Ухвала суду № 97217505, 17.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" травня 2021 р. м. Київ Справа № 902/862/15

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.) на дії та бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні 15.02.2021 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 за наказом

у справі за позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон”,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військова частина А0215,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп”,

про визнання договору таким, що припинив свою дію, витребування майна та зобов`язання до вчинення дій

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Сех І.С.

Представники сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від Міністерства оборони України, Військової частини А2215, Військової частини А0215: Ільїн О.О. (витяг із наказу МОУ № 52 від 19.02.2020 р., витяг із наказу МОУ № 744 від 30.12.2016 р., витяг із наказу МОУ № 16 від 12.02.2020 р.);

від відповідача (скаржника): не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від відділу ДВС: не з`явився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2015 р. у справі № 902/862/15 позовні вимоги Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 було задоволено повністю.

Вказаним рішенням було визнано таким, що припинив свою дію, договір № 43 від 22.04.2005 р., укладений між Військовою частиною А2215 та ТОВ “Вастон”; витребувано з користування у ТОВ “Вастон” орендоване у Військової частини А2215 майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме – військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) – 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн; зобов`язано ТОВ “Вастон” повернути Військовій частині А2215 орендоване майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме – військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) – 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн; стягнуто з ТОВ “Вастон” в дохід Державного бюджету України 4872,00 грн. судового збору.

Справа № 902/862/15 неодноразово переглядалась у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2019 р. у даній справі, за результатами розгляду касаційних скарг Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини А2215, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 р. у справі № 902/862/15, якою ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 р. у справі № 902/862/15 рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 р. було залишено без змін.

25.02.2020 р. на виконання рішення від 28.12.2015 р. господарським судом Київської області було видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 р. касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" було залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 28.12.2015 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 р. у справі № 902/862/15 було залишено без змін.

05.04.2021 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” надійшла скарга № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.) на дії та бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні 15.02.2021 р. постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 61522152. Так, боржник просить суд визнати протиправними дії/бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні 15.02.2021 р. постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 61522152, а також визнати зазначену постанову неправомірною та скасувати останню з огляду на її передчасність, оскільки, як зазначає скаржник, наказ у даній справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., яким судом вирішено зобов`язати ТОВ "Вастон" повернути Військовій частині А2215 орендоване майно на загальну суму 89135,00 грн., не був фактично виконаний в межах виконавчого провадження ВП № 61522152, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 відсутні. Серед іншого, скаржник зазначає про відсутність доказів проведення Бориспільським ВДВС виконавчих дій, якими б було зобов`язано ТОВ "Вастон" вчинити дії на виконання наказу від 25.02.2020 р. у даній справі. Поряд з цим, державним виконавцем без присутності представників боржника було складено Акт від 02.04.2020 р. про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, проте, оформлення акту відбулося без встановлення наявності майна на складі ПММ № 2 та його реальної передачі Військовій частині А2215.

В обгрунтування скарги ТОВ “Вастон” посилається на наступне.

22.03.2021 р. на поштову адресу ТОВ «Вастон» надійшла постанова Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закриття виконавчого провадження ВП № 61522152 від 15.02.2021 р. З даною постановою від 15.02.2021 р. ТОВ «Вастон» не погоджується та вважає, що вона є передчасною, та під час її винесення виконавчим органом було порушено положення п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим постанова від 15.02.2021 р. підлягає скасуванню.

Так, на переконання скаржника, наказ господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., виданий на виконання рішення, що набрало законної сили 22.01.2020 р., не був фактично виконаний в межах виконавчого провадження ВП № 61522152, оскільки з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається відсутність процесуальних документів/доказів проведення Бориспільським МВ ДВС виконавчих дій, якими було зобов`язано боржника ТОВ «Вастон» вчинити дії на виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р. Всупереч положенням ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий орган під час виконання рішення у справі № 902/862/15 у ВП № 61522152 про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, мав би вилучити такі предмети у боржника і передати їх стягувачу, про що скласти акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець мав обов`язок скласти акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а у разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, - повернути виконавчий документ стягувачу. Але в порушення ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не намагається ні виконати наказ господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р. шляхом зобов`язання боржника повернути перелічене у цьому наказі майно, ні встановити факт наявності чи відсутності предмета переліченого у наказі майна, що, на його думку, мав бути переданий стягувану, а саме - того майна, що входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1). Замість виконання передбачених Законом України «Про виконавче провадження», виконавчих дій державний виконавець просто закінчив ВП № 61522152 на підставі нібито фактичного виконання рішення суду, без встановлення індивідуальних ознак саме того майна, яке перелічене у наказі господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., при цьому не впевнившись в наявності всього майна за вказаною у цьому наказі адресою, що підлягає поверненню після оренди, хоча повинен був це зробити. Натомість, 02.04.2020 р. державним виконавцем без присутності представників боржника було складено акт від 02.04.2020 р. про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі. Проте, яке саме майно передав державний виконавець стягувачу В/ч А2215 невідомо. На переконання скаржника, фактично відбулося формальне оформлення акту на папері без встановлення наявності майна, що перелічене у наказі господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., розташованого на складі ПММ № 2 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), та його реальної передачі Військовій частині А2215.

Зазначені вище обставини не свідчать про фактичне виконання наказу № 902/862/15 від 25.02.2020 р., виданого на виконання рішення господарського суду Київської області, а відтак – про наявність підстав у виконавчого органу закінчувати ВП № 61522152 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що акт про передачу предметів стягувачу від 02.04.2020 р., який став нібито підставою для закінчення ВП № 61522152 від 15.02.2021 р. та постанови про: стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 61522152 від 12.03.2020 р. у сумі 369,00 грн.; стягнення виконавчого збору № 61522152 від 12.03.2020 р. в розмірі 18892,00 грн., які державний виконавець Бориспільського МВ ДВС вивів із ВП № 61522152, як наслідок його закінчення, у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення суду, оскаржуються ТОВ «Вастон» в межах справи № 902/862/15, а тому постанова від 15.02.2021 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 є передчасною та підлягає скасуванню також і з цих підстав.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2021 р. розгляд скарги ТОВ “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.) було призначено на 15.04.2021 р., а також зобов`язано Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду письмові пояснення щодо скарги ТОВ “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р.

У судовому засіданні з розгляду скарги 15.04.2021 р. представник боржника (скаржника) зазначала про передчасність винесення постанови від 15.02.2021 р. про закриття виконавчого провадження ВП № 61522152, а також про те, що фактичне виконання наказу у даній справі не відбулося; представник ТОВ “Гарант Ойл Групп” підтримував позицію боржника та зазначав про відсутність інформації, чи передавалось взагалі майно стягувачу, зазначене у виконавчому документі від 25.02.2020 р., та яке саме майно; представники решти учасників процесу, стягувача та відділу ДВС до суду не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України. Проте, матеріали справи станом на час судового засідання не містили доказів належного повідомлення про час та місце судового засідання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової частини А2215 (стягувача).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2021 р. розгляд скарги ТОВ “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.) на дії та бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні 15.02.2021 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 було відкладено на 17 травня 2021 р.

17.05.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від ТОВ “Вастон” надійшло клопотання № 3 від 14.05.2021 р. (вх. № 11112/21 від 17.05.2021 р.) про відкладення розгляду скарги № 37 від 01.04.2021 р. в межах справи № 902/862/15 на іншу дату, але не раніше 25.05.2021 р. з метою реалізації прав, передбачених ст. 42 ГПК України. В обґрунтування неможливості прибуття у судове засідання 17.05.2021 р. представник ТОВ «Вастон» адвокат Галицька В.А. зазначає, що не має можливості з`явитися до суду, оскільки з 13.05.2021 р. по 24.05.2021 р. перебуватиме на плановому стаціонарному лікуванні, у зв`язку з вагітністю.

Аналогічне за змістом клопотання № 3 від 14.05.2021 р. про відкладення розгляду скарги № 37 надійшло засобами поштового зв`язку до господарського суду Київської області.

Також 17.05.2021 р. до господарського суду від ТОВ «Гарант Ойл Групп» надійшло клопотання № 69 від 14.05.2021 р. (вх. № 11118/21 від 17.05.2021 р.) про відкладення розгляду справи № 902/862/15 на іншу дату про що повідомити ТОВ «Гарант Ойл Групп». В обгрунтування даного клопотання заявник посилався на перебування 17.05.2021 р. адвоката Голуба А.В. в іншому судовому засіданні у справі № 906/204/21 у господарському суді Житомирської області.

Аналогічне за змістом клопотання № 69 від 14.05.2021 р. про відкладення розгляду скарги вих. № 37 надійшло засобами поштового зв`язку до господарського суду Київської області.

17.05.2021 р. до господарського суду Київської області від Військової частини А2215 надійшли заперечення № 305/133/47/333/гс від 14.05.2021 р. (вх. № 11193/21 від 17.05.2021 р.) на скаргу, відповідно до яких Військова частина не погоджується з доводами, викладеними скаржником, та вважає, що скарга ТОВ «Вастон» № 37 від 01.04.2021 р. не підлягає задоволенню з огляду, зокрема, на те, що державний виконавець Бориспільського МВ ДВС, направляючи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 від 15.02.2021 р. за зазначеною у виконавчому документі юридичною адресою ТОВ «Вастон», діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження». Також Військова частина зазначала, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Поряд з цим, на думку стягувача, ТОВ «Вастон» пропустило строк на оскарження дій та бездіяльності Бориспільського МВ ДВС у виконавчому провадженні ВП № 61522152, а судом вже було досліджено та встановлено правомірність дій державного виконавця у зазначеному виконавчому провадженні.

У судовому засіданні з розгляду скарги 17.05.2021 р. представник Міністерства оборони України, Військової частини А2215, Військової частини А0215 проти відкладення судового засідання та проти задоволення скарги заперечував; прокурор, представники ТОВ «Вастон», ТОВ “Гарант Ойл Групп”, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та відділу ДВС до суду не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Розглянувши клопотання ТОВ “Вастон” № 3 від 14.05.2021 р. та клопотання ТОВ «Гарант Ойл Групп» № 69 від 14.05.2021 р. про відкладення розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, з огляду на таке.

Ч.ч. 1-3 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зазначити, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Судом встановлено, що до клопотання про відкладення розгляду скарги у даній справі скаржником не подано доказів того, що юридична особа ТОВ «Вастон» має єдиного можливого представника товариства, який може здійснювати представництво інтересів останнього в суді у даній справі № 902/862/15, а також доказів відсутності у юридичної особи ТОВ «Вастон» керівника або члена виконавчого органу, уповноважених діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.

Окрім того, до клопотання ТОВ «Гарант Ойл Групп» № 69 від 14.05.2021 р. про відкладення розгляду скарги у даній справі взагалі не було надано доказів того, що 17.05.2021 р. адвокат Голуб А.В. буде представляти іншу особу в судовому засіданні у справі № 906/204/21 у господарському суді Житомирської області, як не надано і доказів того, що юридична особа «Гарант Ойл Групп» має єдиного можливого представника товариства, який може здійснювати представництво інтересів останнього в суді у даній справі № 902/862/15, у тому числі – в порядку самопредставництва.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги ТОВ “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.), а також матеріали виконавчого провадження ВП № 61522152, доводи скаржника, заслухавши пояснення представників Міністерства оборони України, Військової частини А2215 (стягувача), Військової частини А0215, ТОВ «Вастон», ТОВ “Гарант Ойл Групп”, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідністю з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 902/862/15, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частина 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 61522152 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2020 р. у справі № 902/962/15 вбачається, що на підставі заяви стягувача від 11.03.2020 р. державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.03.2020 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61522152 з примусового виконання наказу № 902/862/15, виданого 25.02.2020 р. господарським судом Київської області про зобов`язання ТОВ “Вастон” повернути Військовій частині А2215 орендоване майно, яке було передано відповідно до умов договору № 43 від 22.04.2005 р., а саме – військове майно, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів - задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) – 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко № 1), на загальну суму 89135,00 грн.

Слід зазначити, що у встановлений державним виконавцем у постанові від 12.03.2020 р. 10-денний строк рішення господарського суду Київської області у справі № 902/862/15 від 25.02.2020 р. боржником виконано не було.

02.04.2020 р. державним виконавцем було складено акт ВП № 61522152, за яким встановлено, що станом на 02.04.2020 р. ТОВ «Вастон» не повернуто В/ч А2215 майно, зазначене у виконавчому документі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., тобто боржник не виконав рішення суду протягом встановленого строку.

У зв`язку із наведеним, 02.04.2020 р. державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено акт у виконавчому провадженні ВП № 61522152 про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, відповідно до якого було зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Згідно з п. 24 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих. Майно, зазначене у виконавчому документі № 902/862/15 від 25.02.2020 р., знаходиться на території Військової частини А2215 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, 1. З урахуванням зазначеного, керуючись ст.ст. 18, 60 Закону України «Про виконавче провадження», майно, яке підлягає поверненню з користування ТОВ “Вастон” на користь Військової частини А2215, а саме – задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) – 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт., було передано стягувачу.

Зазначений акт було підписано представником стягувача В/ч А2215 Крук О.П., старшим державним виконавцем Сорокою В.І., двома понятими; представники боржника ТОВ «Вастон» при передачі майна були відсутніми.

При цьому, суд відзначає, що згідно з приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали даної скарги та матеріали справи № 902/862/15, суд встановив ненадання скаржником будь-яких доказів на підтвердження сумнівів у фактичній передачі стягувачу майна, орендованого боржником, та на спростування факту такої передачі, засвідченого згадуваним вище актом від 02.04.2020 р., складеним за участі стягувача, яким підтверджено передачу всього вказаного в наказі суду від 25.02.2020 р. майна.

Водночас, судом враховано відсутність будь-яких зауважень стягувача щодо повноти, кількості, стану примусово повернутого з оренди майна.

З огляду на викладене, судом встановлено, що державним виконавцем належно було вчинено дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду у даній справі.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 15.02.2021 р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Судом встановлено, що пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 від 12.03.2020 р. вирішено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 61522152 від 12.03.2020 р. вивести в окреме провадження; пунктом 3 зазначеної постанови вирішено вивести у окреме провадження і постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 61522152 від 12.03.2020 р.

Судом проаналізовано зміст оскаржуваної боржником постанови про закінчення виконавчого провадження та встановлено, що вона містить усі необхідні відомості та реквізити, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. у межах наданих законодавством повноважень було вчинено виконавчі дії з виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2020 р. у справі № 902/862/15 у вигляді передачі майна стягувачу та правомірно закінчено виконавче провадження.

Відповідно, висновок скаржника про те, що державний виконавець порушив його права та передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", є необгрунтованим.

Водночас, слід відзначити, що за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/8794/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням усього наведеного вище, суд дійшов висновку, що скарга ТОВ «Вастон» на дії та бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів скарги та справи доказів та доводів учасників справи та виконавчого провадження була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення скарги не спростовує.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вастон” № 37 від 01.04.2021 р. (вх. № 32/21 від 05.04.2021 р.) на дії та бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні 15.02.2021 р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61522152 за наказом, відмовити повністю.

2. Копію ухвали надіслати: прокурору Дарницького гарнізону (02093, м. Київ-93, вул. Поліська, 28), Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6), Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України (03186, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 30), Військовій частині А2215 (08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1), боржнику (скаржнику) – Товариству з обмеженою відповідальністю “Вастон” (88005, Закарпатська обл., м. Ужгород, просп. Свободи, буд. 52; 03056, м. Київ, а/с 20), Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 63), Військовій частині А0215 (21007, Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105) та Товариству з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” (37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корп. 134; 03124, м. Київ, а/с № 1).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 27.05.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна