твердження відповідача щодо настання форс-мажорних обставин суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

В розділі 9 Договору передбачили умови для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, згідно п. 9.1. жодна із Сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання свої зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь. Пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання Сторонами даного Договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небуть із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією зі Сторін свої зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина.

Сторона, для якої виконання зобов`язань згідно Договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу Сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 Договору).

За умовами п. 9.3 Договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по Договору.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із Сторін її зобов`язань згідно Договору протягом більш ніж 15 днів, то даний Договір може бути розірваний за вимогою однієї із Сторін без відшкодування збитків іншій Стороні.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, суд вважає твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин безпідставними, в зв`язку з чим вони відхиляються судом.

В свою чергу, листи Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА №02.01-05/1076 від 02.11.2020 та Торгово-промислової палати України №2990/1.2 від 28.10.2020, на які посилався відповідач, не є належними доказами підтвердження настання форс-мажорних обставин в розумінні умов Договору та положень чинного законодавства.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 79 860 грн. 49 коп., суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що з огляду на обставини справи, взаємовідносини між сторонами при виконанні договірних зобов`язань, справедливо буде зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем з 399 302 грн. 46 коп. до 79 860 грн. 49 коп., що становить 20% від загального обсягу нарахованих позивачем санкцій.

Дійсно ст. 233 ГК України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також ч. 3 ст. 553 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 та від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

З огляду на викладене, враховуючи розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, які складають 20% від вартості непоставленого товару, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій з 399 302 грн. 46 коп. до 79 860 грн. 49 коп., що становить 20% від загального обсягу нарахованих позивачем санкцій та про відмову у задоволенні клопотання відповідача про їх зменшення.

Загалом позиція відповідача в цій справі є суперечливою, оскільки спочатку він не визнає взагалі можливості нарахування йому штрафних санкцій та стверджує про повне виконання ним зобов`язань щодо поставки за Договором, потім просить зменшити штрафні санкції, нараховані позивачем, до 20% в сумі 79 860 грн. 49 коп.

Натомість, суд наголошує, що суперечлива поведінка сторін заборонена як в цивільних правовідносинах, оскільки не сприяє сталому діловому обороту, так є неприйнятною і при розгляді справи. Тому, на переконання суду, вказане свідчить лише про намагання відповідача уникнути господарської відповідальності за порушення умов Договору.

Інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за Договором поставки №Р90037 від 07.08.2020 у розмірі 399 302 грн. 46 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 5 989 грн. 56 коп., а також витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Стосовно витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивач зазначив, що розрахунок та докази понесених судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, будуть надані після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, питання про розподіл судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, окрім судового збору, буде вирішено судом за наслідками надання позивачем доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Фермерського господарства «Стар-Вей» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Стар-Вей» (92763, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Байдівка, вул. Молодіжна, буд. 20, ідентифікаційний код 36649497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) штраф у розмірі 399 302 грн. 46 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 989 грн. 56 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 26.05.2021.

Суддя А.В. Іванов