Рішення № 97217446, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/1763/21За позовом Приватного підприємства «ЮС - Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ Н.В.К. ЛТД»

про стягнення 162675,51 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЮС - Трейд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «ПРОФІТ Н.В.К. ЛТД» про стягнення 162675,51 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 2/918 від 01.09.2018.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.03.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 15.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/1763/21, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01054 7443154 8, яким направлено відповідачу ухвалу від 15.03.2021 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1763/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вбачає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та з огляду на ту обставину, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів в спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2018 між Приватним підприємством «ЮС - Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Н.В.К. ЛТД» (покупець) було укладено договір поставки № 2/918.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується протягом дії договору поставляти покупцю керамзит (товар), за його замовленнями, окремими партіями, за цінами, в асортименті та у кількості, згідно одиниць виміру товару, що визначаються сторонами та остаточно погоджуються (в додаткових угодах, накладних, які є невід`ємною частиною договору), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 2.1. - 2.4. договору, ціна товару визначається у національній валюті - гривні і вказується у видаткових накладних. Загальна сума договору складає суму вартості товару, вказану у видаткових накладних, отриманих протягом дії договору. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Покупець попередньо сплачує суму у розмірі 100% вартості партії товару протягом 5 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку - фактури. За погодженням сторін можливий інший порядок проведення розрахунків між сторонами, що повинно зазначатись в додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами - партіями від одного до семи напіввагонів протягом семи робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника оплати передбаченої у п. 2.3. поставка товару відбувається на підставі заявки, яка оформляється на фірмовому бланку, та надається постачальнику в письмовій формі з обов`язковим зазначенням: найменування покупця, найменування одержувача та його поштова адреса, адреса місця призначення, куди має бути поставлено товар одержувача, назва та код станції одержувача, код вантажоодержувача, найменування товару, асортимент, кількість товару, строк поставки.

Відповідно до п. 3.3. - 3.4. договору, кожна наступна поставка партії товару здійснюється лише за умови оплати 100% вартості попередньої партії товару. Датою поставки товару вважається дата штемпеля станції - відправника у відповідній залізничній чи автотранспортній накладній. Датою приймання товару вважається дата штемпеля станції - одержувача у відповідній залізничній чи автотранспортній накладній.

Згідно з п. 3.5. договору, право власності на товар та ризик його випадкової загибелі або псування переходить до покупця в момент надання товару перевізнику, що оформляється у відповідній залізничній чи автотранспортній накладній.

Пунктом 4.1. передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення зазначеного терміну не заявить про розірвання даного договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Відповідно до 5.2. договору, при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Відповідно до п. 5.4. договору, при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 5.2. суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Згідно з п. 5.8. договору, сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений ч. 6, ст. 232 Господарського Кодексу України, не застосовується, а строк позовної давності щодо стягнення заборгованості встановлюється в п`ять років.

До матеріалів справи позивачем додано видаткові накладні: № ЮС - 0000109 від 21.11.2019 на суму 203580,00 грн., кількість товару визначено в розмірі 234,00 куб. м.; № ЮС - 0000010 від 17.02.2020 на суму 121800,00 грн., кількість товару визначено в розмірі 140,00 куб.м. Видаткова накладна № ЮС - 0000109 від 21.11.2019 містить відмітку відповідача про прийняття товару, відмітка про прийняття товару з боку відповідача на накладній № ЮС - 0000010 від 17.02.2020 відсутня.

Відповідно до залізничної накладної № БЧ 22604002 від 10.02.2020 - лист- повідомлення про прибуття вантажу та відомості вагонів, товар «керамзит» у кількості 234 куб. м. було доставлено ТОВ «Профіт Н.В.К. ЛТД» на станцію Почайна, південно - західна з.д., гілка 510 шлях вантажного двору 17.02.2020. Отже товар був зданий перевізнику 10.02.2020 та прибув на станцію призначення 17.02.2020. Згідно відомостей в п. 25 залізничної накладної вантаж належить ПП "Юс-Трейд", оплата по Укрзалізниці здійснюється ПП "Юс-Трейд"

Згідно з виписками по банківському рахунку № НОМЕР_1 , що належить ПП «ЮС - Трейд, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 55000,00 грн. (50000,00 грн. 27.02.2020 та 5000,00 грн. 19.03.2020).

В матеріалах справи містяться платіжні доручення: № 569 від 13.01.2020 на суму 50000,00 грн.; № 600 від 06.02.2020 на суму 38000,00 грн.; № 519 від 27.02.2020 на суму 50000,00 грн.; № 536 від 19.03.2020 на суму 5000,00 грн.; № 115 від 13.12.2018 на суму 100000,00 грн.; № 125 від 22.12.2018 на суму 35000,00 грн. Загалом за даними платіжними дорученнями відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 278000,00 грн.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, грошові кошти за вказаними вище платіжними дорученнями були спрямовані на погашення заборгованості за видатковими накладними, за якими позивачем було поставлено товар раніше. З загальної суми 278000,00 грн., за твердженням позивача, лише 25380,00 грн. було зараховано ним, в якості погашення заборгованості за накладною № ЮС - 0000010 від 17.02.2020, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленого за накладною № ЮС - 0000010 від 17.02.2020 товару у розмірі 96420,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву не подав, жодних доказів в спростування тверджень, або наведених позивачем обставин до матеріалів справи не долучив.

08.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/520 в якій повідомив останнього про наявну в нього заборгованість з оплати товару в розмірі 96420,00 грн., пені у розмірі 4209,81 грн., втрат від інфляції у розмірі 771,36 грн. та штрафу передбаченого п. 5.4. договору у розмірі 48210,00 грн. Докази направлення позивачем відповідачу претензії містяться в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості з оплати поставленого товару не сплатив.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 2/918 від 01.09.2018 поставки, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата штемпеля станції - відправника у відповідній залізничній чи автотранспортній накладній. Датою приймання товару вважається дата штемпеля станції - одержувача у відповідній залізничній чи автотранспортній накладній.

Отже, товар у кількості 234 куб м. (керамзит) був поставлений 10.02.2020 та прийнятий відповідачем 17.02.2020, що підтверджується відповідними календарними штемпелями на залізничній накладній № БЧ 22604002.

Відповідно до ч. 1, ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

В договорі сторони обумовили оплату товару шляхом 100% попередньої оплати. Відповідачем не було виконано свого обов`язку зі здійснення 100% попередньої оплати за товар, проте позивачем було поставлено товар на загальну суму 121800,00 грн, який був у повному обсязі прийнятий відповідачем.

Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріалами справи, листом - повідомленням про прибуття вантажу та відомістю вагонів (залізнична накладна № БЧ 22604002 від 10.02.2020), підтверджено поставку позивачем 10.02.2020 та прийняття відповідачем 17.02.2020 товару кількістю 234,00 куб. м., з яких 140,00 куб. м., за твердженням позивача, було поставлено за видатковою накладною № ЮС - 0000010 від 17.02.2020.

За твердженням позивача, яке не спростовано та не заперечено відповідачем, поставка за даною відправкою виконувалась відповідно до видаткової накладної № ЮС - 0000010 від 17.02.2020, вартість товару визначено у розмірі 121800,00 грн., кількість товару у розмірі 140,00 куб. м. Вартість товару, як і передбачено в договорі (п. 2.1 договору) визначена у видатковій накладній.

Згідно приписів ст. 538 ЦК України відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 18.02.2020.

Відповідно до доказів та тверджень позивача, відповідачем було сплачено за товар, поставлений за видатковою накладною № ЮС - 0000010 від 17.02.2020 грошові кошти у розмірі 25380,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з оплати товару за даною поставкою у розмірі 96420,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву, або доказів в спростування наведених позивачем обставин та тверджень до матеріалів справи не додав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості поставленого за видатковою накладною № ЮС - 0000010 від 17.02.2020 (залізнична накладна № БЧ 22604002 від 10.02.2020) товару у розмірі 96420,00 грн. до матеріалів справи не додано. Суд відзначає, що не підписана з боку відповідача видаткова накладна не підтверджує обставин щодо поставки товару, проте визначає вартість товару та його ціну, як передбачено п. 2.1 договору. Натомість, обставини щодо поставки товару та його прийняття відповідачем підтверджуються залізничною накладною № БЧ 22604002 від 10.02.2020, що узгоджується з умовами договору поставки (п. 3.4).

Зважаючи на докази додані до матеріалів справи, твердження та обставини вказані позивачем, які не були спростовані відповідачем, Суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 96420,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 13129,96 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4915,55 грн., нарахованих ним на суму заборгованості 96420,00 грн., за період з 18.02.2020 по 02.02.2021. Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача штраф передбачений п. 5.4. договору № 2/918 від 01.09.2018 у розмірі 48210,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 5.2. договору, при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Згідно з п. 5.8. договору, сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений ч. 6, ст. 232 Господарського Кодексу України, не застосовується, а строк позовної давності щодо стягнення заборгованості встановлюється в п`ять років.

Отже, як уже було встановлено вище судом, відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов`язання з 18.02.2020. Крім того, сторони обумовили в договорі відступлення від приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строків нарахування пені, в зв`язку з чим, строк її нарахування не обмежується піврічним періодом.

Суд здійснив перерахунок нарахованої Позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошове зобов`язань". Перерахунок пені було здійснено з урахуванням періодів визначених позивачем.

Судом було виконано перерахунок, нарахованої позивачем пені за період з 18.02.2020 по 02.02.2021. Згідно перерахунку Суду, розмір пені є більшим ніж визначений позивачем до стягнення. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України). Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 13129,96 грн., тобто у розмірі визначеному позивачем до стягнення.

Відповідно до п. 5.4. договору, при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 5.2. суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Зважаючи на розмір заборгованості у сумі 96420,00 грн., а також на те, що станом на дату звернення позивачем з позовом до суду, розмір заборгованості відповідачем сплачено не було (тобто прострочення становить більше місяця), Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу передбаченого п. 5.4. договору № 2/918 від 01.09.2018 у розмірі 48210,00 грн. Розрахунок штрафу є обгрунтованим та арифметично вірним.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було виконано перерахунок, нарахованої позивачем втрат від інфляції за період з 18.02.2020 по 02.02.2021. Згідно перерахунку Суду, розмір втрат від інфляції є більшим ніж визначений позивачем до стягнення. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України). Отже, розмір втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4915,55 грн., тобто у розмірі визначеному позивачем до стягнення.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 23196,00 грн. на відповідача суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

27.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська юридично - логістична група» (виконавець) та Приватним підприємством «ЮС Трейд» (замовник) було укладено договір № 02 - Ю/20 про надання юридичних послуг. Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику у питаннях пов`язаних з правовим регулюванням господарської діяльності, надавати консультації, рекомендації, пояснення з юридичних питань діяльності замовника, виготовлення відповідних документів, висновків, договорів, а також представляти інтереси замовника у всіх судових інстанціях та здійснювати повний комплекс дій пов`язаних з розглядом справи у всіх судових інстанціях, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору, вартість послуг вказується в додатковій угоді до договору. Вартість послуг зазначених в додатковій угоді оплачується замовником до початку надання послуг, тобто авансовим платежем у розмірі 100%. Відповідно до п. 3.4. - 3.5. договору, по закінченню виконання послуг зазначених в п. 1.1. та/ або у кінці місяця, сторони підписують акт виконаних робіт, в якому визначена остаточна вартість послуг та який є невід`ємною частиною даного договору. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання від виконавця акту виконаних робіт замовник зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник акту або надати письмову мотивовану відмову від його підписання в зазначений строк. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом перерахуванням відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Підставою платежу є підписаний сторонами акт виконаних робіт та відповідний рахунок. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 5 днів після підписання замовником відповідного акту виконаних робіт. Відповідно до п. 6.1. договору, договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками і діє 27.04.2021, в частині розрахунків - до повного їх виконання. Дата підписання договору вказується на першій сторінці в правому верхньому куту.

27.04.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 ( додаток № 1) до договору про надання юридичних послуг № 02 - Ю/20 від 27.04.2020. Пунктом 1 даної угоди визначено найменування та вартість однієї послуги, а саме, досудове врегулювання спору, претензійна робота щодо повернення вартості товару замовником ТОВ «Профіт Н.В.К. ЛТД»: вивчення та аналіз наданих виконавцем документів; перевірка контрагента; виготовлення претензії та надсилання її контрагенту. Вартість послуг визначено у розмірі 8196,00 грн. Відповідно до п. 2 угоди, вартість послуг зазначених в даній додатковій угоді оплачується замовником до початку надання послуг, тобто авансовим платежем у 100% розмірі.

Рахунком № 000/04 від 27.04.2020 на суму 8196,00 грн. визначено найменування послуги: згідно додаткової угоди № 1 від 27.04.2020 до договору про надання юридичних послуг № 02 - Ю/20 від 27.04.2020.

30.04.2020 сторонами було складено акт № 000/04 про надання юридичних послуг згідно договору про надання юридичних послуг № 02 - Ю /20 від 27.04.2020, відповідно до якого адвокат Осадча Л.В. надала, а ПП «ЮС Трейд» прийняло послуги щодо досудового врегулювання спору з ТОВ «Профіт Н.В.К. ЛТД». Вартість послуг визначено у розмірі 8196,00 грн. Акт містить підписи та печатки сторін.

27.04.2020 між ПП «ЮС Трейд» (клієнт) та Осадчою Людмилою Володимирівною (адвокат) було укладено договір № 02/20 про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1. - 1.2. договору, адвокат зобов`язується надати клієнту послуги з правової допомоги у видах визначених пунктом 1.2. та в обсязі визначеному згідно пунктів 1.3., 1.5. цієї статті. Під послугами правової допомоги, які надаються за цим договором, сторони розуміють діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до п. 4.1. договору, моментом завершення надання послуг за цим договором або окремого етапу надання послуг за цим договором визначається адвокатом про що адвокат повідомляє клієнта в усній формі або шляхом надіслання повідомлення на електронну пошту визначену клієнтом чи шляхом відправлення SMS. Згідно з п. 5.1. договору, гонорар адвоката визначається окремою угодо. Та сплачується клієнтом адвокату в порядку визначеному цією угодою, в готівковій формі або в безготівковій формі за реквізитами наданими адвокатом.

На підтвердження повноважень адвоката Осадчої Людмили Володимирівни представляти інтереси Приватного Підприємства «ЮС - Трейд» до матеріалів справи додано ордер серії ПТ № 213699.

Отже, позивачем надано докази в підтвердження надання йому правової допомоги на загальну суму 8196,00 грн, а тому суд вважає обгрунтованим покладення на відповідача витрат на правову допомогу саме у цьому розмірі. Решта суми, заявленої позивачем в попередньому орієнтовному розрахунку не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому залишається за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Н.В.К. ЛТД» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256, ідентифікаційний код юридичної особи: 41180723) на користь Приватного підприємства « ЮС - Трейд» (21021, м. Вінниця, проспект Юності, буд. 18, кімната 706, ідентифікаційний код юридичної особи: 37028351) заборгованість у розмірі 96420 ( дев`яносто шість тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп., штраф у розмірі 48210 (сорок вісім тисяч двісті десять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 13129 (тринадцять тисяч сто двадцять дев`ять) грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 4915 ( чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 2440 ( дві тисячі чотириста сорок) грн. 14 коп, витрати на правову допомогу у розмірі 8196 (вісім тисяч сто дев`яносто шість) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко